Постанова

від 01.10.2020 по справі 766/5339/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Херсон

Справа № 766/5339/20

Провадження № 22-ц/819/1213/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарЛитвиненко В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Рибас А. В. від 16 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районного відділу держаної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 березня 2020 року № 202740276 стало відомо, що 16 січня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у. м. Херсоні накладено арешт на все належне їй майно.

06 березня 2020 року її представник - адвокат Ляшко О. В. звернувся до Дніпровського РВ ДВС у м. Херсоні з запитом про надання інформації про хід виконавчого провадження № 39941160 щодо ОСОБА_2 , а також про наявність/відсутність на примусовому виконанні відкритих виконавчих проваджень.

У своїй відповіді на адвокатський запит ВДВС зазначило, що матеріали виконавчого провадження № 39941160, в ході якого був накладений арешт на нерухоме майно, знищені зі спливом строку зберігання, виконавче провадження завершено.

Позивач зазначала, що виконавчий лист повторно до Дніпровського РВ ДВС м. Херсон не надходив, незважаючи на те, що виконавче провадження не завершено, арешт знято не було, тому просила суд зняти арешт на її майно, що накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні від 08 листопада 2013 року ВП № 39941160.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2020 року цивільну справу № 766/5339/20 передано для розгляду за підсудністю до Білозерського районного суду Херсонської області.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 16 липня 2020 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районного відділу держаної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що справа, надіслана в установленому порядку від одного суду до іншого суду в межах України, повинна бути прийнята судом, до якого вона була спрямована для розгляду (Білозерським районним судом Херсонської області), при цьому суд, якому була передана справа, не має права відмовити у прийнятті надісланої справи з дотриманням правил підсудності; Білозерський районний суд Херсонської області відмовив у відкритті провадження у справі, у якій провадження вже відкрито, тобто застосував норму, яка не підлягає застосуванню у даному випадку.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровський районний відділ держаної виконавчої служби у місті Херсоні просив апеляційну скаргу, як необґрунтовану, залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження було відкрите за рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона, ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі і боржником у виконавчому провадженні, арешт на її майно накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження, тобто остання не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, а лише може звернутись зі скаргою на дії приватного виконавця до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції, в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, ст. ст. 447 та ст. 448 ЦПК України.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 березня 2020 року № 202740276, 16 січня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у. м. Херсоні накладено арешт на майно ОСОБА_2 /а. с. 6/.

06 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ляшко О. В. звернувся до Дніпровського РВ ДВС у м. Херсоні з запитом про надання інформації про хід виконавчого провадження № 39941160 щодо ОСОБА_2 , а також про наявність/відсутність на примусовому виконанні відкритих виконавчих проваджень /а. с. 8/.

У своїй відповіді на адвокатський запит ВДВС зазначило, що згідно наданої інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт накладено 16 січня 2014 року за постановою № 39941160; моніторингом АСВП (спецрозділ) арешт накладений згідно виконавчого листа № 2-1604/11, виданого 06 жовтня 2011 року Дніпровським районним судом м. Херсон про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ Надра боргу в сумі 1 410 781,70 грн; 24 червня 2014 року виконавче провадження завершено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (стара редакція); матеріали виконавчого провадження № 39941160, в ході якого був накладений арешт на нерухоме майно, знищені зі спливом строку зберігання /а. с. 9/.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна № 5 від 03 червня 2016 року, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, роз`яснення, викладені у абзаці 3 пункту 5 вказаної постанови, якими керувався суд, стосується позову, пред`явленого боржником (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) і для якого визначено інший порядок звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач, як вбачається з матеріалів справи, є боржником у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення заборгованості.

Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з підстав п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, як такого, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 16 липня 2020 року скасувати, праву направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складання повного судового рішення 02 жовтня 2020 року.

Головуючий Л. П. Воронцова

Судді: П. Я. Ігнатенко

О. М. Полікарпова