Рішення

від 23.09.2020 по справі 916/702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/702/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/702/20

за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради; (вул.Артилерійська,1,Одеса,Одеська область,65039)

до відповідача: Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ ЛГБТ "В ТЕМІ" (вулиця Льва Толстого, будинок 7,Одеса,Одеська область,65023)

про розірвання договору, виселення та стягнення 53 055,92 грн.

Представники сторін:

від позивача - Коваль І.В., довіреність № 01-36/2, дата видачі : 15.01.20;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Громадська організація "АСОЦІАЦІЯ ЛГБТ "В ТЕМІ" у якій просить суд стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 48 078,10 грн. та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4 977,82грн грн., розірвати договір оренди нежитлового приміщення 39/52 від 23.07.2018р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією „Асоціація ЛГБТ „В темі» та виселити Громадську організацію „Асоціація ЛГБТ „В темі» з нежитлових підвальних приміщень №501, загальною площею 141,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення 39/52 від 23.07.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/702/20 за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовими відправленнями. Відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23 липня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією „Асоціація ЛГБТ „В темі» (орендар) було укладено Договір оренди №39/52 нежитлового приміщення (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, №501, загальною площею 141,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113. Характеристика об`єкта наводиться у технічному паспорті, який виданий КП „ОМБТІ та РОН» 10.07.2006р. Ринкова вартість об`єкта оренди становить 593600 грн., без ПДВ. Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ПП „Тріод» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №387/16, виданий 24 травня 2016 р. Фондом державного майна України).

Відповідно до п. 1.2. Договору, передача в оренду об`єктів, зазначених у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , наказу директора департаменту „Про затвердження результатів вивчення попиту на об`єкт оренди укладання договору оренди нерухомого майна - нежитлових підвальних приміщень №501 загальною площею 141,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113 з Громадською організацією „Асоціація ЛГБТ „В темі» від 23.07.2018р. №390.

Відповідно до п. 1.3. Договору, термін дії договору оренди з 23.07.2018р. по 23.06.2021р.

В п. 2.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

Згідно п. 2.2. Договору, за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 2 763,49 грн. (без податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги (відшкодування комунальних послуг), вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 Договору, орендар зобов`язаний вносити орендну плату та плату за комунальні послуги щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати, плати за комунальні послуги змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 3.4 Договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Вказані у п. 1.1 договору приміщення передаються орендарю виключно під розміщення громадської організації. (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання відповідач зобов`язаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Згідно п. 4.11 Договору, орендар зобов`язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформлюються актом, що підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

В п. 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Положеннями п. 5.3 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору у разі невикористанням орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконанням поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. „а» , „г» , „е» , „м» , „л» , „н» , п. 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається (п. 7.5 Договору).

Відповідно до п. 7.6 Договору, останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренда в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренда за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

За умовами п. 7.9 Договору, заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренда на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

За положеннями п. 7.11 Договору, дія договору оренда припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренда за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; інших випадках, передбачених чинним законодавством.

В п. 7.17 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 23 липня 2018р.

Позивачем було зазначено суду, що 08.07.2019р. на адресу відповідача було скеровано пропозицію №01-13/2991, згідно якої Департамент комунальної власності запропонував у місячний строк у добровільному порядку сплатити заборгованість та передати приміщення Департаменту комунальної власності за актом приймання-передачі.

Між тим, як вказує позивач, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 2.2, 2.4 Договору оренди, не виконував належним чином зобов`язання за вказаним договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим у нього станом на 25.02.2020р. існує заборгованість у розмірі 48 078,10 грн. за період з серпня 2019р. по лютий 2020р.

Також позивачем було зазначено суду, що оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, позивачем нарахована пеня у розмірі 4 977,82 грн., відповідно до п. 5.2. Договору.

Позивач зазначає, що Договір оренди №39/52 нежитлового приміщення від 23 липня 2018 року підлягає розірванню, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови Договору, зокрема, у зв`язку з невнесенням з боку Громадської організації „Асоціація ЛГБТ „В темі» орендної плати.

Отже, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення 39/52 від 23.07.2018р. стало підставою для звернення Департамента комунальної власності Одеської міської ради до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів» , суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією „Асоціація ЛГБТ „В темі» виникли на підставі укладеного між ними 04 жовтня 2018 року Договору оренди №563/18 нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, зокрема, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті, о відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ).

Згідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В свою чергу, відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 Договору, мав обов`язок сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

На підтвердження протилежного, відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів.

Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Громадською організацією „Асоціація ЛГБТ „В темі» прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору оренди нежитлового приміщення №39/52 від 23.07.2018р. щодо оплати орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 48 078,10 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради здійснено нарахування пені в загальному розмірі 4 977,82 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 4 977,82грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення правомірними.

Щодо вимог позивача про розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, з огляду на несплату відповідачем орендної плати своєчасно та у повному обсязі, відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та до п. 3.3 договору орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди та повернення об`єкту оренди.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, частиною другою ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Разом з тим, слід зазначити, що об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 Господарський кодексу України).

За положеннями п. 7.6 Договору, укладеного між сторонами, останній може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренда в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренда за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Так, підставою для розірвання спірного договору оренди нежилого приміщення позивачем визначено невиконання відповідачем зобов`язання щодо внесення орендної плати, що є істотним порушення умов цього договору та не спростовано відповідачем.

Поряд з цим, як встановлено судом, відповідачем було порушено зобов`язання щодо сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди.

Наразі слід зазначити, що положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , згідно ч. 3 ст. 26 якого, підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавства як підставу для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати є підставою для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки орендар порушує істотні умови укладеного договору та не вносить плату за користування об`єктом оренди.

В свою чергу, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приймаючи до уваги зазначене та оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для користування відповідача спірним нежитловим приміщенням, яке орендується останнім за вказаним договором, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо виселення Громадської організації „Асоціація ЛГБТ „В темі» з нежитлових підвальних приміщень №501, загальною площею 141,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Департамента комунальної власності Одеської міської ради; (вул.Артилерійська,1,Одеса,Одеська область,65039) до Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ ЛГБТ "В ТЕМІ" (вулиця Льва Толстого, будинок 7,Одеса,Одеська область,65023) - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення 39/52 від 23.07.2018 р. укладений між департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р UA428201720355289002001034299 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26302595) та громадською організацією Асоціація ЛГБТ В ТЕМІ (65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 7, код ЄДРПОУ 41679319).

3. Виселити громадську організацію Асоціація ЛГБТ В ТЕМІ (65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 7, код ЄДРПОУ 41679319) з нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 141,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 113, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65 03 9, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р UA428201720355289002001034299 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Громадської організації "АСОЦІАЦІЯ ЛГБТ "В ТЕМІ" (вулиця Льва Толстого, будинок 7,Одеса,Одеська область,65023) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 48 078 (сорок вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 10коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4 977 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім)грн. 82 грн. та судовий збір в сумі 6 306 (шість тисяч триста шість)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 05 жовтня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна