Рішення

від 30.09.2020 по справі 904/4167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020м. ДніпроСправа № 904/4167/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 66 299 154,70 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Буря О.Є., довіреність №02 від 14.01.2020, адвокат

Від відповідача: Зайцева О.М., довіреність № 52-16/118 від 26.12.2019, адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консіст" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість із виплати дивідендів з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з лютого по червень 2020 року включно в розмірі 65 279 544,58 грн. та 3% річних за період з 20.01.2020 по 31.07.2020 включно в розмірі 1 019 610,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач станом на 19.07.2019 володів 14 298 890 штук акцій відповідача. Із загальнодоступних джерел позивачу стало відомо, що позачерговими загальними зборами відповідача прийнято рішення по шостому питанню: частину нерозподіленого прибутку товариства за 2018 рік в сумі 7 133 259 678,11 грн. направити на виплату дивідендів за простими акціями товариства. По сьомому питанню: здійснити виплату дивідендів акціонерам товариства за 2018 рік із розрахунку 4,484251 грн. за одну просту акцію. Визначено, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати встановлює Наглядова рада товариства та встановлено, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій товариства повинна здійснюватися безпосередньо акціонерам товариства. Позивач зазначає, що в установлений законом шестимісячний строк дивіденди не отримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що підставою для виплати грошових коштів стало те, що загальними зборами АТ "Південний ГЗК", які відбулися 19.07.2019 прийнято рішення про виплату дивідендів акціонерам за 2018 рік. Проте, на адресу відповідача надійшли вимоги стосовно реалізації права наданого ст.ст. 68,69 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо викупу належних простих іменних акцій від акціонерів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , LANEBROOK LIMITED , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . У відповідністю зі ст. 31 Закону України "Про акціонерні товариства" однією з підстав для відмови у виплаті дивідендів після прийняття рішення про їх виплату є, зокрема, наявність у товариства зобов`язання про викуп акцій на вимогу акціонерів. Отже, акціонерне товариство при наявності підстав, які виникли після прийняття відповідного рішення може відмовити у виплаті дивідендів. Також відповідач посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5230/19, яке набрало законної сили та в якому судом встановлено про неможливість виплати дивідендів з боку Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та відсутність протиправної поведінки у діях АТ "Південний ГЗК" щодо невиплати дивідендів.

З урахуванням викладеного відповідач вважає відсутніми правові підстави для виплати дивідендів.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що відзивом відповідач підтверджує всі обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечує проти позову лише посиланням на ст. 31 Закону України "Про акціонерні товариства". Позивач переконаний, що наведені у відзиві обставини носять штучний характер та навмисно ініційовані самим відповідачем.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких вважає, що наразі відсутні правові підстави для виплати дивідендів, оскільки відсутні докази реалізації дотримання процедури реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій, яка прописана в ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування у Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" документів, а саме:

- належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які відбулися 19.07.2019;

- належним чином засвідчену копію протоколу засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на якому встановлено дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк виплати дивідендів, рішення про виплату яких прийнято на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які відбулися 19.07.2019;

- витяг з переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, рішення про виплату яких прийнято на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які відбулися 19.07.2019, в частині ТОВ "Консіст".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 клопотання про витребування доказів задоволено.

09.09.2020 від відповідача надійшли витребувані судом документи.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до повного виконання обов`язку щодо обов`язкового викупу акцій. Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення у справі заперечував.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

30.09.2020 від відповідача надійшла заява про залучення у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в якій просить залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача акціонерів Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат": ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , LANENBROOK LIMITED, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Клопотання обґрунтоване тим, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаних осіб, оскільки вказані особи мають намір реалізувати своє право щодо обов`язкового викупу акцій акціонерним товариством, який станом на день подання цього клопотання ще не відбувся, з причин, що не залежать від відповідача. Відповідач зазначає, що у разі задоволення позову у даній справі, наслідком буде порушення АТ "Південний ГЗК" ст. 31 Закону України "Про акціонерні товариства", що в свою чергу порушить права акціонерів.

У судовому засіданні представник відповідача наголосив на тому, що вказане клопотання подане до початку розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою від 30.09.2020 в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі відмовлено, оскільки у клопотанні відповідачем не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі вплине на права та обов`язки вказаних осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2020.

У судовому засіданні 30.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин прийняття рішення про виплату дивідендів акціонерів, належності позивача до складу акціонерів відповідача, які мають право на отримання дивідендів, наявність підстав для виплати позивачу дивідендів та їх розмір, наявність заборгованості відповідача перед позивачем з виплати дивідендів та періоди прострочення такої виплати.

Так, судом встановлено, що 19.07.2019 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Згідно з витягу з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 19.07.2019 на вказаних зборах, зокрема, прийнято рішення:

1) По шостому питання порядку денного "Про прийняття рішення про розподіл прибутку товариства" вирішили: Частину нерозподіленого прибутку товариства з 2018 рік в сумі 7 133 259 678,11 грн. направити на виплату дивідендів за простими акціями товариства. Рішення набирає чинності з моменту складання протоколу про підсумки голосування на позачергових загальних зборах;

2) По сьомому питанню порядку денного "Прийняття рішення про виплату дивідендів акціонерам товариства за 2018 рік, затвердження розміру дивідендів за простими акціями товариства, а також визначення строку, порядку та способу виплати дивідендів", вирішили:

- здійснити виплату дивідендів акціонерам товариства за 2018 рік із розрахунку 4,484251 грн. за одну просту акцію,

- визначити, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати встановлює Наглядова рада товариства,

- встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам товариства.

Рішення набирає чинності з моменту складання протоколу про підсумки голосування на позачергових загальних зборах.

Відповідно до витягу з протоколу №150/29-1 засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке відбулося 19.07.2019 вирішили:

- встановити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 03 серпня 2019 року;

- встановити, що датою початку виплати дивідендів є 06.08.2019, а виплата дивідендів повинна бути у строк, що не перевищує 6 місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів;

- затвердити наступний порядок виплати дивідендів акціонерам: дивіденди виплачуються в грошові формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 03.08.2019, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складання переліку. З метою захисту прав акціонерів та уникнення неефективних витрат товариства в процесі вплати дивідендів здійснювати їх виплату шляхом переказу відповідних сум коштів усім акціонерам, зазначеним у переліку, які мають право на отримання дивідендів на грошові рахунки акціонерів та/або шляхом поточних переказів на адреси акціонерів після актуалізації (уточнення) необхідної інформації особами, які мають право на отримання дивідендів, протягом строку, що встановлений Наглядовою радою товариства для виплати дивідендів. Уточнення інформації щодо грошових рахунків та/або поштових адрес акціонерами відбувається шляхом надання на адресу товариства заяви із зазначенням реквізитів для виплати дивідендів.

Станом на дату проведення позачергових Загальних зборів акціонерів АТ "Південний ГЗК" та на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від АТ "Південний ГЗК", Товариство з обмеженою відповідальністю "Консіст" є акціонером товариства витяг з реєстру власників іменних цінних паперів АТ "Південний ГЗК" від 20.08.2019 міститься в матеріалах справи (а.с.111-113, т.1)).

15.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Консіст" звернулося із заявою (№31) про виплату дивідендів. В заяві позивачем зазначені реквізити для виплати. До заяви додано: засвідчену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовану за допомогою он-лайн сервісу ЄДР, засвідчену копію Статут, засвідчену копію довідки про банківські реквізити для перерахування, засвідчену копію протоколу та наказу про призначення директора підприємства, оригінал виписки з рахунку в цінних паперах станом на 19.07.2019.

Відповіді на заяву про перерахування нарахованих дивідендів на рахунок позивача матеріали справи не містять.

Відповідач в установлений рішенням загальних зборів акціонерів акціонерного товариства "Південний ГЗК" та Наглядової ради від 19.07.2019 строк дивіденди ТОВ "Консіст" не виплатив.

Предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст" про стягнення з Акціонерного товариства "Південний ГЗК" заборгованості з виплати дивідендів у розмірі 64119811,78 грн.; 3% річних у розмірі 1019610,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1159732,80 грн.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (п. 2 ч. 1 ст. 88 ГК України, п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України).

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Як установлено судом, рішення про виплату дивідендів було прийнято 19.07.2019. З урахуванням вищенаведеного (що виплата дивідендів здійснюється на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів), зобов`язання з виплати дивідендів є таким, строк виконання якого настав.

Між тим, в установлений строк, відповідач свої зобов`язання не виконав, доказів виплати дивідендів позивачу у розмірі 64 119 811,78 грн. (14 298 890 шт. акцій * 4,484251 грн. (за 1 акцію)) суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Відповідачем доказів виплати позивачу дивідендів за 2018 рік не надано.

При цьому, ні в ст. 117 Цивільного кодексу України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ні в ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" не закріплено такого обов`язку акціонера як висувати до емітента письмову вимогу в разі наявності бажання отримати нараховані дивіденди. Більше того, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов`язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа (акціонер) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що після прийняття рішення про виплату дивідендів виникли підстави відповідно до яких товариство може відмовити у виплаті дивідендів, а саме: надійшли вимоги акціонерів щодо обов`язкового викупу простих іменних акцій.

Також відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 у справі 904/5230/19, яке набрало законної сили 19.02.2020, яким в задоволенні такого ж позову іншого акціонера відмовлено.

Щодо заперечень відповідача суд звертає увагу на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 по справі № 907/29/19 звернула увагу та те, що правова оцінка, надана судом при розгляді іншої справи, не має преюдиційного значення. Відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Отже, правова оцінка, надана судом при розгляді справи №904/5230/19, не є обов`язковою при розгляді даного спору.

Щодо аргументів відповідача про наявність обов`язку здійснити обов`язковий викуп акцій як підстави для невиплати дивідендів суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо товариство має зобов`язання про викуп акцій відповідно до статті 68 цього Закону.

У той же час, рішення про виплату дивідендів, прийнято 19.07.2019. Відповідно до рішення Наглядової ради датою початку строку виплати дивідендів визначено 06.08.2019. Тобто з цього часу у позивача виникло право на отримання дивідендів, а у відповідача обов`язок щодо їх виплати позивачу.

Проте, 21.10.2019 на адресу відповідача надійшли вимоги акціонерів стосовно реалізації права, наданого статтями 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо викупу належних простих іменних акцій АТ "Південний ГЗК".

Суд звертає увагу, що право на обов`язковий викуп акцій у акціонерів, які звернулися із відповідними вимогами виник пізніше, ніж право позивача на отримання дивідендів.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне. Норми права, законодавства, не існують відокремлено від інших норм. Тому при розгляді спору необхідно встановлювати системні зв`язки з іншими нормами.

Реалізація прав та обов`язків, встановлений певною нормою (у даному випадку п.1 ч.1 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства") повинна відбуватися через призму інших норм, що регулюють поведінку особи.

Так, зокрема, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як зазначав сам відповідач, у спорах за позовами акціонерів акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує проти їх вимог про обов`язковий викуп акцій. У даній же справі акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" посилається вже на наявність його обов`язку викупу акцій як на підставу для невиплати дивідендів. Отже, поведінка відповідача є суперечливою.

Крім того, суд звертає увагу, що наявність спорів акціонерів з відповідачем про обов`язковий викуп акцій, позиція відповідача в зазначених спорах (визнання чи невизнання такого обов`язку) тощо, не має жодного значення для розгляду даної справи про виплату дивідендів.

Суд зазначає, що викуп декількох акцій акціонерів, які заявили таку вимогу, не може бути підставою для невиплати іншим акціонерам належних їм дивідендів.

Виходячи з принципу добросовісності, особа не має права заперечувати проти виконання обов`язків (виплати дивідендів позивачу) з тих підстав, що ця ж особа не виконує інші свої зобов`язання (обов`язків викуп акцій).

Крім вимоги про стягнення основної заборгованості позивач просить стягнути три відсотки річних з у розмірі 1 019 610,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 159 732,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

Заперечення відповідача стосувалися самого права на стягнення сум основного боргу та нарахувань, до розрахунку розміру дивідендів, 3% річних та індексу інфляції у відповідача зауваження відсутні.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1019610,12 грн. та інфляційних втрат у сумі 1159732,80 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності між сторонами грошових зобов`язань, за неналежне виконання яких може бути застосована відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книга 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому до цих правовідносин застосовуються положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо наявності між сторонами організаційно-господарських відносин суд зазначає, що ст. 176 Господарського кодексу України розкриває зміст організаційно-господарських відносин і визначає їх, як господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень. Цим відносинам характерна управлінсько-господарська (організаційна) дія і такі відносини не повинні мати майнового характеру, однак відносини, які виникли між сторонами щодо виплати товариством позивачу дивідендів мають майновий характер і є грошовими.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені позивачем докази в підтвердження обґрунтування своєї позиції є більш вірогідними ніж докази, наведені відповідачем в обґрунтування своїх заперечень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 735 700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст" до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 66299154,70 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст" (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 8, ідентифікаційний код 32466321) заборгованість із виплати дивідендів у розмірі 64119811,78 грн. (шістдесят чотири мільйони сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот одинадцять грн. 78 коп.), 3% річних у розмірі 1019610,12 грн. (один мільйон дев`ятнадцять тисяч шістсот десять грн. 12 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1159732,80 грн. (один мільйон сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять дві грн. 80 коп.) та судовий збір у розмірі 735 700,00 грн. (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2020

Суддя О.М. Крижний