Рішення

від 23.09.2020 по справі 910/1611/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2020Справа № 910/1611/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Варухи Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1611/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріста Рісайклінг-Україна" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 10А; ідентифікаційний код: 37825753)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Еко"

(Україна, 02094, м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 18, оф. 8; ідентифікаційний код: 32469516)

про стягнення 2 731 826,00 грн

Представники сторін :

від позивача: Овчаренко І.С., ордер серії ЗП № 090711 від 04.02.2020;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріста Рісайклінг-Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Еко" (далі - відповідач) про стягнення 2 731 826,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було повністю повернуто суму попередньої оплати за Договором № 12/10/18 УМ на надання послуг із збирання, зберігання та перевезення відпрацьованих мастил (олив) від 12.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

18.02.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1611/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2020.

23.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 25.03.2020, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1611/20 призначено на 10.06.2020.

09.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 2 731 826,00 грн, у зв`язку з тим, що позивачем не було виставлено відповідачу заявки на надання послуг, проте повернути перераховані позивачем кошти відповідач не має змоги, оскільки на його рахунки накладено арешт в рамках кримінального провадження № 12019100000000206.

У підготовче засідання 10.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 10.06.2020 судом було прийнято до розгляду клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 10.06.2020 судом було оголошено перерву на 08.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1611/20 призначено на 08.07.2020.

У підготовче засідання 08.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

Судове засідання, призначене на 05.08.2020, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/1611/20 призначено на 23.09.2020.

У судове засідання 23.09.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріста Рісайклінг-Україна" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпат-Еко" (далі - виконавець, відповідач) було укладено Договір №12/10/18 УМ на надання послуг із збирання, зберігання та перевезення відпрацьованих мастил (олив) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги зі збирання, зберігання та перевезення використаних мастил (далі - послуги) на умовах і за тарифами, визначеними в Розділі 3, а також у пунктах 1.2 - 1.6 даного Договору.

У пункті 1.2 Договору сторони погодили перелік послуг (робіт), що надаються в межах цього Договору виконавцем замовнику.

За умовами п. 2.1 Договору розмір надання послуг виконавцем визначається згідно із заявкою замовника.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість послуг розраховується згідно з сумами заявок до Договору, виставленими замовником, та зазначається в Актах-розрахунках здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник здійснює передоплату послуг згідно з виставленим рахунком на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та зарахування передоплати на розрахунковий рахунок і діє до 31.12.2019.

Як зазначає позивач, протягом періоду з 17.10.2018 по 29.11.2018 ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2 752 826,00 грн у якості передоплати за Договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача № НОМЕР_1 з 01.01.2018 по 31.03.2019.

У листі від 09.01.2019 позивач, у зв`язку з тим, що заявку на надання послуг відповідно до пунктів 2.1 - 2.2 Договору не було виставлено та у найближчий час у позивача відсутня потреба у послугах за Договором, просив відповідача повернути перераховані грошові кошти на рахунок позивача.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем було частково повернуто перераховані позивачем грошові кошти за Договором, а саме в сумі 21 000,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 63 від 10.01.2019.

З огляду на те, що відповідач повністю не повернув позивачу перераховані ним грошові кошти за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату послуг за Договором в сумі 2 731 826,00 грн.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суд встановив факт перерахування позивачем протягом періоду з 17.10.2018 по 29.11.2018 на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 2 752 826,00 грн у якості передоплати за Договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача № НОМЕР_1 з 01.01.2018 по 31.03.2019.

Доказів виставлення позивачем заявок, в порядку пунктів 2.1, 2.2 Договору, як і доказів надання відповідачем послуг за Договором, матеріали справи не містять.

Умовами Договору не передбачено строку повернення невикористаної відповідачем попередньої оплати за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що у листі від 09.01.2019 позивач просив відповідача повернути перераховані ним грошові кошти на рахунок позивача, у відповідь на який відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в сумі 21 000,00 грн, про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 63 від 10.01.2019.

У листі № 05/12/19-1 від 05.12.2019 відповідач визнав наявність заборгованості за Договором в сумі 2 731 826,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Посилання відповідача на неможливість повернення перерахованих позивачем грошових коштів за Договором, у зв`язку з накладенням на його рахунки арешту в рамках кримінального провадження № 12019100000000206 не може слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

Наявність заборгованості у відповідача за Договором в розмірі 2 731 826,00 грн також підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.12.2019.

Відповідно до вимог чинного законодавства України акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, оскільки інформація, відображена в Акті звірки взаєморозрахунків, підтверджена первинними платіжними документами і вказаний Акт містить підписи уповноважених осіб сторін, суд приймає вказаний Акт звірки взаєморозрахунків як належний доказ на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 2 731 826,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата за Договором в сумі 2 731 826,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 40 977,39 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Еко" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 18, оф. 8; ідентифікаційний код: 32469516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріста Рісайклінг-Україна" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 10А; ідентифікаційний код: 37825753) попередню оплату за Договором в сумі 2 731 826 (два мільйони сімсот тридцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 40 977 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн 39 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.10.2020

Суддя О.В. Нечай