Рішення

від 05.10.2020 по справі 916/2072/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2072/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Тіщенко Д.І.,

представники сторін в судове засідання не з`явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2072/20

за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантейлеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» (65062, м.Одеса, провулок Аркадієвський, 9/1, код ЄДРПОУ 31690252)

про стягнення 119 886, 61 грн.

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020р. акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» , в якій просить суд стягнути з відповідача 116 913,99 грн., в тому числі: 100 000 грн. - основної заборгованості, 14 198,04 грн. - пені, 1 485,95 грн. - 3% річних, 1 230 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на організацію складування вантажів № ОД/П-18-526дНЮ від 20.12.2018р. в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2020р. позовну заяву акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

06.08.2020 року до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №20807/20), згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.

Враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці, позивача, шляхом направлення листа суду №916/2072/20/6877/2020 від 10.08.2020р., було повідомлено про відкладення розгляду вищезазначеної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2072/20 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "09" вересня 2020 р. о 12:45.

09.09.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх.№ 23927/20), відповідно до якої останній зазначає, що з моменту звернення до суду минув певний час, заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач збільшивши період нарахування штрафних санкцій до 09.09.2020р. просить суд стягнути з відповідача 100 000 грн. - основної заборгованості, 14 198,04 грн. - пені, 2 928,57 грн. - 3% річних та 2 760 грн. - інфляційних витрат, - всього 119 886,61 грн.

В судовому засіданні 09.09.2020р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 05.10.2020 р. об 13 год. 45 хв., про що ухвалою суду від 09.09.2020р. повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю «Аніс» , в порядку ст.120 ГПК України.

В судове засідання 05.10.2020р. представник позивача не з`явився, проте подав до суду клопотання (вх.№ 26363/20 від 05.10.2020р.), відповідно до якого просив суд продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на інший день.

Суд, розглянувши клопотання позивача в частині продовження підготовчого засідання зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2020р. прийнято позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до ТОВ Аніс про стягнення за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 248 ГПК України, встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно положень ГПК України, за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду може бути продовжено строк у підготовчого провадження тільки справ, розгляд яких вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження .

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в частині задоволення клопотання позивача щодо продовження строку підготовчого засідання.

Розглянувши подане позивачем клопотання в частині відкладення розгляду справи, суд враховує наступне.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, клопотання позивача про відкладення розгляду справи обґрунтоване неможливістю прийняття участі у судовому засіданні через захворювання представника позивача, при цьому, до зазначеного клопотання позивачем не надано доказів зазначених обставин, з огляду на що протокольною ухвалою суду від 05.10.2020р. відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе прийняти рішення у справі в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у жодне судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи адресант відсутній за вказаною адресою , суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 05.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.12.2018р. між акціонерним товариством Українська залізниця регіональної філії Одеська залізниця структурним підрозділом Служба колії (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю Аніс (сторона 2) було укладено договір на організацію складування вантажів №ОД/П-18-526дНЮ, відповідно до п.1.1 якого сторона 1 надає стороні 2 право на розміщення вантажу (складування) на відкритому майданчику у смузі відведення залізниці, який розташований за адресою Ветеринарний провулок, м.Вознесенськ, Миколаївської області, загальною площею 3000 кв.м, відповідно до схеми розташування майданчика, яка додається до договору та є його невід`ємною частиною, а сторона 2 приймає та оплачує вказану послугу.

Згідно розділу 2 договору, сторони визначили, що найменування вантажу: пісок. Площа майданчика для організації складування вантажу стороною 1 та строк складування визначається в заявці (додаток №1), що надається стороною 2.

Відповідно до п.3.1.1 договору, договір діє з моменту підписання до 20.12.2021р.

За надання послуг з організації складування вантажу Сторона 2 здійснює оплату стороні 1 в такому порядку, розмірах та строки: вартість послуг з організації складування вантажу визначення розрахунку вартості організації складування вантажу на 1 м 2 за добу становить за цим договором - 0,91 грн. (у т.ч ПДВ) та розраховується за формулою Вскл= (Вбаз х S х Дн) х Ін х Кпон х Кпівдв (крім того ПДВ 20%). Вартість послуг на 1м 3 за добу з ПДВ (20%) складає 0,91 грн. (п.п. 4.1.1 договору).

Згідно п. 4.1.2 договору, оплата послуг відповідно до цього договору здійснюється у національній валюті України щомісячно на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1 протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання стороною 2 рахунку. Рахунок виставляється до 15 числа місяця, що передує розрахунковому.

Відповідно до 4.2 договору, факт надання послуг Стороною 1 та прийняття їх результатів Сторогою 2 оформлюється актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг та перераховується щомісячно відповідно до встановленого індексу інфляції згідно з повідомленням Державної служби статистики України.

У випадку, якщо надісланий Стороною 1 акт приймання-передачі не підписаний Стороною 2 протягом 10 робочих днів з моменту його отримання і належним чином не повідомлено про причини не підписання, послуги вважаються прийнятими у повному обсязі, в такому разі, датою підписання акта є дата його отримання стороною 2 (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 5.2.2 договору, сторона 2 зобов`язується здійснювати оплату послуг, що надаються стороною 1 відповідно до умов цього договору.

