Рішення

від 24.09.2020 по справі 906/274/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/274/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК-БУД ПРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл"

про стягнення 370 427,27 грн.

ТОВ "ЦК-БУД ПРО" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Сіті-Стайл" про стягнення 370 427,27 грн, з яких 358 831,55 грн основного боргу, 2 841,37 грн інфляційних, 8 754,35 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку ТОВ "Сіті-Стайл" умов укладеного між сторонами договору поставки №5 від 25.02.2019 в частині оплати за отриманий товар, в результаті чого утворилась заборгованість яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/274/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2020 строк підготовчого провадження продовжено.

20.08.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.09.2020 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю учасника справи, в якому просить розглянути справи без участі представника позивача. Також повідомляє, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач свого представника та відзив на позовну заяву до суду не направив, хоча був належним чином повідомлений про час день та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦК-БУД ПРО" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №5.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити будівельні матеріали на об`єкт будівництва.

Найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджуються сторонами в специфікаціях, в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Передання товару постачальником покупцеві здійснюється на складі покупця за наступними супровідними документами: видаткова накладна та документи що підтверджують якість товару ( п. 2.1 договору).

Згідно п.4.2 договору розрахунок покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня відвантаження партії товару.

Днем відвантаження та отримання товару вважається дата вказана в видатковій накладній ( п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір вважається пролонгованим на той самий строк, у випадку, якщо жодна із сторін не направила письмове повідомлення про його закінчення за 30 днів до настання дати закінчення дії договору ( п. 7.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар та надав послуги із доставки замовленого товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 302 від 01.03.2019 на суму 46 318,61 грн, актом надання послуг № 302 від 01.03.2019 на суму 1 500,00 грн, видатковою накладна № 303 від 01.03.2019 на суму 17 377,38 грн, актом надання послуг № 303 від 01.03.2019 на суму 1 500,00 грн, видатковою накладною № 324 від 01.03.2019 на суму 7 920,00 грн, видатковою накладною № 376 від 07.03.2019 на суму 3 104,54 грн, видатковою накладною № 387 від 07.03.2019 на суму 10 970,83 грн, видатковою накладною № 375 від 07.03.2019 на суму 1 538,38 грн, актом надання послуг № 375 від 07.03.2019 на суму 450,00 грн, видатковою накладною № 396 від 11.03.2019 на суму 36 082,32 грн, видатковою накладною № 397 від 11.03.2019 на суму 7 362,48 грн, видатковою накладною № 423 від 12.03.2019 на суму 1 500,00 грн, видатковою накладною № 424 від 12.03.2019 на суму 18 687,48 грн, видатковою накладною № 425 від 12.03.2019 на суму 17 394,84 грн, видатковою накладною № 433 від 13.03.2019 на суму 37 543,68 грн, видатковою накладною № 446 від 14.03.2019 на суму 13 140,29 грн, видатковою накладною № 447 від 14.03.2019 на суму 26 061,19 грн, актом надання послуг № 447 від 14.03.2019 на суму 750,00 грн, видатковою накладною № 448 від 15.03.2019 на суму 9 385,92 грн, видатковою накладною № 581 від 25.03.2019 на суму 56 230,92 грн, актом надання послуг № 581 від 25.03.2019 на суму 1 500,00 грн, видатковою накладною № 590 від 25.03.2019 на суму 6 750,00 грн, видаткової накладної № 815 від 08.04.2019 на суму 31 108,32 грн, актом надання послуг № 815 від 08.04.2019 на суму 900,00 грн, видатковою накладною № 901 від 12.04.2019 на суму 3 754,37 грн.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товар та надано послуг на загальну суму 358 831,55 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату товару та послуг, які в порушення умов договору останнім залишились не оплаченими.

Відповідач на підтвердження отриманого товару та послуг із його доставки підписав та надав акт звірки взаєморозрахунків за березень 2019рік, згідно якого станом на 31.03.2019 за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 323 068,86 грн.

21.01.2020 позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про оплату заборгованості у розмірі 358 831,55 грн (враховуючи вартість товару та наданих послуг також і за квітень 2019), яка залишена без відповіді та задоволення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач заперечень з приводу заявленої суми боргу чи доказів її сплати суду не надав.

Ураховуючи викладене, суд вважає заявлену вимогу про стягнення з відповідача 358 831,55 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем нараховано відповідачу 2 841,37 грн інфляційних за період з травня 2019 по січень 2020 та 8 754,35 грн 3% річних за період з 12.05.2019 по 03.03.2020.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Враховуючи викладене, за травень 2019 можливо нараховувати інфляційні втрати з суми 323 068,86 грн, а не з суми 358 831,55 як вказав в своєму розрахунку позивач, оскільки оплата за товар та надані послуги за квітень 2019 у відповідача виникли лише в травні і тому інфляційні можливо нараховувати на цю суму лише починаючи з червня 2019.

Відповідно до розрахунку проведеного судом розмір інфляційних які підлягають стягненню з відповідача становить 2 588,74 грн.

Також судом здійснений перерахунок 3% річних з суми 358 831,55 грн за період з 12.05.2019 по 03.03.2020 відповідно до якого розмір річних становить 8 724,85 грн.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 358 831,55 грн основної заборгованості, 2 588,74 грн інфляційних, 8 724,85 грн 3% річних та відмови в частині стягнення 252,63 грн інфляційних, 29,50 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 25, офіс 49, код ЄДРПОУ 40134131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК-БУД ПРО" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 17, код ЄДРПОУ 40633755) 358 831,55 грн боргу, 2 588,74 грн інфляційних, 8 724,85 грн 3 % річних та 5 552,18 грн судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.10.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)