Ухвала

від 29.09.2020 по справі 876/53/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

29.09.2020 м.Дніпро Справа № 876/53/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді-доповідача Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 (у складі третейських суддів: головуючого судді - Палій Є.А., судді - доповідача Петрової Т.А., судді Манелюка Д.В.) у справі №14/33К-20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

про стягнення 169 726,72 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ (далі - позивач, або заявник) звернулося до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (далі - відповідач, або боржник) про стягнення 169 726,72 грн.

Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/33К-20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 169 726,72 грн, задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" 152 796,00 - основного боргу з оплати ресурсів, поставлених за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 11059,10 грн - пені за порушення строку оплати ресурсів, поставлених за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 3057,00 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 2814,62 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" 1697,27 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

17.08.2020 позивачем було отримано рішення третейського суду.

31.08.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду (подана до відділення поштового зв"язку 25.08.2020), в якій, окрім видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, заявник просить також стягнути судові витрати, пов"язані із зверненням до Центрального апеляційного господарського суду, в тому числі судовий збір у сумі 1051,00 грн та 49 212,80 грн. витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що станом на 25.08.2020 відповідачем не виконано в добровільному порядку рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого судді - Палій Є.А., судді - доповідача Петрової Т.А. , судді Манелюка Д.В., від 24.07.2020 у справі №14/33К-20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 для розгляду справи № 876/53/20 визначено головуючого суддю - Іванова О.Г.

Відповідно до ч.2 ст.354 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді заяви про видачу наказу про примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін господарський суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, судове засідання з розгляду заяви призначено на 29.09.2020; витребувано у Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" третейську справу № 14/33К-20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 169 726,72 грн; зобов`язано кожну із сторін третейського спору та третейський суд надати суду письмову інформацію про дану справу: чи наявне третейське застереження і чи не визнавалось воно недійсним; чи не скасоване рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" компетентним судом; чи є в провадженні інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група".

Вказану ухвалу направлено всім учасникам процесу та постійно діючому третейському суду рекомендованою кореспонденцією.

07.09.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача з приводу задоволення заяви позивача та видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, у яких відповідач наголосив, що рішення третейського суду набуло чинності 24.07.2020, в ньому встановлений строк для добровільного його виконання - 30 днів, тобто до 22.08.2020; рішення отримано відповідачем 19.08.2020, а 21.08.2020 ним добровільно оплачена заборгованість за платіжними дорученнями №№329044, 329047, 329046, 329122, 329048, 329045, 329049, 329112 в повному обсязі, в зв"язку з чим вважає, що в даному випадку відсутні підстави для примусового виконання рішення третейського суду.

Крім того, заперечує щодо розподілу судових витрат, зокрема на правничу допомогу. Вказує, що за змістом ст.25 Закону України "Про третейські суди" до складу витрат, пов"язаних з вирішенням спору третейським судом належать витрати, пов"язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов"язаних із наданням правової допомоги; статтею 26 цього Закону визначений порядок розподілу судових витрат третейським судом; такий порядок розподілу витрат зазначається у рішенні третейського суду; з урахуванням наведеного, ТОВ "Деко-Транс" мало заявити про понесені судові витрати, в тому числі на правничу допомогу, третейському суду; позивач вказаних дій не здійснив, третейському суду відповідних вимог не заявив, посилання на розподіл судових витрат щодо правничої допомоги відсутні у рішенні третейського суду.

Звертає увагу, що за змістом ст.352 ГПК України, наказ на примусове виконання рішення третейського суду видається лише в межах суми грошового зобов"язання, яке було стягнуто на підставі вказаного рішення.

Вважає, що оскільки витрати на правничу допомогу не були предметом розгляду третейського суду, а відповідач добровільно виконав рішення суду, то відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

21.09.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали третейської справи №14/33К-19, а також третейським судом надано запитувану інформацію, зокрема, про наявність третейського застереження у п.9.2 договору №20/2019/3416 від 15.07.2019, укладеному між сторонами; відсутністю даних щодо визнання такого третейського застереження недійсним або скасування рішення третейського суду.

28.09.2020 до Центрального апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали, від позивача надійшло клопотання, у якому зазначено, що третейське застереження, наявне у договорі №20/2019/3416 від 15.07.2019, недійсним не визнавалось; рішення третейського суду не скасовано компетентним судом і є чинним; в провадженні інших судів заяв про оскарження чи скасування рішення третейського суду не має.

Крім того, заявник зазначив, що на момент подачі клопотання (28.09.2020) рішення третейського суду виконано боржником, однак, дані обставини не є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, в розумінні положень ст.355 ГПК України.

В судове засідання 29.09.2020 представники позивача та відповідача не з"явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №4900085399964 (позивач) та №4900085399948 (відповідач).

Враховуючи обмежений строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а також той факт, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без участі представників сторін.

Оцінивши матеріали заяви та додані до неї документи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до ст.355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Перевіривши вищезазначені обставини, судом встановлено наступне.

15.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупець, відповідач), укладений договір поставки №20/2019/3416, за умовами якого постачальник зобов"язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали, зазначені у специфікаціях і додатках до даного договору (далі - ресурси), на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору). Кількість, номенклатура ресурсів зазначається у специфікаціях до цього договору, які є його невід"ємною частиною )далі специфікації) (п.2.1 договору).

Пунктами 9.1, 9.2 Договору сторони погодили, що спори і розбіжності, які виникли у зв`язку з цим договором або які стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть за можливості вирішуватись шляхом перемовин. Якщо спори і розбіжності, зазначені у п.9.1 цього договору, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов"язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності з діючим законодавством України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов"язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності з Регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов"язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, які зазначені в рішенні суду.

Даний договір підписаний представниками обох сторін та посвідчений печатками сторін.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, третейське застереження від 15.07.2019, укладене шляхом підписання Договору поставки №20/2019/3416 від 15.07.2019 (пункт 9.2) повноважними сторонами та оформлено згідно з вимогами ст.12 Закону України "Про третейські суди".

Дана третейська угода є дійсною, іншого не встановлено, та такою, що підлягає виконанню. Доказів визнання недійсним вказаного пункту договору відповідачем не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" відповідно до третейського застереження, передбаченого п. 9.2. договору, укладеного між сторонами, звернулось до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення заборгованості у сумі 169 726,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на виконання умов Договору та Специфікацій №1 від 19.07.2019, №2 від 31.07.2019, №3 від 29.08.2019, №4 від 16.09.2019 свій обов`язок виконано у повному обсязі та відповідно до видаткових накладних № РН-0000073 від 19.07.2019, №РН-0000083 від 12.08.2019, №РН-0000085 від 29.08.2019, № РН-0000094 від 16.09.2019, №РН-0000097 від 30.09.2019, №РН-0000098 від 30.09.2019 поставлено відповідачу ресурси на суму 216 156,00 грн, Відповідачем же взяті на себе зобов`язання за означеним Договором виконані частково, товар оплачений в сумі 63 360,00 грн за платіжним дорученням №190759 від 27.09.2019, таким чином, сума боргу складає 152 796,00 грн. За прострочення в оплаті договором, зокрема п.7.2 договору, передбачена неустойка (пеня), отже, позивач нарахував відповідачу 11 059,10 грн. пені, 2814,62 грн - інфляційних втрат та 3057,00 грн 3% річних. Несплатою цієї суми порушені права позивача та наявні підстави для стягнення суми боргу.

Як вже зазначалось, рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 24.07.2020 у справі № 14/33К-20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" 152 796,00 - основного боргу з оплати ресурсів, поставлених за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 11059,10 грн - пені за порушення строку оплати ресурсів, поставлених за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 3057,00 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 2814,62 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" 1697,27 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

Суд констатує, що дане рішення є чинним, докази його скасування відсутні. Рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України. Рішення прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, питання, які вирішені третейським судом, не виходять за межі третейської угоди. Суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Крім того, суд зазначає, що приписами ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" і ст. 355 ГПК України не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, як неповідомлення третейським судом належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду. Пункт 9 ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" (та, відповідно п. 9 ч. 1ст. 355 ГПК України) визначають як підставу для такої відмови вирішення третейським судом питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; однак, відповідач був учасником справи № 14/33К-20, тому положення вказаних норм права до спірних правовідносин не застосовуються (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 873/111/19).

У судовому засіданні оглянуто третейську справу №14/33К-20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 169 726,72 грн.

Повідомленнями від 27.03.2020, направленими на адреси сторін, Постійно діючий Регіональний Третейський суд України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до п.2.2 Регламенту запропонував сторонам надати свої пропозиції щодо обрання судді для формування складу суду.

Позивачем у клопотанні від 02.04.2020 запропоновано кандидатуру третейського судді Петрової Тетяни Алімівни (а.с.73 третейської справи).

Відповідач своєї кандидатури третейського судді не надав, тому ухвалою третейського суду від 24.04.2020 по справі №14/33К-20, відповідно до п.2.2 Регламенту суду, головою третейського суду обрано суддю для розгляду третейської справи: Манелюка Дмитра Валентиновича . А третейські судді Петрова Тетяна Алімівна та Манелюк Дмитро Валентинович, в свою чергу, обрали третього суддю для розгляду третейської справи - Палій Євгенію Анатоліївну . Таким чином, відповідно до ухвали, для розгляду третейської справи обрана колегія суддів у складі третейських суддів: головуючого судді - Палій Є.А., судді - доповідача Петрової Т.А., судді Манелюка Д.В., які ухвалою від 29.004.2020 порушили провадження у третейській справі (а.с.82,83 третейської справи).

З огляду на викладене, спір, переданий на розгляд Третейського суду, не підпадає під виключення, передбачене статтею 6 Закону України "Про третейські суди", а отже, обґрунтовано розглянутий Постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група", як належним юрисдикційним органом.

Суд констатує, що справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду. Склад третейського суду відповідає вимогам закону. Докази того, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди" суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України та п. 1-1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Згідно ч.2 ст.352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Рішення Третейського суду ухвалено 24.07.2020 та набрало чинності в цей же день.

Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що рішення третейського суду виконується зобов`язаною стороною добровільно в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Згідно рішення від 24.07.2020 строк для добровільного виконання цього рішення становить 30 (тридцять) днів з моменту набрання чинності.

Згідно з поданими до матеріалів справи доказами, рішення у визначений строк добровільно виконане відповідачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями з посиланням у призначенні платежу на виконання рішення третейського суду у справі №14/33К-20 від 24.07.2020. В той же час, заявник в межах установленого законом строку звернувся з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення.

В своїх поясненнях заявник також вказує, що рішення третейського суду виконано боржником. Втім, у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 355 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки відсутні підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачені ст.355 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст.56 Закону України "Про третейські суди", серед яких зокрема відсутня така підстава, як виконання рішення боржником, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" в частині видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (у складі третейських суддів: головуючого судді - Палій Є.А., судді - доповідача Петрової Т.А., судді Манелюка Д.В.) від 24.07.2020 у справі № 14/33К-20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 169 726,72 грн.

Посилання відповідача на ст.57 Закону України "Про третейські суди" щодо відсутності підстав для примусового виконання рішення третейського суду відхиляються судом, оскільки не впливають на оцінку наявності/відсутності підстав щодо відмови у видачі виконавчого документу, вони впливають лише на відсутність/наявність підстав для здійснення виконавчих дій за виданим виконавчим документом.

Щодо вимог заяви позивача про компенсацію йому понесених судових витрат, зокрема на правничу допомогу в розмірі 49 212,80 грн та судового збору за подачу заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у сумі 1051,00 грн слід зазначити наступне.

Так, позивачем одночасно у змісті заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду заявлено вимогу про стягнення 49 212,80 грн. судових витрат на правничу допомогу, із яких 15000 грн вже є оплаченими, решта підлягає оплаті до 30.10.2020.

До заяви додано:

- договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №3 від 14.02.2020, укладений адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є само зайнятою особою, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс";

- додаткова угода від 25.08.2020 до договору, якою сторони доповнили п.3.5 договору щодо оплати послуг адвоката;

- акт здачі-приймання послуг № 2 від 25.08.2020;

- рахунок на оплату №2 від 25.08.2020;

- видатковий касовий ордер від 25.08.2020 про оплату 15000 грн;

- витяг з книги обліку доходів та витрат;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3712 від 08.06.2018;

- посвідчення адвоката №1359 від 08.06.2018;

- довіреність на представництво інтересів адвокатом Лісовим Д.О. інтересів ТОВ "Деко-Транс" №08/04/19 від 08.04.2019 (наявна у третейській справі - аркуш третейської справи 75);

- докази надсилання заяви відповідачу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг ), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг );

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до матеріалів справи, про необхідність розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, позивачем заявлено в заяві про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду (а.с. 1-4).

Як вбачається з матеріалів цієї справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката відповідач надав договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №3 від 14.02.2020, укладений адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою (адвокат), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" (клієнт). Також до вказаного договору укладені додаткова угода від 25.08.2020 до договору, якою сторони доповнили п.3.5 договору щодо оплати послуг адвоката.

Відповідно до п. 1.1 договору № 3 адвокат зобов"язується за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу(надалі - послуги) в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - прийняти та оплатити їх.

Згідно з п.п.2.1.2, 2.1.5 п.2.1 договору клієнт доручає адвокату здійснювати захист його прав та інтересів, які полягають в наступному, зокрема, стягнення заборгованості із ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" у судовому порядку (або ж досудове врегулювання спору) за договором № 20/2019/3416 від 15.07.2019, підготовка заяви про видачу судового наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Пунктом 3.1 сторони визначили, що формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент укладення договору розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Тобто, за одну годину наданих послуг замовник сплачує 840,80 грн. У випадку зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно із ним змінюється вартість послуг.

Пунктом 3.2, 3.3 договору сторони домовились, що орієнтовна вартість послуг щодо стягнення заборгованості із ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" у судовому порядку (або досудове врегулювання спору) за договором №20/2017/2988 від 24.10.2017 на момент укладення сторонами цього договору становить 50 000,00 грн, але в будь-якому разі кінцева вартість послуг визначається у документі на оплату (рахунок, квитанція, тощо) та узгоджується сторонами в акті здачі-приймання послуг. У випадку врегулювання спору мирним шляхом, добровільного погашення боржником заборгованості, реструктуризації заборгованості, часткового погашення боржником боргу чи періодичною сплатою заборгованості після підписання цього договору, то клієнт за виконану роботу сплачує адвокатові суму у розмірі , вказаному у п.3.2 договору.

Перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг (п.3.4 договору).

Оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг (отримання заборгованості, врегулювання спору мирним шляхом, участі в судовому засіданні, підготовки заяв, клопотань і т.п.).

За результатами наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг (далі - акт). Акт підписується протягом 3 днів після фактичного надання послуг. Підписання акту клієнтом є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.3.6 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 25.08.2020 сторони дійшли згоди доповнити п.3.5 договору текстом наступного змісту: "У зв"язку із скрутним становищем клієнта повний розрахунок щодо наданих адвокатом послуг згідно акту № 2 від 25.08.2020 на суму 49 212,80 грн здійснюється у строк до 30.10.2020 включно"; інші умови договору залишилися незмінними.

Згідно з актом здачі-приймання послуг №2 від 25.08.2020 адвокатом в період з 01.08.2020 по 25.08.2020 надані послуги, що передбачені договором, а замовником вони прийняті:

Отримання у постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" рішення від 24.07.2020 у справі №14/33К-20;

Консультації та роз"яснення Замовнику щодо порядку та строків добровільного виконання рішення третейського суду4

Консультації та роз"яснення Замовнику щодо порядку та строків примусового виконання рішення третейського суду;

Роз"яснення замовнику положень ст.ст.352-356 ГПК України щодо видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду;

Складання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду;

Перевірка стану ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" в реєстрі санацій, банкрутства за ЄДРПОУ;

Копіювання необхідної кількості додатків до заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду;

Надання реквізитів для сплати судового збору та розрахунок необхідної суми сплати судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду;

Складання опису у цінний лист для відправлення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду з додатками на адресу ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь";

Фактичне відправлення засобами поштового зв"язку заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду з додатками на адресу ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" та на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

При цьому у вказаному акті зазначена загальна кількість витраченого часу 56 годин вартістю 49 212,80 грн., без визначення детально кількості часу на кожну дію .

Вказаний акт підписаний між позивачем та адвокатом без будь-яких заперечень щодо вартості, об"єму, якості наданих послуг.

Також на оплату вказаних послуги адвокатом виписаний рахунок №2 від 25.08.2020 на суму 49 212,80 грн., який оплачений частково позивачем у сумі 15 000 грн за видатковим касовим ордером від 25.08.2020.

Як правильно зауважив відповідач, згідно з п.7 ч.1 ст.25 Закону України "Про третейські суди" до складу витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, належать: витрати, пов`язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Відповідно до ст.26 вищевказаного Закону розподіл витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, між сторонами здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою або регламентом третейського суду. В разі відсутності посилань у третейській угоді або регламенті третейського суду на порядок розподілу витрат розподіл між сторонами витрат, які пов`язані з вирішенням спору, здійснюється третейським судом у такому порядку: при задоволенні позову витрати покладаються на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Порядок розподілу витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, зазначається у рішенні або ухвалі третейського суду.

Позивач відповідних вимог третейському суду не заявив, жодних висновків з цього питання резолютивна частина рішення третейського суду не містить.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення .

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, суд у даній справі визначив, що відповідно до предмету позову у третейській справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 169 726,72 грн., отже, сума позову не є значною (малозначна справа). Оскільки суд не здійснює перевірку рішення третейського суду в цілому, а перевіряє на відповідність певним критеріям можливість видачі виконавчого документу, справа є не складною, заява на видачу виконавчого документу не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль для її складення.

При цьому, згідно поданих сторонами доказів, на момент подачі заяви про видачу виконавчого документу (25.08.2020), рішення третейського суду вже виконано боржником у добровільному порядку (21.08.2020), таким чином, подача заяви про видачу виконавчого документу на виконання рішення третейського суду здійснено передчасно.

Відповідно до ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням всіх наведених критеріїв, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні заяви позивача щодо розподілу судових витрат, зокрема на правничу допомогу та судового збору за подачу заяви та покладення цих витрат на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129, 256, 354, 356 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (у складі третейських суддів: головуючого судді - Палій Є.А., судді - доповідача Петрової Т.А., судді Манелюка Д.В.) від 24.07.2020 у справі № 14/33К-20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 169 726,72 грн - задовольнити частково.

Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (у складі третейських суддів: головуючого судді - Палій Є.А., судді - доповідача Петрової Т.А., судді Манелюка Д.В.) від 24.07.2020 у справі № 14/33К-20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 169 726,72 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (адреса місцезнаходження: 69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд.62, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" (адреса місцезнаходження: 04050, Київська область, м. Київ, вул. Іллєнка, буд.12, код ЄДРПОУ 33349719) 152 796,00 грн (сто п"ятдесят дві тисячі сімсот дев"яносто шість гривень 00 копійок) - основного боргу з оплати ресурсів, поставлених за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 11059,10 грн (одинадцять тисяч п"ятдесят дев"ять гривень 10 копійок) - пені за порушення строку оплати ресурсів, поставлених за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 3057,00 грн (три тисячі п"ятдесят сім гривень 00 копійок) - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 2814,62 грн (дві тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 62 копійки) - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов"язання за договором №20/2019/3416 від 15.07.2019, 1697,27 грн (одна тисяча шістсот дев"яносто сім гривень 27 копійок) витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко-Транс" щодо розподілу судових витрат, зокрема на правничу допомогу та судового зболру за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та покладення витрат в сумі 49 212,80 грн. та 1051,00 грн. на відповідача.

Відповідний наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала Центрального апеляційного господарського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалу на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 05.10.2020.

Суддя О.Г. Іванов