Ухвала

від 05.10.2020 по справі 280/4364/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

05 жовтня 2020 року (09 год. 20 хв.)Справа № 280/4364/20 м. Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70550, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мала Токмачка, вул. Миру, 297, код ЄДРПОУ 04352090) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 36513 від 11.08.2020) просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме: ухилення, всупереч вимог закону, від надання дозволу на розробку проекту приватизації земель та від видачі належним чином оформленого розпорядження за результатами розгляду клопотання;

зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0004 для ведення особистого сільського господарства;

стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

18.09.2020 представник відповідача надав суду клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 43764), яке обґрунтоване тим, що запитувана позивачем земельна ділянка площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0004 надана у власність іншій особі.

На підтвердження заявленого клопотання відповідачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої власником земельної ділянки площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0004 є ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації є рішення Малотокмачанської сільської ради від 04.06.2020 №15.

Позивач надав суду додаткові пояснення (вх. №43846 від 21.09.2020) у яких позивач просить суд продовжити розгляд справи щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а саме: ухилення, всупереч вимог закону, від надання дозволу на розробку проекту приватизації земель та від видачі належним чином оформленого розпорядження за результатами розгляду клопотання; також просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000грн.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає, що спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства через наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін судом, встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведені вище нормативні положення не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та юридичною чи фізичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності третіх фізичних осіб на земельні ділянки, яке підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, тобто цивільного права.

Таким чином, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Крім того, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене суд, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року № 809/1946/15.

Судом встановлено, що на підставі рішення Малотокмачанської сільської ради від 04.06.2020 №15 на земельну ділянку площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0004 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .

Предметом позову є надання позивачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,9228га кадастровий номер 2323980500:01:002:0004 для ведення особистого сільського господарства, яка вже перебуває у власності іншої особи.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі №809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17.

Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/5562/17, від 15 травня 2018 року у справі №809/739/17, від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц.

Отже, у цій справі існує спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, оскільки відносини у спірній ситуації носять приватно-правовий характер.

Щодо пояснень позивача, у яких він просить продовжити розгляд справи щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а саме: ухилення, всупереч вимог закону, від надання дозволу на розробку проекту приватизації земель та від видачі належним чином оформленого розпорядження за результатами розгляду клопотання; також просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000грн., то суд зазначає наступне .

З моменту оформлення права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, спір втрачає ознаки публічно-правового та є спором приватноправового характеру, а відтак не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На виконання вказаного припису, суд роз`яснює позивачу, що справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду у порядку ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 280/4364/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70550, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мала Токмачка, вул. Миру, 297, код ЄДРПОУ 04352090) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений 05.10.2020.

Суддя Ю.В.Калашник