Постанова

від 29.09.2020 по справі 520/11857/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 р.Справа № 520/11857/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.01.20 року по справі № 520/11857/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.08.2019 № 00000431421, № 00000441421, № 00000451421.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення контролюючого органу ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000431421 від 23.08.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 284641 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одна) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000441421 від 23.08.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 125125 (сто двадцять п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000451421 від 23.08.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 44518 (сорок чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн 00 коп.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 6814 шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 26 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "ЕТЕМ".

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом сформовано акт №2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019, у висновках якого встановлено наступні порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: абз. "а", абзаців 1 та 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на 283289,00 грн, в т.ч., за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12325,00 грн, вересень 2016 року - на суму ПДВ 34057,00 грн, листопад 2016 року - на суму ПДВ 56843,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 167239,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 12825,00 грн; п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 та п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податкові зобов`язання на суму 145970,00 грн, в т.ч. за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12974,00 грн, вересень 2016 року - на суму ПДВ 35849,00 грн, листопад 2016 року - суму ПДВ 12974,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 70673,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 13500,00 грн; підприємством не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Інвестбілдинг Груп" на загальну суму ПДВ 283289,00 грн, за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12325,00 грн, вересень 2016 року - на суму ПДВ 34057,00 грн, листопад 2016 року - на суму ПДВ 56843,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 167239,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 12825,00 грн;, а також податкових зобов`язань по ланцюгу постачання з контрагентом - покупцем КП "Жилкомсервис" на суму 145970,00 грн, в т.ч., за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12974,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 70673,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 13500,00 грн; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 00000431421 від 23.08.2019, яким зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 145970,00 грн та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 138671,00 грн; № 00000441421 від 23.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 100100,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25025,00 грн; № 00000451421 від 23.08.2019, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 44518,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріал справи, 17.08.2016 між ТОВ "Етем" (підрядчик) та КП "Жилкомсервіс" укладено договір № 41/05, відповідно до умов якого підрядчик зобов`язується прийняти на себе зобов`язання щодо проведення робіт по встановленню систем антиобледіння дахів житлових будинків за адресами: Московський проспект, 2/2, площа Конституції, 2/2, Московський проспект 5, площа Конституції 16, площа Конституції 20.

З метою підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: довідки про вартість виконаних робіт, акти за формою КБ2В, відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат за листопад - грудень 2016 року; платіжні дорученнями № 66169 від 23.09.2016, № 66174 від 24.09.2016, № 66194 від 26.09.2016, № 66209 від 28.09.2016, № 66966 від 24.11.2016, № 67622 від 19.01.2017, № 69444 від 25.05.2017, № 249 від 01.06.2017, № 69750 від 20.06.2017.

19.08.2016 між ТОВ "Етем" (замовник) та ТОВ "Інвестбілдінг Груп" (підрядчик) укладено договір підряду № 0819/01, згідно умов якого замовник доручає, а підрядчик - зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору монтажні роботи по встановленню систем антиобледіння дахів житлових будинків за адресами: Московський проспект 2/2, площа Конституції 2/2, Московський проспект 5, площа Конституції 16, площа Конституції 20.

Факт виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами: актом надання послуг № 1219 від 19.12.2016, актом використання матеріалів для виконання робіт за актом надання послуг № 1219 від 19.12.2016, актом передачі матеріалів для виконання робіт від 24.10.2016, актом надання послуг № 3112 від 30.12.2016, актом використання матеріалів для виконання робіт за актом надання послуг № 3112 від 30.12.2016, актом передачі матеріалів для виконання робіт від 28.11.2016, актом надання послуг від 22.11.2016, актом використання матеріалів для виконання робіт за актом надання послуг від 22.11.2016, актом передачі матеріалів для виконання робіт від 27.09.2016; платіжними дорученнями: № 321 від 29.12.2016, № 381 від 20.01.2017, № 886 від 26.05.2017, № 190 від 28.11.2016, № 935 від 07.06.2017.

01.07.2016 між ТОВ "Етем" (виконавець) та КП "Жилкомсервіс" (замовник) укладено договір № 0701-01 на виконання робіт з сервісного обслуговування систем антиобледеніння.

Виконання даного договору підтверджується наступними доказами: актами виконаних робіт: №1186 від 09.09.2016, № 1141 від 31.08.2016, №1297 від 30.09.2016, №1618 від 30.11.2016, №0912 від 09.12.2016, №1759 від 30.12.2016, №106 від 31.01.2017; платіжними дорученнями: № 66168 від 23.09.2016, № 65503 від 03.08.2016, № 65868 від 02.09.2016, № 66267 від 04.10.2016, № 67107 від 06.12.2016, № 67337 від 22.12.2016, № 68172 від 23.02.2017, №69297 від 17.05.2017.

З метою виконання умов договору № 0701-01 залучено субпідрядну організацію ТОВ "Інвестбілдінг Груп", з якою укладено договір № 072016/1 від 01.07.2016.

Факт виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами: актами виконаних робіт: № 0909 від 09.09.2016 з додатками (акт приймання передачі матеріалів для виконання робіт, акт використання матеріалів), № 3108 від 31.08.2016, № б/н від 30.09.2016, № б/н від 30.11.2016, № 0912 від 09.12.2016, № 3012 від 30.12.2016, № 3101 від 31.01.2017; платіжними дорученнями: № 2600031881 від 14.09.2016, № 2600031977 від 04.10.2016, № 77 від 07.11.2016, № 251 від 12.12.2016, № 304 від 23.12.2016, № 525 від 24.02.2017, № 851 від 18.05.2017.

Також, на підтвердження відображення вказаних господарських операцій в обліку підприємства, позивачем долучено до матеріалів справи журнали - ордери по рахункам № 631 та № 361, оборотно - сальдову відомість по рахунку № 201.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Інвестбілдінг Груп" та КП "Жилкомсервіс" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Тобто, документи, надані позивачем, мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Інвестбілдінг Груп" та КП "Жилкомсервіс".

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Інвестбілдінг Груп" та КП "Жилкомсервіс".

Крім того, зі змісту акту перевірки встановлено, що підставою для висновку про те, що підприємством не підтверджено реальність здійснення господарських операцій слугував наявність інформації, отриманої з ЄРПН, що у ТОВ "Інвестбілдінг Груп" недостатньо трудових ресурсів для виконання обсягу робіт, відповідно до укладених договорів підряду з усіма контрагентами - покупцями, у тому числі і з ТОВ "Етем" у серпні 2016 року - січні 2017 року.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача не позбавлені права залучати трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відтак, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Стосовно посилань податкового органу на те, що згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань ТОВ "Інвестбілдінг Груп" є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, належними та допустимими в розумінні ст. 73 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З урахуванням встановлених обставин по справі, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019 висновків, а відтак і законності винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року по справі №520/11857/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 05.10.2020 року