Рішення

від 02.10.2020 по справі 918/799/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/799/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтовий завод"

про стягнення боргу 458 179,54 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтовий завод" про стягнення заборгованості 458 179,54 грн., з яких 401 151,81 грн. - основний борг, 42 328,36 грн. - пеня, 7 349,45 грн. - 3% річних, 7 349,92 грн. - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-860-19 від 24.09.2019р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отриманий природний газ. Тому позивач, посилаючись на умови укладеного Договору та на ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за переданий газ у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 42 328,36 грн, 3% річних у розмірі 7 349,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 349,92 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Прийняті у справі ухвали (судові рішення) та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "02" вересня 2020 р.

20.08.2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника ТОВ "ЄГАЗ" у відпустці. Тому ухвалою суду від 02 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 22 вересня 2020 року.

Ухвалою від 22.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено спір до слухання по суті на 02.10.2020 р.

Представники позивача та відповідача у засідання 02.10.2020 р. не з`явилися. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Ухвала, яка відповідачу відправлена на адресу: 33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62А, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою "Організація вибула".

Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про слухання даної справи у суді.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України).

У справі наявні докази про те, що ухвала надсилалася на відому суду адресу відповідача.

За наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

24 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтний завод" (Споживач), уклали Договір № 41АР167-860-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі - Договір) (а.с. 16-18).

02 березня 2020 року рішенням участика № 171 ТОВ "РГК Трейдінг" змінено повне та скорочене найменування Товариства, а саме: на : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ", скорочене найменування ТОВ "ЄГАЗ". Змінено також місцезнаходження Товариства і визначено місцезнаходження ТОВ "ЄГАЗ" за адресою: 01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Московська, 32/2.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 115 000 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в Додатку 1, що є невідёємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "РГК Трейдінг" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2019 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 9.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, Відповідачу з жовтня 2019 року - січень 2019 року поставлено природного газу обсягом 61 884,79 тис. куб. м. на загальну суму 401 151,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № РГК89004755 від 31.10.2019 р., № РГК89005835 від 30.11.2019 р., № РГК89007794 від 31.12.2019 р., № РГК80000867 від 31.01.2020 р. (а.с. 29-32).

Матеріалами справи стверджено, всупереч умовам Договору Відповідач свої зобов`язання, щодо оплати за поставлений природний газ не виконав, внаслідок чого за жовтень 2019 року по січень 2020 року за Відповідачем виникла заборгованість по оплаті за поставлений природній газ у кількості - 61 884,79 тис. куб. м., що становить - 401 151,81 грн.

На момент розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтний завод"" доказів оплати боргу, або ж доказів які б вказували на безпідставність позову в частині основної суми боргу, до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи зазначене вище, суд вбачає, що позов в частині стягнення основної суми боргу за поставлений природній газ, за період жовтень 2019 року по січень 2020 року, є обґрунтованим та підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому суд позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтний завод" на користь ТОВ "ЄГАЗ" 401 151,81 грн. задовольняється.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором № 41АР167-860-19 від 24.09.2019 року, позивачем відповідно до п. 6.2.1. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 42 328,36 грн. пені, 7 349,45 грн. 3% річних, 7 349,92 грн. інфляційних втрат згідно доданого розрахунку.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, встановив, що розмір 3% річних становить 7 349,45 грн (при заявленому - 7 349,45 грн) (розрахунок додається) та інфляційних втрат 7 349,92 грн (при заявленому - 7 349,92 грн), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 6.2.1. Договору визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальтнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені, установив, що розмір останньої складає 42 328,36 грн (при заявленому - 42 328,36 грн) (розрахунок додається).

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 401 151,81 грн основного боргу, 42 328,36 грн пені, 7 349, 45 грн 3% річних та 7 349,92 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що судом позов задоволено в повному обсязі, відтак судовий збір в розмірі 6 872 грн. 70 коп. покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтовий завод".

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський асфальтовий завод" (33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Курчатова, 62А, код ЄДРПОУ 40292064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 38863790) - 401 151 (чотириста одну тисячу сто п`ятдесят одну ) грн 81 коп - основного боргу, 42 328 (сорок дві тисячі триста двадцять вісім) грн 36 коп - пені, 7 349 (сім тисяч триста сорок дев`ять) грн 45 коп -3 % річних, 7 349 (сім тисяч триста сорок дев`ять) грн. 92 коп - інфляційних втрат та 6 872 (шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 70 коп - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.