Згідно п.6.6 договору, за несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків, сторона 2 зобов`язана сплатити Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Цей договір набирає чинність з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до строку, зазначеного в пункті 3.1.1 договору (п. 8.1 договору).

28.03.2019р. між акціонерним товариством Українська залізниця регіональної філії Одеська залізниця структурним підрозділом Служба колії (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю Аніс (сторона 2) було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору №ОД/П-18526 дНЮ від 27.12.2018р. щодо порядку формування платіжних доручень за отримані послуги та місцезнаходження, реквізитів сторін.

29.07.2019р. між акціонерним товариством Українська залізниця регіональної філії Одеська залізниця структурним підрозділом Служба колії (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю Аніс (сторона 2) було укладено додаткову угоду №2, відповідно п.1 якої сторони погодили, що договір №ОД/П-18-526 дНЮ від 27.12.2018р. за взаємною згодою сторін вважається припиненим (розірваним) з 01.18.2019р.

Відповідно п.3 додаткової угоди №2, дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору № ОД/П-18-526 д НЮ від 27.12.2018р.

На виконання умов договору №ОД/П-18526 дНЮ від 27.12.2018р. за січень 2019р. та березень 2019р. позивачем були складені акти виконаних робіт №1 - 12.02.2019р. та №3 - 06.03.2019р. на загальну суму 169 632 грн. Зазначені акти виконаних робіт підписані між сторонами та скріплені печатками останніх.

Разом з тим, позивачем складені відповідні рахунки за надані в січні та березні 2019р. послуги.

З огляду на неповгу сплату за отримані послуги за договором №ОД/П-18526 дНЮ від 27.12.2018р., 09.09.2019р. позивачем було направлено відповідачу супровідним листом №ПЮ-14/645, зокрема, рахунки: №2 від 14.01.2019р. та №3/1 від 12.02.2019р. та викладено вимогу про їх сплату. Зазначений лист одержано відповідачем - 10.09.2019р., що підтверджується відміткою ТОВ Аніс про їх отримання,

У відповідь на лист, 10.09.2019р. ТОВ Аніс направило позивачу лист №10-01.19, в якому зазначило, зокрема, що визнає свій борг перед АТ Залізниця за надані послуги по складуванні вантажів у смузі відведення залізниці згідно договору, та відповідно до рахунків №2 від 01.01.2019р. в сумі 49 816 грн., №3/1 від 12.02.2019р. в сумі 84 816 грн.,- всього на загальну суму 134 632 грн. - зобов`язується їх сплатити в найкоротший термін.

04.11.2019р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№НЮ-09/40, в якій викладено вимогу сплатити заборгованість за договором № ОД/П-18-526 дНЮ від 27.12.2018р. на загальну суму 104 554,22 грн., в тому числі: 100 000 грн. - основної заборгованості та 4 554,22 грн. - пені.

У відповідь на претензію, 23.11.2019р. ТОВ «Аніс» направило відповідачу гарантійний лист №01-11/19, в якому зазначило, що гарантує Регіональній філії Одеська залізниця АТ «Українська залізниця» сплату заборгованості у сумі 100 000 грн. та пеню у сумі 4 554,22 грн., відповідно до договору від 27.12.2018р. № ОД/П-18-526 дНЮ до 20.12.2019р.

Між тим, як стверджує позивач, всупереч умов договору, відповідач так і не сплатив за отримані послуги за договором № ОД/П-18-526 дНЮ від 27.12.2018р., з огляду на що позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» , в якій просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 100 000 грн. - основної заборгованості, 14 198,04 грн. - пені, 2 928,57 грн. - 3% річних, 2 760 грн. - інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 27.12.2018р. між АТ Українська залізниця регіональної філії Одеська залізниця структурним підрозділом Служба колії (сторона 1) та ТОВ Аніс (сторона 2) було укладено договір на організацію складування вантажів №ОД/П-18-526дНЮ, відповідно до п.1.1 якого сторона 1 надає стороні 2 право на розміщення вантажу (складування) на відкритому майданчику у смузі відведення залізниці, який розташований за адресою Ветеринарний провулок, м.Вознесенськ, Миколаївської області, загальною площею 3000 кв.м, відповідно до схеми розташування майданчика, яка додається до договору та є його невід`ємною частиною, а сторона 2 приймає та оплачує вказану послугу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №ОД/П-18526 дНЮ від 27.12.2018р., за січень 2019р. та березень 2019р, позивачем було надано ТОВ Аніс послуг на загальну суму 169 632 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт: №1 складеним 12.02.2019р., за складування вантажів в смузі відведення за січень 2019р. на суму 84 816 грн., № 3 складеним 06.03.2019р., за складування вантажів в смузі відведення за березень 2019р. на суму 84 816 грн.

Також, позивачем було сформовано відповідні рахунки на оплату наданих послуг за складування вантажів в смузі відведення, за січень 2019р. та березень 2019р. на загальну суму 169 632 грн., а саме: №2 від 14.01.2019р. на суму 84 816 грн. та №3/1 від 12.02.2019р. на суму 84 816 грн.

Вказані рахунки позивачем супровідним листом №ПЮ-14/645 від 09.09.2019р. були передані відповідачу та одержані останнім, що підтверджується відміткою ТОВ Аніс про їх отримання - 10.09.2019р.

Згідно п. 4.1.2 договору, оплата послуг відповідно до цього договору здійснюється у національній валюті України щомісячно на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1 протягом 5 днів з дати отримання стороною 2 рахунку.

При цьому, судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору №ОД/П-18526 дНЮ від 27.12.2018р. за отримані послуги розрахувався частково 69 632 грн., а саме: 30.01.2019р. на суму 12 000 грн., із призначенням платежу: оплата згідно рахунку №2 від 14.01.2019р. за надання послуг складування вантажів в січні 2019р. ; 08.02.2019р. на суму 23 000 грн., із призначенням платежу: оплата згідно рахунку №2 від 14.01.2019р. за надання послуг складування вантажів в січні 2019р. та 18.09.2019р. на суму 34 632 грн. із призначенням платежу : згідно договору ОД/П-18-526-дНЮ від 27.12.2018р. .

Решта заборгованості за надані згідно договору ОД/П-18-526-дНЮ від 27.12.2018р. послуги в січні та березні 2019р. в сумі 100 000 грн., залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за надані послуги в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 100 000 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.6.6 договору, за несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків, сторона 2 зобов`язана сплатити Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

З огляду на те, що відповідачем не було своєчасно виконані зобов`язання за договором №ОД/П-18-526 дНЮ від 27.12.2018р. щодо сплати заборгованості за отримані послуги в січні та березні 2019р., позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 14 198,04 грн., за загальний період з 16.09.2019р. по 17.03.2020р.

Так, враховуючи дату отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг - 10.09.2019р.: №2 від 14.01.2019р. та №3/1 від 12.02.2019р., які були направлені останнім листом №ПЮ-14/645 від 09.09.2019р., оплата за отримані послуги з урахуванням п. 4.1.2 договору мала бути здійснена ТОВ Аніс - до 15.09.2019р.

Разом з тим, судом встановлено, що 29.07.2019р. між АТ Українська залізниця регіональної філії Одеська залізниця структурним підрозділом Служба колії (сторона 1) та ТОВ Аніс (сторона 2) було укладено додаткову угоду №2, відповідно п.1 якої сторони погодили, що договір №ОД/П-18-526 дНЮ від 27.12.2018р.за взаємною згодою сторін вважається припиненим (розірваним) з 01.18.2019р.

При цьому, суд зазначає, що договірні санкції у вигляді пені, яка нараховується за кожен день прострочення, підлягають застосуванню лише до дати розірвання договору, адже згідно ч. 2 ст. 653 ЦК у разі розірвання договору припиняються зобов`язання сторін, що виникли з такого договору.

Договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору, у той час як стягнення відсотків та інфляційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК, можливо за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 14 198,04 грн. за період з 16.09.2019 р. по 17.03.2020 р.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши за допомогою системи "Ліга Закон" перевірку розрахунку позивача 3% річних (за загальний період 16.09.2019р. по 09.09.2020р.), встановив його помилковість, з огляду на невірне визначення позивачем періоду заборгованості, у зв`язку з чим, судом було зроблено власний розрахунок 3% річних з урахуванням здійснених відповідачем оплат та кінцевої дати, визначеної позивачем, згідно з яким загальна сума 3% складає 2 958,91 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняЗагальна сума процентів (грн.) 134 632 16.09.2019-17.09.2019 22,13 100 000 18.09.2019-09.09.2020 2 936,78 Всього: 2 958,91

Проте, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право належить виключно позивачу, суд, не виходить за межі позовних вимог та задовольняє заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних в сумі 2 928,57 грн..

Так, інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою, як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд, здійснивши за допомогою системи "Ліга Закон" перевірку розрахунку позивача інфляційних нарахувань (за загальний період 16.09.2019р. по 09.09.2020р.), також, встановив його помилковість, з огляду на невірне визначення позивачем періоду заборгованості, у зв`язку з чим, судом було зроблено власний розрахунок інфляційних нарахувань, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та кінцевої дати, визначеної позивачем, згідно з яким загальна сума інфляційних нарахувань складає 1 803,71 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняІнфляційне збільшення суми боргу (грн.) 100 000 18.09.2019-09.09.2020 1 803,71 Всього: 1 803,71 грн.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати сумі 1 803,71 грн.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача 100 000 грн. - основної заборгованості, 2 928,57 грн. - 3% річних та 1 803,71 грн. - інфляційних нарахувань.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аніс» (65062, м. Одеса, провулок Аркадієвський, 9/1, код ЄДРПОУ 31690252) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантейлеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) 100 000 (сто тисяч) - основної заборгованості, 2 928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 57 коп. - 3% річних, 1 803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 71 коп. - інфляційних нарахувань та 1 836 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн. 29 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко