Рішення

від 24.09.2020 по справі 400/1271/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 р. справа № 400/1271/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "ОКЕАНІКА", вул. Потьомкінська, 43, кв. 15,Миколаїв,54030

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2019 р. № 00008420508, № 00008430508,

За участю представників:

від позивача: Шликов Б.В.;

від відповідача: Костюков Д.І.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Океаніка (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2019 р. №00008420508, №00008430508.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними, оскільки отримання товарів, надання та отримання послуг підтверджується первинними документами, оформленими належним чином. Щодо наявності вироку суду щодо контрагенту ТОВ Ратек-НК , то позивач зазначив, що наявність вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Ухвалою від 25.03.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки наявність формально оформлених первинних документів та/або грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару, а в ході перевірки було встановлено відсутність факту придбання товарів та послуг, а тому спірні рішення є правомірними.

Від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких позивач підтримав позовні вимоги.

Ухвалою від 23.07.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 24.09.2020 р. судом ухвалено скорочене рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У період з 28.10.2019 р. по 31.10.2019 р. податковою проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Океаніка по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ТОВ Фокс Маркет Компані за листопад, грудень 2016 р., ТОВ Ратек-НК за грудень 2016 р. ТОВ Авю-Компані за грудень 2016, ТОВ Енергобуд Карго за серпень 2017 р., ТОВ Пеперс Кліпс за вересень 2017 р., ТОВ Мегабуд-Н за березень, квітень, серпень, грудень 2018, січень, лютий, березень, квітень 2019 р., ТОВ Марвіл-Трейд за жовтень 2017 р., ТОВ Трейнком за квітень, травень 2019 р., ТОВ Белігрін за липень 2019 р. та к4онтрагентами -покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари, послуги, придбані у вищенаведених контрагентів - постачальників, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 07.11.2019 р. №211/14-29-05-08/34706940 (далі-акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки податкова дійшла висновку про порушення позивачем:

- п. п. 198.1, п. 198,3, ст. 198, п. 200,1, п. 200,2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додатну вартість на загальну суму ПДВ 1015616,00 . в т.ч.: за грудень 2016 р. на суму ПДВ 285811 грн.; за січень 2017р. на суму ПДВ 13571 грн.; за вересень 2017р. на суму ПДВ 106763 грн.; за жовтень 2017р. на суму ПДВ 13357грн.; за квітень 2018 р. на суму ПДВ 126388 грн.; за грудень 2018р. на суму ПДВ 101105грн.; за січень 2019р. на суму ПДВ 28170 грн.; за лютий 2019р. на суму ПДВ 19953 грн.; за березень 2019р. на суму ПДВ 16747 грн.; за квітень 2019р. на суму ПДВ 188786 грн.; за травень 2019р. на суму ПДВ 69737 грн.; за липень 2019р. на суму ПДВ 45228 грн.;

- п. 198.1, п, 198,3, ст. 198, п. 200.1, п. 200,4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на суму ПДВ 361751,00 грн. в т.ч.: за січень 2017 р. на суму ПДВ 69042 грн.; за жовтень 2017 р. на суму ПДВ 20682 грн.; за квітень 2018 р. на суму ПДВ 145685 грн.; за серпень 2018 р. на суму ПДВ 78354 грн.; за травень 2019 р. на суму ПДВ 47988 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомленні-рішення:

- від 10.12.2019 р. №00008420508, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1015616 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 507808 грн.,

- від 10.12.2019 р. №00008430508, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 361751 грн.

Податкові повідомлення - рішення були оскаржені до ДПС України, однак рішенням за результатами розгляду скарги залишено без змін.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних. В акті перевірки відповідачем не зазначено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до сталої практики, зокрема, постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 р. у справі №826/487/16, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Відповідно до КВЕД основним видом діяльності позивачає будівництво житлових і нежитлових будівель, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

У перевіряємий період позивач придбав будівельні матеріали для здійснення господарської діяльності у ТОВ Фокс Маркет Компані листопад, грудень 2016, ТОВ Авю-Компані грудень 2016 р., ТОВ Ратек-НК . На підтвердження придбання ТМЦ позивачем надано до суду видаткові накладні, а позивачем зазначено, що всі ТМЦ були використані ним в процесі виконання договорів підряду. Однак, позивачем не надано до суду первинних документів, якими підтверджується рух активів та зміни у його майновому стані за наслідками здійснення господарських операцій, а саме документів, в яких зазначається умови та строки поставки, транспорт поставки та інформація про її здійснення, які є обов`язковими документами для надання постачальником покупцю разом із товарами відповідно до умов договору, не надано товарно-транспортних накладних, відсутність яких самі по собі не можуть спричинити негативних наслідків для позивача, однак у даному випадку необхідних для встановлення реальності господарської операції з придбання товарів та співставлення їх з використанням саме цих ТМЦ під час виконання договорів підряду.

Судом враховано посилання відповідача, що Генеральною прокуратурою Україна здійснювались кримінальні провадження, в процесі яких було встновлено, що у період з 29.10.2015 р. по 25.09.2017 р. невстановлені особи використовуючи реквізити та банківськи рахунки ТОВ Фокс Маркет Компані , невстановлені особи придбали суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Авю-Компані , а також вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 р. у справі №490/8918/, відносно особи, яка створила фіктивне підприємство ТОВ Ратек , відтак оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинним документами, то ця обставина є підставою для позбавлення права врахування в податковому обліку наслідків нереальних господарських операцій.

Так, обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є їх достовірність. Якщо документи, складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі №280/4337/18, від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

При цьому суд зауважує, що посилання відповідача на кримінальні провадження та вирок суду враховано в сукупності із дослідженням матеріалів даної справи та із нижче зазначеним.

Так, позивачем було пояснено, що придбані ТМЦ у вищезазначених контрагентів ним використовувались у подальшому у господарській діяльності на виконання договорів підряду.

У перевіряємий період для виконання договорів підряду були залучені співпідрядники ТОВ Енергобуд Агро , ТОВ Пеперс Кліпс , ТОВ Марвіл-Трейд , ТОВ Мегабуд-Н , ТОВ Трейнком , ТОВ Фокс Маркет Компані та ТОВ Белірін і на підтвердження цих господарських операцій позивачем надано до суду договори, акти виконаних робіт, податкові накладні. Однак, зі змісту договорів не можливо встановити, що під час виконання даних робіт були використані придбані позивачем ТМЦ (відсутні акти приймання передачі матеріалів згідно переліку та кількості).

Щодо контрагента позивача ТОВ Енергобуд Агро , то судом враховано, що його видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, тобто не пов`язана із таким видом діяльності, як ремонтні роботи, а також, у даного контрагента відсутні трудові ресурси та договори субпідряду з третіми особами для виконання робіт по договору субпідряду з позивачем (а. с. 61), що ставить під сумнів виконання ремонтних робіт за договором субпідряду позивача. Теж саме стосується і контрагента ТОВ Пеперс Кліпс , основний вид діяльності (діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту) не відповідає наданим послугам позивачу (ремонті роботи) та ТОВ Белірін вид діяльності оптова торівля.

У контрагентів позивача ТОВ Пеперс Кліпс , ТОВ Марвіл-Трейд , ТОВ Мегабуд-Н , ТОВ Трейнком , ТОВ Фокс Маркет Компані та ТОВ Белірін відсутні трудові ресурси та згідно ЄРПН ними не було залучено третіх осіб для виконання даних робіт, що свідчить про неспроможність зазначених товариств виконати відповідні роботи та ставить під сумнів реальність господарських операцій з позивачем. При цьому, зокрема, у договорі підряду №48 від 04.09.2018 р., укладеного між позивачем та ТОВ Марвіл-Трейд , зазначено що контрагент позивача виконає ремонтні роботи власними силами та засобами т. 1 а. с. 250). А згідно умов договору підряду 2 від 28.06.2019 р., укладеного між позивачем та ТОВ Белігрін зазначено, що перелік робіт, строки їх виконання, вартість тощо (п. 1.2 договору) встановлюють в технічних завданнях, однак не були надані, що ставить під сумнів виконання зазначених робіт (т. 2 а. с. 49-54).

Суд зазначає, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Таким чином, вищезазначене свідчить, про те що сторони господарських правовідносин не мали на меті здійснення господарської діяльності.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з контрагентами це є ніщо інше як штучне створення документообігу.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту норм податкового законодавства та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову приватного підприємства "ОКЕАНІКА" (вул. Потьомкінська, 43, кв. 15, Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 34706940) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2019 р. № 00008420508, № 00008430508, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.10.2020 року.

Суддя Є. В. Марич