Рішення
від 02.10.2020 по справі 471/200/20
БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/200/20

Провадження №2/471/174/20

Номер рядка звіту 82

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/200/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка крім іншого складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав померлій згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 19.09.2007 року виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Після смерті матері у визначений законодавством термін позивач звернулася до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини. Однак, під час підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, при перевірці відсутності заборони відчуження за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, було виявлено інформацію про наявну чинну заборону. Дана заборона зареєстрована 04.07.2006 року за № 3409086 Братською державною нотаріальною конторою, на підставі договору застави нерухомого майна від 26.07.2002 року посвідченим за №568 укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ "Державний ощадний банк України", а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з вищевказаним позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. На думку позивача, даний арешт був накладений помилково, а саме неправильно вказано номер житлового будинку, який є предметом застави, оскільки власником даного будинку була мама позивача ОСОБА_2 ще станом на 11 березня 1986 року, про що свідчить довідка Григорівської сільської ради. Як вбачається з даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі за текстом ЄР), відомості до ЄР були внесені Братською державною районною нотаріальною конторою 04.07.2006 р.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка крім іншого складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав померлій згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 19.09.2007 року виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Після смерті ОСОБА_2 у визначений законодавством термін позивач звернулася до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини.

Однак, під час підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, при перевірці відсутності заборони відчуження за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, було виявлено інформацію про наявну чинну заборону. Дана заборона зареєстрована 04.07.2006 року за № 3409086 Братською державною нотаріальною конторою, на підставі договору застави нерухомого майна від 26.07.2002 року посвідченим за №568 укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ "Державний ощадний банк України", а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки філії - Миколаївське обласне управління АТ "Ощадбанк" кредитна справа № 017 від 12.07.2002 року, укладеної між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 знищено.

Право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Григорівської сільської ради Миколаївської області № 5 від 22.03.2005 року (а.с. 5), реєстрація права власності відбулася 19.09.2007 року (а.с. 6).

Згідно рішення № 1 від 27.03.2005 року виконавчого комітету Григорівської сільської ради, домоволодіння ОСОБА_3 було присвоєно № 3 (а.с. 13)

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 року) у випадках не передбачених вказаною статтею, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (в чинній редакції) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (в чинній редакції) у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд. Підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачем доведені обставини на які він посилаються в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги.

Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов`язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 56, 59, 60 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області про скасування арешту - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт цілого жилого будинку з господарськими спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , що був внесений Братською державною нотаріальною конторою 04.07.2006 року о 10:11:18 за № 3409086 (архівний запис), на підставі договору застави 1568 від 26.07.2002 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Братська державна нотаріальна контора Миколаївської області, місце знаходження: вул. Миру, 86, смт. Братське Братського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 02892882.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

СуддяІ.Б. Скарницька

Дата ухвалення рішення02.10.2020
Оприлюднено06.10.2020
Номер документу91993802
СудочинствоЦивільне
Сутьскасування арешту

Судовий реєстр по справі —471/200/20

Рішення від 02.10.2020

Цивільне

Братський районний суд Миколаївської області

Скарницька І. Б.

Ухвала від 09.09.2020

Цивільне

Братський районний суд Миколаївської області

Скарницька І. Б.

Ухвала від 09.07.2020

Цивільне

Братський районний суд Миколаївської області

Скарницька І. Б.

Ухвала від 18.06.2020

Цивільне

Братський районний суд Миколаївської області

Скарницька І. Б.

Ухвала від 11.06.2020

Цивільне

Братський районний суд Миколаївської області

Скарницька І. Б.

Ухвала від 12.03.2020

Цивільне

Братський районний суд Миколаївської області

Скарницька І. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні