Постанова

від 29.09.2020 по справі 520/10547/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 р.Справа № 520/10547/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.12.19 року по справі № 520/10547/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.04.2019 №000181418.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.04.2019 №000181418.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" сплачену суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області відповідно до наказу від 26.02.2019 №1463 з 28.02.2019 по 06.03.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Вагат-Транс , за результатами якої сформовано акт №793/20-40-14-18-07/37298527 від 14.03.2019 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Вагат-Транс ЄДРПОУ 37298527 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за господарськими взаємовідносинами з ТОВ Хорсен (ЄДРПОУ 41065111) в грудні 2017 року та подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів .

У висновках акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 41972,00 грн. за грудень 2017 року.

Позивачем направлено заперечення на акт перевірки до відповідача, за результатами розгляду яких контролюючим органом прийнято рішення про залишення без змін висновків акту перевірки, про що повідомив позивача листом №17569/10/20-40-14-18-14 від 08.04.2019, який позивачем отримано 14.04.2019.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181418 від 10.04.2019, яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, і зменшено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 41972,00 грн. за грудень 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Підставою висновку контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на доводах про нереальність господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Хорсен , які в свою чергу зроблені на результатах опрацювання зібраної податкової інформації відносно контрагента від 28.03.2018 №20/10-36-14-12/41065111, отриманої від ГУ ДФС у Київській області, про внесення ТОВ Хорсен до списку фіктивних підприємств, про відсутність трудових ресурсів і основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність можливостей для реального постачання; інформації з листа СУ ФР ГУ ДФС у Київській області від 20.07.2018 №5988/7/10-30-23-01 про розслідування кримінального провадження №32018110000000013, зареєстрованого в ЄРДР 21.02.2018, про проведений 02.05.2018 огляд юридичної адреси ТОВ Хорсен ; відомостях з Єдиного реєстру податкових накладних про встановлення відсутності фактів придбання (Імпортування) запасних частин до залізничного транспорту ТОВ Шеронс - контрагентом ТОВ Хорсен - у грудні 2017 року та в попередніх періодах; недоліках (дефектах) наданих до перевірки документів (зокрема, договору цесії від 10.12.2017 №19/17/1-ц, видаткових накладних №1 та №2 від 01.02.2017 та 07.02.2017 та товарно-транспортних накладних №1 та №2 від 01.02.2017 та 07.02.2017 відповідно) та сумнівах щодо можливості перевезення придбаного товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору №18/17-п від 01.12.2017, укладеного між позивачем та ТОВ Хорсен , останнє зобов`язане поставити позивачу комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів. За умовами п. 3.1 Договору постачання виконується силами та за рахунок постачальника. Загальна сума договору - 251832,00 грн. (у т.ч. ПДВ 41972,00 грн.).

Товар за договором поставлено 01.12.2017 та 07.12.2017, що підтверджується відповідними видатковими накладними №1 та № 2, підписаними посадовими особами сторін та скріплених печатками суб`єктів господарювання.

Переміщення товару з с. Софіївська-Борщагівка Київської області до м. Куп`янськ Харківської області здійснювалось силами перевізника - ТОВ Торг Опт Лайт (ЄДРПОУ 40929016) на підставі відповідного Договору №13/17-тр від 03.07.2017, товарно-транспортних накладних №Р1 від 01.12.2017 та №Р2 від 07.12.2017, а також підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1167 від 02.12.2017, №1170 від 08.12.2017. Про наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Оплата за перевезення підтверджується платіжним дорученням №123 від 27.12.2017.

Зберігання, розвантаження/завантаження придбаних запчастин до залізничних вагонів здійснювалось на підставі п. 2.14 Договорів №162013/НЮ від 01.01.2017 (діяв по 03.12.2017) та №П/В-172425/НЮ від 04.12.2017 (дія по 31.12.2018), укладених між ПАТ Укрзалізниця (в особі структурного підрозділу Служба вагонного господарства регіональної філії Південна залізниця ) та позивачем на території виробничого підрозділу Ремонтне вагонне депо Куп`янськ філії Південна залізниця , що підтверджується виставленими рахунками, актами виконаних робіт на зберігання запасних частин за грудень 2017 року.

ТОВ Хорсен на виконання вимог Податкового кодексу України були виписані податкові накладні №53 від 01.12.2017 та №54 від 07.12.2017, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Оплата за поставлені запчастини здійснювалась на рахунок ТОВ Спектр-Про (ЄДРПОУ 40671277) на підставі укладеного між позивачем, ТОВ Хорсен та ТОВ Спектр-Про тристороннього договору цесії №19/17/1-ц від 10.12.2017, за умовами якого ТОВ Хорсен відступило ТОВ Спектр-Про право вимоги за договором №18/17-п від 01.12.2017 на суму 251832,00 грн. (вартість придбаного і неоплаченого товару) і позивач зобов`язується сплатити ТОВ Спектр-Про вказану суму до 31.12.2017.

Зобов`язання за Договором №18/17-п від 01.12.2017 та договором цесії №19/17/1-ц від 10.12.2017 виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №138 від 28.12.2017 про перерахування 33475,00 грн. та №170 від 15.01.2018 про перерахування 218357,00 грн.

Вказані первинні та інші документи підтверджують рух активів між позивачем та його контрагентом, рух коштів на виконання зобов`язань за договорами, а тому твердження відповідача щодо безтоварності операцій за Договором №18/17-п від 01.12.2017 є безпідставними.

Відповідно до п .44.1 ст. 44 Податкового кодексу України позивач відображав інформацію у податковому обліку на підставі належних первинних документів, які відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , відносило суми ПДВ до податкового кредиту згідно з правилами п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, з огляду на викладене вище, позивачем не допущено порушень ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні відповідають вимогам, встановленим у ст. 201 Податкового кодексу України, зареєстровані своєчасно у ЄРПН постачальниками. Також відсутні порушення ст.ст. 44, 185, 187 Податкового кодексу України. Натомість відповідач не надав належної оцінки первинним документам, меті отримання послуг, і тому зробив висновки на підставі власних припущень.

Як зазначалось вище, обґрунтовуючи безтоварність операцій між позивачем та ТОВ Хорсен , відповідач посилається на недоліки видаткових, товарно-транспортних накладних, договору цесї.

Зокрема, відповідач вказує на відсутність у видаткових накладних від 01.12.2017 №1 та від 07.12.2017 №2 номеру і дати довіреності на отримання товару.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на порушення якої посилається фіскальний орган, не містять такого обов`язкового реквізиту як дата чи номер довіреності на отримання товару.

Враховуючи те, що видаткові накладні підписані з боку покупця директором Товариства (із зазначенням посади, П.І.Б., підпису, печатки), а також мають усі передбачені законом реквізити, то такі первинні документи не містять жодних дефектів та дають змогу ідентифікувати осіб що брали участь у господарській операції.

Також відповідач в акті перевірки вказує на те, що ТТН №1 від 01.12.2017 та №2 від 07.12.2017, складені перевізником ТОВ Торг Опт Лайт містять дефекти : відсутній підпис водія на титульній сторінці, не повно зазначені адреси розвантаження/навантаження, не зазначено масу вантажу і вантажно-розвантажувальні операції.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином в ТТН не обов`язково зазначати масу вантажу (у разі якщо зазначена кількість одиниць/місць того чи іншого товару), відомості про вантажно-розвантажувальні операції.

ТТН згідно абз. 2 п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні містять підписи водія ОСОБА_1 , про прийняття товару на звороті ТТН (наявність підпису водія на першій сторінці не є обов`язковою, оскільки дублюється на зворотній сторінці).

ТТН є первинними документами по відношенню до господарської операції між позивачем та ТОВ Торг Опт Лайт з перевезення вантажу і одночасно не є первинними документами по відношенню до операції постачання між позивачем та ТОВ Хорсен , оскільки не містять відомості про господарські операції постачання, факт їх здійснення.

У відповідності до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, окремі недоліки товарно-транспортної накладної (не заповнення певної адреси завантаження і розвантаження) також не свідчать про нереальність господарської операції, оскільки з вказаних вище ТТН можна ідентифікувати осіб, до брали участь у господарській операції,

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не пов`язує відсутність деяких необов`язкових реквізитів у ТТН із правом платника податків на податковий кредит з ПДВ (перелік обов`язкових реквізитів до податкової накладної наведено у п. 201.1 Податкового кодексу України) або формування податкових витрат.

Позивач після проведення перевірки звернувся з листом від 15.03.2019 до ТОВ Торг-Опт Лайт щодо підтвердження маршруту перевезення. У відповіді від 28.03.2015 вих. №21/7 ТОВ Торг Опт Лайт підтвердило, що перевезення здійснювалось за маршрутом: Київська обл., с. Софіївська-Борщагівка, пров. Академіка Амосова, буд. 32/2 - Харківська область, смт. Куп`янськ-Вузловий, вул. Тополина, 36В, автомобілем Mercedes-Benz (фургон-рефрижератор) д.н.з. НОМЕР_1 з причепом (д.н.з. НОМЕР_2 ), водієм ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_3 ).

Висновок податкового органу про неможливість перевезення придбаного у ТОВ Хорсен вантажу, які ґрунтуються на вантажопідйомності автомобільного транспорту перевізника, вазі і габаритах придбаних деталей, є безпідставними, оскільки ґрунтується на невідомо звідки взятих характеристиках абстрактного товару (як вказано в Акті перевірки - за даними інтернет ресурсу ). У той же час, фіскальний орган не брав участь у здійсненні господарської операції, не був присутній під час прийняття товару, йому не відомі хоча б середні малогабаритні характеристики придбаних запчастин (приведені в акті показники взяті невідомо звідки), і, головне, він не є експертом і не звертався до таких осіб, що мають відповідну кваліфікацію, з метою отримання товарознавчого та або автотранспортного експертного висновку. Тому в порушення пп. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України вказані вище твердження не є матеріалами, що є підставами для висновків під час перевірки.

Що стосується договору цесії від 10.12.2017 №19/17/1-ц, укладеного між ТОВ Хорсен (первісний кредитор або цедент), ТОВ Спектр-Про (новий кредитор або цесіонарій) та позивачем (боржник), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 512-513 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав інший особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредиторе у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Контролюючий орган в акті перевірки вказав, що в преамбулі договору зазначена наступна дата його укладання 01 грудня 2017 року , проте позивачем зазначено, що це є опискою - договір укладено 10 грудня 2017 року, що підтверджується також листом ТОВ Спектр-Про №31 від 28.03.2019, в якому також вказано про відсутність претензій до позивача у зв`язку з несвоєчасним виконанням договору цесії.

Неістотні недоліки в первинних документах (описка, помарка, незаповнення окремого реквізиту), які не впливають на можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, їх зміст не свідчать про безтоварність господарських операцій.

Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №822/2373/17, від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 28.02.2018 у справі №806/1033/17.

Відповідно до умов договору №18/17-п від 01.12.2017 позивачем придбано у ТОВ Хорсен 14 пятників, 8 тяглових хомутів б/в, 8 поглинаючих апаратів б/в, 5 колісних пар б/в, 100 фрикційних клинів, 18 кришок люку вагону, частина з яких використана для ремонту вагонів, а інші реалізовано наступним підприємствам у 2018 році: на ТОВ Завод Будінвест у січні-лютому 2018 року реалізовано 4 пятники на загальну суму 20400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3400, грн); на ТОВ Укррос-Транс у лютому 2018 року було реалізовано 2 колісні пари на загальну суму 75000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12500,00 грн.); на ТОВ Кернел-Трейд у лютому 2018 року була реалізована 1 колісна пара на суму 36000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 6000,00 грн.); на ТОВ Український транспортний сервіс у лютому і травні 2018 року було реалізовано 4 кришки люку вагону на загальну суму 22700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3783,33 грн.); на ТОВ Арт Транс Україна у травні 2018 року було реалізовано 5 кришок люку вагону на загальну суму 31000,01 грн. (у т.ч. ПДВ 5166,67 грн.).

Отже, з одного боку висновки відповідача в акті перевірки підтверджують рух активів позивача (а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам), а з іншого боку відповідач наголошує без жодних документальних підтверджень, що, по-суті, є припущенням, про використання ним товару, ідентичного задекларованому , придбаного у невстановлених осіб з невідображенням такого придбання в обліку позивача.

Вказані припущення не можуть бути підставою для будь-яких висновків відповідача, зокрема, і про безтоварність операцій між позивачем і ТОВ Хорсен з огляду на ст. 83 Податкового кодексу України, оскільки не ґрунтуються на жодних доказах. Аналогічна позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №0870/9721/12 ( висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях ).

У той же час, згідно документів бухгалтерського обліку: картка рахунку 209 за період грудня 2017 - грудня 2018, накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів вбачається оприбуткування позивачем придбаного у ТОВ Хорсен і доставленого позивачу товару 01.12.2017 та 07.12.2017, а також використання запчастин в господарській діяльності позивача.

Крім того, отримані у ТОВ Хорсен товари (у випадку продажу їх позивачем на інші підприємства) реалізовувались позивачем по ціні, що вища за ціну придбання. Наприклад, пятник придбавався у ТОВ Хорсен по ціні 3680 грн. (без ПДВ), а був реалізований по ціні 4250 грн. (без ПДВ) за штуку на ТОВ Завод Будінвест ; колісна пара придбавалась у ТОВ Хорсен за ціною 5000 грн. (без ПДВ), а була реалізована за ціною 30000 грн. (без ПДВ) на ТОВ Кернел-Трейд .

Тобто позитивна різниця між ціною продажу запчастин та ціною їх придбання складає від 15% до 600%, що свідчить про наявність в господарських операціях позивача з контрагентом ділової мети.

Зазначений рух активів та спричинені ними фактичні зміни у майновому стані позивача, отримання прибутку, що підтверджено належними і допустимими доказами, свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Саме вказані обставини, на переконання Верховного Суду, є підтвердженням реальності господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків , у постанові від 26.06.2018 у справі №826/13029/14, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , у постанові від 06.02.2018 у справі № 826/22154/15.

В акті перевірки приводиться витяг з «Результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Хорсен» за звітний період декларування ПДВ з листопада 2017 року по лютий 2018 року» від 28.03.2018 №20/10-36-14-12/41065111» , документ складений ГУ ДФС у Київській області.

З витягу вбачається, що ТОВ «Хорсен» внесене до списку фіктивних підприємств, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 21.02.2018 зареєстроване кримінальне провадження за номером 32018110000000013 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (за фактом створення низки суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ «Хорсен» ), зроблений висновок про участь ТОВ «Хорсен» у операціях з отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди, про здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Вказані висновки обґрунтовуються тим, що оскільки постачальники товарів (ТОВ «Вельмі-Гарант» , ТОВ «Синкліт» ) на ТОВ «Хорсен» не мають технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій самостійно, то ТОВ «Хорсен» також не має можливості здійснення господарської діяльності.

Проведеним аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено придбання ТОВ «Хорсен» товару у ТОВ «Шеронс» , яке також, на думку контролюючого органу має ознаки фіктивності.

Відповідно до пп. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, підставами для висновків під час перевірки можуть бути, зокрема, матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами,

Відповідно до висновку п. 23 Рішення Європейського суд» з прав людини від 18.03.2010 у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (Business Support Centre v, Bulgaria, заява №6689/03), що є джерелом права, «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника» .

Таким чином, податкова інформація щодо ТОВ «Хорсен» не є сама по собі документом, на підставі якого здійснюються висновки про ті чи інші порушення податкового законодавства, оскільки відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України результатом застосування податкової інформації є акт податкової перевірки.

Зазначений у акті перевірки «витяг з податкової Інформації» не містить відомостей щодо проведення податкової перевірки контролюючими органами ТОВ «Хорсен» , посилання на відповідні накази на проведення планових/позапланових перевірок, направлення на проведення перевірок службових осіб фіскальних органів, складені фіскальним органом акти про неможливість проведення податкових перевірок з тих, чи інших причин, не приводиться текст запитів до контрагентів, що могли стати підставою для проведення перевірки тощо.

Податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз даних ДФС стосовно контрагентів позивача не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів таких контрагентів або на встановлених та задокументованих фактах їх господарської діяльності, а тому вона не є належним доказом в розумінні ст. 73 КАС України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ст. 73 КАС України міститься у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №803/817/, від 14.05.2019 у справі №826/13918/17, від 19.03.2019 у справі №813/1814/17.

Розслідування кримінального провадження у відношенні невстановлених осіб, які начебто створили низку фіктивних підприємств (у т.ч. ТОВ «Хорсен» ), ухиляються від сплати податків тощо, та внесення ТОВ «Хорсен» до списку фіктивних підприємств не є доказом нереальності господарських операцій з позивачем. Так само і не є доказом проведення слідчої дії - огляду, оформленою протоколом (при цьому огляд проводився через півроку після «доведення господарських операцій, за новим місцезнаходженням ТОВ Хорсен ), оскільки надавати оцінку документам кримінального провадження, у т.ч. протоколу огляду, буде суд після направлення кримінальної справи разом з обвинувальним актом до суду.

В акті перевірки не приведено обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ Хорсен , яким би встановлювались обставини їх протиправної діяльності з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України); рішення суду відносно ТОВ Хорсен , що набрало законної сили, прийняте в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ) або в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду, що набрали законної сили, про визнання правочину Позивача з ТОВ Хорсен недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодекус України; рішення суду, що набрало законної сили, яке було б прийняте в порядку ст. 207 Господарського кодексу України (щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Шеронс , ТОВ Хорсен і позивач є окремими і самостійними суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, ці особи є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права (позивача) до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є протиправним.

Відповідно до висновку п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (Bulves AD v. Bulgaria, заява №3991/03), що є джерелом права, ...компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Про індивідуальність юридичної відповідальності також зазначено у п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (Intersplav V. Ukraine, заява №3991/03), що є джерелом права: ...коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Тим більше незаконним є притягнення позивача за можливе (бо факт не доведено) протиправне діяння ТОВ Хорсен , а також ТОВ Шеронс , ТОВ Вельмі-Гарант , ТОВ Синкліт , з якими у позивача не відбувалось жодних господарських операцій, за умови виключення Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес (набрав чинності 25.09.2019) статті 205 ( Фіктивне підприємництво ) з Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковане діяння осіб у кримінальному провадженні.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.14 статті 201 розділу Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентом, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи контролюючим органом не виконано обов`язок, покладений на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, та не доказано правомірності оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс".

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі №520/10547/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 05.10.2020 року