Постанова

від 01.10.2020 по справі 227/3130/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 227/3130/12

Провадження № 22-ц/801/1568/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 рокуСправа № 227/3130/12м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Войнаревича М. Г. від 10 вересня 2012 року (дата складення повного тексту рішення відповідає даті його ухвалення), -

встановив:

05 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив:

- встановити факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 3,1838 га, яка розташована на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, державний акт на право на земельну ділянку серії ЯБ № 681264, виданий Хмільницькою районною державною адміністрацією 19 червня 2006 року.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 3,1838 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Інший спадкоємець за законом - його мати ОСОБА_2 спадщину не приймала, на неї не претендує. До дня смерті він проживав разом з ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2012 року позов задоволено. Визнано факт, що ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3,1838 га, вартістю 42212 грн 91 к., яка розташована на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 681264, виданого 19 червня 2016 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010682000044.

Рішення мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем та відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у встановлений строк не заявляв про відмову від спадщини, то вважається таким, що прийняв спадщину згідно зі статтею 1268 ЦК України.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати це рішення та постановити нове - про відмову у позові.

На обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті постійно проживав з їх батьком ОСОБА_6 в с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області. Відповідно саме ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у виді цієї земельної ділянки. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину, яка відкрилась після його смерті, в тому числі на успадковану після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку, прийняла вона - дочка ОСОБА_6 та, відповідно, сестра ОСОБА_4 . Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року право власності на спадкове майно ОСОБА_6 , в тому числі на земельну ділянку, площею 3,1838 га, вартістю 42212 грн 91 к., яка розташована на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 681264, виданого 19 червня 2016 року, визнано за нею.

ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті не проживав, доказів родинних відносин немає (у свідоцтві про народження ОСОБА_1 відомості про батька записані зі слів матері).

Про наявність оскаржуваного рішення вона довідалася лише 27 липня 2020 року, коли отримала ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою - четвертою статті 367 далі ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а. с. 4), внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 3,1838 га, вартістю 42212 грн 91 к., яка розташована на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 6).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 березня 2012 року встановлено факт батьківства ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_1 (а. с. 9, зворот).

Відповідно до довідки Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 215 від 01 квітня 2012 року ОСОБА_1 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15), а згідно з довідкою цієї сільської ради № 214 від 01 червня 2012 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 (а. с. 16).

Взявши до уваги вказані довідки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 .

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України , учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у цій справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки.

Звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_3 вказувала на те, що вона не була залучена до участі у справі, а оскаржуваним рішенням порушується її право на спірну земельну ділянку, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_6 .

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_4 (а. с. 4).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 681264 від 15 червня 2006 року ОСОБА_4 був власником земельної ділянки, площею 3,1838 га, яка розташована на території Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524882900:02:001:0042 (а. с. 5).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що проживав разом з ОСОБА_5 . Спадщину прийняв відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

На підтвердження факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 позивач надав довідку Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької № 215 від 01 квітня 2012 року відповідно до якої ОСОБА_1 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15).

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

У частині першій статті 1261 ЦК України зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач постійно проживав із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю на час відкриття спадщини, а тому його право на спадкування спірної земельної ділянки підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Однак, після ухвалення Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області оскаржуваного рішення від 10 вересня 2012 року, рішенням того ж суду від 20 листопада 2012 року право власності на цю саму земельну ділянку визнано за ОСОБА_3 .

Так, з матеріалів апеляційної скарги видно, що в листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки ОСОБА_7 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, однією з вимог якого просила визнати право власності на спірну земельну ділянку.

При зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_3 зазначила, що спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 прийняв їхній батько ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Вона є спадкоємицею усього майна ОСОБА_6 за заповітом від 22 вересня 2006 року, посвідченим секретарем Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області Харковою М. М., у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але через розбіжності у написанні імені батька у правовстановлюючих документах на спадкове майно їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що й обумовило звернення до суду із позовом про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Верховний Суд в своїй постанові від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17 наголосив на тому, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно - земельну ділянку, право власності на яку судовими рішеннями, ухваленими під головуванням одного і того ж судді з інтервалом у 2 місяці і 10 днів визнано як за ОСОБА_1 так і за ОСОБА_3 .

Отже, не зважаючи на скасування 15 вересня 2020 року Вінницьким апеляційним судом рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2012 року про визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 , очевидно, що спір про право на спадкування цього майна існував саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 та Кривошиївською сільською радою Хмільницького району Вінницької області і ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, відповідачем у справі має бути саме та особа, яка порушила, не визнає або оспорює право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Ні Кривошиївська сільська рада Хмільницького району Вінницької області, ні ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на спадкування після смерті батька ОСОБА_4 не оспорювали, ОСОБА_2 у своїй заяві до суду першої інстанції зазначила, що спадщину після смерті ОСОБА_4 не приймала, на неї не претендує. Яких прав та обов`язків сільської ради стосується вирішення цього спору ні з позовної заяви, ні зі змісту рішення суду першої інстанції не зрозуміло.

Незалучення ОСОБА_3 , яка послідовно стверджує, що саме вона успадкувала спірну земельну ділянку, до участі в справі в якості відповідача унеможливлює вирішення спору.

Апеляційна інстанція не наділена повноваженнями заміни сторони або залученням до участі у справі інших осіб (відповідачів), а пред`явлення позову не до тієї особи (осіб), яка має за ним відповідати, є підставою для скасування судового рішення та відмови у позові до цієї особи (осіб).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, ураховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, то судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1260 грн 00 к. необхідно стягнути з ОСОБА_1 на її користь.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2012 року скасувати і ухвалити нове.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 1260 (одну тисячу двісті шістдесят) грн 00 к. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2020 року)

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета