Постанова

від 06.10.2020 по справі 922/1565/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа № 922/1565/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О. , Чернота Л.Ф. Мартинчук М.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ (вх.№1945 Х/3 від 07.08.2020р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 06.07.2020р. (повний текст складено та підписано 13.07.2020р. у м.Харкові) у справі№922/1565/20 (суддя Хотенець П.В.) за позовомФізичної особи - підприємця Партоли Сергія Миколайовича, с.Мізяки Харківської області до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ, в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с.Золочівське Харківської області простягнення 61.433,40грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович, с.Мізяки Харківської області, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ, в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с.Золочівське Харківської області, про стягнення 61.433,40грн., які складаються з 52.200,00грн. заборгованості за договором про виконання сільськогосподарських послуг №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р., 5.220,00грн. штрафних санкцій, 2.061,40грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 1.952,00грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2020р. (повний текст складено та підписано 13.07.2020р.) у справі №922/1565/20 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2020р. у справі №922/1565/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Партоли С.М. відмовити. На переконання скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте за наслідками неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та з невірним застосуванням норм матеріального права. В якості підстав для скасування рішення апелянт називає наступні:

- у Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у тому числі договір №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р., а місцевий господарський суд залишив без розгляду та задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів таких документів;

- Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавало Харківській філії дозволу на укладання спірної угоди, а у директора Харківської філії повноваження на підписання такої угоди відсутні;

- відповідачем у господарській справі може бути лише юридична особа, а не її філія.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020р. відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано позивача у строк до 27.08.2020р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

На поштову адресу суду апеляційної інстанції 26.08.2020р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Фізичної особи - підприємця Партоли С.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за коротким змістом якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому заявник наголошує, що договір може бути визнаний недійсним із підстав перевищення директором повноважень лише у разі, якщо буде встановлено, що контрагент (у розглядуваному випадку позивач) діяв недобросовісно і нерозумно, а тягар такого доказування несе особа, яка хоче визнати договір недійсним. Крім того позивач зауважує, що оригінали доданих до позовної заяви документів наявні у Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та були досліджені місцевим господарським судом при розгляді справи.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.08.2020р. призначив апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, клопотань про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами не заявлялося, а судова колегія з власної ініціативи не встановила необхідності розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" з повідомленням сторін.

Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з наявних матеріалів справи, 18.09.2018р. між Фізичною особою-підприємцем Партолою Сергієм Миколайовичем (далі - виконавець) та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі - замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських послуг №574-19/2018-ПС (далі - договір), предметом якого є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме - збір врожаю соняшника на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Барвінківського відділення Вовчанської СДС на площі 58 га, які виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору виконавець надає послуги з використанням власних паливно-мастильних матеріалів.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору вартість послуг виконавця, зазначених у п.1.1 договору, складає 900,00грн/га. Загальна сума цього договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в п.2.1 цього договору, але не може перевищувати 52.200,00грн.

Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Розрахунки можуть також здійснюватися будь-яким іншим способом, який не суперечить чинному законодавству (п.3.1).

Згідно з п.3.2 договору надання послуг в обов`язковому порядку підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується обома сторонами.

Відповідно до п.3.3 договору замовник повинен провести розрахунки за надані послуги на підставі акту проведених робіт до 25.12.2018р.

Пунктом 4.2.1 договору визначений обов`язок замовника проводити розрахунки за надані виконавцем послуги в обсягах і на умовах, визначених договором.

Фізичною особою-підприємцем Партолою С.М. надано Державному підприємству "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії обумовлені договором №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р. послуги на суму 52.200,00грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи акт виконаних робіт №17.2-10/2018 від 17.10.2018р.

Невиконання Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії зобов`язань з оплати наданих Фізичною особою-підприємцем Партолою С.М. сільськогосподарських послуг стало підставою звернення останнього до суду з розглядуваним позовом.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зауважує наступне.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р. (договір про виконання сільськогосподарських послуг), кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 2 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи доведеність матеріалами справи (зокрема, підписаним між сторонами без зауважень та скріпленим печатками сторін актом виконаних робіт №17.2-10/2018 від 17.10.2018р.) факту надання позивачем на користь відповідача послуг за договором №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р. на суму 52.200,00грн. та не спростування такого факту відповідачем (не надано доказів сплати заборгованості), беручи до уваги настання узгодженого сторонами у пункті 3.3 договору строку оплати наданих послуг (до 25.12.2018р.), правомірним є висновок господарського суду Харківської області щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 52.200,00грн. Факт наявності такої заборгованості, разом з іншим, підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом за період 17.09.2018р. - 24.03.2020р.

За змістом ст.625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та інфляційними.

Так, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1.952,00грн. за період з 25.12.2018р. по 24.03.2020р. та інфляційні у сумі 2.061,40грн. за період з січня 2019р. по лютий 2020р.

Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем строку виконання зобов`язання, передбаченого умовами договору №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р., з оплати наданих позивачем послуг, останній цілком управнений був вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань у вигляді 3% річних та інфляційних на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань. Зауважень щодо здійсненого позивачем розрахунку скаржником не заявлено. За таких обставин Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Партоли С.М. в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Фізичною особою-підприємцем Партолою С.М., разом з іншим, нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 5.220,00грн. Позовні вимоги викладені з посиланням на ст.230, ч.2 ст.231 ГК України та зауважено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підприємство відповідача є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Господарський суд Харківської області на підставі аналізу змісту позовної заяви та обставин справи зауважив, що позивач має право на нарахування відповідачу штрафних санкцій в порядку, визначеному ч.2 ст.231 ГК України, і, як наслідок, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5.220,00грн. штрафних санкцій.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З наведених вище положень ГК України вбачається, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №904/4156/18.

Отже, штрафні санкції, передбачені абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України, яка є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що вимоги Фізичної особи - підприємця Партоли С.М. про стягнення штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання викладені з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України, яка передбачає відповідальність за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, судова колегія вважає таким, що суперечить нормам чинного законодавства, висновок господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій. При цьому Східний апеляційний господарський суд враховує, що умовами пункту 5.2 договору сторони погодили відповідальність за прострочення оплати за надані послуги (замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості), проте суд позбавлений права здійснювати зміну підстав заявлених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" зауважено, що у підприємства відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у тому числі договір №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р., а місцевий господарський суд залишив без розгляду та задоволення клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів таких документів. Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях господарського суду Харківської області та правом на подання відзиву на позовну заяву (чи будь-яких інших заяв) і, відповідно, під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач не посилався на відсутність оригіналів документів. Крім того у матеріалах справи відсутнє відповідне клопотання відповідача про витребування оригіналів документів.

Судовою колегією, разом з іншим, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що відповідачем у господарській справі може бути лише юридична особа, а не її філія. Так, у межах розглядуваної справи позов пред`явлено до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Апелянтом, разом з іншим, зазначено, що Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавало Харківській філії дозволу на укладання спірної угоди, а у директора Харківської філії повноваження на підписання такої угоди відсутні. Разом з тим, такі посилання не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання договору №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р. недійсним матеріали справи не містять.

Поняття "презумпція правочину" полягає в тому, що будь-які сумніви з приводу дійсності правочину повинні трактуватись на користь його правомірності, з метою недопущення порушення прав інших сторін такого правочину та забезпечення стабільності цивільних правовідносин.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №203/2612/13-ц).

При цьому судова колегія враховує, що договір №574-19/2018-ПС підписано Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі директора Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ОСОБА_1, який діяв на підставі Положення про філію та довіреності від 18.09.2018р. №559/09-18 та скріплено печаткою. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про конкретно визначені обмеження директора Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ОСОБА_1 щодо здійснення представницьких повноважень та, відповідно, відомості щодо обізнаності про вказані обставини позивача. У матеріалах справи, разом з іншим, відсутні відомості про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правочину з перевищенням повноважень, наданих Положенням про філію та довіреністю від 18.09.2018р. №559/09-18.

Отже, за висновками судової колегії, вищевикладене, у контексті приписів ст.277 ГПК України, є підставою для часткового задоволення вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" та скасування рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2020р. (повний текст складено та підписано 13.07.2020р.) у справі №922/1565/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 5.220,00грн. штрафних санкцій, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись приписами ч.9 ст.129 ГПК України, беручи до уваги розмір судових витрат, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2020р. (повний текст складено та підписано 13.07.2020р.) у справі №922/1565/20 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2020р. (повний текст складено та підписано 13.07.2020р.) у справі №922/1565/20 - скасувати в частині стягнення 5.220,00грн. штрафних санкцій.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Викласти абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м.Київ, вул.Олени Теліги, 8; код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Золочівське; код ЄДРПОУ 37104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість за договором про виконання сільськогосподарських послуг №574-19/2018-ПС від 18.09.2018р. у розмірі 56.213,40грн., з яких 52.200,00грн. заборгованості за договором, 2.061,40грн. борг з урахуванням індексу інфляції, 1.952,00грн. 3% річних та 2.102,00грн. судового збору. .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2020р. (повний текст складено та підписано 13.07.2020р.) у справі №922/1565/20 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота