Рішення

від 23.09.2020 по справі 926/1693/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Справа № 926/1693/20

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович , розглянувши матеріали за позовом

Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля

про стягнення заборгованості в сумі 42948,90 грн

представники сторін:

від позивача - Продан Л. Д.;

від відповідача - Захарчук І. В.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.

1.1. Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг (м. Київ, вул. Мечникова, ідентифікаційний код 30401456) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля (Чернівецька область, Кіцманський район, с. Шипинці, вул. Н. Яремчука, 8, ідентифікаційний код 30875724) про стягнення заборгованості в сумі 42948,90 грн, в тому числі: основний борг в сумі 36466,24 грн, пеня за період з 14.07.2018 по 23.06.2020 в сумі 3049,01 грн, інфляційні втрати за травень 2020 року в сумі 85,50 грн, 25 % річних за період з 14.07.2018 по 23.06.2020 в сумі 3019,20 грн та штраф в сумі 328,95 грн.

Позовні вимоги обгрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору фінансового лізингу № 24-18-92 ств-фл/207 від 01.06.2018.

1.2. Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи у відзиві від 12.08.2020, що позовні вимоги в частині основного боргу і пені необґрунтовані. Основний борг ним сплачено, а стосовно нарахованої починаючи з 14.03.2020 пені зазначив, що в умовах дії карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, законодавчо запроваджено звільнення позичальників від обов`язку сплатити кредитодавцю неустойку за час прострочення зобов`язання за договором під час дії карантину або/та у тридцятиденний строк після завершення його дії. У зв`язку з цим відповідач, зазначаючи про подібність таких фінансових послуг як фінансовий лізинг і кредит (позика), просить за аналогією закону відмовити у задоволенні вимог про стягнення неустойки за період з 14.03.2020 по 18.06.2020 в сумі 936,85 грн.

1.3. У відповіді на відзив на позов від 01.09.2020 позивач зазначив про сплату відповідачем основного боргу та заперечив проти доводів останнього щодо звільнення від сплати неустойки, вказавши, що відносини лізингу мають схожі риси з відносинами купівлі-продажу, найму (оренди) та поставки, а не кредиту, тому підстав для відмови у позові в частині пені немає.

1.4. 16.09.2020 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу та повернення в зв`язку з цим судового збору в сумі 1783,73 грн.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

2.1. Відповідно до інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля зареєстроване 21.03.2000, код ЄДРПОУ 30875724, місцезнаходження - 59341, Чернівецька обл., Кіцманський район, село Шипинці, вул. Назарія Яремчука, будинок 8.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач у позовній заяві зазначив відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю Шипинецька земля , місцезнаходження - 59341, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, село Шипинці, вул. Н. Яремчука, 8, ідентифікаційний код 30875724.

У судовому засіданні 23.09.2020 представник позивача пояснив, що в позовній заяві помилково в назві відповідача пропущено слово Агрофірма , просив врахувати, що правильним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля . Представник відповідача підтвердив указані пояснення представника позивача, відтак, суд в даному рішенні зазначає правильну назву відповідача як Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля .

2.2. 01 червня 2018 року між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 24-18-92 ств-фл/207 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 предметом Договору є зобов`язання Лізингодавця (позивача) набути у власність у Постачальника Предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем (відповідач) специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк не менше одного року.

Найменування та інші характеристики Предмета лізингу, Постачальник, строк передачі Предмета лізингу, визначаються в додатках до Договору фінансового лізингу (пункти 1.2, 2.3).

За змістом пункту 3.2 підпункту 3.2.1 Договору Лізингодавець зобов`язаний відповідно до самостійного вибору Лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки Предмета лізингу з відповідним постачальником і передати Предмет лізингу в Користування Лізингоодержувачеві по акту.

2.3. Згідно Додатку № 1 до Договору Предметом лізингу є обприскувач ОПШ-2,4-18 в кількості 1 шт. загальною вартістю з ПДВ 387000,00 грн.

2.4. 13.06.2018 по акту № 1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки позивач передав відповідачеві Предмет лізингу - обприскувач ОПШ-2,4-18 (1 шт.) загальною вартістю з ПДВ 387000,00 грн.

2.5. За умовами Договору відповідач, як Лізингоодержувач, зобов`язався, зокрема, але не виключно:

- прийняти Предмет лізингу у п`ятиденний строк за умови відсутності дефектів та претензій, належним чином ним користуватися, дотримуватися правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту тощо (підпункти 3.4.1, 3.4.2 пункту 3.4);

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору (підпункт 3.4.3 пункту 3.4).

2.6. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору Лізингоодержувач перераховує на рахунок Лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 % від його вартості - протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності Договором;

- з моменту підписання акту лізингові платежі, що включають відшкодування вартості Предмета лізингу, - рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

- з моменту підписання акту комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від вартості Предмета лізингу, - одночасно зі сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору;

- з моменту підписання акту комісію за супроводження договору в розмірі 11 % річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу.

2.7. Згідно з пунктом 4.3 Договору лізингові платежі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта (акт приймання-передачі, п. 2.2.). Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору (пункт 4.4, Додаток № 2).

2.8. За змістом позовних вимог відповідач своєчасно не здійснив сплату чергових лізингових платежів на загальну суму 37694,35 грн., у тому числі:

№ 21 в сумі 10477,67 грн - не пізніше 13.03.2020,

№ 22 в сумі 10393,91 грн - не пізніше 13.04.2020,

№ 23 в сумі 10310,15 грн - не пізніше 13.05.2020,

№ 24 в сумі 10226,39 грн - не пізніше 13.06.2020.

Крім того, вказано в позовній заяві, раніше відповідач також допускав порушення строків сплати лізингових платежів, однак, будь-яких доказів про порушення відповідачем строків сплати вказаних лізингових платежів матеріали справи не містять.

2.9. З Графіка сплати лізингових платежів видно, що указані вище спірні суми лізингових платежів відповідач мав сплатити позивачеві в наведених сумах та в зазначений у Графіку строк.

Фактично відповідач сплатив дані лізингові платежі:

16 липня 2020 року - в сумі 18275,78 грн (платіжне доручення № 80);

28 липня 2020 року - в сумі 27412,50 грн. (платіжне доручення № 91) та в сумі 1005,13 грн (платіжне доручення № 106).

2.10. Пунктом 8.3 Договору передбачено, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25 % річних.

2.11. В абзаці першому пункту 8.1 Договору сторони обумовили, що за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене пунктом 8.4 цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1 % від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

3. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

3.1. Згідно з абзацом другим частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

3.2. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

3.3. Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору фінансового лізингу.

За визначенням статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

3.4. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України Про фінансовий лізинг та Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг унормовано, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

3.5. Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі - кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічну за змістом норму містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

3.6. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

3.7. Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

3.8. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом частини шостої статей 231 та 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

3.9. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3.10. Судом установлено, що лізингові платежі №№ 21-24 (включно) на загальну суму 36466,24 грн відповідач сплатив не у визначені у Графіку для сплати лізингових платежів строки.

Положеннями частин першої, другої статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 21.07.2020 (поштовий конверт).

Як видно, на вказану дату відповідач уже сплатив позивачеві основний борг на суму 18275,00 грн, отже, в цій частині вимог порушене право позивача було відновлене відповідачем до звернення з позовом до господарського суду.

Решту основного боргу в сумі 18191,24 грн відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до господарського суду.

3.11. Перевіривши нарахування позивачем 3049,01 грн пені, 85,50 грн інфляційних, 3019,20 грн 25 % річних та 328,95 грн штрафу за порушення зобов`язань за Договором, суд відзначає про їх часткову необґрунтованість враховуючи наступне.

Так, при здійсненні нарахувань пені та 25 % річних позивач враховував порушення відповідачем строків сплати попередніх лізингових платежів (до платежа № 21), а тому вказав період нарахування з 14.07.2018 по 23.06.2020. Однак, будь-яких доказів про порушення відповідачем строків сплати вказаних лізингових платежів, окрім лізингових платежів №№ 21-24 (включно) матеріали справи не містять.

З урахуванням досліджених судом платіжних доручень від 16.07.2020 № 80 та від 28.07.2020 №№ 91, 106 пеня та 25 % річних підлягають нарахуванню на прострочені відповідачем лізингові платежі №№ 21-24 за період з 14.03.2020 по 23.06.2020 (в межах строку, встановленого відповідачем).

Аналогічним чином підлягають перерахуванню інфляційні втрати від простроченої суми 26239,85 грн за травень 2020 року.

4. Оцінка аргументів відповідача.

Відповідач у частині пені в розмірі 936,85 грн, нарахованій з 14.03.2020 по 18.06.2020 просив у позові відмовити з тих підстав, що в цей період на території України діяв уведений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, у зв`язку з чим пунктом 8 Розділу ІХ Господарського кодексу України було законодавчо запроваджено звільнення позичальників від обов`язку сплатити кредитодавцю неустойку за час прострочення зобов`язання за договором під час дії карантину або/та у тридцятиденний строк після завершення його дії. У зв`язку з цим відповідач, зазначаючи про подібність таких фінансових послуг як фінансовий лізинг і кредит (позика), просив за аналогією закону відмовити у задоволенні вимог про стягнення неустойки за період з 14.03.2020 по 18.06.2020 в сумі 936,85 грн.

Оцінивши дані доводи відповідача, суд їх відхиляє, оскільки частиною другою статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються законом, але не положеннями Цивільного кодексу України про позику (кредит) (Глава 71 Цивільного кодексу України).

Отже, суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України та відмови у позові в частині пені в розмірі 936,85 грн. Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені правомірні.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

5.1. Враховуючи, що відповідач сплатив позивачеві основний борг на суму 18275,00 грн до подання позову, а тому в цій частині вимог позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

5.2. Оскільки основний борг в сумі 18191,24 грн сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до господарського суду, відтак, у цій частині вимог між сторонами відсутній предмет спору, тому відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в цій частині вимог належить закрити.

5.3. Відповідно до пункту 8.3 Договору, статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає про те, що даний розрахунок є арифметично невірним, не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, а тому за підрахунками суду належна до стягнення сума пені становить 789,54 грн, яка розрахована судом за прострочення відповідачем сплати лізингових платежів №№ 21-24 (з урахуванням строку прострочки кожного) за загальний період з 14.03.2020 по 23.06.2020. В решті суми пені суд відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю.

5.4. Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати лізингових платежів №№ 21-24, з урахуванням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.3 Договору позивач правомірно нарахував 25 % річних та інфляційні. Однак, аналогічно пені, за підрахунками суду за загальний період з 14.03.2020 по 23.06.2020 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 % річних в сумі 1248,36 грн та інфляційні втрати за травень 2020 року від 26239,85 грн в сумі 78,72 грн. В решті суми річних та інфляційних суд відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю.

5.5. Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відтак, з урахуванням положень абзацу першого пункту 8.1 Договору, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення штрафу за ставкою 0,1 % з різниці вартості Предмета лізингу, вказаної в Акті № 1 від 13.06.2018 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, та попереднього лізингового платежу згідно з Додатком № 1 до Договору, в сумі 328,95 грн підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 18275,00 грн, пені в сумі 2259,47 грн, 25 % річних в сумі 1770,84 грн та інфляційних в сумі 6,78 грн суд відмовляє, частина судового збору, що припадає на ці вимоги, залишається за позивачем.

Пропорційна сума судового збору в розмірі 1010,00 грн, що припадає на задоволені вимоги позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, у частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 18191,24 грн провадження у справі належить закрити за відсутністю предмета спору, отже, пропорційна сума судового збору в розмірі 890,33 грн, сплаченого позивачем за платіжним дорученням № 11916 від 13.07.2020, підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 231, статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , суд

У Х В А Л И В :

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля про стягнення заборгованості у сумі 42948,90 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг 789,54 грн пені, 78,72 грн інфляційних втрат, 1248,36 грн 25 % річних, 328,95 грн штрафу та 1010,00 грн судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 18191,24 грн основного боргу провадження у справі закрити.

4. В решті позову відмовити за безпідставністю.

5. Повернути Державному публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Украгролізинг з Державного бюджету України 890,33 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 11916 від 13 липня 2020 року.

Позивач - Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг (вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 30401456).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шипинецька земля (вул. Н. Яремчука, 8, с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області, 59341, ідентифікаційний код 30875724).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення - з дня складання повного судового рішення).

Повне рішення складено 05.10.2020.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя В. Байталюк