Рішення

від 29.09.2020 по справі 160/8377/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 160/8377/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

21.07.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області здійснити зарахування трудового стажу ОСОБА_1 під час роботи шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року, та перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства з моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, тобто з 27.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.01.2016 року позивач звернувся до Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 27.12.2027 року відповідачем відмолено йому у зарахуванні стажу за період роботи шофером 3 класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року через наявність виправлення дати звільнення. Позивач намагався захистити своє право в судовому порядку шляхом подання позову про встановлення факту роботи, але ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 року у справі №183/2760/18 було відмовлено у відкритті провадження. З часу відмови у відкритті провадження позивач збирав письмові докази на підтвердження його роботи шофером 3 класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року. Зібравши необхідні документи, позивач повторно звернувся до Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії. Згідно з відповіддю Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 01.07.2020 року, в задоволенні заяви відмовлено через непідтвердження трудового стажу. Підприємство, на якому працював позивач, було утворено ще за часів СРСР, і в подальшому пройшло реорганізацію та працювало по Законам України, тобто це підприємство не є створеними (новоствореними) на тимчасово окупованій території України та їх діяльність є законною. Позивач зауважує, що посилання відповідача на ч. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства - є безпідставним, так як позивачу довідки не видавались органами та/або особами, передбаченими ч. 2 ст. 9 вказаного Закону. Позивач зазначає, що навіть не знає як їх отримати, через відсутність поштового зв`язку. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8377/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

25.08.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що згідно із записами в трудовій книжці позивач працював у філії №1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) у період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року. Дата запису про звільнення містить виправлення, тому період не зарахований для обчислення пенсії.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач 27.01.2016 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням комісії Новомосковського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 27.12.2017 року №130 відмовлено позивачу у зарахуванні періоду роботи з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року згідно з трудовою книжкою, оскільки виправлено дату звільнення.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування стажу роботи, позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про підтвердження факту роботи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 року №183/2760/18 відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивачем здійснено ряд дій, спрямованих на отримання уточнюючих довідок, з метою підтвердження факту роботи у філії №1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) у період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року.

Так, позивачем 03.08.2018 року отримано відповідь від Управління каналу Дніпро-Донбас вих. № у-04/1020, у якій повідомлено, що відомості про роботу позивача в архівах відсутні.

05.10.2018 року позивач отримав відповідь від Державного архіву Донецької області вих. № 01-23/144вх., згідно з якою його повідомлено про необхідність пошуку документів на підприємстві, де він працював, але відомості про місцезнаходження такого підприємства в архіву відсутні.

Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.12.2018 року № 2, комісія вимагала надати документи про подальше перейменування підприємства філія №1 АТПО УС ДКС , його ліквідацію, правонаступництво, довідку з архівних установ про відсутність на збереженні документів з особового складу підприємства, в якому працював позивач.

Позивачем встановлено, що архів документів з особового складу підприємства філії №І АТПО УС ДКС передано до правонаступника Донецьке регіональне управління експлуатації водогосподарських об`єктів Донецькводексплуатація , ЄДРПОУ 03379968. Зазначене підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Згідно з інформацією з державного реєстру юридичних осіб, засновником зазначено Державний комітет України по водному господарству.

12.02.2020 року на адресу Державного агентства водних ресурсів України направлено адвокатський запит вих. № 05, з проханням надати завірені належним чином: документи про подальше перейменування підприємства філія №1 АТПО УС ДКС ; його ліквідацію; правонаступництво; довідку з архівних установ про відсутність на збереженні документів з особового складу підприємства, в якому працював ОСОБА_1 або довідку на підтвердження факту роботи в якості шоферу 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії №1 АТПО УС ДКС ОСОБА_1 , разом з додатками на підтвердження цього факту.

З відповіді Державного агентства водних ресурсів України на адвокатський запит, видно, що наказом Держагенства водних ресурсів від 28.11.2014 року № 141 Про призупинення фінансово-господарської діяльності деяких організацій, які належать до сфери управління Держводагенства зупинено діяльність Донецького регіонального управління експлуатації водогосподарських об`єктів Донецькводексплуатація , у зв`язку із знаходженням на непідконтрольній території. Враховуючи наведене, у Держводагентсва запитувані документи відсутні.

Зібравши вказані документи, позивач в черговий раз звернувся до відповідача із заявою від 15.06.2020 року про перерахунок пенсії.

Згідно з відповіддю Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оформленою листом від 01.07.2020 року №12008-12468/Т-02/8-0400/20, у задоволенні заяви позивача відмовлено, через непідтвердження трудового стажу, оскільки дата запису про звільнення містить виправлення.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні стажу роботи та непроведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).

Закон України Про пенсійне забезпечення відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтю 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як видно з трудової книжки від 25.07.1972 року, позивач працював у спірний період, незарахований відповідачем:

- з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) (записи №№13-14).

Не зараховуючи зазначений період роботи позивача, відповідач зазначає, що у трудовій книжці дата запису №14 про звільнення містить виправлення.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час заповнення трудової книжки та внесення до неї запису про спірний період роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до п.18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

На момент звернення із заявою про призначення пенсії та зарахування періоду роботи, незарахованого відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм видно, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки або його відсутність/нечіткість на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу ОСОБА_1 суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Дата виправлення у здійсненні в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У цьому випадку, суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим виправлення у даті звільнення в записі №14 трудової книжки, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому вказаний період безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Суд зазначає, що факт початку роботи позивача на вказаному підприємстві, як і дата початку роботи, підпис уповноваженої особи та печатка підприємства, в органу пенсійного фонду сумнівів не викликає, відтак, факт роботи позивача шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС є підтвердженим.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

Аналізуючи подані позивачем документи, суд бере до уваги і вважає поважними причини неможливості підтвердження уточнюючими довідками дати звільнення з підприємства з підстав перебування АТПО УС ДКС на непідконтрольній Україні території.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що термін бездіяльність являє собою пасивний спосіб поведінки, коли суб`єкт утримується від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання обов`язку, який на нього покладений.

Поведінка відповідача під час розгляду заяви позивача від 15.06.2020 року не є пасивною, оскільки відповідачем здійснювалися активні дії, спрямовані на розгляд заяви та надано відповідь, оформлену листом від 01.07.2020 року за вих.№12008-12468/Т-02/8-0400/20.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача, відтак, порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року, та визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 01.07.2020 року за вих.№12008-12468/Т-02/8-0400/20, про відмову у перерахунку пенсії позивача.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування трудового стажу ОСОБА_1 під час роботи шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року, та провести перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства з моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії тобто з 27.01.2016 року.

Одночасно суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до суду, оскільки відповідач листом від 01.07.2020 року відмовив позивачу у зарахуванні періоду роботи та перерахунку пенсії, а позов до суду направлено засобами поштового зв`язку 21.07.2020 року. Більш того, порушення прав позивача є триваючим та позивачем на усунення обставин, що стали підставою для звернення до суду, здійснювались дії протягом всього періоду часу з момент призначення пенсії без врахування періоду роботи з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем за подання позову до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №25958 від 21.07.2020 року, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) в період з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 01.07.2020 року за вих.№12008-12468/Т-02/8-0400/20, про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи до трудовго стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи шофером 3-го класу в авто/колоні карбюраторних автомобілів у філії № 1 АТПО УС ДКС (автотранспортне виробниче об`єднання Управління будівництва Дніпроканалбуд ) з 19.09.1978 року по 24.02.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства з моменту його звернення із заявою про призначення пенсії тобто з 27.01.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський