Рішення

від 28.09.2020 по справі 922/2098/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2098/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1) про розірвання договору та стягнення 37500,00 грн. за участю представників:

позивача - Шевцов О.М., довіреність №282/ю від 20.12.2019,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" (відповідач), в якому позивач просить суд:

- розірвати договір з надання послуг № 82 від 31.01.2018, укладений між Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" на користь Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" сплачений аванс у розмірі 37500,00 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4204,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2020 о 10:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2020 відкладено підготовче засідання на 02.09.2020 об 11:10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020 об 11:30

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2020клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи по суті відкладено на 28.09.2020 о 12:00.

Позивач в судове засідання 28.09.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові, просив суд позов задовольнити, розірвати договір з надання послуг № 82 від 31.01.2018, укладений між ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" та ТОВ "Техноген-Групп" та стягнути з відповідача на свою користь сплачений аванс у розмірі 37500,00 грн.

Відповідач в судове засідання 28.09.2020 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом надіслання на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з ЄДРПОУ, копії ухвали суду від 15.09.2020, яка 24.09.2020 повернулася на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: "причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Усі ухвали господарського суду Харківської області у цій справі були оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому відповідач мав можливість ознайомитися із текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому, суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 28.09.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

31.01.2018 між Державним підприємством Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техноген-групп (відповідач, виконавець) було укладено Договір з надання послуг № 82-2-ХКБМ (далі - Договір) (а.с. 11-15), відповідно до умов п. 1.1. - 1.14 якого замовник доручає, в виконавець зобов`язується розробити План локалізації та ліквідації аварійних ситуації і аварій (ПЛАС); узгодити ПЛАС з відповідними державними органами; провести ідентифікацію об`єкта господарської діяльності щодо визначення потенційної небезпеки; скласти Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки; узгодити Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки з відповідними державними органами; провести ідентифікацію об`єкта господарської діяльності щодо визначення класу підвищеної небезпеки; скласти Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення класу підвищеної небезпеки; отримати лист - відповідь від Головного управління Держпраці у Харківській області про розгляд результатів ідентифікації; провести паспортизацію об`єкту господарської діяльності; скласти Паспорт потенційно небезпечного об`єкту; організувати реєстрацію потенційно небезпечного об`єкту в Державному реєстрі потенційно небезпечних об`єктів; при необхідності розробити Декларацію безпеки об`єкту підвищеної небезпеки; при необхідності організувати проведення експертизи Декларації безпеки об`єкту підвищеної небезпеки; при необхідності організувати реєстрацію Декларації безпеки об`єкту підвищеної небезпеки в Державному реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг є договірною та складає 75000,00 грн. без ПДВ.

Оплата послуг здійснюється у два етапи: аванс 50 % - 37500,00 грн. без ПДВ - протягом 10 банківських днів з дати рахунку - фактури; остаточний розрахунок 50 % - 37500,00 грн. без ПДВ - проводиться протягом 10 банківських днів з дати Акту (п. 3.2 п.п. 3.2.1, 3.2.2 Договору).

Із обставин справи убачається, що на виконання умов підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Договору позивач, платіжним дорученням від 21.02.2018 № 837 перераховано виконавцю авансовий платіж в розмірі 37500,00 грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором з надання послуг № 82-2-ХКБМ від 31.01.2018 та сплати суму авансового платежу у встановлені п.п. 3.2.1, 3.2.2 Договору строки та порядку.

Відповідно до пункту 9.1 Договору (в редакції викладеній п. 1 додаткової угоди від 21.03.2018 № 1) послуги, передбачені цим Договором, повинні бути надані замовнику не пізніше 30.07.2018.

Згідно з п. 2.1 Договору, здача - приймання наданих послуг оформлюється підписом двостороннього Акту здачі - приймання послуг .

Позивачем у позові вказано, що відповідач порушив умови Договору з надання послуг № 82-2-ХКБМ від 31.01.2018 та у встановлений цим Договором термін до теперішнього часу послуги позивачу так і не надав.

Отже, позивачем наголошено про те, що відповідач має заборгованість перед позивачем за ненадані послуги в розмірі 37500,00 грн., у зв`язку із чим, позивач, з метою врегулювання спору в досудовому порядку звернувся до відповідача з вимогою надати послуги, передбачені Договором, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист від 23.10.2018 за вих. № 6285/53 (а.с. 22-23).

Проте вказаний лист - вимога з боку відповідача залишилася без задоволення.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору сторони передбачили, що у разі якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання Договору та/або не надає замовнику виконані послуги у встановлений цим Договором строк, замовник має право відмовитися від Договору і вимагати компенсації збитків за неналежне виконання виконавцем умов Договору.

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, яке полягає в його повному та тривалому невиконанні (понад 22 місяця), неотриманні позивачем очікуваних та обумовлених Договором послуг, вилученням із господарського обігу грошових коштів на перерахування авансу, керуючись п.п. 6.2.1 п. 6.2 Договору, позивач, на юридичну адресу відповідача надіслав пропозицію щодо розірвання Договору, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист від 13.05.2020 за вих. № 72/ю "Щодо припинення дії договору", який у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання лист повернуто позивачу без вручення (а.с. 21)

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Спір між сторонами, який переданий на розгляд суду в межах даної справи, виник на підставі Договору з надання послуг № 82-2-ХКБМ від 31.01.2018, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги вказане, враховуючи, що в обумовлений договором строк відповідач не надав позивачу обумовлений договором результат послуг, відповідач вважається таким, який допустив порушення виконання договірного зобов`язання.

Отже, враховуючи положення ст. 525 ЦК України, суд зазначає, що невиконання в строки відповідачем умов договору є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору сторони передбачили, що у разі якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання Договору та/або не надає замовнику виконані послуги у встановлений цим Договором строк, замовник має право відмовитися від Договору і вимагати компенсації збитків за неналежне виконання виконавцем умов Договору.

Разом з тим, суд відзначає, що умовами договору не передбачено право позивача на повернення попередньої оплати на виконання робіт.

Як встановлено судом вище, позивач сплатив попередню оплату на виконання умов договору з надання послуг № 82-2-ХКБМ від 31.01.2018

Так, відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору його умов. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, у відповідності до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем послуг, обумовлений Договором з надання послуг №82-2-ХКБМ від 31.01.2018, у погоджений Додатковою угодою № 1 від 21.03.2018 (а.с. 19) строк - не пізніше 30.07.2018.

Доказів на спростування вказаних обставин чи інших доказів належного виконання зобов`язань за Договором з надання послуг №82-2-ХКБМ від 31.01.2018 відповідачем у встановлені процесуальні строки не подано.

Відтак, відповідач прострочив виконання зобов`язання за Договором з надання послуг №82-2-ХКБМ від 31.01.2018.

Факт невиконання відповідачем умов Договору з надання послуг №82-2-ХКБМ від 31.01.2018 (доказів зворотного матеріали справи не містять) є істотним порушенням цього Договору, а тому позовна вимога про розірвання Договору підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення сплаченого авансу в сумі 37500,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вимогу про стягнення 37500,00 грн сплаченого авансу позивачем обґрунтовано наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав суд апеляційної інстанції у цій справі.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, у даному разі суд самостійно надає правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначає, що у даному разі для вирішення спору про стягнення 37500,00 грн. необхідно застосувати норми ст. 1212 ЦК України.

Згідно з приписами частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у п. 6.7 - п. 6.10 постанови від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 (провадження № 12-125гс18) аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином застосування приписів частини першої статті 1212 ЦК України, як правової підстави для стягнення із відповідача авансового платежу у сумі 37500,00 грн, можливе у разі припинення в установленому чинним законодавством порядку договірних правовідносин, які на підставі яких був здійснений авансовий платіж.

У цій справі судом встановлено факт невиконання відповідачем умов Договору з надання послуг №82-2-ХКБМ від 31.01.2018 що є істотним порушенням цього Договору, а тому вимога про розірвання цього Договору судом задоволена.

Згідно з приписами частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що розірвання Договору з надання послуг № 82 від 31.01.2018 у судовому порядку є достатньою правовою підставою для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 37500,00 грн, сплачених в якості авансового платежу згідно вказаного договору.

При цьому згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у п. 6.13 постанови від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт сплати позивачем в якості авансу в сумі 37500,00 грн, підтверджується копією платіжного доручення № 837 від 21.02.2018 (а.с. 20) та не спростовується відповідачем (відповідач заперечень щодо позовних вимог (відзиву на позов) не подав), позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача авансового платежу в сумі 37500,00 грн визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору (за одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 4204,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір з надання послуг № 82 від 31.01.2018, укладений між Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (код ЄДРПОУ 14310299) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" (код ЄДРПОУ 37659809).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-Групп" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 37659809) на користь Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14310299) - 37500,00 грн. авансового платежу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" жовтня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова