Рішення

від 05.10.2020 по справі 319/650/20

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/650/20

Провадження №2/319/309/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Мальованого В.О. за участі секретаря судового засідання Синякової О.І.

за відсутності осіб, які повинні брати участь у розгляді справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Більмак, цивільну справу за позовом Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2020 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла вищевказана позовна заява.

В своїй позовній заяві позивач прохає суд винести рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що підставою звернення до суду стало те, що дитина в скрутних життєвих умов, рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року дитину відібрано у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. Дитина була влаштована до прийомної сім"ї ОСОБА_3 . Протягом року від ОСОБА_4 не надходило звернень щодо наміру повернути малолітнього сина ОСОБА_2 до біологічної сім`ї. ОСОБА_1 виїхала з Більмацького району, не залишивши адресу свого нового місця проживання. Також працівниками служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області проведено бесіду з прийомними батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в родину яких з 04 вересня 2019 року був влаштований на праві прийомної дитини ОСОБА_2 , з якою було встановлено, що ОСОБА_1 життям сина не цікавиться, не телефонує, не шукає з ним зустрічей. Таким чином, є вагомі підстави вважати, що мати, ОСОБА_1 , свідомо самоусунулась від виховання та забезпечення всім необхідним свого сина ОСОБА_7 .

20 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була прийнята поштовим відділенням для пересилання відповідачу, відповідна кореспонденція була повернута на адресу суду з зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідачем відзив на позовну заяву не надано. Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

16 вересня 2020 року в підготовче засідання представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти призначення справи до судового розгляду; відповідач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з"явилася, відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших заяв чи клопотань від неї до суду не надійшло, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в підготовче засідання не з"явився, повідомлений належним чином, підготовче провадження у цивільній справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05 жовтня 2020 року.

Представник позивача ОСОБА_8 в письмовій заяві, поданій через канцелярію суду, прохала розглянути справу за її відсутності за наявними матеріалами справи, вказала про те, що підтримує заявлені вимоги у повному обсязі не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з"явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з"явився, будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача, та представника третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з цим на підставі ст.ст. 223,280 ЦПК України, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст.ст.150, 155, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Згідно ст.ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, діючі міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Найбільш важливі та значимі положення, які стосуються гарантування та захисту прав та свобод людини зосереджені в Загальній декларації з прав людини, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН 10.12.1948 року та в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Мар"янівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області 03 травня 2007 року ( а.с.7).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження з зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в актовий запис про народження внесено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України ( а.с.8).

Як слідує з матеріалів справи, 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Мар`янівської сільської ради із проханням про вилучення у неї її дитини ОСОБА_2 , у зв`язку з загрозою його життя та здоров`я, а також влаштувати його до родини ОСОБА_5 ( а.с.18).

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області №319/503/19 від 01 липня 2019 року, малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був відібраний у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. На час вилучення визначено місце проживання дитини в прийомній сім"ї ОСОБА_5 ( а.с.10, 19).

Відповідно до розпорядження голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області №174 від 05 серпня 2019 року , малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування ( а.с. 20).

Розпорядженням голови Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області № 180 від 04 вересня 2019 року, малолітню дитину ОСОБА_2 влаштовано на виховання та спільне проживання до прийомної сім"ї ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 21-22).

З висновку Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_9 записаний згідно ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Мати дитини - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично за місцем реєстрації не проживає. Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від №319/503/19 від 01 липня 2019 року малолітню дитину ОСОБА_2 відібрано від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. Протягом року від ОСОБА_4 не надходило звернень щодо наміру повернути малолітнього сина ОСОБА_2 до біологічної сім`ї. ОСОБА_1 виїхала з Більмацького району, не залишивши адресу свого нового місця проживання. Також працівниками служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області проведено бесіду з прийомними батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в родину яких з 04 вересня 2019 року був влаштований на праві прийомної дитини ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 життям сина не цікавиться, не телефонує, не шукає з ним зустріч. Тому Більмацька районна державна адміністрація Запорізької області вважає за необхідне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_2 ( а.с.5-6).

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 року, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Стаття 12 вказаного Закону України виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї. Згідно ч.1 ст. 14 Закону України Про охорону дитинства діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Савіни проти України", яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно частини 6 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини.

У відповідності зі статтею 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати.

Ухвалюючи рішення суд вважає за можливе роз`яснити відповідачу положення статті 169 СК України щодо права матері, батька, позбавлених батьківських прав, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 166 СК України, ст.ст.209, 258, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок (стягувач Державна судова адміністрація України; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України після набрання законної сили рішення надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом , що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача , поданої протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги через Куйбишевський районний суд Запорізької області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2020 року.

Позивач - Більмацька районна державна адміністрація Запорізької області, код ЄДРПОУ 02126308, юридична адреса: вул. Центральна, 54 смт.Більмак Більмацького району Запорізької області,

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки і піклування Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, адреса місцезнаходження: вул. Центральна, 54 смт.Більмак Більмацького району Запорізької області.

Суддя: В.О.Мальований