Рішення

від 05.10.2020 по справі 912/1332/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 рокуСправа № 912/1332/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/1332/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудмонтаж", 25005, м. Кропивницький, вул. Леваневського, буд. 2В

про стягнення 102 312,66 грн

Представники сторін

від позивача - Закалашнюк О.С., довіреність № 641-К-О від 03.02.20 адвокат, посвідчення №494 видане 18.10.2019 (до перерви);

від відповідача - участі не брали;

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудмонтаж" (далі - ТОВ "Центрбудмонтаж", відповідач) про стягнення 10 000,00 грн заборгованості за кредитом, 35 668,89 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 56 643,77 грн пені, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по кредитному договору від 13.08.2013 в частині своєчасної сплати кредитних коштів.

Ухвалою від 06.04.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1332/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено у зв`язку із введенням на території України карантину Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, про дату і час судового засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою суду.

14.07.2020 ухвалою суду призначено судове засідання у справі на 20.08.2020 о 10:30 год.

20.08.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 20.08.2020 оголошено перерву на 15.09.2020 о 10:30 год., постановлено запропонувати позивачу подати суду необхідні докази.

15.09.2020 в судовому засіданні оголошено перерву на 29.09.2020 о 14:30 год. за клопотанням позивача, про що постановлено ухвалу.

В судовому засіданні 29.09.2020 оголошено перерву на 05.10.2020 о 10:00 год.

02.10.2020 позивачем подано суду заяву, де зазначено, що рішення суду по справі №912/2422/15 не має відношення до справи №912/2422/15, так як заборгованість в розмірі 19150,77 грн по договору від 15.08.2013 стягнуто з ТОВ "Центрбудмонтаж" за іншим кредитом.

05.10.2020 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

В межах дня судом оголошено перерву до 14:45.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив. Відзив на позов відповідачем суду не подано.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвали суду від 06.04.2020, 14.07.2020, 20.08.2020, 15.09.2020, 29.09.2020, направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25005, м. Кропивницький, вул. Леваневського, буд. 2В, а також на адресу керівника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

Зазначені ухвали направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверти з вкладеннями (ухвали по справі) з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Судом враховується, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами)) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.08.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 цього кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

16.07.2020 опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, згідно якого пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції. Законом встановлено, що процесуальні строки закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Станом на дату судового засідання відповідачем не подано суду відповідного клопотання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.46 даної Доповіді:

"Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду від 06.04.2020, 14.07.2020, 20.08.2020, 15.09.2020, 29.09.2020 у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що ТОВ "Центрбудмонтаж" мало можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1332/20 в судовому засіданні 05.10.2020 за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2020 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013 ТОВ "Центрбудмонтаж" підписано заяву про відкриття поточного та карткового рахунків (а.с. 15 з обороту).

Згідно вказаної вище заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (знаходяться на сайті банку www.pb.ua) (надалі - УтаП), тарифів Банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконати умови Договору.

На підставі поданих до банку заявок на гарантований платіж (доручення на договірне списання), які були надані банку через систему інтернет-клієнт-банк Приват24 та підписані позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування відповідача шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для відповідача лімітів. За умовами Заявки, підписавши таку заявку ПП "Центрбудмонтаж" приєднується до УтаП, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua і діють станом на 17.09.2013.

Пунктом 3.1.1.136. УтаП, витяг з яких позивачем додано до позовної заяви (а.с. 16-24), визначено, що Банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, які укладаються між клієнтами банку. Послуга надається Банком, як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно п. 3.1.1.137 УтаП, у разі необхідності отримання отримувачем послуги, платних за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює Заявку (платіжне дорученню) за формою розміщеної в Приват24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором, реквізити одержувача і доручення платника на здійснення Банком списання грошових коштів.

Пунктом 3.1.1.138. УтаП встановлено, що після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або неплатоспроможності платника.

Згідно п. 3.1.1.139.2 УтаП, якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в Заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та порядок його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.3. УтаП.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши кредитний ліміт в загальному розмірі 10000,00 грн згідно заявок на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №11 від 17.09.2013 на суму 10 000,00 грн з терміном повернення - 23.09.2013, №16 від 25.10.2013 на суму 10 000,00 грн з терміном повернення - 30.10.2013.

Разом з тим, станом на 10.02.2020 за даними Банку, заборгованість ТОВ "Центрбудмонтаж" становить 102 312,66 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованості за кредитом, 35 668,89 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п. п. 3.2.3.9.1. та 3.2.3.9.2. УтаП, 56 643,77 грн - пені, нарахованої згідно п. 3.2.3.10.1. УтаП, несплата яких і стала підставою для звернення з даним позовом.

Розглянувши спір по суті, господарський суд враховує наступне.

За правилами частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між Банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, станом на 10.02.2020, нараховано відповідачу заборгованість у загальній сумі 102 312,66 грн, яка складається з наступного:

- 10 000,00 грн заборгованості за кредитом,

- 35 668,89 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п. п. 3.2.3.9.1. та 3.2.3.9.2. УтаП,

- 56 643,77 грн - пені, нарахованої згідно п. 3.2.3.10.1. УтаП.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів вбачається, що ТОВ "Центрбудмонтаж" встановлено 17.09.2013 кредитний ліміт в сумі 10 000,00 грн (а.с. 27).

23.09.2013 банком надано відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн, який погашено 24.10.2013 та 30.10.2013 кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн, що не погашено (а.с. 28).

Разом з тим, з заяви про відкриття поточного рахунку від 13.08.2013 та заявок на гарантований платіж (а.с. 15, 25,26) не вбачаєтьсь погодження сторонами відсоткової ставки, а також умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, розглядаючи справу № 912/1332/20, господарський суд враховує наступні висновки щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в силу приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З матеріалів справи №912/1332/20 вбачається, що зі змісту поданого позивачем Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 16-24) не вбачається, що це саме ті Умови та правила надання банківських послуг, на які погодився відповідач при підписанні Заяви від 13.08.2013. УтаП не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частині кредитного договору, укладеного 13.08.2013.

Окрім того, господарський суд звертає увагу, що в Заявках на гарантований платіж №11 від 17.09.2013 та № 16 від 25.10.2013 зазначено, що операція за заявкою виконується відповідно до розділу 3.1.8., розділ 3.2.2. УтаП або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуги "Гарантовані платежі" та/або кредиту за послугою "Гарантовані платежі. В той час у позові позивачем вказано, що такий порядок регулюється р. 3.2.3. УтаП та надано відповідні витяги з р. 3.2.3 УтаП кредиту за послугою "Гарантовані платежі", що також свідчить про наявність різних редакцій Умов. У рішенні у справі № 912/2422/15 також містяться інші пункти УтаП, на підставі яких стягнуто заборгованість.

Отже, позивачем не подано суду доказів взаємного узгодження позивачем і відповідачем розміру, строків та порядку сплати процентів та пені.

Аналогічні позиції викладенні у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.

Взявши до уваги судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені.

Доказами, про які зазначено вище, підтверджено надання 30.10.2013 ТОВ "Центрбудмонтаж" кредитного ліміту в розмірі 10 000,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем вказана заборгованість та розрахунок Банку не заперечено, докази повернення кредитних коштів не надано.

З підстав наведеного, суд вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ "Центрбудмонтаж" заборгованості за фактично отриманими і неповернутими кредитними коштами в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в частині стягнення з ТОВ "Центрбудмонтаж" 10 000,00 грн заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги в частині стягнення 35 668,89 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 56 643,77 грн пені заявлено безпідставно та такі вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудмонтаж" (25005, м. Кропивницький, вул. Леваневського, буд. 2В, і.к. 34249042) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування а/с 1800, м. Дніпро, 49027, і.к. 14360570) 10 000,00 грн заборгованості за кредитом, а також 205,45 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2020.

Суддя В.Г. Кабакова