Постанова

від 05.10.2020 по справі 904/2473/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 місто Дніпро Справа № 904/2473/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 (повний текст оформлений 14.07.2020, суддя Татарчук В.О.) у справі №904/2473/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 20 076,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на свою користь шкоди, завданої недостачею, в розмірі 20 076,29 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 у справі №904/2473/20 позов задоволено: з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 20 076,29 грн. шкоди, завданої недостачею, 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків із забезпечення схоронності переданого до перевезення вантажу - вугілля кам`яного високо-летючого коксівного в вагоні №52749140 за залізничною накладною №40103202 та заподіяння позивачу фактичної шкоди у розмірі недостачі вугілля у вагоні №52749140 у розмірі 3 505,5кг вартістю 20 076,29 грн., що підтверджується комерційним актом №460005/1640 від 13.12.2019.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про доведеність належними та допустимими доказами втрати вантажу залізницею після приймання його до перевезення. Так, вантаж був відправлений Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в належній кількості, а при прибутті вантажу комерційним актом встановлена нестача такого вантажу, що свідчить про необхідність покладення відповідальності на перевізника Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження вартості вантажу (не надано документ вантажовідправника) з тих підстав, що постачальником товару є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу кам`яного вугілля №1416/377/2018 від 11.07.2018, тому рахунок-фактура №93012857 від 09.12.2019, виданий Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", є належним доказом вартості вантажу.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 у справі №904/2473/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про покладення відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, оскільки завантаження здійснювалось вантажовідправником, який зобов`язаний перевірити технічний стан вагону та придатність вагону у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу. Апелянт вказує, що в комерційному акті від 13.12.2019 та акті №18-Р від 13.12.2019 підтверджений факт невжиття вантажовідправником виключних мір для збереження вантажу, що, на думку апелянта, звільняє його як перевізника від відповідальності за втрату вантажу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2020 (колегією суддів: головуючий Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Кощеєв І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 у справі №904/2473/20, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

21.08.2020 від Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Вказує, що при відвантаженні вантажу його маса визначена відправником шляхом зважування на вагонних вагах та прийнята залізницею до перевезення без зауважень; норми права, які регулюють спірні відносини та обставини справи свідчать, що відповідальність перевізників за збереження вантажу виникає з моменту його прийняття і діє до моменту видачі вантажу одержувачу; за Статутом залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності будь-якої особи засвідчуються комерційними або актами загальної форми, які складають залізниці у день виявлення певних обставин.

Позивач вважає, що покладати відповідальність на вантажовідправника за втрату вантажу у зв`язку з його завантаженням у вагон, не придатний для перевезення, можливо було б у разі складання як комерційного акту, так і акту про пошкодження вагону станції відправлення. Зазначає, що обставини справи вказують на факт нестачі вантажу та зазори криши 6 люка у вагоні №52749140 не були виявлені як в момент приймання вантажу до перевезення, так і протягом його прямування на всьому шляху перевезення (5 днів), тому виявлені та зафіксовані в комерційному акті факти недостачі та зазор кришки 6 люка у вагоні №52749140 лише підтверджують, що втрата вантажу відбулася під час перевезення. Відтак, місцевим господарським судом правильно покладено відповідальність за недостачу вантажу на залізницю.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" був укладено договір поставки №1416/377/2018, відповідно до умов якого Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зобов`язалося поставити, а Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" прийняти та оплатити продукцію, що зазначається у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із пунктом 4.1 договору ціна на продукцію, яка постачається за договором, вказується у специфікаціях.

Відповідно до пункту 1 специфікації №97 від 01.12.2019 до договору Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зобов`язалося поставити Приватному акціонерному товариству "Запоріжкокс" 10 731,80 т вугілля високо-летючого коксівного Wellmore Соаl Соmpany LLC з відповідними показниками якості продукції, у тому числі з показником вологи не більше 9%.

Згідно з додатковою угодою №2 від 04.12.2019 до договору строк його дії було подовжено до 31.12.2021.

09.12.2019 на виконання умов договору та специфікації №97 від 01.12.2019 на адресу позивача (вантажоодержувач) була направлена партія вугілля кам`яного високо-летючого коксівного (вугілля) за залізничною накладною №40103202 (основний перевізний документ) у вагоні № 52749140.

13.12.2019 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №460005/1640, в якому зафіксовано, що вагон №52749140 вантажопідйомністю 70т прибув поїздом № 2110 у технічному стані справний.

Відповідно до комерційного акту № 460005/1640 від 13.12.2019 за результатами зважування на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці була встановлена нестача товару вагою 3 505,5 кг (з урахуванням норми природної втрати).

У розділі "Д" (опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено, що на підставі актів загальної форми № 43158, № 26252 від 12.12.2019 ст. Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибулого відправкою, приймальником поїздів ОСОБА_1 , прийомоздавальник заводу ОСОБА_2 , у присутності заступника начальника станції Тетері О.М., зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085 державна перевірка 13.11.2019. За документом значиться тара 23500кг, нетто 69450кг. Фактично виявилось брутто 88750кг, тара з документу 23500 кг, нетто 65250кг, що менше документу на 4200кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні нижче рівня бортів 20-40 см., нерівномірне, ущільнено катком. Вантаж марковано вапном, що відповідає документу. Праворуч над 5, 6 люками воронкоподібне поглиблення діаметром 140см, глибиною 70 см. В технічному відношенні вагон справний, про що складено акт форми ГУ-106 № 18-р від 13.12.2019. Праворуч нещільне прилягання кришки 6 люка до армувального листа поперечної балки, зазор довжиною 10см, шириною 3см. Зазор з зовнішньої сторони закладений дрантям. На деталях вагону сліди просипання перевезеного вантажу. Вагон бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися.

Позивачем розрахована вартість недостачі вугілля у вагоні №52749140 з урахуванням норми природної втрати на суму 20 076,29 грн., проти якої заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення із залізниці вартості недостачі вугілля у вагоні №52749140 з урахуванням норми природної втрати у сумі 20 076,29 грн.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Статтею 113 Статуту встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Матеріалами справи підтверджується, що вантаж (вугілля високо-летюче коксівне) відправлене 09.12.2019 за залізничною накладною №40103202 у вагоні №52749140 на адресу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", придбане останнім у Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на підставі договору поставки №1416/377/2018 від 11.07.2018.

Факт недостачі вантажу виявлений та зафіксований комерційним актом №460005/1640 від 13.12.2019.

Згідно зі пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля становить 1% маси, зазначеної в перевізному документі.

3 урахуванням зазначеної норми, загальна недостача партії вугілля у вагоні №52749140 складає 3 505,5 кг на суму 20 076,29 грн.: 4 200 кг (виявлена недостача) - 694,50кг (норма недостачі) = 3 505,5 кг; 4 772,57 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно рахунку-фактури №93012857 від 09.12.2019) х 3,5055 т (розмір недостачі) = 16 730,24 грн. (вартість недостачі без ПДВ); 16 730,24 грн. (вартість недостачі без ПДВ) + 3 346,05 грн. (розмір ПДВ) = 20 076,29 грн. (вартість недостачі з ПДВ).

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Місцевим господарським судом, зх яким погоджується апеляційний господарський суд, відхилені доводи відповідача про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження вартості вантажу (не надано документ вантажовідправника) з тих підстав, що постачальником товару є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу кам`яного вугілля №1416/377/2018 від 11.07.2018, тому рахунок-фактура №93012857 від 09.12.2019, виданий Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", є належним доказом вартості вантажу.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України одержувач має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу, за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про доведеність належними та допустимими доказами втрати вантажу залізницею після приймання його до перевезення та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову.

Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про покладення відповідальності за недостачу вантажу на залізницю з посиланням на те, що завантаження здійснювалось вантажовідправником, який зобов`язаний перевірити технічний стан вагону та придатність вагону у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу; в комерційному акті від 13.12.2019 та акті №18-Р від 13.12.2019 зазначеного про невжиття вантажовідправником виключних мір для збереження вантажу, що, на думку апелянта, звільняє його як перевізника від відповідальності за втрату вантажу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта.

Так, матеріалами справи встановлено, що завантаження вагону №52749140, в якому виявлено нестачу вантажу, здійснювалось вантажовідправником, який за нормами частини 5 статті 31 Статуту залізниць України має встановити придатність рухомого складу до перевезення в комерційному відношенні, якщо здійснює навантаження власними засобами і відповідно до пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу має здійснити додаткові заходи щодо ущільнення конструктивних зазорів, через які можлива втрата вантажу.

Актом про технічний стан вагону від 13.12.2019, який складено по прибутті вагона, одночасно із комерційним актом, встановлено, що вагон технічно справний, втім, у вагоні наявний зазор (нещільне прилягання кришки 6 люка), який ззовні закладений дрантям, тобто встановлена непридатність вагону у комерційному відношенні, яка мала очевидно явний характер.

В свою чергу, пунктом 3 Правил приймання вантажів до перевезення встановлене право залізниці при зовнішньому огляді пред`явленого до перевезення вантажу та визначенні недоліків, які можуть призвести до втрати вантажу, зобов`язати відправника привести тару у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію, а також право залізниці не приймати вантаж до перевезення у невідповідній тарі.

При прийманні вантажу до перевезення жодних актів, в тому числі і про непридатність вагону в комерційному відношенні, залізницею складено не було.

За приписами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту приймання до видачі одержувачу.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів, що засвідчують непридатність вагону в комерційному відношенні при прийманні залізницею до перевезення та фактичну нестачу вантажу під час його видачі одержувачу, з урахуванням норм права, що регламентують відповідальність залізниці за несхоронність доставленого вантажу, обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення вартості фактично оплаченої та неотриманої продукції (з урахуванням норми нестачі).

Доказів відсутності вини залізниці у втраті вантажу, зокрема, доказів наявності недоліків тари, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення, що виключають покладення відповідальності на залізницю за нормами статті 111 Статуту залізниць України, що також передбачено статтею 314 Господарського кодексу України, відповідачем не надано, в матеріалах справи вказані докази відсутні.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення вартості недостачі вантажу із залізниці.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 у справі №904/2473/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 у справі №904/2473/20 зашити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.10.2020.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв