Рішення

від 05.10.2020 по справі 904/3900/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3900/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Широківської селищної ради (смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області)

до Фізичної особи-підприємця Гудзя Олександра Володимировича (смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 9 від 15.11.2008 у загальному розмірі 45 905 грн. 84 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Широківська селищна рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Гудзя Олександра Володимировича (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди землі № 9 від 15.11.2008 у загальному розмірі 45 905 грн. 84 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 42 833 грн. 70 коп. - основний борг;

- 3 072 грн. 14 коп. - пеня.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди землі № 9 від 15.11.2008 в частині повного та своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою в період з 01.08.2017 по 31.12.2019, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 42 833 грн. 70 коп. За прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 3 072 грн. 14 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

В подальшому, позивачем подано заяву про усунення недоліків (вх. суду № 35093/20 від 03.08.2020).

Ухвалою суду від 07.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.07.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вулиця Котовського, будинок 34, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.45-46).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 07.08.2020, було вручено відповідачу 18.08.2020 , що підтверджується поштовим повідомленням № 4930012430240 (№ 5370002172143) (а.с.58).

Так, ухвалою суду від 07.08.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 05.10.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення заборгованості за спірними договором, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди землі, строк дії договору, умови передачі землі та повернення її з оренди, факт передачі землі в оренду, час користування нею орендарем, настання строку сплати орендної плати, інших платежів та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 15.11.2008 між Широківською селищною радою (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Гудзем Олександром Володимировичем (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди землі № 9 (далі - договір, а.с.9-10), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1451 га для обслуговування будівель та споруд, яка знаходиться в межах населеного пункту смт. Широке по вул. Лермонтова, 1-А на території Широківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області на підставі рішення Широківської селищної ради від 06.02.2008 № 284-20/У (пункт 1 договору).

У пункті 8 договору сторони визначили, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У договорі вказано, що невід`ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки (а.с.12-13);

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використання та встановлених земельних сервітутів (а.с.14);

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.16);

- акт приймання-передачі об`єкта оренди а.с.17)

- технічна документація (а.с.18).

Договір зареєстрований у Широківському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру державного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2009 за № 040913601121 (а.с.10).

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1451 га. Місце розташування та межі земельної ділянки, що передається в оренду, зазначені на плані, що міститься в додатку до договору. Кадастровий номер земельної ділянки - 1225855100-01-001-0173.

Як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належить відповідачу (орендарю за договором) на праві власності, а саме: нежитлове приміщення з прибудовами. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2020 № 213348708, з якого вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, серія та номер: 21286, виданий 30.07.2002, видавник: Товарна Біржа "Українська" м. Запоріжжя, відповідач є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення з прибудовами, загальною площею 433,7 кв.м., що розташованого за адресою: вулиця Лермонтова, будинок 1а, смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, ЯЯЯ № 395584, 10.11.2005, рішення Широківської селищної ради "Про видачу свідоцтва про право власності" від 29.09.2005 за № 163 (а.с.21-23).

При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 1225855100:01:001:0173, площею 0,1451 га, на якій розташоване вказане нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, знаходиться у комунальній власності Широківської об`єднаної територіальної громади в особі Широківської селищної ради , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.07.2020 №215727571 (а.с.24).

Так, згідно з пунктами 3, 4 та 5 договору:

- на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - будівництво;

- земельна ділянка передається в оренду разом з об`єктами нерухомого майна, будівництво;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 32 521,263.

При цьому, у пункті 15 договору сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель та споруд.

Згідно із пунктом 16 договору цільове призначення земельної ділянка - код 1.11.3. Комерційного використання.

Відповідно до умов пункту 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

У відповідності до вказаних умов, між сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки від 15.11.2008 , в якому сторони засвідчили, що:

- орендодавець передає земельну ділянку в оренду для комерційного використання, на території Широківської селищної ради вул. Лермонтова, 1-а, що відповідає умовам договору, зареєстрованому у Широківському відділенні Дніпропетровської регіональної філії Центру державного кадастру, про що вчинено запис від 29.01.2009 за № 040913601121, та придатному для використання за цільовим призначенням ПП Гудзь О.В., площею 0,1451 га, а орендар приймає вищевказану земельну ділянку у стані, придатному для її цільового використання згідно з договором оренди. Заперечень з боку представників сторін при передачі земельної ділянки не надійшло. Розміри та місце положення земельної ділянки показано на схемі (а.с.17).

Доказів повернення вказаної земельної ділянки з оренди матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата за 1 451 кв.м. вноситься орендарем у грошовій формі 7,00 грн. за 1 кв.м. річний розмір якої становить 10151,089 та сплачується щомісячно на рахунок Широківської селищної ради згідно з чинним законодавством з розрахунком 11,9 % від нормативної грошової оцінки.

У пункті 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством з розрахунком 11,9 % від нормативної грошової оцінки.

У пункті 11 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься у такі строки - щомісячно, не пізніше 30 числа, після закінчення терміну нарахування.

Відповідно до пункту 13 договору, розмір орендної плати переглядається за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, на підставах, визначених відповідним чинним законодавством один раз на рік у разі::

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документацією;

- в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності (додаток до договору оренди) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки за попередні роки, на момент укладення договору (станом на 15.11.2008) складала 85 303,26 грн.(32521,26 х 2,623 = 303,26 грн.), де 2,623 - добуток коефіцієнт індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки).

Згідно з інформацією Криворізького Південного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області (інформаційні листи від 27.05.2020 № 2331/9/04-36-56-40 / та від 26.06.2020 № 2723/9/04-36-56-40), заборгованість відповідача станом на 26.05.2020 складає 36 116 грн. 24 коп., а саме:

- за 2018 рік заборгованість складає 9 351 грн. 59 коп.;

- за 2019 рік заборгованість складає 23 692 грн. 51 коп.

- штрафні санкції за несвоєчасну сплату орендної плати - 3 072 грн. 14 коп.

За 2017 рік Фізичною особою-підприємцем Ґудзем О.В. не подано податкову декларацію з плати за землю в частині орендної плати, тому дані щодо нарахованої орендної плати та заборгованості зі сплати орендної плати за 2017 рік відсутні.

У зв`язку з цим розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: смт. Широке вул. Лермонтова, 1-а, Фізичною особою-підприємцем Ґудзем О.В. за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 зроблений згідно з договором оренди землі № 9 від 15.11.2008.

За період з 01.08.2017 по 31.12.2017 орендна плата не сплачувалася.

Згідно з розрахунком від 13.07.2020 за підписом заступника начальника фінансового відділу-головного бухгалтера виконавчого комітету Широківської селищної ради заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 складає 9 789 грн. 60 коп.

18.02.2019 Фізичною особою-підприємцем Гудзем Олександром Володимировичем сплачено 25 000 грн. 00 коп., з них:

- зменшено борг по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату - 7 774 грн. 13 коп.;

- погашено пені за несвоєчасну сплату - 3 082 грн. 44 коп.;

- зменшено нарахування згідно податкової декларації з плати за землю за 2018 рік - 14 143 грн. 43 коп.

Як зазначає позивач, у відповідача утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1451 га станом на 01.01.2020 в сумі 45 905 грн. 84 коп. Вказана заборгованість складається з наступних сум:

- 42 833 грн. 70 коп. - основний борг;

- 3 072 грн. 14 коп. - пеня.

Відповідачем у добровільному порядку вказана заборгованість не погашена, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди землі від 13.11.2008 (кадастровий номер 1225855100:01:001:0173), виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Як було вказано вище, у пунктах 9, 10 та 11 договору сторонами були визначені умови щодо порядку сплати орендної плати та як встановлено господарським судом, строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за період користування орендованою земельною ділянкою в період з 01.08.2017 по 31.12.2019 в залишковій сумі 42 833 грн. 70 коп. є таким, що настав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної сплати відповідачем орендної плати за період з 01.08.2017 по 31.12.2019, зокрема залишку в сумі 42 833 грн. 70 коп. , відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 42 833 грн. 70 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 42 833 грн. 70 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 14 договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання зобов`язання зі сплати орендної плати у встановлені в договорі терміни та розмірах, позивач заявив до стягнення пеню в сумі 3 072 грн. 14 коп.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 3 072 грн. 14 коп. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той же час, позивач не обґрунтовує у позовній заяві обставину виникнення прострочення у певний період та в певній сумі, не надає належних доказів виникнення прострочення саме в цю дату, не зазначає, яким чином відповідачем вносилася орендна плата, а саме: в яку дату, в якій сумі та в погашення орендної плати за який місяць здійснювалася така(і) сплата(ти). В позовній заяві лише вказано, що відповідачем було сплачено 25 000 грн. 00 коп. та зазначено в загальних категоріях, на що була спрямована позивачем така сплата (штрафні санкції, плата за землю тощо). Доказів наявності заперечень відповідача з приводу саме такого зарахування матеріали справи не містять та відповідачем під час розгляду справи судом щодо наявності будь-яких заперечень з цього приводу суду також не повідомлено.

При цьому, з цього приводу позивач у позовній заяві не наводить жодного пояснення чи аргументу; як в позовній заяві так і в додатках до неї відсутній будь-який розрахунок пені, який повинен був би містити суму боргу, на яку її нараховано (із посиланням на доказ, який цю суму підтверджує), період її нарахування, формулу для розрахунку, розмір застосованої пені (враховуючи встановлення її договором у розмірі 0,3% від несплаченої суми, а також наявності законодавчого обмеження розміру пені, передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань") - отже, суд приходить до висновку, що розмір вимог по пені не доведений позивачем.

При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З цього приводу суд також відзначає, що господарським судом було враховано, що у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Однак, враховуючи не зазначення позивачем періодів нарахування пені в загальній сумі 3 072 грн. 14 коп., не повідомлення суду даних - в яку дату, в якій сумі та в погашення орендної плати за який місяць здійснювалася така(і) її сплата(ти) відповідачем (при цьому, факт такої сплати позивачем підтверджений у позовній заяві), суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок пені.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем правомірності нарахування пені в сумі 3 072 грн. 14 коп.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 961 грн. 33 коп. частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Широківської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Гудзя Олександра Володимировича про стягнення заборгованості за договором оренди землі № 9 від 15.11.2008 у загальному розмірі 45 905 грн. 84 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гудзя Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Широківської селищної ради (53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вулиця Вишнева, будинок 6; ідентифікаційний код 04339729) - 42 833 грн. 70 коп. - орендної плати за період з 01.08.2017 по 31.12.2019 та 1 961 грн. 33 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.10.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко