Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/6182/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/6182/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1

вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54003

в інтересах держави

в особі Миколаївської міської ради

вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв, 54001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Ком"

вул. Пшенична, 8, м. Київ 134, 03134

про стягнення 3 869 923,28 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі- позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Ком" (далі- відповідач) про стягнення 3 869 923,28 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №910/6182/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.06.2020.

10.06.2020 до суду надійшли документи по справі від Миколаївської міської ради.

10.06.2020 в судове засідання з`явився представник прокуратури, представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2020, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.06.2020.

24.06.2020 в судове засідання з`явився представник прокуратури, представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2020, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.07.2020.

15.07.2020 в судове засідання з`явився представник прокуратури, представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2020 судом закрито підготовчого провадження та призначено справу № 910/6182/20 до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

02.09.2020 в судове засідання з`явився представник прокуратури, представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили.

Прокурор надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У судовому засіданні 02.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Миколаївською місцевою прокуратурою №1 виявлено факт безоплатного використання земельної ділянки на території міста Миколаєва та встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 01.04.2005 №32/18 Товариству з обмеженою відповідальністю Аврора і Ко (даді - ТОВ Аврора і Ко ) була передана в оренду зі співвласниками строком на 20 років земельна ділянка площею 77935 кв.м, з визначенням ідеальної частки ТОВ Аврора і Ко у розмірі 8307/10000 від земельної ділянки 77935 кв.м, що складає 64741 кв.м, у тому числі - 868/10000, що складає 6765 кв.м по пр. Леніна, 93-в, 766/10000, що складає 5970 кв.м, по пр. Леніна, 95, 148/10000, що складає 1153 кв.м по вул/ Інженерній, 21, 6525/10000, що складає 50853 кв.м по вул. Чкалова, 48-а для обслуговування адміністративних та виробничих будівель та споруд.

На підставі вказаного рішення 19.05.2005 між Миколаївською міською радою та ТОВ Аврора і Ко укладено договір оренди землі, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди за №3174.

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що останній діє двадцяти років, до 19.05.2025.

Рішенням Миколаївської міської ради №11/13 від 08.12.2016 фактично припинено товариству право користування вказаною ділянкою та визнано припиненим договір оренди землі від 19.05.2005 №3174.

Зазначене рішення прийнято на підставі ст. 31 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з набуттям права власності об`єкти нерухомості, що розташовані на вказаній земельній ділянці іншою особою.

Зокрема, протягом дії договору оренди землі право власності на нерухоме майно, що розташоване за вказаною адресою, відчужувалось ТОВ Аврова і Ко на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий комплекс Севастопольський (далі - ТОВ Житловий комплекс Севастопольський ):

- на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №251796 від 10.09.2005 належить нерухоме майно по вул. Інженерній, 21;

- на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ№279933 від 19.09.2005 належить нерухоме майно вул. Чкалова, 48 А;

- на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2015 належить нерухоме майно по пр. Центральному, 95.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельними ділянками за вказаними адресами за ТОВ Житловий комплекс Севастопольський не зареєстровано, та відповідно до інформації Миколаївської міської ради заяв (клопотань) щодо оформлення відповідних правовстановлюючих документів останній не звертався.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказане нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 05.12.2018 №2801 та №2799 відчужено на користь ТОВ Семіта та ТОВ Скандере (Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №206063644 та №206063973).

Таким чином, у період з 08.12.2016 до 05.12.2018 користувачем земельної ділянки площею 57976 кв.м, на якій розташовані вищевказані об`єкти нерухомості, було ТОВ Житловий комплекс Севастопольський та останнім не сплачуватись кошти у вигляді орендної плати.

З огляду на вищевикладене, оскільки безоплатне використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки, що є власністю територіальної громади м. Миколаєва, порушує права позивача, визначені ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 206 Земельного кодексу України, прокурор звернувся до суду з цим позовом до відповідача як фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Миколаївської міської ради) зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити за користування нею, на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути вказані грошові кошти з відповідача на користь власника земельної ділянки (позивача).

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, звернення з цим позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання щодо використання спірної земельної ділянки, в тому числі повноти нарахування та сплати обов`язкових платежів за її використання, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів.

Підставою для звернення до суду з даним позовом, за доводами прокурора, є те, що Миколаївською міською радою не належно здійснюються визначені законом повноваження та не вжито вичерпних заходів щодо відновлення порушених прав територіальної громади м. Миколаєва.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель без правовстановлюючих документів та безоплатно не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини щодо використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх використанні такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому може мати своїм наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, підстав для залишення позовної заяви без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. а ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно зч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Земельна ділянка, на якій розташовані належні ТОВ Житловий комплекс Севастопольський будівлі, відноситься до комунальної власності та належить Миколаївській міській раді.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зі змісту ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У той же час, як вже зазначалось, ТОВ Житловий комплекс Севастопольський , набувши право власності на нерухоме майно, розташованого на земельній ділянці по пр. Центральному, 95, вул. Інженерній, 21, вул. Чкалова, 48 А у м. Миколаєві, не вжило жодних заходів до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та, відповідно, не сплачував кошти за її використання. Вказане підтверджується інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 01.04.2020.

Водночас, суд звертає увагу, що предметом позову в цій справі є вимога прокурора до відповідача як фактичного користувача земельною ділянкою, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (позивача) зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити за користування нею.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 11.02.2019 у справі №922/391/18.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майно відповідача.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

З часу оформлення права власності на нерухоме майно та припинення строку дії договору оренди землі, укладеного з ТОВ Аврора і Ко , ТОВ Житловий комплекс Севастопольський не сплачувало плату за користування земельною ділянкою площею 57976 кв.м, яку фактично використовує для обслуговування нерухомого майна по пр. Центральному, 95, вул. Інженерній, 21, вул. Чкалова, 48 А у м. Миколаєві.

Оскільки право власності на спірні об`єкти нерухомості було оформлене за відповідачем, Миколаївська міська рада протягом періоду з моменту припинення договору оренди 08.12.2016 до моменту припинення права власності ТОВ Житловий комплекс Севастопольський на нерухоме майно 05.12.2018 була позбавлена можливості здавати спірну земельну ділянку в оренду та отримувати від цього прибуток, у зв`язку з чим у вказаний місцевим бюджетом відповідний дохід не отримувався.

Розмір втраченого внаслідок неправомірних дій відповідача доходу міською радою розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується відповідно до встановленого рішенням міської ради від 18.06.2015 №48/9 Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 №7/3 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Миколаєва , для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється виробнича та інша діяльність.

Суд встановив, що розмір безпідставно збережених коштів відповідачем за користування вказаною вище земельною ділянкою, що підлягають сплаті ТОВ Житловий комплекс Севастопольський , становить 3869923,28 грн.

Суд перевірив наявний у матеріалах справи розрахунок збитків, які необхідно сплатити Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Ком" за використання земельної ділянки та встановив, що він відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства України, розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки, використані під час розрахунку, підтверджуються наданими матеріалами справи, та є арифметично вірним.

Однак за твердженням позиивача, відповідачем до теперішнього часу розмір втраченої орендної плати не сплачено, що підтверджується листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 01.04.2020. Водночас Миколаївська міська рада листом від 25.04.2019 №1877/02.02.01-22/11/14/19 повідомляла ТОВ Житловий комплекс Севастопольський про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи, зазначені в їхніх заявах по суті справи, судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені грошові кошти у вигляді плати за землю в сумі 3 869 923,28 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 58 048,85 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вайт Ком (вул. Пшенична, 8, м. Київ 134, 03134; код ЄДРПОУ 33627376) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) кошти в сумі 3 869 923,28 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вайт Ком (вул. Пшенична, 8, м. Київ 134, 03134; код ЄДРПОУ 33627376) на користь прокуратури Миколаївської області (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54003; код ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 58 048,85 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.10.2020

(у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному з 07.09.2020)

Суддя М.О. Лиськов