Рішення

від 30.09.2020 по справі 640/7078/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 640/7078/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо несформування та неподачі до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9509,76 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9509,76 грн., сплаченого згідно з квитанцією №11С0АА1640 від 23.09.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу ним придбано квартиру. При купівлі даної квартири сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна. Проте оскільки житло було придбане позивачем вперше, він звернувся до відповідача із заявою про повернення вказаних коштів, однак йому було відмовлено в поверненні вказаної суми.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що у Пенсійного фонду України відсутній механізм перевірки інформації про те, чи особа вперше придбала нерухомість, з огляду на що, управління позбавлене можливості встановлювати факт придбання житла особою вперше та, як наслідок, повертати помилково сплачені кошти.

Ухвалою суду від 27.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві та запропоновано третій особі подати до суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Представником Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва подано до суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог, які неоформлені у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не підписані уповноваженим представником.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2020 повернуто пояснення без розгляду особі, яка їх подала.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соболєвою В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №2621, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Авісто (код 38013456) від імені, в інтересах та за рахунок якого діє товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будкепітал , позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9509,76 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується наявною у справі копією квитанції №11С0АА1640 від 23.09.2019.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 31.01.2020 про повернення помилково сплачених коштів.

За результатами розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 25.02.2020 № 2600-0502-8/21790 повідомило позивача про неможливість повернення помилково сплачених коштів та пропонувало останньому для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування № 400/97-ВР від 26.06.1997.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Таким чином, особи, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше, звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 819/1730/17.

Як зазначив позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу в поверненні помилково сплачених коштів, належних та допустимих доказів, які спростовували б твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору не надано.

В той же час, слід зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну придбавають житло вперше , що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування , визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/412/17, від 14 лютого 2018 року №К/9901/1783/18 від 20 лютого 2018 року №К/9901/404/17.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги щодо придбання житла, позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.03.2020 №205098798 з інформацією щодо зареєстрованих на ім`я позивача об`єктів нерухомості, що належать або належали позивачу на праві власності.

З довідки вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 23.09.2019 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2621, виданого 23.09.2019. Відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна відсутні.

Враховуючи вищенаведене, оскільки 23.09.2019 позивач вперше придбав житло, то при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 9509,76 грн.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовували б зазначене, відповідач суду не надав.

Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов`язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 819/1730/17, від 30 та 31 січня 2018 року у справах № 819/1498/17, №819/1667/17 відповідно.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неподачі до відповідного органу Казначейства подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла у сумі 9509,76 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла у сумі 9509,76 грн.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість відмови у поверненні позивачу помилково сплаченого збору.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для його задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неподачі до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9509,76 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9509,76 грн., сплаченого згідно квитанції №11С0АА1640 від 23.09.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко