Постанова

від 06.10.2020 по справі 926/27/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа №926/27/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Хабіб М.І.

Мирутенка О.Л.

Розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України № 3915-580-20 від 21.07.2020 року (вх. № ЗАГС 01-05/2181/20 від 07.08.2020),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року (повний текст рішення складено 05.03.2020, м. Чернівці, суддя Гушилик С.М.)

у справі № 926/27/20

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сяйво 2-А , м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 8909,01 грн., з яких: 5971,64 грн. пеня, 683,40 грн. 3% річних та 2253,97 грн. інфляційні втрати

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сяйво 2-А про стягнення заборгованості в сумі 8909,01 грн., з яких: пені - 5971,64 грн., 3% річних - 683,40 грн. та інфляційні - 2253,97 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ згідно умов договору.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2020 позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сяйво 2-А на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню в сумі - 2 985,82 грн, 3% річних в сумі 683,40 грн., інфляційні в сумі 2253,97 грн. та 1921 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 2985,82 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ згідно умов договору. Суд першої інстанції відмовив в частині стягнення пені на підстав ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подало апеляційну скаргу № 3915-580-20 від 21.07.2020, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2020 скасувати в частині відмови у стягненні пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що суд зменшив пеню, заявлену позивачем до стягнення, за відсутності підстав для такого зменшення, встановлених ст. 233 ГК України.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (правонаступником якого АТ НАК Нафтогаз України ) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сяйво 2-А , був укладений договір постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1. договору постачальник зобов`язався поставляти споживачеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 природний газ обсягом до 70 тис. куб. метрів, а споживач зобов`язується оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року становить 1770,74 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ 2% та податок на додану вартість 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ 361,23 грн., що разом становить 2167,38 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Згідно розділу 12 договору, останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У подальшому до названого договору було укладено ряд додаткових угод.

Додатковою угодою №1 від 31.10.2015, до договору постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 від 21.12.2015 року було внесено ряд змін, зокрема в пункт 5.2 договору, а саме змінено ціну газу, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року становила: до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1780,24 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2136,29 грн.

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016, до договору постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 від 21.12.2015 було внесено зміни в пункт 5.2 договору, а саме змінено ціну газу, в період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року становила: до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1770,74 грн., всього з ПДВ 2124,89 грн., також було внесено зміни в п.6 договору, а саме: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 4 від 30.04.2016 до договору постачання природного газу №2263/16-ТЕ-38 від 21.12.2015 було внесено зміни в пункт 5.2 договору, а саме змінено ціну газу, в період з 01 травня 2016 року становила: до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4942 грн., всього з ПДВ 5930,40 грн., також було внесено зміни в п.12 договору, а саме: договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30 вересня 2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до актів приймання-передачі газу, в період з січня по вересень 2016 року позивач передав відповідачеві у власність, а останній прийняв природний газ на загальну вартість 164 437,36 грн., у тому числі:

1) 15,192 тис. куб. м на суму 32454,48 грн. у січні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016);

2) 10,571 тис. куб. м на суму 22582,69 грн. у лютому 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016);

4) 9,671 тис. куб. м на суму 20660,04 грн. у березні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016);

5) 3,842 тис. куб. м на суму 8163,82 грн. у квітні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016);

6) 3,516 тис. куб. м на суму 20851,28 грн. у травні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2016);

7) 2,710 тис. куб. м на суму 16071,38 грн. у червні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2016);

8) 2,396 тис. куб. м на суму 14209,24 грн. у липні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2016);

9) 2,380 тис. куб. м на суму 14114,35 грн. у серпні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2016);

10) 2,585 тис. куб. м на суму 15330,08 грн. у вересні 2016 року (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2016).

Згідно даних позивача, відповідач оплату поставленого природного газу проводив несвоєчасно, так оплати були проведені, наступним чином:

- за поставлений газ на суму 32454,48 грн. у січні - оплата проведена 02.03.2016 - в сумі 20427,53 грн., 29.03.2016 - в сумі 12000 грн., та 29.04.2016 - в сумі 26,95 грн. тоді як мала бути проведена до 16.02.2016;

- за поставлений газ на суму 22582,69 грн. у лютому - оплата проведена 29.04.2016 - в сумі 4555,74 грн., 13.05.2016 - в сумі 18000 грн., та 01.06.2016 - в сумі 26,95 грн., тоді як мала бути проведена до 15.03.2016;

- за поставлений газ суму 20660,04 грн. у березні - оплата проведена 01.06.2016 - в сумі 10797,05 грн., 30.06.2016 - в сумі 9862,99 грн., тоді як мала бути проведена до 26.04.2016;

- за поставлений газ на суму 8163,82 грн. у квітні - оплата проведена 30.06.2016 - в сумі 8163,82 грн., тоді як мала бути проведена до 25.05.2016;

- за поставлений газ на суму 20851,28 грн. у травні - оплата проведена 30.06.2016 - в сумі 2824,47 грн., 29.07.2016 - в сумі 16071,38 грн., та 31.08.2016 - в сумі 1955,43 грн. тоді як мала бути проведена до 30.06.2016;

- за поставлений газ на суму 16071,38 грн. у червні - оплата проведена 31.08.2016 - в сумі 12253,81 грн., 30.11.2016 - в сумі 3817,57 грн., тоді як мала бути проведена до 26.07.2016;

- за поставлений газ на суму 14209,24 грн. у липні - оплата проведена 30.11.2016 - в сумі 14209,24 грн., тоді як мала бути проведена до 26.08.2016;

- за поставлений газ на суму 14114,35 грн. у серпні - оплата проведена 30.11.2016 - в сумі 14114,35 грн., тоді як мала бути проведена до 27.09.2016;

- за поставлений газ на суму 15330,08 грн. у вересні - оплата проведена 30.11.2016 - в сумі 5452,38 грн., 01.02.2017 - в сумі 9877,70 грн., тоді як мала бути проведена до 26.10.2016;

Факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу, не заперечується відповідачем.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сяйво 2-А про стягнення заборгованості в сумі 8909,01 грн., з яких: пені - 5971,64 грн., 3% річних - 683,40 грн. (за період з 16.02.2016 по 31.01.2017), та інфляційні - 2253,97 грн. (за період 01.03.2016 по 01.02.2017).

При винесенні постанови колегія суддів виходила за наступного .

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК, ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до статті 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов`язання по оплаті за поставлений йому природній газ, переданий йому в період з січня по вересень 2016 року.

Також встановлено, що остаточні розрахунки за переданий йому газ відповідач здійснив протягом 2016-2017 року і на даний час не має заборгованості перед позивачем за газ за договором постачання природного газу.

Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача пені в сумі 2 985,82 грн, 3% річних в сумі 683,40 грн., інфляційні в сумі 2253,97 грн. (згідно п.8.2 договору та ст.625 Цивільного кодексу України), а частині стягнення пені в сумі 2985,82 грн. відмовлено в позові.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови щодо стягнення пені в сумі 2985,82 грн. Суд першої інстанції відмовляючи в частині стягнення пені послався на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Так, судом встановлено, що відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 80 %, посилаючись на те, що його підприємство є неприбутковою організацією, що підтверджено довідкою про фінансовий стан підприємства та рішенням, щодо неприбутковості підприємства, а позивачем не надано доказів, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу реальних збитків в результаті дій відповідача.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зменшуючи суму пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 50% місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач сплатив суму основного боргу, а позивач окрім пені нарахував 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також з неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення.

При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідач є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок громадян - мешканців будинку, внаслідок зменшення розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, а судом першої інстанції зменшено пеню лише на 50%, тобто судом врахований баланс інтересів сторін, зокрема те, що таке зменшення розміру пені запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що у місцевого господарського суду були наявні підстави, передбачені ч. 1 ст. 233 ГК України, для зменшення, нарахованої позивачем пені, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування, в оскаржуваній частині, рішення відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2020 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України № 3915-580-20 від 21.07.2020 року (вх. № ЗАГС 01-05/2181/20 від 07.08.2020) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2020 у справі № 926/27/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Мирутенко О.Л.