Постанова

від 28.09.2020 по справі 911/218/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. Справа№ 911/218/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Іщенко І.П. - адвокат

Фрідман О.О. - адвокат

Рогозян П.О. - адвокат

Тимків І.В. - керівник

Баранек О.В. - представник за довіреністю від 23.04.2018

від відповідача: Кулинич А.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Столиця

на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020, повний текст якого складено 19.06.2020

у справі № 911/218/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Столиця

до Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 315 625,40 грн. за виконані за договором № 237 від 22.10.2018, але неоплачені роботи та 3 % річних в сумі 51 832,06 грн.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або планує понести, до яких, окрім витрат по сплаті судового збору, включив 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу, пов'язаних з підготовкою та поданням позовної заяви та розглядом справи в суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020, повний текст якого складений 19.06.2020, у справі № 911/218/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідно до умов укладеного між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником за результатами проведення відкритих торгів договору № 237 від 22.10.2018 відповідач мав виконати роботи з капітального ремонту будівлі школи № 4 по вул. Шкільна, 28 в місті Боярка, Києво-Святошинського р-ну Київської області, ціна якого, відповідно до п. 2.1. Договору, становить 4 574 038,61 грн.;

- на виконання умов укладеного між сторонами договору № 237 від 22.10.2018 відповідачем виконано роботи на суму 1 436 926,78 грн., про що складено та підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за грудень 2018 року від 27.12.2018 року та Акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2) № 1 за грудень 2018 року від 27.12.2018; вказані роботи позивачем оплачені у повному обсязі;

- звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що в подальшому ним було виконано додаткові роботи на загальну суму 5 315 625,40 грн., про що складено Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за квітень 2019 року, за листопад 2019 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КБ-2 №2) за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року та підсумкові відомості ресурсів, які листами № 126 від 25.04.2019, № 236 від 05.11.2019 направлялись відповідачу для підписання та здійснення оплати, проте підписані та оплачені відповідачем не були;

- у п. 2.1 спірного договору визначено, що ціна цього договору становить 4 574 038,61 грн., а в п. 19.1 - що строк дії договору до 31.12.2018;

- враховуючи вимоги Закону України Про публічні закупівлі , всі договори, ціна яких перевищує 200 000,00 грн., повинні укладатися з проведенням процедури, визначеної цим законом, а також, дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Вказані свідчить про те, що відносини, які виникли у даній справі, врегульовані законом та не можуть змінюватися волевиявленням сторін;

- спірний договір не містить умови про погодження сторонами можливості поширення строку його дії на відносини, що склалися між сторонами з моменту фактичного виконання робіт;

- відповідач є бюджетною неприбутковою організацією та, враховуючи фактичні закупівлі робіт, до цих правовідносин має застосовуватись Закон України Про публічні закупівлі , яким встановлені обмеження, що визначені спеціальними нормами, які мають пріоритет у застосуванні перед загальною нормою статті 631 ЦК України;

- Законом України Про публічні закупівлі встановлено заборону придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом (ч. 7 ст. 2), а також можливість продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році (ст. 36);

- враховуючи зазначене, продовження дії договору за ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі можливе за волевиявленням сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору у письмовій формі, з визначенням відповідних істотних умов, зокрема, строку та ціни, за відсутності такого волевиявлення сторін, відсутнє право позивача вимагати такого продовження, відтак, і його судовий захист, крім того, позовної вимоги про внесення змін до спірного договору не заявлялось;

- з урахуванням відсутності підстав для поширення дії спірного договору на відносини сторін, що склалися поза його межами, відсутні підстави і для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 315 625,40 грн. відповідно до такого договору.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство Будівельна компанія Столиця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/218/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги, а також витрати на правову допомогу, пов'язані з підготовкою та поданням позовної заяви та розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 30 000,00 грн.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що:

- умовами спірного договору (п. 19.1) передбачено, що договір діє до 31.12.2018 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а відтак, висновок суду першої інстанції про те, що строк дії спірного договору закінчився 31.12.2018, спростовується змістом вказаного договору;

- після 31.12.2018 відповідач здійснив коригування проектно-кошторисної документації та передав її позивачу для продовження виконання договору з урахуванням зміненої проектно-кошторисної документації, тобто обидві сторони продовжували його виконання у 2019 році, що свідчить про те, що такий договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- за змістом положень ст.ст. 598, 599 ГПК України, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином;

- безпідставним є посилання суду першої інстанції на ту обставину, що 03.01.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу відповідачем як замовником торгів оприлюднено звіт про виконання договору підряду № 237 від 22.10.2018, оскільки вказана обставина не свідчить про припинення дії спірного договору. До того ж вказаний звіт містить недостовірну інформацію про те, що спірний договір виконано на суму 4 574 038,61 грн., оскільки станом на 03.01.2020 позивач лише частково виконав свої зобов'язання за договором на суму 1 436 926,78 грн.

- суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що відповідач ні у відзиві на позовну заяву, ні під час розгляду справи в суді не спростував належними та допустимими доказами факт виконання позивачем будівельних робіт та їх обсягів;

- враховуючи, що відповідач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, в нього виник обов'язок їх оплатити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 справа № 911/218/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 14.07.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Руденко М.А., Кропивна Л.В.:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Столиця на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/218/20;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.07.2019;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 911/218/20 до розгляду на 03.08.2020 о 14:20;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Розгляд справи відкладався, колегія суддів змінювалась.

08.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку подання доказів та приєднати до матеріалів справи наступні документи:

- копія висновку експерта ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа № 3014 від 07.09.2020;

- копія договору № 05/08 щодо проведення будівельно-технічної експертизи;

- копія акту № ОУ-0001295 наданих послуг;

- копія рахунку № 05/08-1 від 05.08.2020;

- роздруківка рішення Господарського суду Київської області № 911/218/20 від 09.06.2020.

Станом на 28.09.20020 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань від учасників справи не надходило.

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

У судовому засіданні 28.09.2020 представники позивача вказане клопотання підтримали, представник відповідача залишили його вирішення на розсуд суду.

Колегія суддів у задоволенні вказаного клопотання відмовила з огляду на таке.

Враховуючи, що позивач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Позивач у клопотанні зазначає про те, що він не мав можливість надати вказані докази до суду першої інстанції, оскільки саме суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні ставить під сумнів фактичний обсяг та вартість виконаних будівельних робіт, а відтак, доведення зазначеного в судовому порядку стало необхідним вже після отримання оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Щодо копій висновку експерта ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа № 3014 від 07.09.2020, договору № 05/08 щодо проведення будівельно-технічної експертизи, акту № ОУ-0001295 наданих послуг та рахунку № 05/08-1 від 05.08.2020 колегія суддів зазначає про те, що вказані документи фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення і, відповідно, для його апеляційного перегляду на підставі таких доказів.

Щодо роздруківки рішення Господарського суду Київської області № 911/218/20 від 09.06.2020 колегія суддів зазначає про те, що вказаний документ не може вважатися додатковим доказом у розумінні ГПК України.

Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

За результатами проведення прилюдних торів (протокол оцінки тендерних пропозицій (цінових) № 3 від 01.10.2018), 22.10.2018 відповідач як замовник та позивач як підрядник уклали договір № 237 (а.с. 21-30) (далі Договір), у п. 1.1 якого погодили, що на умовах цього Договору позивач зобов'язується за завданням відповідача своїми силами і засобами на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим Договором строк закінчені роботи по предмету закупівлі ДСТУ БД. 1. 1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація. Капітальний ремонт будівлі школи № 4 по вул. Шкільна, 28 у місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області .

Місцезнаходження будівельного майданчика, основні матеріали, склад та обсяг робіт визначені затвердженою Проектною документацією та Технічними вимогами (Додаток №1), які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна цього Договору відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 3) становить 4 574 038,61 грн. з ПДВ.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.п. 1, 2 Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору), згідно умов Договору, сторонами досягнуто згоди щодо вартості робіт з капітального ремонту будівлі школи № 4 по вул. Шкільна, 28 в місті Боярка, яка становить 4 574 038,61 грн. з ПДВ. Цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 3.1 Договору роботи за цим Договором виконуються позивачем поетапно, відповідно до Календарного плану виконання робіт (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору відповідач надає позивачу аванс (попередня оплата) на строк до 31.12.2018 в розмірі 30% від загальної вартості обсягу робіт в сумі 1 372 211,58 грн., в тому числі ПДВ 228 701,93 грн. відповідно до Порядку державного фінансування капітального будівництва , затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 № 1764 та Постанови КМУ Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти від 23.04.2014 №117.

У п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що остаточні розрахунки за виконані роботи, вартості раніше виконаних робіт, здійснюються відповідачем на підставі підписаних сторонами Актів форми КБ-2в, КБ-3 та Акту здавання-приймання результатів виконаних робіт. Відповідач має право затримати остаточні розрахунки за виконані роботи до усунення позивачем недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об'єкту в експлуатацію.

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 Договору, здавання позивачем та приймання відповідачем результатів виконаних робіт за цим Договором здійснюється шляхом підписання трьохстороннього (підрядник/замовник/генеральний підрядник) Акту. Позивач протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення робіт письмово повідомляє про це відповідача та надає відповідну виконавчу документацію, складену у 2 (двох) примірниках.

Відповідно до п. 12.7 Договору підписання трьохстороннього Акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору відповідачем перераховано позивачу аванс у розмірі 1 372 311,58 грн.

У грудні 2018 року позивачем виконано роботи на загальну суму 1 436 926,78 грн., які відповідачем прийняті, про що складено та підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за грудень 2018 року від 27.12.2018 (а.с. 34-35 т. 1) та Акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2) № 1 за грудень 2018 року від 27.12.2018 (а.с. 38-42 т. 1).

28.12.2018 відповідач перерахував позивачу 64 715,20 грн.

Таким чином, роботи, виконані позивачем у грудні 2018 року, оплачені відповідачем у повному обсязі.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що ним на виконання умов Договору розпочато роботи, здійснено закупівлю необхідних матеріалів на можливий обсяг робіт, проте після демонтажу певних конструкцій даху, при встановленні реального стану будівлі та підготовки конструкцій до ремонту виникла необхідність проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які є необхідними для виконання проекту, з огляду на що 12.11.2018 складено протокол погодження нових технічних рішень щодо проектно-кошторисної документації, який підписано представниками технічного нагляду замовника, авторського нагляду проектувальників та підрядника.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з листом № 953/1 від 22.11.2018 (а.с. 90 т. 1), в якому, з метою раціонального використання бюджетних коштів і якісного виконання будівельно-монтажних робіт, просив розглянути протокол погодження нових технічних рішень, що не увійшли до проектно-кошторисної документації по спірному об'єкту.

Відповідач звернувся до проектної організації ТОВ Мате з листом № 1264 від 23.11.2018 (а.с. 91 т. 1), в якому просив внести зміни до проектно-кошторисної документації по спірному об'єкту, зокрема, передбачити товщину покрівельного матеріалу 0,45 мм., змінити рішення щодо вузла підшиви покрівлі відносно фасаду і конструкції водостічної системи, зміна рішення щодо підсилення фундаменту будівлі, уточнення обсягів робіт з демонтажу-монтажу фасадного карнизу.

Листом № 1263 від 23.11.2018 (а.с. 92 т. 1) відповідач повідомив ТОВ ПРОЕКСП про делегування своїх повноважень замовника експертизи щодо коригування проектної документації по об'єкту - ТОВ Мате .

10.05.2019 ТОВ ПРОЕКСП надано експертний звіт №V-0152-19/ПРОЕКСП щодо розгляду проектної документації за робочим проектом Капітальний ремонт будівлі школи № 4 по вул. Шкільна, 28 в місті Боярка (а.с. 221-222 т. 1), в якому зазначено про те, що за результатами розгляду проектної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; енергозбереження та кошторисної частини проектної документації і може бути затверджена в установленому законом порядку з такими техніко-економічними показниками; загальна кошторисна вартість складає 6 357 287,00 грн.

Відповідно до Додатку до експертного звіту від 10.05.2019 (а.с. 223-224 т. 1) коригування проектної документації передбачає перерахунок кошторисної частини проектної документації. Так, заявлена кошторисна вартість, передбачена наданою кошторисною документацією, у поточних цінах станом на 26.03.2019 склала - 6 646 058,00 грн. в т.ч.: вартість будівельних робіт 5 279 213,00 грн., інші витрати 259 169,00 грн., ПДВ - 1 107 676,00 грн. З яких виконано раніше - 1 554 071,00 грн., у т.ч. будівельні роботи - 1 189 718,00 грн., інші витрати - 105 341,00 грн., ПДВ 259 012,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 126 від 25.04.2019 (а.с. 230 т. 1), у якому зазначив про те, що:

- у зв'язку з несприятливими погодними умовами, необхідністю внесення змін до проектної документації, виконання робіт за Договором продовжено позивачем у 2019 році, в тому числі, із залученням власних та кредитних коштів і на даний час позивачем виконано роботи на загальну суму 2 149 569,78 грн., які є неоплаченими;

- це тільки частина робіт, та для завершення ремонту необхідно виконати залишок робіт, які зазначені у Договорі та проектно-кошторисній документації, які також потребують фінансування;

- за умовами Договору (п. 19.1) він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а відповідно до п.п. 19.5, 19.6 Договору позивача не було повідомлено про можливе призупинення робіт чи розірвання Договору,

та просив прийняти та оплатити результати виконаних робіт та передбачити подальше фінансування в повному обсязі відповідно до проектно-кошторисної документації. До вказаного листа були додана акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Вказаний лист відповідач отримав 02.05.2019, про що свідчить відмітка на ньому, проте матеріли справи не містять відповіді відповідача на цей лист.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що листом від 13.05.2019 відповідач повідомив позивача про необхідність приведення ділянки покрівлі до належного стану, проте вказаний лист у матеріалах справи відсутній.

У подальшому позивач продовжив виконання будівельних робіт згідно з скоригованою проектною документацією, та листом № 236 від 05.11.2019 (а.с. 231 т. 1) направив відповідачу для прийняття та підписання Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. До вказаного листа були додана акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Вказаний лист відповідач отримав 06.11.2019 про що свідчить відмітка на ньому.

Відповідач листом № 1226 від 26.11.2019 (а.с. 232 т. 1) підтвердив, що дійсно, виникла потреба у коригуванні проектної документації, яка була проведена у грудні 2018 року, і на момент отримання експертного звіту від 10.05.2019 у відповідача були відсутні кошторисні призначення по об'єкту. Відповідач також зазначив, що позивач у 2019 році продовжив виконання робіт на свій ризик, без укладення відповідної угоди у поточному році, вказавши на те, що аналіз ситуації, що склалася, та пошук можливостей проведення оплати по спірному об'єкту показав, що для дотримання вимог відповідно Закону України Про публічні закупівлі необхідне проведення відкритих торгів.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те що, загальна вартість виконаних ним відповідно до умов відкорегованої проектної документації, але не оплачених робіт становить 5 315 625,40 грн., відповідач, отримавши від позивача для підписання Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за квітень 2019 року, за листопад 2019 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КБ-2) № 2 за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року та не підписавши їх, фактично прийняв спірні роботи у повному обсязі та, відповідно, має обов'язок їх оплатити.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:

- він є бюджетною неприбутковою установою та фінансується за рахунок коштів районного бюджету та субвенції з Державного бюджету;

- Програмою будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів інфраструктури Києво-Святошинського району Київської області на 2018 рік в галузі Освіта передбачено 4 774 300,00 грн. коштів районного бюджету на капітальний ремонт приміщення Боярської ЗОШ І-ІІІ ступенів (фасад, покрівля);

- під час придбання товарів, робіт та послуг за державні кошти відповідач освіти має керуватися, зокрема, Законом України Про публічні закупівлі ;

- умовами Договору передбачено, що ціна Договору становить 4 574 038,61 грн., а строк дії Договору - до 31.12.2018;

- відповідачем 03.01.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу оприлюднено звіт про виконання Договору;

- позивач, починаючи з 01.01.2019 продовжив виконання робіт з капітального ремонту спірної будівлі школи на власний ризик, в той час як дію Договору у відповідності до вимог ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі продовжено не було, додаткові угоди до Договору не укладались, а Києво-Святошинською РДА видатки із районного бюджету на капітальний ремонт приміщення Боярської школи на 2019 рік не передбачено.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

З огляду на предмет Договору та встановлені ним права та обов'язки сторін, за своєю правовою природою Договір відноситься до договорів будівельного підряду.

Статтею 882 ЦК України, яка визначає порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду, встановлено, що:

- замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1);

- замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2);

- замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника (ч. 3);

- передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4);

- акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 5);

- замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6).

Водночас згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 2 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Умовами Договору, які є обов'язковими для сторін, визначено наступний порядок приймання-передавання робіт:

- здавання позивачем та приймання відповідачем результатів виконаних робіт за цим Договором здійснюється шляхом підписання трьохстороннього (підрядник/замовник/генеральний підрядник) Акту (п. 12.1);

- акти приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за підписом уповноваженої на те особи позивача і скріплені печаткою позивача, надаються відповідачу щомісяця до 25 числа звітного місця включно (п. 12.8);

- відповідач протягом 14 робочих днів зобов'язаний повернути позивачу підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт або повернути їх з мотивованою відмовою від підписання (п. 12.9);

- у разі мотивованої відмови, сторонами складається двохсторонній дефектний акт з переліком необхідних доробок та термінів виконання (п. 12.10).

Як слідує з матеріалів справи, з листами № 126 від 25.04.2019 (а.с. 236 т. 1) та № 236 від 05.11.2019 (а.с. 231 т. 1) позивач направив відповідачу для підписання Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за квітень 2019 року та за листопад 2019 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КБ-2) № 2 за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 5 315 625,40 грн., з яких роботи за суму 2 138 584,14 грн. були зазначені в акті та довідці за квітень 2019 року, а на суму 3 177 041,26 грн. - у листопаді 2019 року, проте відповідач вказані акти та довідки не підписав, не повернувши їх при цьому з мотивованою відмовою від підписання.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірними твердження позивача про те, що такі роботи фактично є прийнятими.

При цьому колегія суддів враховує і те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач заперечив як проти факту виконання позивачем спірних робіт, так і проти обсягів таких робіт.

Щодо вартості виконаних позивачем робіт колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 844 ЦК України встановлено, що:

- ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1);

- кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2);

- зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3);

- якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором (ч. 4).

Договір укладено за результатами проведених торгів із закупівлі робіт за державні кошти.

Законом України Про публічні закупівлі встановлено вимоги до договорів, предметом яких є здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

За змістом положень ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі :

- забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 3);

- умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

Отже, Законом України Про публічні закупівлі передбачено випадки зміни істотних умов договору після його підписання, перелік яких є вичерпним, і не передбачено можливості зміни ціни такого договору після його підписання на підставі коригування проектної документації без укладення відповідної додаткової угоди.

Ураховуючи викладене, ціна договору у договорі підряду, укладеного за результатами проведених торгів на закупівлю робіт за державні кошти, визначається у твердому кошторисі і не може бути збільшена за домовленістю сторін або за фактом корегування проектної документації, оскільки про це міститься застереження у спеціальному законі, який регулює ці правовідносини. У разі перевищення вартості робіт, визначеної таким договором, усі пов'язані з цим витрати несе підрядник.

Договором встановлений твердий кошторис на виконання робіт за цим договором. Змін до Договору щодо вартості робіт сторони не вносили.

За таких обставин, стягнення коштів за виконані позивачем роботи в розмірі більшому, ніж визначено Договором, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Враховуючи встановлену Договором вартість робіт - 4 574 038,61 грн., те, що вартість виконаних позивачем і прийнятих відповідачем робіт (5 315 625,40 грн.) перевищує суму Договору, те, що Договір діє до виконання, в тому числі, зобов'язання відповідача з оплати робіт встановленої в Договорі вартості, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має сплатити позивачу різницю між вартістю робіт, визначеною у Договорі (4 574 038,61 грн.) та сумою коштів, які вже були відповідачем перераховані на виконанні Договору (1 436 926,78 грн.), а саме - 3 137 111,83 грн.

Той факт, що відповідачем 03.01.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу оприлюднено звіт про виконання Договору, не спростовує встановлених вище обставин.

До того ж, з вказаного звіту (а.с. 50 т. 2) слідує, що відповідач фактично прозвітував про повне виконання умов Договору, в той час як внаслідок несплати виконаних на суму Договору робіт його не можна вважати таким, що виконаний в повному обсязі і припинив у зв'язку з цим свою дію.

Щодо посилань відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що строк дії Договору закінчився 31.12.2018, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

У п. 19.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Отже, у Договорі, який є обов'язковим для виконання сторонами, ними погоджено те, що Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Той факт, що вказаний договір укладений в порядку, врегульованому Законом України Про публічні закупівлі , вказаних обставин не спростовує та не свідчить про те, що дія Договору закінчилась саме 31.12.2018.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання п. 19.1 Договору недійсним в судовому порядку, колегія суддів виходить з того, що такий пункт Договору є правомірним.

Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що Договір припинив свою дію 31.12.2018.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем за Договором робіт у визначеній в Договорі сумі, а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 3 137 111,83 грн., у решті позовних вимог про стягнення основного боргу колегією суддів відмовляється.

При цьому, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних позивачем робіт (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (від 18.10.05) та у справі Бакалов проти України (від 30.11.04) вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

При цьому слід врахувати, що відповідач, отримавши від позивача лист № 126 від 25.04.2019 (а.с. 236 т. 1), до якого були додані акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт за квітень 2019 року на суму 2 138 584,14 грн., жодним чином не заперечив проти того, що такі роботи виконувались на підставі Договору, та не вказав на те, що строк дії Договору, на його думку, закінчився, з огляду на що позивач продовжив виконання спірних робіт, а заперечення відповідача щодо виконання позивачем робіт за Договором з'явились лише після повного виконання останнім всіх спірних робіт. Вказана поведінка відповідача, на думку колегій суддів, суперечить визначеним ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність, оскільки виходячи з принципу добросовісності, відповідач, дізнавшись про виконання позивачем робіт у 2019 році та вважаючи, що дія Договору закінчилась, мав повідомити про вказану позицію позивача, надавши йому можливість відмовитись від виконання робіт.

Водночас позивач, виходячи з принципу справедливості, виконавши спірні роботи, має право отримати за це плату у визначеному Договором розмірі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 51 832,06 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку оплатити виконані за Договором роботи, є підстави для застосування встановленої Договорами та законодавством відповідальності.

З матеріалів справи слідує, що позивач нараховує 3 % річних за роботи, виконані в квітні 2019 року за період з 30.05.2019 по 15.01.2020, а за роботи, виконані в листопаді 2019 року, - з 04.12.2019 по 15.01.2020.

У п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що остаточні розрахунки за виконані роботи, вартості раніше виконаних робіт, здійснюються відповідачем на підставі підписаних сторонами Актів форми КБ-2в, КБ-3, а в п. 12.9 - що відповідач протягом 14 робочих днів зобов'язаний повернути позивачу підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт або повернути їх з мотивованою відмовою від підписання.

За таких обставин, акт Акти форми КБ-2в, КБ-3 вважаються підписаними з 15 робочого дня з їх отримання відповідачем, а зобов'язання з їх оплати простроченим - з 16 робочого дня.

Враховуючи, що:

- акти форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за квітнень 2019 року відповідачем були отримані 02.05.2020, вони вважаються підписаними 24.05.2019, а зобов'язання з їх оплати простроченим - з 27.05.2019 (враховуючи те, що 25.05.2019 та 26.05.20219 є вихідними днями);

- акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2019 року відповідачем були отримані 06.11.2020, вони вважаються підписаними 27.11.2019, а зобов'язання з їх оплати простроченим - з 28.11.2019.

За таких обставин, нарахування позивачем 3 % річних за визначені в позовній заяві періоди є правомірним.

Водночас, враховуючи те, що нарахування 3 % річних можливо лише за невиконання зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт, тобто робіт на загальну суму 3 137 111,83 грн., які були передбачені кошторисною документацією до її коригування, в той час як суд позбавлений можливості самостійно встановити, які саме роботи з таких були включені позивачем до Акту форми КБ-2в, КБ-3 за квітнень 2019 року, а які - до Акту форми КБ-2в, КБ-3 за листопад 2019 року та, відповідно, встановити вірний період нарахування 3 % річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 51 832,06 грн. колегією суддів відмовляється.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, пов'язаних з підготовкою та поданням позовної заяви та розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 30 000,00 грн. слід зазначити таке.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем було заявлено клопотання про визнання витрат на правничу допомогу такими, що є неспівмірними та зменшення їх розміру (а.с. 63-66 т. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або планує понести, до яких, окрім витрат по сплаті судового збору, включив 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу, пов'язаних з підготовкою та поданням позовної заяви та розглядом справи в суді першої інстанції.

До позовної заяви позивачем були додані договір про надання правової допомоги № 02/01 від 02.01.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро Гура та партнери , платіжне доручення № 2 від 24.01.2020 на суму 30 000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1016856 та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1215 від 16.08.2004 та посвідчення адвоката.

З укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Гура та партнери Договором про надання правової допомоги № 02/01 від 02.01.2020 слідує, що за вказаним договором адвокатське бюро зобов'язується надати позивачу такі юридичні послуги з правової допомоги, але не виключно: підготовка та подання до Господарського суду Київської області позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 237 від 22.10.2019; представництво інтересів позивача в судах по справі за позовом до відповідача заборгованості за договором № 237 від 22.10.2019; підготовка та подання до суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, а також інших документів, необхідних для захисту прав та інтересів позивача.

У п. 4.2 вказаного договору зазначено про те, що за розмір гонорару за підготовку та подання до суду позовної заяви, інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, а також представництва інтересів позивача в суді першої інстанції складає 30 000,00 грн.

Отже, вказаним договором передбачено надання адвокатським бюро позивачу юридичних послуг з правової допомоги не виключно у справі щодо представництва інтересів позивача у спорі щодо стягнення з відповідача заборгованості за спірним Договором.

Водночас зі змісту п. 4.2 Договору про надання правової допомоги № 02/01 від 02.01.2020 неможливо дійти однозначного висновку про те, що визначена у ньому сума гонорару стосується виключно справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за спірним Договором.

При цьому позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та затраченого для цього часу, що фактично унеможливлює перевірку судом співмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката складності справи та виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що, враховуючи відповідні заперечення відповідача щодо відшкодування судових витрат, у даному випадку є обов'язковим.

Також колегія суддів зазначає про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання правничої допомоги, зокрема, акту прийняття робіт.

З огляду на обставини, які встановлені вище, колегія суддів відмовляє позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 30 000,00 грн.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/218/20 підлягає скасуванню, позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача стягується основний борг в сумі 3 137 111,83 грн., в решті позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Столиця задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового забору та за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційної розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Столиця на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/218/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/218/20 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, 57-А, ідентифікаційний код 02143703) на користь Приватного акціонерного товариства Будівельна компанія Столиця (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 10/2, офіс 67, ідентифікаційний код 25409492) основний борг в сумі 3 137 111 (три мільйони сто тридцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 83 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 47 056 (сорок сім тисяч п'ятдесят шість) грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 70 585 (сімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 02 коп.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/218/20.

Повний текст постанови складено: 05.10.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк