Рішення

від 29.09.2020 по справі 905/1308/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.2020 Справа № 905/1308/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Новікової К.Ю., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали господарської справи за позовом Приватного підприємства Сатурн до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення заборгованості у розмірі 195 470,09 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сатурн" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення заборгованості у розмірі 195 470,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2020 відкрито провадження у справі №905/1308/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 07.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.09.2020 відкладено розгляд справи на 29.09.2020 року.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 29.09.2020 не з`явились про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Відзив або будь-які пояснення на позов відповідач не надав.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2018 року між Приватним підприємством Сатурн (Виконавець) та ДП Селидіввугілля (Замовник) було укладено Договір підряду №2/337- 18СД, за умовами якого, Виконавець зобов`язується власними силами і на власний ризик виконати будівельні роботи з ремонту фасаду адміністративної будівлі ДП Селидіввугілля , а Замовник - прийняти й оплатити цей ремонт на умовах, оговорених в даному договорі.

Сума договору складає 371 978,00 грн. без урахування ПДВ, згідно Договірної ціни та Зведеного кошторисного розрахунку ( п.3.1 договору).

Оплата здійснюється Замовником грошовими коштами в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт. (п.3.2 договору).

Строк виконання робіт: протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання даного договору. Здача-приймання виконаних робіт оформлюється Актом виконаних робвт, КБ-2, КБ-3, який підписується обома сторонами (п.4.1 договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018 року (п. 10.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Сторін Договору.

На виконання умов договору ПП Сатурн виконало будівельні роботи з ремонту фасаду адміністративної будівлі ДП Селидіввугілля ;

- в серпні 2018 за актом № 1 від 30.08.18 на суму 131312,00 грн;

- в серпні 2018 за актом №2 від 03.09.2018 на суму 103040,00 грн;

- в серпні 2018 за актом №3 від 03.09.2018 - на суму 92072,00 грн.

- в жовтні 2018 за актом №4 від 05.11.2018 - на суму 75554,00 грн.

За наслідком проведених робіт сторони склали Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпня - жовтня 2018, які підписані уповноваженими особами ПП Сатурн та ДП Селидіввугілля без заперечень та зауважень.

ДП Селидіввугілля частково розрахувалося за виконані позивачем роботи, перерахувавши Позивачу 200 000,00 грн. (згідно платіжного доручення від 03.10.2018 року № 716 в сумі 96 960,00 грн., платіжного доручення від 03.10.2018 року № 580 в сумі 100000, 00 грн., платіжного доручення від 03.10.2018 року № 715 в сумі 3040, 00 грн).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 01.06.2020 року залишок коштів несплаченим з оплати виконаних позивачем робіт складає 171 978,00 грн. Вказаний акт підписаний представниками сторін без заперечень та зауважень та скріплений печатками підприємств.

Вважаючи порушеним своє право, Приватне підприємство Сатурн звернулося до Господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Селидіввугілля заборгованості у розмірі 195 470,09 грн, з яких:

171 978,00 грн - заборгованість за виконані роботи;

14 882,07 грн - інфляційні нарахування;

8 610,02 грн - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного .

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до умов Договору виконав будівельні роботи з ремонту фасаду адміністративної будівлі ДП Селидіввугілля .

Крім того, наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.2020 року підписаним сторонами Договору.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звірки взаємних розрахунків підписаний та скріплений печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми заборгованості в розмірі 171 978,00 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем надані достатні та допустимі докази, які свідчать про виконання ним підрядних робіт по Договору №2/337-18СД за спірний період на загальну суму 171 978,00 грн. та доведено факт порушення відповідачем грошових зобов`язань в частині розрахунку за ці роботи, суд вважає, що вимоги ПП Сатурн про стягнення з ДП Селидіввугілля суми основного боргу у розмірі 171 978,00 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою обов`язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов`язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата здійснюється Замовником грошовими коштами в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Керуючись нормами цієї статті позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних на загальну суму 8610,02 грн., а саме:

-за період з 18.09.2018 по 21.06.2020 у сумі 5092,20 грн нарахованих на суму боргу - 96 424,00 грн;

-за період з 20.11.2018 по 21.06.2020 у сумі 3598,82 грн нарахованих на суму боргу - 75 554,00 грн.

Перевіривши, суд встановив його арифметично вірним, у зв`язку з чим сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 8610,02 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних за простроченим зобов`язанням відповідача в межах періоду визначеного позивачем, суд встановив, що сума 3% річних є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 8610,02 грн.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати:

-на суму заборгованості 96424,00 грн за період з 18.09.2018 по 21.06.2020 у розмірі 9757,07 грн;

-на суму заборгованості 75554,00 грн за період з 18.11.2019 по 21.06.2020 у розмірі 5125,00 грн.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що інфляційні втрати нараховані позивачем за неповні місяці існування заборгованості.

Перерахувавши розмір інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, суд встановив, що стягненню підлягає сума 14882,07 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Сатурн до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення заборгованості у розмірі 195 470,09 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (85401, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Приватного підприємства Сатурн (85400, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Чайковського, будинок 10, код ЄДРПОУ 19381358) заборгованість за виконані роботи у розмірі 171 978,00 грн, 3% річних - 8610,02 грн, інфляційні втрати - 14882,07 грн, а також судовий збір в розмірі 2932,08 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 29 вересня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов