Ухвала

від 05.10.2020 по справі 918/949/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"05" жовтня 2020 р. м.Рівне Справа № 918/949/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" (35623, Рівненська область, Дубенський район, с. Мирогоща перша, вул. Загребля, 10, код ЄДРПОУ 38426216) до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" (34731, Рівненська область, Корецький район, село Іванівка, вул. Центральна, 10-А, код ЄДРПОУ 37344286) та відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Межирічі Агро" (34731, Рівненська обл., Корецький р-н, село Березівка, вул. Центральна, код ЄДРПОУ 43466821) про визнання права власності на посіви сільськогосподарських культур,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Межирічі Агро" в якому просить визнати право власності на посіви сільськогосподарських культур.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.10.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт" та відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Межирічі Агро" про визнання права власності на посіви сільськогосподарських культур, залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати (доплати) судового збору за подання позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі.

Одночасно з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останнє просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт", Товариству з обмеженою відповідальністю "Межирічі-Агро" , а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах ТОВ "Поліський стандарт", ТОВ "Межирічі-Агро" або щодо нього, вчиняти будь-які дії з вирощування, оброблення, збирання сільськогосподарських культур, а також направлені на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" та блокування роботи ТОВ "Мирогощанське" у будь-який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 1938 (одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) га., що складається з полів які знаходяться у Рівненській області, Корецький район: Іванівська сільська рада, Стовпинська сільська рада. Великомежирицька сільська рада, Коловертівська сільська рада, Залізницька сільська рада, Харалузька сільська рада, а саме: Соя на площі 582 га; Кукурудза на площі 335 (триста тридцять п`ять) га; Соняшник на площі44 (сорок чотири) га; Озимий ріпак на площі 134 (сто тридять чотири) га; Озима пшениця на площі 451 (чотириста п`ятдесят один) га; Просо на площі 98 (дев`яносто вісім) га; Ярий ячмінь на площі 20 (двадцять) га; Гарбузи на площі 274 (двісті сімдесят чотири) га.

В обґрунтування поданої заяви, ТОВ "Мирогощанське" стверджує, що відповідачем вчиняються дії, які можуть призвести до зникнення майна чи зменшення його за кількістю, а також можуть бути вчинені інші дії щодо майна, яке є власністю позивача та в свою чергу зумовить ускладнення або унеможливить для ТОВ "Мирогощанське", у разі задоволення його позовних вимог, виконання відповідного рішення суду.

Щодо зустрічного забезпечення, то заявник зазначає що вжиті заходи забезпечення позову не спричинять в жодному випадку збитків відповідачу, оскільки майно щодо якого вживаються заходи перебуває в заставі позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ст.ст.136 і 137 Господарського процесуального кодексу України , дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст.137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п.1 ч.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26 грудня 2011 року).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявник також зазначає, що спір між сторонами справи виник через наявність вчинення дій з боку відповідачів шляхом припинення прав ТОВ "ПОЛІСЬКИМ СТАНДАРТ" на земельні ділянки та неправомірного набуття вказаних прав ТОВ "МЕЖИРІЧІ АГРО", в тому числі на земельні ділянки на яких знаходиться незавершене виробництво посіви сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 1938 га., що складається з полів які знаходяться у Рівненській області, Корецький район: Іванівська сільська рада, Стовпинська сільська рада, Великомежирицька сільська рада, Коловертівська сільська рада, Залізницька сільська рада, Харалузька сільська рада.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, ТОВ "Мирогощанське" у вказаній заяві просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт", Товариству з обмеженою відповідальністю "Межирічі-Агро" , а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах ТОВ "Поліський стандарт", ТОВ "Межирічі-Агро" або щодо нього, вчиняти будь-які дії з вирощування, оброблення, збирання сільськогосподарських культур, а також направлені на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" та блокування роботи ТОВ "Мирогощанське" у будь-який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 1938 (одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) га., що складається з полів які знаходяться у Рівненській області, Корецький район: Іванівська сільська рада, Стовпинська сільська рада. Великомежирицька сільська рада, Коловертівська сільська рада, Залізницька сільська рада, Харалузька сільська рада, а саме: Соя на площі 582 га; Кукурудза на площі 335 (триста тридцять п`ять) га; Соняшник на площі44 (сорок чотири) га; Озимий ріпак на площі 134 (сто тридять чотири) га; Озима пшениця на площі 451 (чотириста п`ятдесят один) га; Просо на площі 98 (дев`яносто вісім) га; Ярий ячмінь на площі 20 (двадцять) га; Гарбузи на площі 274 (двісті сімдесят чотири) га.

Суд ознайомившись із матеріалами заяви, вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом позову. Окрім того, судом зауважено, що резолютивна частина заяви про забезпечення позову носить невизначений та узагальнюючий характер без зазначення конкретного місця знаходження майна, а саме кадастрових номерів (конкретизація земельних ділянок).

Проте, суд зауважує, що звертаючись із даною заявою про забезпечення позову, позивачем належним чином не дотримано положень ст.ст. 74 - 79 Господарського процесуального кодексу України та не доведено факту утруднення чи неможливості виконання рішення суду з посиланням на відповідні докази. Зокрема не надано докази на підтвердження викладених вище обставин.

Більше того, суд зауважує, що обраний заявником спосіб забезпечення позову (накладення арешту "...на посіви (незібраний врожай)..."), зважаючи на характер майна (сезонність, необхідність збору у відповідний період та забезпечення належних умов для зберігання) може призвести до завдання невідворотних збитків для власника сільськогосподарських культур, зокрема знищення незібраного врожаю.

Також, суд звертає увагу заявника на той факт, що предметом позову в даній справі є визнання права власності на посіви сільськогосподарських культур а не розірвання договорів щодо користування земельними ділянками. Також суд враховує той факт, що заявник зазначив, що майно щодо якого просить вжити заходи перебуває в заставі позивача.

З огляду на викладене вище, враховуючи предмет спору, наявність зв`язку між конкретним способом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, не дає суду достатніх підстав для вчинення заходів забезпечення позову, зазначених позивачем у заяві, за відсутності належних та допустимих доказів для встановлення фактичних обставин, на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, на думку суду, наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що заява про забезпечення позову, всупереч наведеним вище положенням є необґрунтованою належним чином позивачем, зокрема в зв`язку з відсутністю належних доказів з урахуванням вимог, передбачених ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України що підтверджують необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб, а базується лише на власних міркуваннях та припущеннях, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

При цьому відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліський стандарт", Товариству з обмеженою відповідальністю "Межирічі-Агро" , а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах ТОВ "Поліський стандарт", ТОВ "Межирічі-Агро" або щодо нього, вчиняти будь-які дії з вирощування, оброблення, збирання сільськогосподарських культур, а також направлені на перешкоджання, без дозволу та присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" та блокування роботи ТОВ "Мирогощанське" у будь-який спосіб, спрямованих на одержання у володіння (збір, завантаження, транспортування, зберігання тощо) посівів сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 1938 (одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) га., що складається з полів які знаходяться у Рівненській області, Корецький район: Іванівська сільська рада, Стовпинська сільська рада. Великомежирицька сільська рада, Коловертівська сільська рада, Залізницька сільська рада, Харалузька сільська рада, а саме: Соя на площі 582 га; Кукурудза на площі 335 (триста тридцять п`ять) га; Соняшник на площі44 (сорок чотири) га; Озимий ріпак на площі 134 (сто тридять чотири) га; Озима пшениця на площі 451 (чотириста п`ятдесят один) га; Просо на площі 98 (дев`яносто вісім) га; Ярий ячмінь на площі 20 (двадцять) га; Гарбузи на площі 274 (двісті сімдесят чотири) га. - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання - 05.10.2020 року та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Ухвала складена та підписана 05.10.2020 року.

Суддя Церковна Н.Ф.