Рішення

від 30.09.2020 по справі 910/8380/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2020Справа № 910/8380/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Юніпорт"

до Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

про стягнення 269302,11 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шевченко К.Ю.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Юніпорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" про стягнення 269302, 11 грн, з яких 81521,31 грн 3% річних та 187780,08 грн збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідачем було порушено умови договору поставки №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 22.06.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.07.2020.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог в повному обсязі надав заперечення, посилаючись на необґрунтований розрахунок 3% річних.

22.07.2020. судом було відкладено підготовче засідання на 26.08.2020р.

26.08.2020. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

Судове засідання, призначене на 09.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 судове засідання призначено на 30.09.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0105474389703), з якої вбачається, що ухвала суду з 22.09.2020 знаходиться у точці доставки/видачі.

У судовому засіданні 30.09.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2018р. між Державним підприємством Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юніпорт (постачальник) було укладено договір №53-129-01-18-01424, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити клапани протипожежні, виробництва ТОВ ВЕЗА-Україна (м.Харків, Україна) для потреб ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом . Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п.1.2 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. найменування, одиниці виміру, загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.3.1 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. сума договору становить 7280340 грн., в тому числі податок на додану вартість 20% - 1213390 грн.

Ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації (п.3.2 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р.).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікації в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника згідно реквізитів, зазначених в розділі 13 договору. Покупець зобов`язаний оплатити продукцію протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

У п.5.9 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. вказано, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р., а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юніпорт було поставлено, а Державним підприємством Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект прийнято товар згідно видаткових накладних №12 від 20.08.2018р. на суму 5723736,00 грн. та №14 від 20.08.2018р. на суму 1556604,00 грн., що загалом становить 7280340 грн.

Оплату за поставлений товар Державним підприємством Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект було здійснено частинами, а саме перераховано на рахунок позивача грошові кошти 14.12.2018р. на суму 300 000 грн., 29.12.2018р. на суму 1 256 604 грн., 07.03.2019р. на суму 2 000 000 грн., 12.03.2019р. на суму 1 000 000 грн. та 26.04.2019р. на суму 2 723 766 грн.

Посилаючись на порушення покупцем строків оплати товару, які визначені умовами договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р., позивачем було нараховано на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати та заявлено останні до стягнення з відповідача.

Як вказувалось вище, відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог в повному обсязі надав заперечення, посилаючись на необґрунтований розрахунок 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій за порушення покупцем обов`язання з оплати поставленого товару, повинно бути доведено обставини виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару, наявність у відповідача обов`язку оплатити товар, строк виконання якого настав, та який фактично було порушено.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом вище вказувалось, що відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікації в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника згідно реквізитів, зазначених в розділі 13 договору. Покупець зобов`язаний оплатити продукцію протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

У п.5.9 договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. вказано, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

На виконання умов договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юніпорт було поставлено, а Державним підприємством Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект прийнято товар згідно видаткових накладних №12 від 20.08.2018р. на суму 4 769 780 грн. та №14 від 20.08.2018р. на суму 1 556 604 грн., що загалом становить 7 280 340 грн. Про приймання товару сторонами також було складено та підписано акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 13.09.2018р.

Отже, виходячи з умов договору №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р., судом встановлено, що кінцевим строком оплати товару за вказаним правочином було 26.10.2018р.

Судом було встановлено, що оплату за поставлений товар Державним підприємством Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект було здійснено частинами, а саме перераховано на рахунок позивача грошові кошти 14.12.2018р. на суму 300 000 грн., 29.12.2018р. на суму 1 256 604 грн., 07.03.2019р. на суму 2 000 000 грн., 12.03.2019р. на суму 1 000 000 грн. та 26.04.2019р. на суму 2 723 766 грн., тобто, з порушення строків розрахунків, що визначені договором №53-129-01-18-01424 від 23.06.2018р.

Наведене вказує на виникнення у позивача з 27.10.2018р. права на застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а саме нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, суд частково погоджується із запереченнями відповідача щодо невірно здійсненого позивачем розрахунку 3% річних.

Зокрема, суд звертає увагу заявника на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Тобто, при розрахунку 3% річних позивачем день внесення часткової оплати повинно було бути внесено до періоду прострочення, за який здійснюється нарахування на суму заборгованості з урахуванням такої часткової оплати. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 25.02.2020р. по справі №910/2615/18.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 80922,93 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул.Назарівська, будинок 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект (01054, м.Київ, вул.Франка, буд.31, код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Юніпорт" (03037, місто Київ, вул. Преображенська, будинок 8-Б, офіс 173, ЄДРПОУ 40398534) 3% річних в розмірі 80922 (вісімдесят тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн 93 коп., інфляційні втрати в сумі 187780 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят) грн 08 коп. та судовий збір в розмірі 4030 (чотири тисячі тридцять) грн 55 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 05.10.2020.

Суддя Спичак О.М.