Рішення

від 28.09.2020 по справі 915/976/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 915/976/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль", вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050 (код ЄДРПОУ 31516486)

фактична адреса: вул. Волинська, 53, Київ, 03151

до відповідача Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371)

про стягнення коштів в сумі 25 078, 92 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" з позовною заявою про стягнення з відповідача Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" суми заборгованості: за поставлений товар в розмірі 18 763, 96 грн.; суми інфляційних втрат в розмірі 5 141, 32 грн.; суми трьох відсотків річних в розмірі 1 173, 64 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

В період з 14.09.2020 року по 25.09.2020 року (включно) суддя Олейняш Е.М. перебувала на навчанні з підготовки суддів.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 2 від 10.01.2017 року, а саме: зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 173, 265 ГК України, ст. 526, 610, 691, 692 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

10.08.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9830/20). Докази направлення 07.08.2020 року копії відзиву на адресу позивача долучено до відзиву. Відзив на позовну заяву подано у строк встановлений судом. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне:

- заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 18 763, 96 грн. відповідає заборгованості, яка рахується за даними бухгалтерського обліку ДП "МБТЗ" станом на 30.07.2020 року;

- нараховані позивачем інфляційні витрати та 3 % річних не відповідають умовам договору, а саме п. 5.2.2 Договору з урахуванням змін від 21.05.2018 року та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем неправильно встановлено період заборгованості та сума прострочених платежів;

- відповідач, посилаючись на приписи ст. 191, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір визнає вимоги позивача про стягнення основаного боргу у розмірі 18 763, 96 грн. та просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору.

01.09.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10708/20). Докази направлення 31.08.2020 року копії відповіді на відзив на адресу відповідача долучено до відповіді на відзив. Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо неправильності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, контррозрахунків та пояснень відповідач не наводить.

Позивач просить суд позов задовольнити.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

10.01.2017 року між ДП "Миколаївський бронетанковий завод" (покупець) та ТзОВ Укртекстиль (постачальник) було укладено договір поставки № 2 від 10.01.2017 року (арк. 5-8).

Відповідно до п. 9.3 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 року.

Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не подасть іншій стороні заяви про розірвання цього договору, він вважається продовженим на 1 (один) рік на тих самих умовах. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

До договору між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 20.02.2017 року та Додаткову угоду № 1 від 21.05.2018 року (арк. 9-10), якими сторони змінювали банківські реквізити та порядок розрахунків.

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю засоби індивідуального захисту (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін.

Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Відповідно до п. 3.2 Договору товар поставляється в наступні строки: 5 (п`ять) календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем, якщо інший строк не визначений сторонами у Специфікації.

Відповідно до п. 3.3 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищевказаних супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 4.3 Договору ціна договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно Специфікацій протягом періоду дії даного договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Відповідно до п. 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.05.2018 року) оплата по даному договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється покупцем у розмірі 100% від суми Специфікації протягом 14 банківських днів від дати отримання товару на склад покупця.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 18 763, 86 грн., що підтверджується видатковими накладними (арк. 12-18), а саме:

- видаткова накладна № 4660 від 11.04.2018 року на суму 2 636, 40 грн.;

- видаткова накладна № 4669 від 11.04.2018 року на суму 2 839, 92 грн.;

- видаткова накладна № 4682 від 11.04.2018 року на суму 2 839, 92 грн.;

- видаткова накладна № 4685 від 11.04.2018 року на суму 1 621, 92 грн.;

- видаткова накладна № 6828 від 21.05.2018 року на суму 2 839, 92 грн.;

- видаткова накладна № 7225 від 25.05.2018 року на суму 2 985, 84 грн.;

- видаткова накладна № 7226 від 25.05.2018 року на суму 2 999, 94 грн.

Всі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Доказів поставки товару з порушенням умов договору, в тому числі щодо комплектності супровідних документів на товар, суду не подано.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 13.05.2019 року заборгованість ДП "Миколаївський бронетанковий завод" на користь ТзОВ Укртекстиль за даними позивача становить 21 733, 50 грн. За даними відповідача заборгованість становить 19 168, 66 грн. (арк. 11). Акт звіряння взаємних розрахунків підписано та скріплено печатками обох сторін.

18.10.2018 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 18/ю-18, в якій позивачем запропоновано відповідачу розглянути претензію та сплатити суму заборгованості (арк. 19-20).

У відповідь на вищевказану вимогу відповідачем направлено на адресу позивача лист № 3588 від 28.11.2018 року, в якому відповідач зазначив, що скрутне становище підприємства не дозволило здійснити відповідні розрахунки. Відповідач у листі зазначив, що у разі отримання найближчим часом додаткових джерел доходу заборгованість перед підприємством буде погашена в першочерговому порядку (арк. 21).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.

Як вказано вище, позивачем 11.04.2018, 21.05.2018 та 25.05.2018 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 18 763, 86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Умовами п. 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.05.2018 року) (оскільки іншого сторонами не передбачено) сторони погодили, що оплата здійснюється в розмірі 100 % від суми специфікації протягом 14 банківських днів від дати отримання товару на склад покупця.

Отже, відповідно до ст. 253 ЦК України оплата за видатковими накладними від 25.05.2018 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 26.05.2018 по 15.06.2018 (включно) з урахуванням святкових днів. З 16.06.2018 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаними накладними.

Оплата за видатковою накладною від 21.05.2018 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 22.05.2018 по 11.06.2018 (включно). З 12.06.2018 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаною накладною.

Оплата за видатковими накладними від 11.04.2018 повинна була бути здійснена відповідачем в період з 12.04.2018 по 03.05.2018 (включно). З 04.05.2018 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаними накладними.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 763, 96 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 18 763, 96 грн. відповідає заборгованості, яка рахується за даними бухгалтерського обліку ДП "МБТЗ".

Натомість, первинними документами у справі в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаними видатковими накладними в розмірі 18 763, 86 грн. (2 636, 40 грн. + 2 839, 92 грн. + 2 839, 92 грн. + 1 621, 92 грн. + 2 839, 92 грн. + 2 985, 84 грн. + 2 999, 94 грн.).

Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем зазначено про суму заборгованості по видатковій накладній № 7225 від 25.05.2018 року в розмірі 2 985, 94 грн. Натомість, товар по вищевказаній накладній поставлено на суму 2 985, 84 грн.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 18 763, 86 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Позовна вимога про стягнення заборгованості (основного боргу) за отриманий товар в сумі 18 763, 86 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті заборгованості в сумі 0, 10 грн. слід відмовити.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 1 173, 64 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 16.06.2018 року по 15.07.2020 року (761 день).

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що при розрахунку 3 % річних позивачем допущено арифметичні помилки, а саме неправильно визначено кількість днів в 2020 році (366 днів).

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за період з 16.06.2018 року по 15.07.2020 року (761 день) та встановлено, що 3 % річних за вказаний період становлять 1 172, 81 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 40). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу в розмірі 18 763, 86 грн.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 1 172, 81 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 0, 83 грн. слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу 5 141, 32 грн. - індексу інфляції за період з червня 2018 року по травень 2020 включно.

Перевіривши нарахування індексу інфляції за період з червня 2018 року по травень 2020 року (період визначений позивачем), судом встановлено, що період нарахування інфляційних втрат з червня 2018 року по травень 2020 року містить індекси інфляції за 24 місяці, при цьому позивачем в зазначений період нарахування включено додатково два показники індексу інфляції (109,8 та 104, 1), які не входять в період розрахунку інфляційних втрат з червня 2018 року по травень 2020 року.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат. Таким чином, інфляційні втрати за період з червня 2018 року по травень 2020 року (включно) становлять 2 143, 90 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 41). Розрахунок розміру інфляційних втрат здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 143, 90 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 2 997, 42 грн. слід відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9830/20 від 10.08.2020 року) визнає позовні вимоги про стягнення основного боргу та просить суд повернути позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що в заяві про визнання позову відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 18 763, 96 грн.

Суд зазначає, що нормами ГПК, зокрема ст. 130 ГПК України, не передбачено повернення позивачу 50 % судового збору у випадку визнання відповідачем позову в частині позовних вимог. В задоволенні клопотання про повернення з Державного бюджету України 50 % судового збору судом відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 850, 60 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 251, 40 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль", вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050 (код ЄДРПОУ 31516486); фактична адреса: вул. Волинська, 53, Київ, 03151:

- 18 763, 86 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят три грн. 86 коп.) - суми основної заборгованості;

- 1 172, 81 грн. (одна тисяча сто сімдесят дві грн. 81 коп.) - 3 % річних;

- 2 143, 90 грн. (дві тисячі сто сорок три грн. 90 коп.) - втрат від інфляції;

- 1 850, 60 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят грн. 60 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.10.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш