Постанова

від 29.09.2020 по справі 380/166/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/166/20 пров. № А/857/8283/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Глушка І.В., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника позивача Завойської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Братичак У.В. о 12 год. 19 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 09 червня 2020 року) у справі № 380/166/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ІНЖІНІРИНГ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській області №0093045505 від 14.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 14.11.2019 відповідачем було прийнято рішення № 0093045505 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що вчасно у встановлені законодавством строки сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується платіжними дорученнями. Окрім того, посилається на те, що 23.03.2019 позивач змінив своє місцезнаходження з м. Київ на м. Львів та через технічну помилку єдиний внесок передчасно сплачувався через казначейські рахунки у Львівській області, призначені для сплати єдиного внеску, ще до зміни місцезнаходження позивача. Вказує на те, що зазначена обставина жодним чином не вплинула на вчасність та повноту надходження єдиного внеску до бюджету, оскільки кошти отримані розпорядниками єдиного соціального внеску повністю і у встановлені законом строки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 43143039) №0093045505 від 14.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено суми нарахованого єдиного соціального внеску, що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 04.01.2019, № 12 від 16.01.2019, № 22 від 31.01.2019, № 38 від 07.02.2019, № 43 від 18.02.2019, № 66 від 28.02.2019, № 219 від 29.03.2019, №257 від 05.04.2019, № 304 від 16.04.2019. Проте, єдиний соціальний внесок помилково сплачувався на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області. При тому, що до 23.03.2019 позивач був зареєстрований у м. Києві. Суд звернув увагу на те, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату останнім необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику нараховується пеня. Окрім того, приписами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено обов`язок платника своєчасно сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану, та не передбачено можливості звільнення такого платника єдиного внеску від відповідальності, установленої за невиконання відповідного зобов`язання.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що позивачем не допущено жодної недоїмки з несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та надала пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апелянт в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ІНЖІНІРИНГ включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код 37726095.

Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ РІЕЛТІ ІНЖІНІРИНГ №26/03-19 від 26.03.2019 змінено місцезнаходження ТзОВ РІЕЛТІ ІНЖІНІРИНГ з адреси: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 14, офіс 2 на адресу: 79000, м. Львів, вул. Промислова, 50/52.

На виконання вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем сплачено суми нарахованого ЄСВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 04.01.2019, № 12 від 16.01.2019, № 22 від 31.01.2019, № 38 від 07.02.2019, № 43 від 18.02.2019, № 66 від 28.02.2019, № 219 від 29.03.2019, № 257 від 05.04.2019, № 304 від 16.04.2019.

Однак, у зазначених вище платіжних дорученнях помилково зазначено рахунок отримувача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

В подальшому, відповідачем було проведено камеральну перевірку ТзОВ РІЕЛТІ ІНЖІНІРИНГ з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області 14.11.2019 прийнято рішення № 0093045505 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким позивача зобов`язано протягом 10 днів після надходження рішення сплатити штраф в розмірі 48 243, 06 грн (20%) за період з 22.01.2019 до 07.11.2019 та пеню у розмірі 7503, 76 грн (0,1% суми недоїмки).

Позивач вважаючи таке рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону України № 2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст. 25 Закону України № 2464-VI встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, (далі - Інструкція № 449), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками.

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІV Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 1 розділу VІ Інструкції № 449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу VІ Інструкції № 449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пп. 2 п. 2 розділу VІІ Інструкції № 449 згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 5 Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують, суми та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від`ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Відтак, як зазначив суд першої інстанції, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня.

Згідно з рішенням відповідача № 0093045505 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивача зобов`язано протягом 10 днів після надходження рішення сплатити штраф в розмірі 48 243, 06 грн (20%) за період з 22.01.2019 до 07.11.2019 та пеню у розмірі 7503, 76 грн (0,1% суми недоїмки).

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що позивачем сплачено суми нарахованого ЄСВ, що підтверджується платіжними дорученнями №4 від 04.01.2019, №12 від 16.01.2019, №22 від 31.01.2019, №38 від 07.02.2019, №43 від 18.02.2019, №66 від 28.02.2019, №219 від 29.03.2019, №257 від 05.04.2019, №304 від 16.04.2019. Проте, єдиний соціальний внесок помилково сплачувався на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області. При тому, що до 23.03.2019 позивач був зареєстрований у м. Києві.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (абз.2 розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122).

Крім цього, пунктом 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-ІІІ, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Таким чином, оскільки всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів, то помилкове сплата на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов`язання у визначений Законом України № 2464 строк, та, як наслідок, i для висновку про наявність у контролюючого органу підстав для застосування штрафу та нарахування пені. Навіть у випадку здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом україни № 2464, така має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25.03.2019 (справа № 823/567/17), від 12.02.2019 (справа № 537/4743/15-а), від 21.11.2019 (справа № 824/493/16-а).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 10.04.2020 у справі № 821/844/17 зазначив, що штрафні санкції, передбачені Законом України № 2464-VI застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для Державного бюджету.

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафу та пені, передбачених ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2346-ІІІ.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 380/166/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко В. З. Улицький Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року