Ухвала

від 01.10.2020 по справі 914/938/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/938/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Лопатинська Я.Р. - адвокат (ордер від 16.09.2020 № ВС1037458),

Гром Я.Р. - директор (згідно з витягом ЄДРПОУ),

відповідача - Данилов К.О. - представник (наказ від 22.01.2020 № 3-08),

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2020 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Львівкисень"

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (попередня назва - Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України)

про визнання частково недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2019 № 63/13-р/к,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Львівкисень" (далі - ТОВ "Львівкисень", позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення АМК України від 28.03.2019 за № 63/13-р/к, прийнятого за результатами розгляду справи № 3- 01-63/2015 (далі - Відділення АМК, Рішення № 63/13-р/к, справа № 3- 01-63/2015), яким позивача та публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" (далі - АТ "Львівський хімічний завод", третя особа), визнано такими, що вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру на закупівлю промислових газів (кисень, закис азоту), проведених Львівською обласною клінічною лікарнею (дата оприлюднення 12.02.2014, оголошення № 055798, ВДЗ №12/4 (858/4), а також накладення на ТОВ Львівкисень штрафу в розмірі 68 000,00 грн.

1.2. Позов мотивовано тим, що Відділення АМК у Рішенні № 63/13-р/к не встановило обставин, необхідних для кваліфікації дій ТОВ "Львівкисень", як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 (колегія суддів: Ділай У.І., Запотічняк О.Д., Матвіїв Р.І.) позов задоволено. Визнано недійсним Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/13-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 28.03.2019 в частині, що стосується визнання ТОВ "Львівкисень" таким, що вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендеру) та накладення на ТОВ "Львівкисень" штрафу у розмірі 68 000,00 грн. Стягнуто з Відділення АМК на користь ТОВ "Львівкисень" 1 921,00 грн судового збору.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 (колегія суддів: Скрипчук О.С., Данко Л.С., Мирутенко О.Л.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мотивовано недоведеністю територіальним відділенням АМК в оспорюваному рішенні узгодження ТОВ "Львівкисень" з ПАТ "Львівський хімічний завод" своєї поведінки та змісту поданих ними пропозицій у процесі торгів, зокрема наявності вчинення перешкод (обмежень) для інших суб`єктів господарювання, які бажали б мати доступ до ринку даних послуг; недоведеності територіальним відділенням АМК обставин, які мали значення для справи і які ним визнано встановленими, а, отже, й про неправильне застосування названим відділенням до відповідних правовідносин положень статті 6 і пункту 1 статті 50 Закону.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі територіальне відділення АМК, зазначаючи про необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та постанову щодо задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3.1. Аргументи учасників справи

Аргументи касаційної скарги

3.1.1 Відділення АМК зазначає, що наявні підстави для касаційного оскарження ухваленої судом апеляційної інстанції постанови, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК): апеляційний суд, не врахував правовий висновок, викладений у низці постанов Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 914/456/17, від 18.10.2018 у справі № 916/3214/17, від 20.11.2018 у справі № 910/1339/18, від 18.12.2018 у справі № 922/561/7/15, від 13.03.2018 у справі №924/381/17, від 20.03.2018 у справі №913/52/17, від 12.06.2018 у справі №922/5616/15, від 12.06.2018 у справі №923/971/17, від 07.08.2018 у справі № 924/978/17, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 13.02.2020 у справі №922/1240/19, від 27.11.2018 у справі №914/143/18, від 16.01.2020 у справі №916/795/19, від 27.03.2018 у справі №922/5614/15, від 13.02.2018 у справі № 914/456/17, від 19.03.2019 у справі №922/1679/18, від 23.01.2020 № 922/1678/18, від 30.09.2019 у справі №914/10/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.12.2018 у справі №1912/17, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 11.09.2018 у справі №916/505/17, від 03.03.2020 у справі №907/284/19, від 16.01.2020 у справі №910/367/19, від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 20.03.2018 у справі № 913/52/17, від 26.09.2019 у справі № 914/1435/18, від 30.09.2019 у справі № 914/10/18.

Аргументи, зазначені у відзивах на касаційну скаргу

3.1.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Львівкисень" зазначає, що рішення та постанова не суперечать жодній з постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі; суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним у відповідності до статті 59 Закону; відповідач не спростував висновків суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, а тому, позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві на касаційну скаргу, позивач просить суд при вирішенні даної справи врахувати обставини, які встановлені у рішенні по справі № 914/831/19.

3.1.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Львівський хімічний завод" також доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, а також просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

4.1 Відповідно до статті 300 ГПК суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.3. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 914/938/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК з огляду на таке.

4.4. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.5. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм - часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

4.6. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

4.7. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

4.8. Верховний Суд відхиляє помилкові доводи Відділення АМК про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 914/456/17, від 18.10.2018 у справі № 916/3214/17, від 20.11.2018 у справі № 910/1339/18, від 18.12.2018 у справі № 922/561/7/15, від 13.03.2018 у справі №924/381/17, від 20.03.2018 у справі №913/52/17, від 12.06.2018 у справі №922/5616/15, від 12.06.2018 у справі №923/971/17, від 07.08.2018 у справі № 924/978/17, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 13.02.2020 у справі №922/1240/19, від 27.11.2018 у справі №914/143/18, від 16.01.2020 у справі №916/795/19, від 27.03.2018 у справі №922/5614/15, від 13.02.2018 у справі № 914/456/17, від 19.03.2019 у справі №922/1679/18, від 23.01.2020 № 922/1678/18, від 30.09.2019 у справі №914/10/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.12.2018 у справі №1912/17, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 11.09.2018 у справі №916/505/17, від 03.03.2020 у справі №907/284/19, від 16.01.2020 у справі №910/367/19, від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 20.03.2018 у справі № 913/52/17, від 26.09.2019 у справі № 914/1435/18, від 30.09.2019 у справі № 914/10/18.

4.9. У той же час, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у справі № 914/831/19, суди попередніх інстанцій виходили із того, що схожість тендерної документації учасників торгів не свідчить про їх обізнаність з конкурсними пропозиціями один одного. Зокрема, для видачі одних і тих же довідок ці учасники зверталися до різних компетентних органів (Головного територіального управління юстиції у Львівській області та ДП МВС України "Львів-Інформ-Ресурс"). Позивачем та третьою особою у 2015 році було укладено договір оренди щодо використання складського приміщення у м. Львові, вул. Рахівська, 16. Ці правовідносини мають економічне підґрунтя, зумовлене виробничими факторами, і відповідний договір не міг вплинути на торги, що відбулися у лютому 2014 року. Враховуючи факт відчуження ОСОБА_1 у лютому 2013 корпоративних прав, остання не мала об`єктивної можливості впливати на конкурентну поведінку учасників торгів, що відбулися в лютому 2014 року. Статути ТОВ "Львівкисень" та і АТ "Львівський хімічний завод" посвідчувалися нотаріально в різні проміжки часу; окрім того, нотаріус, який їх посвідчував, територіально близький до місцезнаходження обох учасників тендеру. Твердження Відділення АМК, в оскаржуваному рішенні про те, що технічна пропозиція ТОВ Фірма "Львівкисень" в порівнянні з технічною пропозицією АТ "Львівський хімічний завод" мала перевагу у процесі виконання операцій під час вироблення кисню, а тому ці обставини свідчать про антиконкурентні узгоджені дії, суперечить принципам та завданням публічних торгів, які оголошувались замовником, не підтверджено належним чином. Суду не подано доказів, які свідчили б про невідповідність пропозиції АТ "Львівський хімічний завод" технічному завданню замовника. Конкурсною комісією замовника взято до уваги саме найнижчу ціну та найвигідніші умови, оскільки критеріями для встановлення переможця в торгах є ціна, внаслідок чого ТОВ "Львівкисень" і стало переможцем у торгах.

4.10. Ухвалюючи оскаржувані рішення та постанову суди виходили з оцінки фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у справі № 914/831/19, які відрізняються від фактичних обставин, встановлених судами в наведених скаржником справах.

4.11. Водночас спори у справах № 914/456/17, № 916/3214/17, № 910/1339/18, № 922/561/7/15, №924/381/17, від 20.03.2018 №913/52/17, №922/5616/15, №923/971/17, № 924/978/17, № 922/2513/18, № 916/2670/18, №922/1240/19, №914/143/18, №916/795/19, №922/5614/15, № 914/456/17, №922/1679/18, № 922/1678/18, №914/10/18, № 914/1696/18, № 924/552/19, №1912/17, №914/88/18, №916/505/17, №907/284/19, №910/367/19, №910/2988/18, № 910/6507/19, № 910/10212/19, № 913/52/17, № 914/1435/18, № 914/10/18 не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та в даній справі.

4.12. Суд також не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, оскільки зазначеною постановою відповідну справу передано на новий розгляд, що не означає її остаточного вирішення, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у цій справі та в судових рішеннях з неї.

4.13. Оскільки заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК необґрунтовані, допущені, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не беруться до уваги.

4.14. Відповідач не обґрунтував інших підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

4.15. Здійснивши детальний аналіз наведеної практики та рішень судів попередніх судових інстанції зі справи Верховний Суд у контексті аргументів касаційної скарги дійшов висновку, що скаржник не навів аргументів, які згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК можуть бути підставою для касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції зі справи в установленому процесуальним законом порядку.

4.16. Питання, які порушує скаржник, стосуються оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, тобто знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень ГПК, зокрема статті 300 цього Кодексу.

4.17. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що оцінка доказів по даній справі вже була надана судами при розгляді справи № 914/831/19 за позовом: Акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління СБУ у Львівській області про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2019 за № 63/13-р/к.

4.18. В Україні визнається та діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

4.19. У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом визначає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

4.20. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

4.21. Отже, наведені скаржником підставі касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, інші підстави касаційного оскарження позивач не обґрунтовував, тому Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 зі справи № 914/938/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос