Справа №: 343/310/20
Провадження №: 2/0343/254/20
Р І Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №343/310/20 за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Підлісківська сільська рада, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
за участю: представника позивача - адвоката Вовка В.В.,
представника третьої особи - Микитина М.Б.,
відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,
представника відповідачів - адвоката Керницького В.М.,
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позицій сторін та третьої особи:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, які стягувати з часу пред`явлення позову;
- стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, які стягувати з часу пред`явлення позову.
Свої вимоги мотивує тим, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними зареєстровано 05.02.1991. За час спільного сімейного проживання в них народилося двоє синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він зареєстрований у селі Підліски Долинського району, однак фактично проживав разом із дружиною та своїми синами в АДРЕСА_1 . Влітку 2019 року він захворів та знаходився на стаціонарному лікуванні з 19.07.2019 по 15.08.2019 в Рожнятівській центральній районній лікарні. Діагноз: 163.5.7. Ішемічний інсульт (19.07.19) в басейні лівої СМА з вираженим правобічним геміпарезом, вестибуло-ататичним синдромом, порушенням функції ходьби, дисциркуляторна енцефалопатія III ст., гіпертонічна хвороба III ст. ступінь 2, ГЛШ, ризик 4 (дуже високий), ІХС, стенокардія напруги ФК Ш, дифузійний кардіосклероз, СНПА. Зі стаціонару Рожнятівської ЦРЛ його було виписано з незначним покращенням стану здоров`я і він повернувся в с. Ілемня в будинок за вказаною вище адресою. Однак у серпні 2019 року дружина разом із їх синами відмовились здійснювати за ним догляд та ввечері 29.08.2019 без його згоди, відвезли його важко хворого в село Підліски в будинок до його престарілої матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому також проживала його сестра - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є інвалідом 1 (першої) групи. Його мати та сестра не тільки були позбавленні фізично можливості надавити йому допомогу, але і самі потребують постійного стороннього догляду.
З 01.10.2019 по 15.10.2019 він знаходився на стаціонарному лікуванні у Вигодській міській лікарні. 5 листопада 2019 року йому встановлено І (першу) групу інвалідності. У зв`язку з захворюванням він не має можливості продовжувати працювати ні на попередній роботі в Шевченківській ЗОШ I-III ст., ні на жодній іншій роботі, йому призначена пенсія по інвалідності, самостійно проживати без стороннього догляду в даний час він фізично не має можливості. Відповідачі відмовилася від участі у подальшому його житті, закривши будинок, в якому він проживав, поставили навіть замок на ворота, його не впускають в нього, заявляючи, щоб він повертався жити в будинок своїх батьків в с. Підліски.
Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування. Відповідачі фактично відмовляються здійснювати за ним піклування, а в стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання територіального центру соціального обслуговування \ надання соціальних послуг \, що знаходиться в с. Старий Мізунь відмовляються його прийняти, мотивуючи тим, що у нього є дружина та працездатні діти, які зобов`язані про нього піклуватись. В інших стаціонарних відділеннях (Тлумацьке стаціонарне відділення, Снятинське стаціонарне відділення) повідомили, що можна прийняти тільки на платній основі, орієнтовна вартість відшкодування витрат на піклування в стаціонарних відділах становить близько 8 тис. грн. За станом здоров`я в даний час він не може про себе піклуватись, а оплатити своє перебування у вищевказаних закладах, з урахуванням отримуваного ним доходу, не має можливості, тому просить стягнути з відповідачів аліменти на його користь у розмірі по 2000 грн з кожного.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що вимоги, викладені в позовній заяві, вони не визнають повністю, вважають їх такими, що є необгрутованими та безпідставними. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач у позовній заяві зазначає, що він перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , проживав із нею та під час спільного проживання у шлюбі народилися діти, які є відповідачами по справі. Факт проживання позивача однією сім`єю із їх матір`ю та з ними є надуманим та таким, що не відповідає дійсності, шлюб носив формальний характер. Позивач проживав окремо від них у селі Підліски Долинського району Івано-Франківської області у будинку батьків, до них він рідко навідувався і то ніби як у гості. Мати не вела із батьком спільне господарство, не придбали вони спільного майна, дрібних побутових речей. Святкування сімейних та релігійних свят проводили окремо. Також позивач ухилявся від покладеного на нього законом батьківського обов`язку щодо них, дітей. Він ніколи не допомагав їм матеріально, не цікавився їх життям, здоров`ям, навчанням (під час їх навчання у школі він не знав у яких вони класах навчаються), проживав окремо. Весь тягар щодо їх виховання несла мати, вона про них піклувалась, годувала, забезпечувала матеріально, виховувала. Також їй допомагали родичі, її брати з міста Калуша, вони підтримували як матеріально, так і в інший спосіб. Фактично батько від них був відмовився, що підтверджувалося його поведінкою. Одного разу із-за матеріальної скрути ОСОБА_7 , будучи дитиною, змушений був піти підробляти в ліс, де отримав травму і є інвалідом дитинства до цього часу. Відмова від дитини обов`язково тягне за собою негативні наслідки, якими можуть бути позбавлення батьківських прав, позбавлення на утримання від своїх повнолітніх дітей, виникнення аліментних зобов`язань. Саме такою є диспозиція ч. 4 ст. 155 СК України. Діти можуть бути звільнені судом в обов`язку утримувати батька, якщо буде встановлено, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій просить у зв`язку із його захворюванням розглядати справу без його участі, позов підтримує.
Представник позивача - адвокат Вовк В.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Додатково зазначив, ОСОБА_1 проживав зі своєю сім`єю у с. Ілемня, допомагав вести господарство, здійснив ремонт та будівлю господарських споруд, брав участь в утриманні дітей до досягнення ними повноліття. У 2019 році, коли він захворів, отримавши гострий інсульт, потрапив на лікування у Рожнятівську районну лікарню, що, в тому числі, підтверджує, що він проживав саме у Рожнятівському районі. Після тривалого лікування позивач був визнаний інвалідом 1 групи довічно, що свідчить про його важкий стан здоров`я. Однак його сім`я, діти відмовилися від будь-якої допомоги батькові. Саме сини привезли хворого позивача до батьківської хати, де проживала його мама, якій на той момент виповнився 91 рік, та яка на даний час померла, так як не могла пережити побачене, а також сестра, яка є інвалідом першої групи та прикута до інвалідного візка. Тобто, ніхто з них не міг доглядати за ОСОБА_1 . До захворювання позивач працював на двох роботах, одну зарплату він приносив додому, а іншу - віддавав матері та сестрі, перед якими мав обов`язок щодо їх утримання у зв`язку з їх станом здоров`я. Відповідачі - це його діти, тому зобов`язані піклуватися про батьків.
Також представник позивача подав до суду письмові пояснення з клопотанням поновити строк на їх подання у зв`язку з тим, що через встановлений карантин позивач, який є інвалідом першої групи позбавлений можливості прибути в судове засідання та надати пояснення на заяви своїх синів. У поясненнях він наголошує, що через захворювання ОСОБА_1 позбавлений можливості продовжувати працювати, йому призначена пенсія по інвалідності, самостійно проживати без стороннього догляду він фізично не може. Станом на 16.06.2020 розмір призначеної пенсії становить 2155,46 гривень. Він потребує матеріальної допомоги, крім необхідності придбання продуктів харчування, придбання одягу та взуття (для прикладу хворий фактично тягне одну ногу (глибокий парез ноги), через що взуття на одній нозі обдирається постійно), необхідності щомісячної оплати за електроенергію (рахунок за електроенергію за квітень - 263 грн), здійснення оплати за природній газ (рахунок від 08.05.2020 - 795, 09 грн), за розподіл природного газу (рахунок за травень 2020 року -16056 грн) та необхідності придбання твердого палива для опалення будинку (згідно рахунку Державного підприємства Вигодський лісокомбінат становить за 7.4 м.З - 9768 грн (додатково ці дрова потрібно привести, порізати, порубати та поскладати), ОСОБА_1 також потребує постійного медичного лікування.
Згідно з випискою з історії хвороби стаціонарного хворого його діагноз: наслідки перенесеного ГРМК (гострого розладу мозкового кровообігу) у виді спастичної плегії руки, глибокого парезу ноги, моторної афазії. Дисциркуляторна енцефалопатія Міст.
Плегія - розлад довільних рухів, викликаний порушенням іннервації м`язів. Терміни параліч і плегія зазвичай означають повну відсутність активних рухів. Етіологія: інсульт, травми ЦНС, пухлини мозку та ін.
Парез (грец. paresis - послаблення, розслаблення) - зниження м`язової сили в кінцівках, унаслідок чого довільні рухи можливі, але їх обсяг і сила значно знижені. Етіологія П. різноманітна: інсульт, черепно-мозкова травма, пухлини мозку, ураження спинного мозку, полінейропатії внаслідок вірусних інфекцій (герпесу, кору, грипу, ентеровірусів, аденовірусів), інтоксикацій, алергій, метаболічних і судинних порушень, авітамінозів групи В тощо.
Афазія - розлад мовлення, який може виникнути внаслідок локального ураження кори головного мозку, що асоціюється з відповідною мовною діяльністю. Є симптомом деяких хвороб. Афазію найчастіше спричинює крововилив в кору головного мозку (інсульт), однак вона теж може розвинутись внаслідок травми головного мозку, а також пухлини, абсцесу тощо
Дисциркуляторна енцефалопатія (ДЕ) - це недостатність кровообігу в судинах головного мозку, яка призводить до поступового порушення його функцій, а також до його структурних змін. Виділяють 3 стадії перебігу. Третя стадія вирізняється прогресуванням неврологічних синдромів, нерідко приєднанням епілептиформних нападів і значним зниженням пам`яті та інтелекту. Такі хворі некритичні до свого стану, розвивається деменція.
Згідно з призначеннями невропатолога, хворому призначено постійний прийом таких медичних препаратів (зазначена в розділі рекомендації: цераксон (таблетки), орієнтовна ціна - 650 грн (в упаковці 20 таблеток, відповідно на один місяць не вистачить однієї пачки); актовегін в таблетках, приймати 2 рази в день, ціна орієнтовно - 650 грн; табл. кардіомагніл, 75мг, ціна - 100 грн (30 таб). Вартість вказана з інтернет-аптек, у звичайних аптеках вона вища орієнтовно на 15-20%. Також, ОСОБА_8 постійно необхідно приймати ліки від гіпертонічної хвороби та холестерин знижуючий препарат: Бі-престаріум, 10/5 мг, ціна 250-260 грн, аторіс 20мг, вартість 500 грн за упаковку. Загальна вартість тільки медичних препаратів на місяць складає близько 3000 гривень.
Через відсутність будь-якої допомоги від дружини та дітей ОСОБА_1 поставлений у скрутне матеріальне становище. Позивач, як інвалід І групи, маючи пенсію 2100 грн не має коштів на медичні препарати, відповідно не отримує лікування, а тому і не має чеків, які б підтверджували витрачені на ліки кошти.
Обурення викликає ситуація, при якій хвору людині в безпорадному стані привезли вночі на кузові вантажного автомобіля та залишили в 90-річної перестарілої матері (1928 р.н.). Маючи двох дорослих синів, батька намагаються влаштувати в будинок для перестарілих, де зрозуміло, що було відмовлено, мотивуючи тим, що в нього є дружина та працездатні діти, які зобов`язані піклуватись про нього.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Підлісківської сільської ради - сільський голова Микитин М.Б. в судовому засіданні повідомив, що до нього звернулася сестра ОСОБА_1 про те, що вночі діти привезли до батьківської хати її хворого брата, який був і є в безпорадному стані. Він пішов до вказаного господарства, де виявив хвору немічну матір, сестру, яка при свідомості, розмовляє, однак не може пересуватися, а також позивача, який не міг ні говорити, ні пересуватися. Він звернувся до сімейного лікаря та поліції за допомогою. Останні знайшли синів, які залишили батька у такому стані, однак вони відмовилися допомагати татові. Сестру вони влаштували у дім пристарілих, а позивачем опікуються сімейний лікар та сестри, оскільки ОСОБА_1 не можливо було туди влаштувати, так як у нього є діти, відповідно перебування у домі престарілих повинно бути платним. Позивач не може самостійно висловлюватись, хоча все розуміє. Одна сторона у нього не працює. Він не в змозі ні сам собі дати ради, ні звернутися за допомогою, ні придбати щось. Небезпечно в такому стані його залишати самого в будинку, так як в період опальнювального сезону він може завдати собі шкоди через безпорадний стан. ОСОБА_1 завжди працював на державній роботі, зокрема, у школі в с. Шевченкове. Після школи їхав у с.Підліски, де допомагав матері та сестрі, і на вечір йшов додому. Вранці він приходив пішки у с.Підліски з с.Ілемня, звідки вже автобусом їхав у с.Шевченкове. У с. Підліски він приїжджав, так як допомагав немічним матері та сестрі, які мали велику рогату худобу (корову, теля), також ремонтував там хату. Після роботи йшов до останніх допомагати по господарству, а ввечері йшов до сім`ї, де також є будинок з господарськими спорудами. Завжди був адекватним, працював. Згідно з погосподарською книгою у ОСОБА_1 є будинок, який не приватизований. Жодного господарства він немає. Чи є в позивача інше майно, з якого можна було б отримувати дохід, йому не відомо. Довідка, що останній фактично проживає в с. Ілемня, видана на підставі акта обстеження, в тому числі зі слів сусідів, які з ним спілкуються. Вони з останнім неодноразово їхали на роботу в одному автобусі, де розмовляли на різні теми. Про сім`ю мови не було ніколи, однак, коли ОСОБА_1 захворів, то казав, що хоче їхати додому, в Ілемню . Останній приходив вже хворий до сім`ї, але його не прийняли, навіть не впустили в будинок. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідачів аліменти на утримання батька або ж зобов`язати здійснювати догляд за останнім.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти позову, підтримав поданий ним відзив на позов, просив в задоволенні позову відмовити та пояснив суду, що батько проживав з ОСОБА_10 в с. Ілемня . Вона його забрала до себе, бо у нього є хата у с.Підліски, яку він зобов`язався віддати її онуці. Батько завжди жив у с. Підліски, де працював, тримав господарство, худобу. Не пригадує, щоб тато був з ними чи вів їх до школи, він, навіть, не знав у якому вони класі. Він з братом змалечку збирали ягоди, гриби, які продавали, щоб прожити. Батько їм взагалі не допомагав. Брат у позиченому костюмі йшов на випускний. Він гарно вчився у школі, але коли звернувся до позивача за допомогою, що хоче йти вчитися далі, останній сказав йти під церкву просити . Інші діти мали татів, які їм давали гроші, а він цього не мав. Приблизно у 2007-2009 роках брат попав у лікарню, коли впав та покалічився, намагаючись заробити їм грошей. За пів року батько лише раз приїхав його відвідати до лікарні. Мати була коло брата у лікарні в м. Івано-Франківську, а він залишався сам вдома. Ні батько, ні його сестри навіть не хотіли побути з ними. Брат тоді був десь у 9 чи 10 класі, коли з ним трапилася ця трагедія, після якої він став інвалідом. Гроші на його лікування збирали у церкві, допомагав також дядько, який привозив речі зі своїх дітей, якими вони користувалися, а не купляв їх батько. Навіть подарунки, що отримував позивач на роботі до свята Миколая та Нового року на них, як на дітей, він не давав їм. Мати працювала на швейній фабриці, також була на біржі, і за ці гроші вони жили. Коли мати їхала на роботу у м. Долина, вони залишалися самі і навіть не було кому дати їм їсти. У них було господарство, корова, тому вони з братом змалечку дуже важко фізично працювали. До 2019 року батько не хворів, однак не допомагав їм. У школі їм завжди було соромно за одяг та інші речі, які вони мали, в порівнянні з іншими дітьми, але мати сама не могла забезпечити їх кращими умовами. Коли батько захворів, вони у лікарні купляли все необхідне, а з лікарні найняли таксі та відвезли його до бабусі, де він постійно жив. Остання ними ніколи не цікавилася, не спілкувалася з ними. Зараз він немає можливості лікувати позивача, адже ніде не працює. Брат, інвалід третьої групи, теж ніде не працює. Також у них хвора мати, якою вони опікуються. Позивач ніколи гроші на їх утримання не давав, а збирав собі, стверджуючи, що якщо у нього будуть гроші, його "зайде" хто-небудь. Просив звільнити його від обов`язку утримувати батька у зв`язку з ухиленням останнього від батьківських обов`язків.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що змалечку він мусив заробляти гроші самостійно, починаючи із саджанців та грибів. У 2014 році, будучи ще школярем, поїхав до лісу, оскільки сам заготовляв дрова на зиму, та отримав там травму. З того часу стан його здоров`я незадовільний. В даний час у нього ще виявили пухлину в шлунку. Він ледь "зводить кінці з кінцями". З дитинства йому було дуже образливо, що однокласникам батьки давали значно більше. Їм же нічого не купували, жили вони дуже бідно. Позивач взагалі не проживав з ними, не святкував свят, одягала їх мати. Переконаний, що і позов не підписував батько, що він і не знає, що коїться в суді. ОСОБА_1 не вважає батьком, бо він не піклувався про них, як інші батьки. Він не знає чи позивач був у шлюбі з його матір`ю, не знає, що ОСОБА_1 захворів у 2019 році, який його стан здоров`я, в яких умовах і де він проживає. Йому не відомо чи потребує останній сторонньої допомоги. Чому він повинен піклуватися про нього, якщо останній не давав їм того всього, що мали інші люди? Батько його ображав, бив, коли він просив допомоги. Був випадок, коли він попросив у ОСОБА_1 додати гроші на купівлю велосипеда, натомість дістав цепом. Тому батьком він не цікавиться, а останній ніколи не цікавився ними. Раніше він їздив за кордон, а зараз здоров`я не дозволяє це робити. Має третю групу інвалідності, яка у 2017 році продовжена. На фоні отриманої в дитинстві травми та підробітків за кордоном у нього появилися інші захворювання, про які згадував вище. Йому протипоказана важка праця. Просив відмовити у позові у зв`язку з ухиленням позивача від своїх батьківських обов`язків та неможливістю ним сплачувати аліменти.
Представник відповідачів - адвокат Керницький В.М. в судовому засіданні підтримав пояснення своїх довірителів та додав, що діти не отримували від батька ні допомоги, ні турботи, що підтвердила його дружина. Якби не необхідність заробити хоч якісь гроші, один із синів не був би інвалідом. Також у судових дебатах просив суд, якщо останній прийде до переконання про задоволення позову, то звільнити ОСОБА_2 , який має інвалідність від сплати аліментів, а з ОСОБА_3 стягувати не більше 50% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, при цьому врахувати, що на утриманні у синів є також їх хвора мати непрацездатного віку.
Заяви та клопотання сторін, третьої особи, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 20.02.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено провести підготовче судове засідання за участю сторін, а також постановлено залучити до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Підлісківську сільську раду.
26 березня 2020 року на поштову адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов з додатками та доказами його направлення позивачу та третій особі.
14 квітня 2020 року від позивача надійшло клопотання про допит свідків та про проведення підготовчого судового засідання без його участі.
15 квітня 2020 року відповідачі подали заяву про проведення підготовчого судового засідання без них, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 15.04.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, постановлено допитати свідків, заявлених сторонами.
23 квітня 2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про долучення додаткових доказів на позовну заяву (актів обстеження матеріально-побутових умов), в тому числі з доказами їх направлення позивачу. Протокольною формою ухвали поновлено строк на подання додаткових доказів та долучено їх до справи.
11 червня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
19 червня 2020 року представником позивача подано письмові пояснення з додатками на їх обгрунтування.
24 вересня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про долучення додаткових доказів. Протокольною формою ухвали суд постановив долучити до матеріалів справи вказану заяву, поновити строк для подачі додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Неодноразово сторони клопотали про відкладення розгляду справи, в тому числі, у зв`язку з запровадженим карантином та захворюванням одного з відповідачів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
згідно з даними виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2507 та виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №1103 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній має діагноз: 163.5.7. Ішемічний інсульт (19.07.19) в басейні лівої СМА з вираженим правобічним геміпарезом, вестибуло-ататичним синдромом, порушенням функції ходьби, Дисциркуляторна енцефалопатія III ст. Гіпертонічна хвороба III ст. ступінь 2, ГЛШ, ризик 4 (дуже високий), ІХС. Стенокардія напруги ФК Ш. Дифузійний кардіосклероз, СНПА (а.с.9, 10).
Мультидетектроною комп`ютерною томографією головного мозку від 19.07.2019, виконаною в кабінеті комп`ютерної томографії ТОВ НВК "Камея", підтверджено в ОСОБА_1 , 1961 р.н., КТ-картина ГПМК за ішемічним типом в басейні лівої СМА, рекомендована консультація невропатолога (а.с.15).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №398191 від 05.11.2019, ОСОБА_1 вперше з 05.11.2019 встановлена перша група інвалідності на строк - довічно. Визначено також, що ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду (а.с.8).
Як зазначено у довідці №1300 від 16.06.2020 Управління обслуговування громадян в Івано-Франківській області Головного управління ПФУ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку №о/с 09285003803 і отримує пенсію по інвалідності Iгр.-Б. Станом на 16.06.2020 розмір пенсії становить 2155,46 гривень (а.с.98).
З 5 лютого 1991 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому виконавчим комітетом Ілемнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області шлюбі з ОСОБА_4 , запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 09.10.2019 Долинським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ в Івано-Франківській області (а.с.5).
Як вбачається зі світлокопій свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданих повторно 09.10.2019 Долинським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ в Івано-Франківській області, за час шлюбу у сторін народилися відповідно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №38, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №29 (а.с.6, 7).
Відповідно до довідки №399 від 12.09.2019, виданої виконавчим комітетом Підлісківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, та довідки №571 від 05.09.2019, виданої Ілемнянською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично проживає з сім`єю в АДРЕСА_1 . В його склад сім`ї входять дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11,12).
Згідно з актом від 05.09.2019, складеним у складі комісії сільського голови с. Ілемня Дідохи Н.М., секретаря сільської ради Пилипів Л.І., депутата сільської ради Шатковської Л.В., комісією проведено вивчення ситуації, що склалася у господарстві ОСОБА_4 , 1958 р.н., жительки АДРЕСА_1 . Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку 01-0301-1 в господарстві зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - голова домогосподарства, пенсіонер; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син, особа з інвалідністю ІІІ гр.; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син. Встановлено, що в даному господарстві з 1991 року проживав її чоловік ОСОБА_1 , який зареєстрований в селі Підліски Долинського району. Він являється батьком дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 17 липня 2019 року ОСОБА_1 захворів і проходив лікування в Рожнятівській ЦРЛ протягом 3-х тижнів, після якого дружина ОСОБА_4 привезла його додому. Однак з незрозумілих причин вечором 29 серпня 2019 року дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 відвезли хворого в село Підліски до батьківської хати, де проживає його перестаріла мама та сестра, особа з інвалідністю. ОСОБА_1 потребує подальшого лікування. Зі слів ОСОБА_4 у неї відсутні кошти на лікування. Чоловік, працюючи на двох роботах, одну зарплату віддавав для сім`ї, а іншу відкладав, тобто ці кошти віддавав у родини із села Підліски. При поверненні їй коштів, вона готова його забрати до себе і продовжувати лікування. Комісією також встановлено, що житловий будинок 1959 року забудови, дерев`яний, газифікований, реконструйований. Сім`я веде особисте селянське господарство. У господарстві є грузовий та легковий автомобілі(а.с.14).
Аналогічна інформація міститься і в акті обстеження від 12.09.2019, складеному комісією у складі депутата Підлісківської сільської ради ОСОБА_12 та сусідів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , зокрема, про те, що проведено обстеження умов проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , номер об`єкта погосподарського обліку 01-0196-1, але фактично проживав разом з дружиною ОСОБА_4 та синами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в селі Ілемня Рожнятівського району. Влітку 2019 року ОСОБА_1 захворів та проходив лікування Рожнятівській ЦРЛ. Після лікування дружина привезла його додому в с. Ілемня Рожнятівського району. Ввечері 29.08.2019 дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 привезли хворого ОСОБА_1 в село Підліски до батьківської хати, де проживає його мама ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід I групи. Зі слів родичів ОСОБА_1 , син привіз хворого батька з деякими речами вночі та залишив у коридорі житлового будинку, нікому про це не повідомивши, без документів і медичних виписок. Мама хворого ОСОБА_15 прикута до ліжка, а сестра ОСОБА_6 самостійно пересуватися не може, а пересувається при сторонній допомозі чи на інвалідному візку. Коштів для подальшого лікування ОСОБА_1 в матері та сестри немає, доглядати хворого ОСОБА_16 вони не в змозі, бо самі потребують постійного стороннього догляду. Комісія рекомендує родичам ОСОБА_1 звернутися до сімейного лікаря, правоохоронних органів та сім`ї ОСОБА_1 для спільного вирішення даної проблеми (а.с.13).
Згідно з довідкою про доходи №186 від 15.10.2019, виданою Правлінням освіти, молоді та спорту Долинської РДА Івано-Франківської області, ОСОБА_17 працював у Шевченківській ЗОШ I-III ст. форма працевлаштування - основна, посада - старший кочегар, дохід за період квітень - вересень 2019 року становив 29193,06 грн (а.с.16).
Таким чином, з вищеописаних письмових доказів та пояснень учасників процесу встановлено, що ОСОБА_1 має сім`ю: дружину та двох дорослих синів, з якими проживав у с. Ілемня Рожнятівського району. Останній працював кочегаром у школі, де отримував невисокий, але регулярний дохід. Оскільки у нього була престаріла мати, з якою проживала його сестра, яка є особою з інвалідністю та позбавлена можливості самостійно пересуватись, він допомагав їм по господарству та матеріально, відповідно проводив у них певний час у с. Підліски Долинського району, де був зареєстрований. Після того, як позивач захворів, отримав інвалідність першої групи, відповідно не зміг більше працювати та потребував стороннього догляду, син з дружиною відвезли його до батьківського будинку, де залишили без будь-якого піклування та допомоги.
Такі свої дії відповідачі обгрунтовують ухиленням позивача від виконання батьківських обов`язків, їх проживання у важкому матеріальному становищі.
Так, відповідно до виписки №8564/08 від 08.09.2008 з історії стаціонарного хворого ОСОБА_2 , в останнього був встановлений діагноз: електротравма, компресійний перелом тіл 4-5 грудних хребців iст., термічний опік грудної клітки та лівої н/кінцівки I-II ступеня, забій грудної клітки та черевної порожнини (а.с.42).
ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності, яка продовжена з 01.10.2018 по 01.10.2021, про що свідчить довідка до акта МСЕК серії 12ААБ №158667, в якій, в тому числі зазначено, що йому протипоказана важка праця (а.с.136).
Згідно з даними довідки №38 від 13.03.2020 Рожнятівського РУСЗН, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Рожнятівському РУСЗН та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю 3 (третьої) групи, розмір якої в лютому 2020 року становив 1638 грн (а.с.39).
В період 20.08.2020 по 25.08.2020 ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні в АЗПСМ с. Рожнятів з діагнозом хронічний гастроудеоніт, хронічний холіцистит, на підтвердження чого долучено довідку №198 від 26.08.2020 КНП Центр первинної медичної допомоги Рожнятівського району Івано-Франківської області (а.с.138).
Тобто, ОСОБА_2 , маючи групу інвалідності у зв`язку з отриманою в дитинстві травмою, хворіє і на інші супутні захворювання та потребує постійного лікування, про що свідчать УЗД органів черевної порожнини №2708, дані ендоскопічного кабінету ОКП (протокол №57), призначені йому рекомендації та фіскальні чеки на придбання призначених ліків (а.с.137, 139, 140, 141).
У судовому засіданні доведено, що сім`я ОСОБА_18 проживала у важкому матеріальному становищі, мати хворіла, діти (відповідачі по справі) змалечку залучались до фізичної праці. Будучи ще школярем та виконуючи певні роботи, ОСОБА_2 отримав травму, через яку йому в даний час протипоказана важка праця.
В актах обстеження матеріально-побутових умов від 23.08.2007 та 21.01.2010 вказано, зокрема, що ОСОБА_2 проживає з батьками. Сім`я проживає на доходи з домашнього господарства. Батько хоча і працює, однак заробітна плата мала і матеріальної допомоги сім`ї майже не надає. ОСОБА_2 працював після школи на сезонних роботах, де з ним стався нещасний випадок, через який він немає можливості працювати. Будинок збудовано у 1959 році, загальна площа - 64 кв.м, житлова - 32 кв.м, дві житлові кімнати, користуються земельною ділянкою площею 0,48 га, транспортних засобів у користуванні немає, матеріально-побутові умови незадовільні (а.с.59). Будинок потребує ремонту, коштів на проживання та забезпечення дітей всім необхідним до школи не вистачає. ОСОБА_4 хворіє та потребує коштів на лікування (а.с.60).
Відповідно до довідки №163 від 13.03.2020, довідки №164 від 13.03.2020 Ілемнянської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та акту обстеження матеріально-побутових умов №14 від 13.03.2020, складеного комісією Ілемнянської сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04.05.2016 по даний час ніде не працює (згідно з даними трудової книжки НОМЕР_4 ), час від часу виїжджає на сезонні роботи, надає матері допомогу по веденню господарства. Не одружений, проживає в будинку матері за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_4 , пенсіонеркою, та братом ОСОБА_2 , особою з інвалідністю. Житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_3 , 1995 року забудови, дерев`яний, загальна площа 64 кв.м, газифікований. У сім`ї наявні транспортні засоби (а.с.40, 41).
Згідно з довідкою №191 від 20.08.2020 КНП Центр первинної медичної допомоги Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилася на амбулаторному лікуванні з діагнозом хронічний гастродуоденіт в стадії загострення, реактивний панкреатит, харчова несумісність (а.с.134).
Відповідно до виписи №379 ОСОБА_4 , вона хворіє близько 20 років, періодично проходить амбулаторне лікування у невролога та травматолога (а.с.135).
Як свідчать дані трудової книжки серії НОМЕР_5 ОСОБА_19 з 01.09.1986 по 21.12.1998 працювала в швейному цеху швеєю в колгоспі Карпати , з 17.04.2001 по 07.11.2005 - швачкою другого розряду в ЗАТ Спецодяг , з 18.11.2005 по 12.11.2006 отримувала допомогу по безробіттю, з 02.01.2007 по 01.08.2007 працювала укладчиком готової продукції лісопильного цеху Українсько-польського СП Богдан , з 29.11.2007 по 22.11.2008 отримувала виплату допомоги по безробіттю (а.с.142-144). На даний час ОСОБА_4 (мати відповідачів) є непрацездатною.
Позивач ОСОБА_20 на обгрунтування розміру аліментів, які просить стягувати з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зазначає витрати, які він повинен нести на оплату електроенергії, спожитого газу та його розподіл (доставку), витрати на заготівлю дров, придбання ліків, про що свідчать долучені квитанції за квітень-травень 2020 року (а.с.99-100), рахунок на оплату по замовленню №НВ-00001442 від 17.06.2020 (а.с.101), а також виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №164 та витяг цін на ліки з Інтернет ресурсу (а.с.102, 103-107). Розрахунок цих витрат він наводить у письмовому клопотанні (а.с. 95-97), при цьому зазначає, що загальна вартість тільки медичних препаратів на місяць складє близько 3000 грн.
Судом були допитані свідки, заявлені сторонами, які є родичами кожного з них.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , жителька с. Ілемня, соціальний працівник Рожнятівського територіального центру, двоюрідна сестра ОСОБА_1 , показала суду, що у 1991 році позивач одружився і з того часу проживав у с.Ілемня у батьківському будинку дружини. Батьки ОСОБА_22 швидко померли, тому подружжя жило саме, і "тягнуло" як тільки могло. Оскільки вони родичі, діти ( ОСОБА_2 та ОСОБА_16 ) часто були у неї. Подружжя поремонтувало будинок, збудувало господарські споруди. Коли сини виросли, купили грузову машину, на яку батько дав 16 тисяч гривень, ще в неї міняв гроші. Коли ОСОБА_7 зробив аварію, то позивач також допомагав йому, взявши гроші для цього у своєї матері. ОСОБА_1 дійсно залишав трохи грошей сестрі, яка була інвалідом, і матері, яка мала "старчий склероз", але і давав кошти сім`ї. У нього гарно виховані сини. ОСОБА_2 дуже ходив біля батька, а старший син не дуже контактував з ним. Позивач працював на декількох роботах, та ще - в Ілемні біля господарства, косив. Заливаючи щось з ОСОБА_2 в с. Ілемня біля будинку, він почав дивно говорити. Після цього ОСОБА_7 поїхав у Польщу на роботу, а стан позивача погіршився, у нього виявився інсульт. Місяць позивач був у лікарні, біля нього ходив син ОСОБА_2 . Допомагали робочі з пилорами. Потім вони дізналися, що син ОСОБА_16 відвіз батька на грузовій машині в с. Підліски, де проживала його хвора 91-річна мати та сестра-інвалід. Позивач проплакав ніч, у тому будинку не було кому за ним доглядати, він заріс, у його матері в той час вже почали "гнити кістки", вона тільки плакала, як і сестра, але нічим не могли йому допомогти. Тоді вона взялася допомагати йому. Комісія дала йому групу інвалідності. У нього взагалі в той час не було грошей, бо лікарняні ще не нарахували. І хоча в неї в будинку живе восьмеро людей, вона забрала його до себе, доглядала та робила масажі. Після того як ОСОБА_1 почав ходити з ходулями, він просився до сім`ї, але син ОСОБА_16 його знову відвіз у село. На свята позивач знову прийшов в Ілемню , але сини з ходунками виставили його за двері, тому він переночував у неї. Його дружина сказала, що синові треба їхати в Польщу і нема що ходити коло батька. Він залишився хворий сам. Багато допомагали вчителі в с. Шевченкове, де позивач працював. Сестра-інвалід на колінах защіпала на ньому одяг. Тепер мати померла, а сестру віддали в дім престарілих у с.Вигода. В с.Ілемня, у будинку відповідачів проведена вода, є туалет, а батько ночує під парканом, вони його не пускають, коли він проситься до них. Йому потрібне лікування, заплатити за комунальні послуги у будинку, в якому він залишився сам. ОСОБА_2 , хоча і інвалід, але їздить у Польщу, заробляє гроші. Закінчивши школу, діти вже мали мопеди. З ОСОБА_25 родичі мали свої сім`ї, тому, якщо щось і допомагали, то повністю не утримували їх. Батько що міг, то давав дітям. В той час ніхто з них не жив у розкошах. Вона не була у тій сім`ї, але вони жили і робили разом. Діти роботящі. Коли ОСОБА_2 хотів відірвати дріт з високовольтного стовпа, його вдарив струм і він впав. Спочатку біля нього в лікарні була мати, а потім тиждень був батько. ОСОБА_1 був у неї три місяці. Зараз вона відвезла його до батьківської хати і за ним доглядають його сестри. Діти взагалі не цікавляться останнім. Самостійно він працювати не може, отримує пенсію, якої не вистачає на його лікування.
Свідок ОСОБА_26 , яка є рідною сестрою позивача, в судовому засіданні надала покази про те, що ОСОБА_1 прожив в с.Ілемня 29 років, працював на двох роботах. Дружина не працювала ніде. Він в Ілемні побудував гараж, стодолу, стайню, криницю, накрив та добудував хату. При цьому, змушений був допомагати старенькій матері та сестрі-інваліду. Позивач купив грузову машину дітям, навіть позичав у неї гроші на неї, які потім віддав. Однак, коли він захворів в Ілемні, його забрали у лікарню, а після цього його син ОСОБА_16 грузовою машиною привіз батька-інваліда, кинув і поїхав. В даний час ОСОБА_1 не володіє однією рукою, не може себе обслужити, взагалі не говорить. Сини його їздять на машинах, але до батька не навідуються. Вона з сім`єю проживає у сусідньому селі, немає умов та змоги, щоб його забрати, тому щодня їздить до нього, що зварити їсти та допомогти. При цьому, вдома вона залишає хвору свекруху. Коли ж ОСОБА_1 був у сестри ОСОБА_27 в с. Ілемня, він тікав додому, до сім`ї, але від нього закривали ворота на колодку. Позивач дійсно часто приходив до матері, в тому числі, щоб поїсти, бо дружина не давала йому з собою їжу на роботу. В даний час він отримує пенсію, але цих коштів не вистачає на лікування, так як треба заплатити за газ, світло, купити їсти, взутися. Діти йому взагалі не допомагають. Вона та сестра купляють продукти за його гроші. Приблизно в місяць на його утримання йде 5-6 тисяч гривень.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , рідна сестра позивача, показала суду, що живе з братом в одному селі на відстані 2 км. Коли брата привезли до батьківської хати, мати їх була дуже хвора, а сестра - інвалід першої групи. Відповідач ОСОБА_1 у серпні 2019 року привіз батька грузовою машиною о пів дванадцятій ночі, вигрузив на коридорі, поставив сумки і втік. Позивач був не ходячий, нічого не говорив. Тепер він пересувається в інвалідному візку, трохи володіє лівою рукою, і, хоча йому дуже тяжко, але йде додому в с.Ілемня, однак там його не приймають. Вона також хвора, вдова, їй тяжко, але вона йде 2 км в одну сторону, щоб допомогти братові. Поки був здоровий, дружина його не відганяла, а коли став "калікою", його вигнали під паркан. Сини їздять на автомобілях, а батька, який захворів, викинули. Вона сама неодноразово телефонувала відповідачам, але вони відповідали, що не мають куди його забрати. Якби він не жив з сім`єю, могло би бути і по іншому, він міг влаштувати своє життя, а так жив для сім`ї, а коли захворів, залишився сам без нічого. ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги. Пенсія у нього 2000 гривень, що дуже мало. Чим може вона йому допомагає, але коло нього потрібно бути постійно. У нього нічого немає, з чого він би міг отримувати дохід. Є вибудований будинок біля маминого, але він не завершений, тільки вимуруваний та накритий. Зараз позивач ніде не працює. Отримує тільки пенсію, яку вона бере по довіреності. Продукти вона носить йому з дому. Сестра далеко та й мусить доглядати за свекрухою, але теж допомагає по мірі можливості. Взимку він був у сестри, у лікарні. За світло в місяць платить приблизно 100 грн, за газ влітку ще не платила. Треба також купувати дрова, бо газ дорогий.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надала покази про те, що родина чоловіка була проти їх одруження, однак вони розписалися у 1991 році. Народився в них син ОСОБА_2 . Того року померла її матір, ОСОБА_1 навіть дома не було. Прийшов ввечері, коли йому передали про це, а рано пішов орати до своєї матері, залишивши її з покійником та 3-місячною дитиною. Вона сама організувала похорони. Також його не було, коли народився ОСОБА_16 , коли отримав травму їх син ОСОБА_2 . З пологового будинку її забирав брат. Його, як батька, діти не цікавили. Коли дітям було 5 і 9 років, вона пішла на роботу. Дітей не було з ким залишати, ніхто за ними не дивився. Змалечку сини почали підпрацьовувати. Також вони самі намагалися провести газ, і сина, який хотів взяти трубу, яку знайшов, вдарило струмом. Нікого, крім неї, біля дитини не було. Допомогли її брати. Хлопчик був дуже хворий. Чоловік проживав у Підлісках, навіть не хотів зареєструватися в них. Гроші на утримання дітей він не давав. Все відносив у с.Підліски. Також він мав іншу жінку, на яку витрачав кошти. У 2014 році її брати і діти допомогли, щоб хату накрили. Вона продавала худобу, носила молочну продукцію на ринок, працювала на швейній фабриці, і за ці кошти утримувала сім`ю. Також їй допомагали коштами брати, сестра - продуктами харчування. Косили їй брати і племінник, а одягом для дітей допомагали чужі люди. Вона також хворіє та в даний час є непрацездатною, потребує допомоги. Повнолітні сини проживають разом з нею.
Між сторонами виник спір з приводу утримання аліментів на непрацездатного батька.
Оцінка суду:
суд, вивчивши зміст позовної заяви, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, беручи до уваги заперечення відповідачів, пояснення третьої особи та покази свідків, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Однією з основних цілей регулювання сімейних відносин, відповідно до ч. 2 ст. 1 СК України, є утвердження почуття обов`язку перед батьками.
Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (глава 17, статті 202-206).
Згідно з ч. 1 ст. 172 СК України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 СК України, якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, нікчемних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.
Положеннями ч. 1 ст. 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Саме такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18.
Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" містить роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі, і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі, лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Інвалідність як категорія непрацездатності має законодавче визначення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Отже, непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є батьком відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи, тобто є непрацездатним.
Положенням ч. 1 ст. 202 СК України на позивача покладається обов`язок не лише доведення факту його непрацездатності, але й факту його потреби в наданні матеріальної допомоги.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. Потреба у матеріальній допомозі має бути визначена судом з урахуванням наданих позивачем відомостей про його дохід, розмір пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у нього майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батька не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання йому утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батька слід визнавати таким, що потребує матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання останнім доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо.
Судом враховується, що за виписками із медичних карт стаціонарного хворого № 2507 та №1103 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Рожнятівської центральної районної лікарні та у неврологічному відділенні Вигодської міської лікарні, потребує прийому призначених лікарських засобів, а також постійного стороннього догляду, що також підтверджується і довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №398191, згідно з якою йому призначено з 05.11.2019 першу групу інвалідності довічно. Повнолітні сини не піклуються про батька, мотивуючи це тим, що останній ухилявся від своїх батьківських обов`язків, вони в дитинстві були позбавлені батьківської турботи, опіки та матеріальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Встановлений Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень (ст. 7).
Суд наголошує, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч. 2 ст. 13 ЦПК України). Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведені обставини, які встановлені судом, та аналізуючи у сукупності законодавство, яким врегульовані правовідносини пов`язані із обов`язком дітей піклуватися про батьків та утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, який є батьком відповідачів, у силу стану здоров`я є непрацездатною особою, хворіє та, враховуючи розмір його доходів, потребує матеріальної допомоги та додаткового утримання.
Суд приймає до уваги доводи відповідачів, що в дитинстві вони проживали у скрутних матеріальних умовах, фізично працювали, позивач не приділяв їм належної уваги та турботи, однак дані обставини не можуть бути підставною для відмови у задоволенні позову (ст. 204 СК України), оскільки факт ухилення позивача від батьківських обов`язків не підтверджений відповідними доказами, зокрема, рішенням суду. Крім того, судом встановлено, що батьки відповідачів є подружжям, проживали разом, вели спільне господарство, позивач частину свого доходу віддавав сім`ї, а перебування останньої у скрутних матеріальних умовах не свідчить про злісне ухилення батька від своїх батьківських обов`язків.
Також суд наголошує, що обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, встановлено законом і не залежить від майнового стану останніх.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує відповідно до ст. 205 СК України стан здоров`я позивача, його вік, розмір доходу, у зв`язку з чим на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Крім вище викладених обставин, суд бере до уваги також те, що один із синів ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи. Травму отримав у дитинстві у зв`язку з необхідністю працювати через відсутність коштів у сім`ї. На даний час фізична праця йому протипоказана, він сам потребує лікування та відповідних ліків, оскільки, крім основного захворювання, в нього виявлені і супутні. ОСОБА_3 , хоч є фізично здоровим, має у розпорядженні автомобіль, проте ніде не працює, виїжджає на сезонні роботи, які є тимчасовими, на його утриманні також перебуває мати ОСОБА_4 , яка є непрацездатною та хворіє. Крім того, він допомагає братові ОСОБА_29 , який, незважаючи на заборону важко працювати, поїхав на заробітки, де захворів ще й на інші захворювання, тому в даний час проходить необхідні обстеження та лікування. Своїх сімей відповідачі не мають, є особами молодого віку.
При розрахунку суми аліментів, суд враховує, що ОСОБА_1 в місяць отримує 2155,46 грн пенсії по інвалідності, при цьому його витрати за комунальні платежі в місяць в середньому складють 1150,47 грн (66,60 грн за електроенергію + 109,22 грн за газ + 160,65 грн за розподіл газу + 814 грн за дрова (9768 грн / 12 місяців) = 1150,47). У наведеному розрахунку суд бере до уваги факт споживання послуг за місяць та місячну оплату, оскільки повністю сума, в долучених рахунках вказана з урахуванням заборгованості, що виникла протягом декількох місяців. Решту коштів (приблизно 1000 грн) - витрати на їжу, одяг, тощо.
При цьому, суд не враховує витрати, необхідні на лікування, оскільки це фактично додаткові витрати на догляд та лікування батьків, викликані тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, а не аліменти, які є щомісячними платежами. Тобто, вимога про їх стягнення може бути заявлена окремо відповідно до ст.ст. 203, 206 Сімейного кодексу України. В даному позові розглядається вимога про визначення розміру аліментів на батьків, що передбачено ст. 205 Сімейного кодексу України.
Таким чином, суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти в розмірі 700 грн щомісячно, а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - в розмірі 1500 грн щомісячно. Вказані розміри аліментів, які відповідачі повинні сплачувати на утримання позивача, суд вважає доведеними, обґрунтованими, справедливими, доцільними та такими, що відповідатимуть інтересам сторін, а також чинному законодавству.
Враховуючи, що позивач просить стягувати аліменти з часу пред`явлення позову, що є його правом, відповідачі жодних зауважень з даного приводу не надали і фактично з часу пред`явлення позову їм було відомо про немічний стан батька, таким чином, суд вважає, що аліменти слід стягувати саме з часу пред`явлення позову і довічно.
При ухваленні рішення суд враховує, що аліменти, які сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування. Проте в сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які не покриваються сумами сплачуваних дітьми аліментів. Саме з метою уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків, стаття 203 СК України встановлює обов`язок дітей брати участь у додаткових витратах на батьків, а саме дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Виникнення цього обов`язку пов`язано з особливими обставинами - зокрема, тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю батьків.
При невиконанні дітьми обов`язку по сплаті додаткових витрат, батьки мають право звернутися за захистом своїх прав до суду.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а повнолітні дочка (син) мають достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з них одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (ст. 206 СК України).
Як зазначено вище, в даному позові позивач звертається з позовними вимогами про сплату на його користь аліментів (ст. 202 СК України), що не позбавляє його можливості звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витратах, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 203 СК України) або ж про стягнення одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (ст. 206 СК України).
Також, суд вважає за належне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону, а також роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача.
Розподіл судових витрат:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що, оскільки позивач при зверненні до суду із зазначеним позовом звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в якій закріплено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідачів на користь (у дохід) держави.
Однак, беручи до уваги, що позов задоволено частково, тому виходячи із пропорційності задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 267,53 грн (700 х 840,80 / 2200) судового збору, а з ОСОБА_3 - 573,27 грн (1500 х 840,80 / 2200) судового збору.
На підставі вищевикладеного, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 430 ЦПК України, ст.ст. 1, 172, 184, 192, 202-206 СК України, ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII, ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX, ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Підлісківська сільська рада, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 700 (сімсот) гривень, починаючи з 18 лютого 2020 року, довічно.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, починаючи з 18 лютого 2020 року, довічно.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 267 (двісті шістдесят сім) гривень 53 копійки судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 573 (п`ятсот сімдесят три) гривні 27 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Підлісківська сільська рада, вул. Шкільна, 4, с. Підліски Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20561367.
Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Повний зміст рішення суду буде складено до 5 жовтня 2020 року.
Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич
Текст повного судового рішення виготовлено 5 жовтня 2020 року.
Суд | Долинський районний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2020 |
Оприлюднено | 06.10.2020 |
Номер документу | 91990337 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Долинський районний суд Івано-Франківської області
Монташевич С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні