Рішення

від 15.09.2020 по справі 916/3215/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3215/19

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Волков Р.В.,

суддя Бездоля Д.О.,

суддя Літвінов С.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/3215/19,

за позовом: Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області

(вул. Центральна, 78, с. Яськи, Біляївський район, Одеська область, 67642, код ЄДРПОУ 04377894),

до відповідача: Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки (вул. Перемоги, 1, с. Троїцьке, Біляївський район, Одеська область, 67641, код ЄДРПОУ 03339880)

про зобов`язання вчинити певні дії

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дубовка С.А.

ВСТАНОВИВ:

Яськівська сільська рада Біляївського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом (вх.№3300/19 від 10.10.2019) до Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки, в якому просить:

- визнати недійсним державного акту на праві постійного користування серії ІІ-ОД №004023, виданий Троїцькому радгоспу Рабкоопу с. Троїцьке та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №248 від 27.04.1999 року;

- зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку площею 0,685 га для розміщення магазинів Троїцького радгоспу Рабкооп у розпорядження Яськівської сіслької ради Біляївського району Одеської області.

Ухвалою від 31.10.2019 позовну заяву було залишено без руху, 12.11.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків (вх.№2-5543/19) шляхом направлення через електронну пошту суду з використанням ЕЦП, також 13.11.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків (вх.№23495/19), ухвалою від 18.11.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2019.

09.12.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№25415/19), клопотання про закриття провадження у справі (вх.№25417/19), заяву про застосування строків позовної давності (вх.№2-6022/19).

Судове засідання, призначене на 11.12.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою від 19.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 27.01.2020.

27.01.2020 судом оголошено перерву до 05.02.2020.

05.02.2020 позивачем надано відповідь на відзив (вх.№3024/20).

05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.02.2020.

12.02.2020 оголошено перерву до 24.02.2020.

24.02.2020 оголошено перерву до 11.03.2020.

11.03.2020 представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи у колегії. Клопотання позивача було задоволено та призначено справу до колегіального розгляду.

13.03.2020 справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Петренко Н.Д., Бездоля Д.О., постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.04.2020.

13.04.2020 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що між сторонами ведуться перемовини щодо мирного врегулювання спору. Представник відповідача підтвердив ведення перемовин між сторонами. Судом відкладено судове засідання на 29.04.2020.

29.04.2020 від відповідача надійшло клопотання (вх.№10733/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з вирішенням питання щодо мирного врегулювання спору.

29.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи, відкладено підготовче засідання на 25.05.2020.

25.05.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13111/20) у зв`язку з тим, що між сторонами вирішується питання щодо укладення мирової угоди.

25.05.2020 судом відкладено судове засідання на 09.06.2020.

09.06.2020 судом перенесено розгляд справи на 22.06.2020.

22.06.2020 від позивача надійшло клопотання (вх.№16035/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з вирішенням питання щодо укладення мирової угоди.

22.06.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. у щорічній відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/3215/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий Волков Р.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Літвінов С.В.

30.06.2020 ухвалою суду справу прийнято до колегіального розгляду, постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 22.07.2020.

22.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2020.

08.09.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№23743/20).

08.09.2020 судом відкладено розгляд справи на 15.09.2020.

15.09.2020 відповідачем надано клопотання (вх.№24404/20) про долучення правовстановлюючих документів відповідача.

15.09.2020 провадження у справі закрито в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування серія ІІ-ОД №004023, виданий Троїцькому радгоспу Рабкоопу с. Троїцьке та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №248 від 27 квітня 1999 року.

15.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що під час розгляду заяви відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,032 га для розміщення магазинів відповідача, що перебуває у постійному користуванні відповідача згідно з державним актом ІІ-ОД №004023, позивачеві стало відомо, що державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування №248 від 27.04.1999 та видано на земельну ділянку площею 0,685 га для розміщення магазинів Троїцького радгоспрабкопу.

Вказує, що одночасно із вказаним позивач дізнався про те, що 16.06.2000 Біляївським районним судом Одеської області розглядалась справа №1-285 по обвинуваченню ОСОБА_1 , в ході якої судом було встановлено, що 11.03.1999 г. около 15 часов председатель Троицкого с/совета ОСОБА_2 , находясь в своем рабочем кабинете расположенного в здании сельского Совета по ул. К.Маркса в с. Троицкое Беляевского района Одесской области, являясь государственным служащим и имея полномочия должностного лица, используя предоставленную ему государством власть и свое должностное положение вопреки интересам службы и государства, с целью совершения должностного подлога, действуя умышленно в интересах Троицкого совхозрапкоопа, заведомо зная, что на 3-ей сессии 23 созыва ОСОБА_3 от 20.08.98 не принималось решение о выдаче Троицкому совхозрапкоопу государственного акта на постоянное пользование землей, подписал и выдал решение, скрепив его круглой печатью Троицкого сельского Совета . За результатами розгляду цієї справи ОСОБА_1 визнано винним.

У зв`язку із зазначеним вважає, що державний акт виданий без відповідного рішення, а тому підлягає скасуванню, а земельні ділянки, отримані у постійне користування згідно зі вказаним державним актом, підлягають поверненню.

Вказує, що юридичною підставою для формування державного акту на право постійного користування землею є рішення відповідної місцевої Ради народних депутатів. Враховуючи, що депутатами Троїцької сільської ради не приймалося рішення про надання у користування земельної ділянки Троїцькому радгоспу Рабкоопу с. Троїцьке, відсутній юридичний факт, необхідний для формування державного акту на право постійного користування.

Посилається на положення ст.3 Земельного кодексу України (в редакції 1993 року), пп.34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Зазначає, що прийняття рішення про виділення земельної ділянки у власність, постійне користування тощо, є виключною компетенцією сільської ради.

09.12.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№25415/19), в якому вказує, що у якості єдиної підстави в обґрунтування власних вимог позивач вказує на наявність вироку Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2000 по справі №1-285, яким голову Троїцької сільської ради ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 165 ч.1, 172 ч.1 КК України. При цьому позивач зазначає, що цей факт став йому відомий лише після розгляду заяви відповідача від 04.09.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Водночас, відповідач надає копію рішення Арбітражного суду Одеської області від 08.02.2001 по справі №17-1-6/8677. Зазначає, що цим рішенням відмовлено у задоволенні позовної заяви Троїцької селищної ради народних депутатів до Біляївського відділу земельних ресурсів та Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки про визнання недійсним державного акта №11-ОД 004023 від 27.04.1999 на право постійного користування землею. При цьому судом досліджувався вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2000 по справі №1-285.

Посилається на те, що позов позивача до відповідача вже розглядався 18 років тому за тими самими підставами.

Відповідач звертає також увагу на те, що Троїцька сільська рада об`єдналась із Яськівською сільською радою, правонаступником сільських рад, що об`єднуються, визначено Яськівську сільську раду Біляївського району Одеської області.

Крім того, посилається на рішення Арбітражного суду Одеської області від 19.10.2000 по справі №17-4-7/5715 за позовом Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки до Троїцької сільської ради про усунення перешкод у користуванні землею. Вказаним рішенням було задоволено позов та зобов`язано Троїцьку сільську раду не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою. У даній справі суд також досліджував вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2000 по справі №1-285 та законність державного акта №11-ОД 004023 від 27.04.1999 на право постійного користування землею.

Також надає копію вироку Біляївського районного суду Одеської області від 20.09.2004 №1-474, яким визнано винним голову Троїцької сільської ради у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.382 ч.1, 364 ч.1 КК України. Цим рішенням також досліджувався державний акт на право постійного користування землею.

Посилається на лист прокуратури, в якому вказано, що відповідач використовує земельну ділянку на підставі державного акта, легітимність якого підтверджено судовими рішеннями.

09.12.2019 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі (вх.№25417/19). В обґрунтування клопотання вказує, що рішенням Арбітражного суду Одеської області від 08.02.2001 по справі №17-1-6/8677 було відмовлено у задоволенні позовної заяви Троїцької селищної ради народних депутатів до Біляївського відділу земельних ресурсів та Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки про визнання недійсним державного акта №11-ОД 004023 від 27.04.1999 на право постійного користування землею. Вказує, що 18 років назад розглядався позов позивача до відповідача про визнання недійсним державного акту за тих самих підстав та між тими самим сторонами, що є підставою для закриття провадження у справі.

09.12.2019 відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідач зазначає, що позивач знав та повинен був знати про наявність державного акта на право постійного користування землею більше ніж 19 років тому, а також знав та повинен був знати про обставини, за якими такий акт було видано. Посилається на рішення Арбітражного суду Одеської області від 08.02.2001 у справ і №17-1-6/8677, рішення Арбітражного суду Одеської області від 19.10.2000 у справі №17-4-7/5715, вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.06.2000 у справі №1-285.

У відповіді на відзив позивач вказує, що представником позивача не надано жодних доказів, які б могли встановити факт відсутності обґрунтування позовних вимог. Посилається на положення ч.6 ст. 75 ГПК України, якими встановлено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначає, що вироком Біляївського районного суду Одеської області встановлено, що голова сільради знав про те, що рішення про видачу державного акту не приймалося, отже, цей вирок дає змогу встановити факт відсутності прийняття відповідного рішення та наявності в діях Голови сільради обставин, передбачених ч.4 ст. 212 ЦК України, а саме: якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Вказує, що у справі №17-1-6-8677, за результатами розгляду якої Арбітражним судом Одеської області було винесено рішення від 08.02.2001, стороною була не Яськівська сільська рада Біляївського району Одеської області, а Троїцька сільська рада Біляївського району Одеської області.

Окрім того, у вказаному рішенні зазначено, що у відповідній справі оспорюється не чинність акту постійного користування на земельну ділянку, а правомірність включення до земель, на яких розташовані об`єкти Радгоспрабкоопу земельної ділянки, на якій розміщено Троїцький сільський ринок.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Троїцькою сільською Радою народних депутатів Біляївського району Одеської області України 27.04.1999 року видано державний Акт на право постійного користування землею ІІ-ОД №004023 Троїцькому радгоспу Рабкоопа с. Троїцьке - 0,685 гектарів землі (а.с.14-17).

Як зазначено у державному акті, землю надано у постійне користування для розміщення магазинів Троїцького радгоспу Рабкооп.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №248.

Троїцькому радгоспкоопу було видано свідоцтва на право власності:

- Свідоцтво від 21.02.2000 на магазин Сільгосппродукти №5 (а.с.11);

- Свідоцтво від 21.02.2000 на магазин Продукти №6 (а.с.12);

- Свідоцтво від 21.02.2000 на магазин №7 (а.с.13).

16.06.2000 Біляївським районним судом Одеської області винесено вирок у справі №1-285 по обвинуваченню ОСОБА_1 , в ході якої судом було встановлено, що 11.03.1999 г. около 15 часов председатель Троицкого с/совета ОСОБА_2 , находясь в своем рабочем кабинете расположенном в здании сельского Совета по ул. К.Маркса в с. Троицкое Беляевского района Одесской области, являясь государственным служащим и имея полномочия должностного лица, используя предоставленную ему государством власть и свое должностное положение вопреки интересам службы и государства, с целью совершения должностного подлога, действуя умышленно, в интересах Троицкого совхозрапкоопа, заведомо зная, что на 3-ей сессии 23 созыва ОСОБА_3 от 20.08.98 не принималось решение о выдаче Троицкому совхозрапкоопу государственного акта на постоянное пользование землей, подписал и выдал решение, скрепив его круглой печатью Троицкого сельского Совета, в котором указал, что 3-я сессия 23 созыва решил выдать Троицкому совхозрапкоопу государственный акт на право постоянного пользования земельными участками площадью 0,685 га . За результатами розгляду цієї справи ОСОБА_1 визнано винним.

Крім того, Арбітражним судом Одеської області розглядалась справа №17-4-7/5715 за позовом Троїцького радгоспу рабкооп Біляївської РСС до Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні землею. 19.10.2000 у цій справі було винесено рішення (а.с.60), в якому зазначено, що під час розгляду справи державний акт на право постійного користування землею, виданий Троїцькому радгоспрабкоопу в судовому порядку не оскаржений та є дійсним. Вказаним рішенням Троїцьку сільську раду було зобов`язано не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою Троїцькому радгоспрабкоопу Біляївської РСС.

08.02.2001 Троїцька сільська Рада народних депутатів зверталась до арбітражного суду Одеської області у справі №17-1-6/8677 до відповідачів: Біляївський райвідділ земельних ресурсів, Троїцького радгоспрабкоопу із позовом про визнання недійсним державного акту, зареєстрованого в Біляївскому відділі земельних ресурсів за №11-ОД 004023 від 27.04.1999 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,685 га, виданого радгоспрабкоопу Біляївського району Одеської області.

У рішенні Арбітражного суду Одеської області від 08.02.2001 по справі №17-1-6/8677 (а.с.58-59) судом встановлено, що посилання позивача на те, що рішення від 20.08.1998 радою не приймалося на сесії підтверджується вироком від 16.06.2000 Біляївського райсуду Одеської області у відношенні ОСОБА_1 . Зазначено, що доведеність фальсифікації вказаного рішення не спростовує наявність такого рішення, що підтверджується випискою із рішення Троїцької сільради від 20.08.1998, самим рішенням, на підставі якого видано державний акт. Судом зазначено, що в установленому порядку вказане рішення недійсним не визнано, правова оцінка йому не надана. Державний акт на право постійного користування землею є документом, що посвідчує користування земельною ділянкою. Документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, ж відповідне рішення державного чи іншого органу, яке може бути визнане недійсним в зв`язку з невідповідністю його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 08.02.2001 у справі №17-1-6-8677 (а.с.58-59) за позовом Троїцької селищної ради народних депутатів до Біляївського райвідділу земельних ресурсів, Троїцького радгоспрабкоопу про визнання недійсним державного акту, зареєстрованого в Біляївському відділі земельних ресурсів за №11-ОД 004023 від 27.04.99 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,685 га, виданого радгоспрабкоопу Біляївського району Одеської області, - у задоволенні позову відмовлено.

20.04.2004 Біляївським районним судом Одеської області у справі №1-474 по обвинуваченню ОСОБА_4 винесено вирок (а.с. 64), у якому встановлено, що з 1999 по 2000 роки голова Троїцької сільради Біляївського району Одеської області Майстер А.Г. укладав з підприємцями договори оренди земельних ділянок, які розташовані на центральній площі с. Троїцьке та які належать, згідно з державним актом на право постійного користування землею №248 від 27.04.1999, Троїцькому радгоспрабкоопу.

Також у матеріалах справи міститься протест від 20.07.2007 за вих.№512исх (а.с.62) на рішення Троїцької сільської ради №166-ХХІV від 26.06.2004, виданий Біляївською міжрайонною прокуратурою Одеської області (отриманий Троїцькою сільською радою 20.12.2002 за вх.№261). Зі вказаного протесту вбачається, що 26.02.2004 Троїцька сільська рада зазначеним рішенням вилучила з користування Троїцького радгоспрабкоопу земельну ділянку загальною площею 0,098 га для організації центральної площі. У протесті вказано, що Троїцький радгосп рабкооп с. Троїцьке володіє та користується земельною ділянкою площею 0,685 га для розміщення магазинів.

З листа Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області від 23.05.2008 (а.с.65-66) вбачається, що прокуратурою неодноразово проводились перевірки, в ході яких встановлено, що Троїцький радгоспкооп використовує земельну ділянку на підставі державного акту, легітимність якого підтверджена судовими рішеннями.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України (надалі у редакції станом на дату підписання державного акту) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Статтею 9 ЗК України встановлено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 ЗК України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до пп.34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції станом на дату видачі державного акту) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, яку позивач просить повернути, отриманий відповідачем з порушеннями процедури, а саме - за відсутності відповідного рішення відповідної місцевої ради народних депутатів. При цьому відповідачем не надано доказів наявності та існування відповідного рішення місцевої ради.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням вказаного, вимога позивача про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,685 га для розміщення магазинів Троїцького радгоспу Ракооп у розпорядження позивача є підставною.

Разом з цим, як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач володіє капітальними спорудами, розміщеними на вказаній земельній ділянці, що виключає ефективність застосування такого способу захисту як повернення земельної ділянки, оскільки такий спосіб захисту за наявних умов не призведе до реального повернення земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на ч.4 ст. 212 ЦК України у відношенні голови сільради, суд зазначає, що відповідно до положень цієї статті якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала. Водночас, стаття 212 ЦК України надає правове регулювання правочинам, щодо яких правові наслідки пов`язуються з настанням певної обставини (відкладальної). У даному випадку стаття 212 ЦК України не має відношення до встановлення наявності чи відсутності обставини прийняття сільською радою рішення щодо надання земельної ділянки у постійне користування.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 зі справи № 911/3681/17 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача із наведенням відповідних доводів і поданням належних і допустимих доказів.

Як встановлено судом, Яськівська сільська рада Біляївського району Одеської області утворена внаслідок рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області Про добровільне об`єднання територіальних громад №114-VII від 19.10.2016 на підставі ст.ст. 2,4, 6, 7 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування України .

Згідно з вказаним рішенням Троїцька сільська рада - села Троїцьке Біляївського району Одеської області та Яськівська сільська рада - село Яськи Біляївського району Одеської області об`єднані в Яськівську сільську об`єднану територіальну громаду з адміністративним центром в селі Яськи. Правонаступником активів та пасивів (зобов`язань) сільських рад, що об`єднуються, визначено Яськівську сільську раду Біляївського району Одеської області.

Відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Частиною 1 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, позивач в силу закону є правонаступником Троїцької сільської ради.

Правонаступництво відображає зміну суб`єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов`язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб`єктного складу зумовлює перехід до нового суб`єкта прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується.

Таким чином, правонаступництво у даному випадку можна визначити як зміну суб`єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов`язки правопопередника переходять до правонаступника.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що Троїцьке споживче товариство Біляївської райспоживспілки є правонаступником Троїцького радгоспрабкоопу Біляївської райспоживспілки (п.2 Статуту відповідача).

Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки повернути земельну ділянку плошею 0,685 га для розміщення магазинів Троїцького радгоспу Рабкооп у розпорядження Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Судом встановлено, що вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача якнайменш з 27.04.1999 року, оскільки підставою її перебування у користуванні відповідача є державний акт №004023, виданий Троїцькому радгоспу Рабкоопу с. Троїцьке, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №248 від 27.04.1999.

Таким чином, заявлено вимогу про повернення земельної ділянки, яка була передана у користування більш ніж 20 років тому.

Відповідно до статті частини сьомої статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття власність зобов`язує пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/2966/16, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справах № 464/5088/15-а та № 826/13788/15.

Зазначені положення необхідно також тлумачити у такому сенсі, що власник, якщо він себе таким вважає, зобов`язаний цікавитись майном, дбати про його стан, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, з метою оформлення права власності.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17 цс 17; Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252 цс 18), постанові Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 305/1814/16-ц.

Державний акт на право постійного користування був виданий головою Троїцької сільської ради, правонаступником якої є позивач.

При цьому, відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Суд зазначає, що позивачеві було відомо про передання земельної ділянки у право постійного користування відповідачеві з моменту такого передання. При цьому обізнаність позивача із обставинами передання земельної ділянки підтверджується наявністю численних судових спорів щодо визнання державного акту недійсним, усунення перешкод у користуванні майном тощо, листами прокуратури.

Соціально-економічне значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується наявність на даний час на території земельної ділянки, про повернення якої заявлено вимогу, нерухомого майна, яке належить відповідачеві.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

У даному випадку незастосування строків позовної давності до вимог позивачів матиме наслідком втручання у мирне володіння майном, та суперечитиме принципу верховенства права та принципу правомірних очікувань.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , ст.ст. 3, 9, 19 ЗК України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 15,16, 104, 212, 256, 257, 261, 262, 267 ЦК України, ст.ст.46, 53, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області (вул. Центральна, 78, с. Яськи, Біляївський район, Одеська область, 67642, код ЄДРПОУ 04377894) до Троїцького споживчого товариства Біляївської райспоживспілки (вул. Перемоги, 1, с. Троїцьке, Біляївський район, Одеська область, 67641, код ЄДРПОУ 03339880) про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,685 га для розміщення магазинів Троїцького радгоспу Рабкооп у розпорядження Яськівської сільскої ради Біляївського району Одеської області - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 15.09.2020. У зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 23.10.2020 по 01.10.2020 повний текст рішення складений та підписаний 02 жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Д.О. Бездоля

Суддя С.В. Літвінов