Постанова

від 30.09.2020 по справі 640/18553/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18553/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Суркової Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Збіглей Н.В.,

від відповідача - Лич С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фелінс ЛТД до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фелінс ЛТД (далі - позивач, ТОВ Фелінс ЛТД ) звернулось у суд з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 17 вересня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, що позивачем не надано можливості впевнитись в достовірності заявлених у декларації відомостей, а тому метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) не застосовується. Митниця може витребувати додаткові документи, за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товара. Також наголошує, що ненадання митному органу додаткових документів у повному обсязі не може свідчити про виконання підприємством усіх вимог перед митним органом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що в наданих для митного оформлення документах зазначено всю необхідну для визначення митної вартості товара інформацію. Звертає увагу, що згідно контракта вартість транспортування входить до ціни товара, а тому твердження митного органа про неможливість визначення вартості перевезення товара є безпідставним. Розбіжність умов поставки у декларації країни відправлення, контракті та інвойсі, на яку посилається відповідач, не підлягає врахуванню, оскільки митниця не наводить доводів стосовно того, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості товара та неможливість її визначення за першим методом.

Ухвалою апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження замінено неналежного відповідача - Київську митницю Державної фіскальної служби на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (далі - відповідач, апелянт, Київська митниця).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом установлено, що 31 серпня 2018 року між позивачем та компанією EZGI CAMASIRLARI VE TEKSTIL INSAAT SAN. VE TIC. LTD. STI., Istanbul-Turkey (Туреччина) укладено Контракт № VT310818TR/UA щодо поставки товара на умовах Інкотермс-2010.

У додатку № 1 до Контракта сторони дійшли згоди про умови поставки, зазначені в інвойсі №006527 від 31 серпня 2018 року, FOB Стамбул, та здійснення оплати протягом 90-та днів з моменту прибуття товару на склад покупця.

Позивачем придбано на відповідних умовах та ввезено на митну територію вантаж: одяг, трикотажні вироби.

З метою здійснення митного оформлення товара позивачем подано митну декларацію UA100010/2018/148326 від 14 вересня 2018 року, в якій митну вартість імпортованого товару визначено за першим методом (за ціною контракту), та надано документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- зовнішньоекономічний контракт № VT310818TR/UA від 31 серпня 2018 року з додатком;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 1012441 від 01 вересня 2018 року;

- сертифікат відповідності товара № 0630647 від 31 серпня 2018 року;

- інвойс № 006527 від 31 серпня 2018 року;

- договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 300818 від 30 серпня 2018 року, укладений з ПП Бізон ;

- довідку про транспортні витрати за міжнародними контрактами перевезення від 03 вересня 2018 року № 0309/1.

Відповідачем здійснено митний огляд товару.

На вимогу контролюючого органу позивачем додатково надано пакувальний лист від 01 вересня 2018 року та копію митної декларації країни відправлення 18341300ЕХ553689 від 31 серпня 2018 року.

17 вересня 2018 року відповідачем за результатами перевірки поданих позивачем документів відмовлено у митному оформленні імпортованих ним товарів за заявленою митною вартістю, складено картку відмови у прийнятті митної декларації № UA100010/2018/00232 та прийнято рішення № UA100010/2018/000027/2 про коригування митної вартості товарів, в якому митну вартість товару позивачу визначено за резервним методом.

Підставами для коригування заявленої позивачем митної вартості товару у вказаному рішенні Київської міської митниці ДФС України зазначено:

1) неподання документів, передбачених наказом № 599, які підтверджують митну вартість товару в частині транспортування;

2) надання двох ідентичних контрактів від 31 серпня 2018 року;

3) відсутність в поданому інвойсі посилання на контракт; неможливість ідентифікації, на підставі якого контракту здійснено імпортування товару;

4) надання на вимогу митного органу доповнення до контракту № 1, в якому шрифт різного формату, розміру та не відповідає умовам;

5) надані додаткові документи містили неточності, були не об`єктивними та не підтверджуються документально;

6) у договору про перевезення не вказано умов оплати перевезення;

7) ненадання на вимогу митного органу каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та/або інформації біржових організацій, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, бухгалтерської документації.

18 вересня 2018 року товар випущено у вільний обіг.

26 вересня 2018 року позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням митниці, подав заяву про його скасування, але листом від 03 жовтня 2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду прийнятого рішення про коригування заявленої митної вартості товара.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2018 року, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які ідентифікували товар, що ввозився на митну територію України, та містили повні й достовірні дані, що підтверджували задекларовану за основним методом (за ціною договору) митну вартість. Згідно з висновком суду ненадання декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності з боку останнього належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товара за основним методом, не є підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості та коригування митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України встановлює та регулює Митний кодекс України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною 10 статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Означеною правовою нормою передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункта 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 цієї правової норми).

Цією ж правовою нормою визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 52 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї правової норми наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З урахуванням положень наведених норм, органи доходів і зборів, здійснюючи контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, мають право витребувати додаткові документи не у всіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною 3 статті 54 МК України. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органа обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товара.

Водночас, повноваження митниці витребувати додаткові документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, обмежене документами, які є необхідними для усунення обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару. Ненадання декларантом витребуваних митницею документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим, ніж обрав декларант, методом лише тоді, коли подані документи не підтверджують усі складові задекларованої митної вартості та/або є суперечливими чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів у достовірності наданої заявником інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 1- 3 статті 57 МК України).

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як убачається із матеріалів справи, за результатами перевірки наданих позивачем для митного оформлення товара документів, відповідачем встановлено, що:

- в наданому інвойсі відсутнє посилання на контракт, тому неможливо встановити за яким саме контрактом здійснено поставку;

- в інвойсі не вказано місце відвантаження товара при умовах поставки FOB;

- на підтвердження вартості перевезення товара надано довідка про вартість перевезення, яка не передбачена наказом Мінфіна від 23 травня 2012 року №599 року як документ, що підтверджує складові митної вартості в частині транспортування.

Також позивачем не надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг, що не дало можливості ідентифікувати особу, що здійснила перевезення та підтвердити зв`язок експедитора (виконавця договора) та одержувача вантажу, на користь якого здійснено перевезення товара.

Як убачається зі змісту контрактів №VT310818 TR/UA (а.с. 16-18) та №VT310818-1 TR/UA (69-70) від 31 серпня 2018 року, вони є ідентичними.

Поставка товара здійснюється на умовах, зазначених в інвойсах, згідно вимог правил Інкотермс 2010 року.

У наданому позивачем інвойсі №006527 умови поставки не зазначені.

У свою чергу, позивачем надано додаток №1 до контракта №VT310818-1 TR/UA, за яким умови поставки по інвойсу №006527 від 31 серпня 2018 року FOB Стамбул.

Умови поставки FOB Інкотермс 2010 року (розшифровується Вільно на борту зазначається порт відвантаження) означає, що продавець виконує поставку, коли товар розміщений на борту судна в зазначеному порту відвантаження. Ризик втрати або пошкодження товара переходить від продавця, коли товар знаходиться на борту судна (після повного відвантаження).

Отже, за умовами контракта та додатка до нього вартість товара включає вартість доставки товара на борт судна, отже транспортування товара здійснювалось за рахунок покупця ( позивача).

На підтвердження вартості доставки товара позивачем надано договір міжнародного перевезення вантажів транспортом №300818 від 30 серпня 2018 року, укладений з ПП Бізон

За умовами цього договора перевізник зобов`язується прийняти і доставити ввірений йому замовником (позивачем) вантаж до пункта призначення і передати його вантажоодержувачу, а замовник зобов`язується оплатити перевезення вантажа, відповідно до умов договора.

Відповідно до пункта 1.3 договора перевізник виступає від свого імені, а замовник виступає від свого імені, але за дорученням своїх контрагентів, з якими має договори про надання послуг з експедирування.

Відповідно до пункта 1.4 договора вартість перевезення, форма і схема оплати обумовлюються сторонами.

Також позивачем надано довідку про транспортні витрати за міжнародними перевезення від 03 вересня 2018 року №0309\1, згідно якої ПП Бізон виконує міжнародне перевезення транспортним засобом за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) - м. Чорноморськ (Україна). Транспорті витрати за вищевказаним перевезенням вантажа становлять 15000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що:

1) ТОВ Фелінс ЛТД передано ПП Бізон для перевезення товар, зазначений в інвойсі №006527, оскільки СМR 1012441 не містить будь-яких посилань на зазначений інвойс;

2) довідка від 03 вересня 2018 року №0309\1 складена за наслідками виконання договора міжнародного перевезення вантажів транспортом №300818 від 30 серпня 2018 року.

Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що договір міжнародного перевезення вантажів транспортом №300818 від 30 серпня 2018 року укладений позивачем за дорученням його контрагентів, з якими він має договори про надання послуг з експедирування.

Відповідні документи позивачем також для митного оформлення не надані.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про ненадання позивачем документів, з яких можна встановити розмір витрат на транспортування імпортованого товара, що свідчить про неможливість підтвердити правильність визначення вартості імпортованого товара за ціною договора (контракта) щодо товарів, які імпортуються.

Методи визначення митної вартості за ціною договора щодо ідентичних та подібних товарів не застосовувались у зв`язку з тим, що у органа доходів і зборів та декларанта відсутні ціни на ідентичні та подібні товари.

Методи визначення митної вартості на основі додавання та віднімання вартості не застосовувались у зв`язку з тим, що відсутні основи для віднімання та додавання вартості та відсутнє прохання декларанта щодо застосування таких методів.

Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного метода відповідно до положень статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать закону і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях за митними деклараціями від 16 серпня 2018 року - 0,632 дол. США/шт, від 23 травня 2018 року - 0,79 дол. США/шт, від 14 вересня 2018 року - 0,6 дол. США/шт.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів є законним та обґрунтованим, а підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що стало підставою для неправильного вирішення справи в частині.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року скасувати .

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю Фелінс ЛТД відмовити

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька

(Повний текст постанови складений 05 жовтня 2020 року.)