Рішення

від 02.10.2020 по справі 910/9512/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2020Справа № 910/9512/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Державного підприємства "БІЛОКОРОВИЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ГРІН ЕНЕРДЖИ"

про стягнення 445 518, 90 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "БІЛОКОРОВИЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС ГРІН ЕНЕРДЖИ" про стягнення 445 518, 90 грн заборгованості, з яких 409 293, 62 грн - сума основного боргу, 22 920, 44 грн - інфляційні витрати, 7 165, 44 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 23 від 23.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

27.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.08.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9512/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

18.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 03.08.2020, направленою на адресу місця реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 03.08.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з відміткою про: інші причини .

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 між Державним підприємством Білокоровицьке лісове господарство (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Велес Грін Енерджи (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу лісопродукції №23 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити на склад покупця, а покупець прийняти і оплатити лісопродукцію: Тирса - 44,00 за 1 скл./м, обапіл хвойний -168,00 за 1 м/куб, дрова паливні твердої породи L-0,25-0,75 - 202,00 за м/куб, дрова паливні середньої породи L-0,25-0,75 - 191,00 за м/куб, дрова паливні середньої породи L-1,2 м - 456,00 за м/куб.

За змістом пункту 2 договору найменування, кількість, ціна Сировини , зазначаються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Поставка сировини проводиться на складі продавця за умовами франко-склад покупця (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що комплект товаросупровідних документів: - товаротранспортна (залізнична) накладна; видаткова накладна; рахунок-фактура; податкова накладна; специфікація.

Відповідно до п. 5.1. та 5.2. договору, прийом-передача сировини здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад продавця. За якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно - транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця. Не пізніше ніж за 2 доби до передачі сировини продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки.

Датою передачі сировини продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно - транспортної накладної (п. 5.3. договору).

Платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 3 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати (п. 6.1. договору).

Сторони погодили, що договір діє до 31 грудня 2018 року, але до моменту остаточного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.2. договору).

15.01.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5, в якій сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору до 31.12.2019 року, а також погодили наступну ціну на продукцію: дров`яна деревина для непромислового використання L-0,25-0,75 м. середня/м`яка - 240,00 грн, дров`яна деревина для непромислового використання L-0,25-0,75 м тверда - 255,00 грн.

На виконання умов договору позивач в період з вересня 2019 по лютий 2020 року поставив відповідачу продукцію (лісопродукцію) на суму 409 293,62 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач оплату поставленої позивачем продукції на суму 409 293,62 грн не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідач з претензією за вих.№118 від 04.02.2020.

У відповідь на претензію позивача, відповідач направив лист-прохання за вих.№1802/20-1 від 18.02.2020 про надання часу для погашення заборгованості у зв`язку з погіршенням фінансового стану у ТОВ Велес Грін Енерджи .

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, повної оплати за поставлену позивачем продукцію не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 409 293,62 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у розмірі 7 165,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 920,44 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними позивач поставив відповідачу продукцію на суму 409 293,62 грн, вказані накладні з боку відповідача не підписані.

Однак, в матеріалах справи наявна копія претензії позивача, яку останній направив на адресу відповідача вих.№118 від 04.02.2020 про сплату заборгованості за договором №23 від 23.02.2018.

Відповідач направив позивачу лист-прохання вих.№1802/20-1 від 18.02.2020, в якому підтвердив, що Товариство не змогло вчасно оплатити боргу за договором №23 від 23.02.2018 та просив позивача про надання часу для погашення заборгованості у зв`язку з погіршенням фінансового стану у ТОВ Велес Грін Енерджи .

В пункті 5.1 договору сторони погодили, що прийом-передача сировини здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад продавця. За якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно - транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

Таким чином, враховуючи наявний в матеріалах справи лист відповідача про визнання заборгованості за спірним договором, а також з врахуванням п. 5.1. договору, якими сторони не встановлювали обов`язку відповідача підписувати товарно-транспортні накладні, лише зі сторони позивача, а отже за змістом чинного законодавства позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання накладних.

З урахуванням наведеного, за відсутності належних заперечень відповідача, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо постачання продукції згідно наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних на суму 409 293,62 грн та наявності у відповідача зобов`язання з оплати поставленої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В порушення умов договору відповідач не оплатив поставлену позивачем продукцію, жодних заперечень та доказів оплати суду не надав.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить №23 від 23.02.2018 409 293,62 грн. є обґрунтованою та підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 409 293,62 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 409 293,62 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 7 165,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 920,44 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних здійснюється на суму заборгованості у розмірі 409 293,62 грн за період з жовтня 2019 по квітень 2020.

У п. 6.1. сторонами погоджено, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 3 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Матеріали справи не місять доказів виставлення позивачем рахунків-фактур за кожну партію товару та докази їх вручення відповідачу.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією вих.№118 від 04.02.2020 щодо оплати поставленої продукції. Доказів отримання відповідачем вказаної претензії позивачем не надано, при цьому у матеріалах справи наявна копія поштової квитанції про направлення претензії - 07.02.2020.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був сплатити на користь позивача заборгованість у строк до 17.02.2020, а отже 18.12.2020 є першим днем прострочення заборгованості. Жодних доказів звернення до відповідача із іншими претензіями матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

За таких обставин суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період, який визначено до початку прострочення відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості.

Оскільки як встановлено судом, що оплата здійснюється у строк до 17.02.2020, то правильним періодом нарахування 3% річних та інфляційних на заборгованість у сумі 409 293,62 грн є період з 18.02.2020 по 30.04.2020.

Отже, з огляду на вище викладене, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 2449,05 грн та інфляційних втрат у сумі 5327, 29 грн, а тому вимоги позивача суд задовольняє частково.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Державного підприємства БІЛОКОРОВИЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ГРІН ЕНЕРДЖИ .

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Грін Енерджи (01054, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, 13/2 (ЛІТ. Б), ідентифікаційний код 41368888) на користь Державного підприємства Білокоровицьке лісове господарство (11054, Житомирська обл., Олевський район, селище міського типу Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, будинок 1, ідентифікаційний код 00991798) заборгованість у розмірі 409 293,62 грн, три відсотки річних у розмірі 2449,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 5327, 29 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 256,05грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 02.10.2020.

Суддя О.В. Гулевець