Рішення

від 01.10.2020 по справі 927/506/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/506/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Приватного підприємства Семидар ,

пр. Миру, 263, кв. 215, м. Чернігів, 14007;

поштова адреса вул. О. Міхнюка, 41, м. Чернігів, 14013;

e-mail: semidar_ss@ukr.net;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Сервіс ХХІ ,

вул. Доценко, 24, м. Чернігів, 14032;

e-mail: info@es.cn.ua;

предмет спору: про стягнення 121761,10грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Марчук С.С. - керівник, витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 01.10.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

15.06.2020, Приватним підприємством Семидар (надалі - ПП Семидар ) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Сервіс ХХІ (надалі - ТОВ Еліт Сервіс ХХІ ) про стягнення 121761,10грн, з яких: 96760,48грн основного боргу за товар, поставлений на підставі договору №1 від 20.05.2019 (надалі - Договір), 10324,84грн пені за період з 21.11.2019 по 12.06.2020, нарахованої на підставі п.7.1. Договору; 13134,05грн штрафу за прострочення оплати товару понад 10 днів на підставі п.7.3. Договору та 1541,73грн трьох відсотків річних за період з 21.11.2019 по 12.06.2020, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Ухвалою від 22.06.2020, після усунення позивачем недоліків, судом прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 08.07.2020, сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня її отримання для подачі відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена за адресою державної реєстрації відповідача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Доценка, 24, м. Чернігів, 14032.

За приписами частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження в справі, якщо судове засідання не проводиться.

08.07.2020, розпочато розгляд справи по суті. З огляду на неприбуття повноважних представників сторін до суду, в порядку частини 1 статті 216 ГПК України, судове засідання відкладено на 18.08.2020, про що останні повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

14.08.2020, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 13.08.2020 про звільнення в відставку судді ОСОБА_1 , на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматизований розподіл господарської справи №927/506/20, за результатами якого її передано на розгляд судді Романенко А.В.

За абзацом 2 частини 14 статті 32 ГПК України в разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Справу №927/506/20 прийнято до розгляду суддею Романенко А.В., повторно розпочато розгляд даної справи зі стадії розгляду по суті.

18.08.2020, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, причини неприбуття не обґрунтував, про дату, час та місце судового засідання повідомлений за адресою його державної реєстрації.

18.08.2020, судом, у відповідності до частини 2 статті 216 ГПК України постановлено відкласти судове засідання в справі на 01.10.2020.

01.10.2020, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду повторно не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, причини неприбуття не обґрунтував, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою його державної реєстрації.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином за адресою його державної реєстрації повідомлявся про дату, час та місце судових засідань у справі №927/506/20, однак процесуальним правом на участь у судовому розгляді спору не скористався, явку повноважного представника не забезпечив (без пояснення причин), проти заявлених позовних вимог не заперечив, правом на подачу відзиву на позов не скористався, суд вважає, що його неприбуття в судове засідання та неподання відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позивач у судовому засіданні 01.10.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Повідомив, що на момент судового розгляду наявного спору відповідачем не проведено жодних оплат в рахунок наявного боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2019, між ПП Семидар (надалі - Постачальник, позивач у справі) та ТОВ Еліт Сервіс ХХІ (надалі - Покупець, відповідач у справі) укладено договір №1 (надалі - Договір), за п.1.1. якого Постачальник на умовах даного Договору передає в власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує будівельні матеріали (надалі - товар). Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна товару вказуються в рахунках до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1, п.3.2, п.3.4. Договору оплата за товар за ним проводиться в грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець оплачує повну вартість товару (партії товару) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару (партії товару), вказаної в накладній Постачальника. У разі наявності заборгованості Покупця за відвантажений товар та часткової або повної оплати Покупцем наступної партії товару, без згоди Покупця здійснюється зарахування вказаної оплати в рахунок наявного боргу за раніше відвантажений товар.

Відповідно до п.4.1.-п.4.3., п.5.1. Договору умови постачання: самовивіз із складу Постачальника або за домовленістю сторін - транспортом Постачальника. Оплата транспортування вказується в загальному рахунку. Під партією товару треба вважати поставлений на умовах цього Договору товар по одному транспортному документу (видатковій або товарно-транспортній накладній).

Днем фактичної поставки товару є день передачі товару Постачальником Покупцю чи уповноваженій Покупцем (чи Постачальником) транспортній організації, яка здійснює доставку придбаного товару лише на підставі довіреності. Дата фактичної поставки товару (відвантаження) відповідає даті в підписаних сторонами видаткових накладних. Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару (партії товару) Постачальником, вказаній в видатковій або товарно-транспортній накладній.

Ціна товару, що поставляється відповідає цінам, які вказані в рахунках та видаткових накладних.

Даний Договір згідно п.11.1., п.11.2. набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які свідчили б про припинення договірних відносин сторін, суд дійшов висновку, що договір №1 від 20.05.2019 є діючим.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості поставленого товару, трьох відсотків річних, а також штрафних санкцій (неустойки в формі пені та штрафу) за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті вартості поставленого товару, обумовленого Договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати обумовленого товару; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 131340,77грн на підставі видаткових накладних: №S-00000417 від 06.11.2019 на суму 6932,00грн, №S-00000424 від 08.11.2019 на суму 7709,99грн, №S-00000486 від 29.11.2019 на суму 15925,00грн, №S-00000512 від 09.12.2019 на суму 5335,00грн, №S-00000528 від 13.12.2019 на суму 10150,00грн, №S-00000529 від 13.12.2019 на суму 3650,00грн, №S-00000530 від 13.12.2019 на суму 7518,00грн, №S-00000531 від 13.12.2019 на суму 3375,00грн, №S-00000535 від 13.12.2019 на суму 3150,00грн, №S-00000536 від 13.12.2019 на суму 1780,00грн, №S-00000542 від 18.12.2019 на суму 27030,00грн, №S-00000550 від 18.12.2019 на суму 600,00грн, №S-00000556 від 20.12.2019 на суму 2860,01грн, №S-00000557 від 20.12.2019 на суму 3750,00грн, №S-00000571 від 25.12.2019 на суму 5012,00грн, №S-00000037 від 29.01.2020 на суму 6090,00грн, №S-00000039 від 29.01.2020 на суму 2800,00грн, №S-00000040 від 29.01.2020 на суму 391,00грн, №S-00000043 від 29.01.2020 на суму 318,00грн, №S-00000083 від 17.02.2020 на суму 14646,49грн, №S-00000150 від 12.03.2020 на суму 447,72грн, №S-00000151 від 12.03.2020 на суму 1870,56грн.

Перелічені видаткові накладні підписані обома сторонами.

Факт отримання товару за вказаними документами відповідачем не заперечується.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Виходячи з умов п.3.2 Договору відповідач мав розрахуватися за отриманий товар протягом 14 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в накладній Постачальника в наступному порядку:

- по видатковій накладній №S-00000417 від 06.11.2019 на суму 6932,00грн по 20.11.2019 (оплату прострочено з 21.11.2019);

- по видатковій накладній №S-00000424 від 08.11.2019 на суму 7709,99грн по 22.11.2019 (оплату прострочено з 23.11.2019);

- по видатковій накладній №S-00000486 від 29.11.2019 на суму 15925,00грн по 13.12.2019 (оплату прострочено з 14.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000512 від 09.12.2019 на суму 5335,00грн по 23.12.2019 (оплату прострочено з 24.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000528 від 13.12.2019 на суму 10150,00грн по 27.12.2019 (оплату прострочено з 28.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000529 від 13.12.2019 на суму 3650,00грн по 27.12.2019 (оплату прострочено з 28.12.2019);

- по видатковій накладній №S-0000530 від 13.12.2019 на суму 7518,00грн по 27.12.2019 (оплату прострочено з 28.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000531 від 13.12.2019 на суму 3375,00грн по 27.12.2019 (оплату прострочено з 28.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000535 від 13.12.2019 на суму 3150,00грн по 27.12.2019 (оплату прострочено з 28.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000536 від 13.12.2019 на суму 1780,00грн по 27.12.2019 (оплату прострочено з 28.12.2019);

- по видатковій накладній №S-00000542 від 18.12.2019 на суму 27030,00грн по 02.01.2020 враховуючи, що граничний строк по оплаті припадає на вихідний день 01.01.2020, то з огляду на вимоги частини 5 статті 254 ЦК України, якою унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 02.01.2020 (оплату прострочено з 03.01.2020);

- по видатковій накладній №S-00000550 від 18.12.2019 на суму 600,00грн по 02.01.2020 враховуючи, що граничний строк по оплаті припадає на вихідний день 01.01.2020, то з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 02.01.2020 (оплату прострочено з 03.01.2020);

- по видатковій накладній №S-00000556 від 20.12.2019 на суму 2860,01грн по 03.01.2020 (оплату прострочено з 04.01.2020);

- по видатковій накладній №S-00000557 від 20.12.2019 на суму 3750,00грн по 03.01.2020 (оплату прострочено з 04.01.2020);

- по видатковій накладній №S-00000571 від 25.12.2019 на суму 5012,00грн по 08.01.2020 (оплату прострочено з 09.01.2020);

- по видатковій накладній №S-00000037 від 29.01.2020 на суму 6090,00грн по 12.02.2020 (оплату прострочено з 13.02.2020);

- по видатковій накладній №S-00000039 від 29.01.2020 на суму 2800,00грн по 12.02.2020 (оплату прострочено з 13.02.2020);

- по видатковій накладній №S-00000040 від 29.01.2020 на суму 391,00грн по 12.02.2020 (оплату прострочено з 13.02.2020);

- по видатковій накладній №S-00000043 від 29.01.2020 на суму 318,00грн по 12.02.2020 (оплату прострочено з 13.02.2020);

- по видатковій накладній №S-00000083 від 17.02.2020 на суму 14646,49грн по 02.03.2020 (оплату прострочено з 03.03.2020);

- по видатковій накладній №S-00000150 від 12.03.2020 на суму 447,72грн по 27.03.2020 (оплату прострочено з 27.03.2020);

- по видатковій накладній №S-00000151 від 12.03.2020 на суму 1870,56грн по 27.03.2020 (оплату прострочено з 27.03.2020).

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений товар по переліченим видатковим накладним в установлений строк не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, в рахунок поставленого товару в період з 10.02.2020 по 19.05.2020, з порушенням погоджених сторонами строків, відповідачем сплачено: 34580,29грн наступними платежами: 10.02.2020 - 600,00грн, 14.02.2020 - 1780,00грн, 04.03.2020 - 19732,01грн, 06.03.2020 - 1870,56грн, 12.03.2020 - 447,72грн, 08.04.2020 - 4050,00грн, 19.05.2020 - 6100,00грн. В іншій частині за поставлений товар не розрахувався.

На момент винесення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу в сумі 96760,48грн до суду не надав. Проти заявленого позову не заперечив.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 96760,48грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути установлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України (надалі - НБУ), за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що установлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону установлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Сторони цим Договором домовились та в п.7.1. установили, що в випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар (партію товару) в термін, вказаний в п.3.2., покупець окрім основної суми боргу, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також сторони погодили (п.7.2., п.7.3. Договору), що в випадку затримки платежу за отриманий товар (партію товару) в термін більше ніж 5 (п`ять) банківських днів ніж це вказано в п.3.2. покупець, крім основної суми боргу та виплати пені (п.7.1.) сплачує постачальнику штраф у розмірі 2,5% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки; а в випадку затримки платежу за отриманий товар (партію товару) в термін більше ніж 10 (десять) банківських днів, ніж це вказано в п.3.2. Договору покупець, крім основної суми боргу та виплати пені (п.7.1.) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки.

Позивач, керуючись наведеними умовами Договору, в межах даного спору заявив до стягнення з відповідача за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за поставлений товар штраф у розмірі 13134,05грн (10% від загальної вартості поставленого товару, оплату якого прострочено більш ніж на 10 банківських днів) та пеню в розмірі 10324,84грн за період з 21.11.2019 по 12.06.2020 (нараховано виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, діючої в періоді прострочення зобов`язань по оплаті).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строку по оплаті за товар, отриманий за переліченими видатковими накладними, що ним не заперечується, суд дійшов висновку про правомірність вимоги про стягнення неустойки в формі пені та штрафу.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили порядок зарахування оплат відповідача в рахунок поставленого товару. Сторони встановили, що в разі наявності заборгованості покупця за відвантажений товар за даним договором та часткової або повної оплати покупцем наступної партії товару, без згоди продавця здійснюється зарахування вказаної оплати в рахунок боргу за раніше відвантажений товар.

Як установлено судом при перевірці наявного в матеріалах справи розрахунку неустойки (пені), позивачем умови п.3.4. Договору не дотримано, зарахування часткових оплат у період з 10.02.2020 по 19.05.2020, проведено ним на власний розсуд, без урахування договірних умов. З наявного розрахунку вбачається, що позивачем невірно визначено граничні строки по оплаті вартості отриманого товару, тобто неправильно указано періоди прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань, початок перебігу щодо яких установлено судом вище.

Провівши перерахунок неустойки (пені) в спірному періоді, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в межах заявлених вимог у сумі 10324,84грн. Допущені позивачем помилки в розрахунку не вплинули на правомірність заявленої до стягнення суми неустойки в формі пені.

Позов у частині стягнення неустойки в формі штрафу за порушення граничних строків по розрахунку за отриманий товар підлягає частковому задоволенню в сумі 6567,04грн, що складає 5% від вартості товару, оплату якого прострочено понад 10 банківських днів. За висновком суду, позивачем необґрунтовано збільшено вдвічі відсоткову ставку при нарахуванні штрафу, розмір якого погоджувався сторонами в п.7.2. - п.7.3. Договору.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України позивачем за прострочення грошових зобов`язань відповідачем заявлено до стягнення 1541,73грн трьох відсотків річних за період з 21.11.2019 по 12.06.2020.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача, приймаючи до уваги, що відповідач у порушення умов статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повному обсязі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1476,44грн за заявлений період, враховуючи недотримання позивачем порядку зарахування коштів, сплачених відповідачем у рахунок наявного боргу, встановленого п.3.4. Договору, та невірне визначення дати прострочення виконання грошових зобов`язань, початок перебігу яких установлено судом вище.

При ухвалені рішення в справі суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу має бути відшкодований судовий збір у сумі 1987,44грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статей 202, 233, 236, 238, 241, 247, 248, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Семидар (14007, м. Чернігів, пр. Миру, 263, кв. 215; поштова адреса: 14013, м. Чернігів, вул. О. Міхнюка, 41, код ЄДРПОУ 37199010) до Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Сервіс ХХІ (14032, м. Чернігів, вул. Доценка, 24, код ЄДРПОУ 41674263) про стягнення 121761,10грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Сервіс ХХІ (14032, м. Чернігів, вул. Доценка, 24, код ЄДРПОУ 41674263) на користь Приватного підприємства Семидар (14007, м. Чернігів, пр. Миру, 263, кв. 215, поштова адреса: 14013, м. Чернігів, вул. О. Міхнюка, 41, код ЄДРПОУ 37199010) 96760,48грн боргу, 10324,84грн пені, 6567,04грн штрафу, 1476,44грн трьох відсотків річних та 1987,44грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.10.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко