Рішення

від 05.10.2020 по справі 420/7285/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7285/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Балтської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954; адреса: вул. Любомирська, 193, м. Балта, Одеської області, 66101) про визнання протиправним рішення про відмову у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язання надати дозвіл,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VII "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року за № Ш-51;

зобов`язати Балтську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року за № Ш-51.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7285/20 о 15:41:18 розподілена на суддю Аракелян М.М

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.

В обґрунтування вимог позову позивачка вказує, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, і законодавство не передбачає права суб`єкта владних повноважень при розгляді питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність відступати від положень вказаної норми. Позивачка акцентує увагу на тому, що:

по-перше, як вбачається з розміщених на офіційному сайті Балтської міської ради Одеської області рішення Балтської міської ради Одеської області № 1110-VII від 21.12.2018 року та рішення № 1259-VII від 15.04.2019 року з відповідним додатком з Переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Балтської об`єднаної територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами - до переліку таких земельних ділянок включені лише земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами;

по-друге, визначена позивачкою земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання - не має технічної документації, не має кадастрового номеру та не має державної реєстрації як об`єкт цивільних прав;

по-третє, перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому, фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

У відзиві на позовну заяву (вх.№34226/20 від 31.08.2020 року) представник Балтської міської ради Одеської області вказує, що позивачку було помилково включено до списку осіб, земельні ділянки яких внесені в Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги у додатку №2. Дійсною підставою визначено те, що запитувана земельна ділянка не перебуває у комунальній власності Балтської міської ради Одеської області, а належить до земель колективної власності.

У відповіді на відзив (вх.№35607/20 від 08.092.2020 року) позивачка зазначає, що запитувана земельна ділянка має перебувати у власності саме відповідача, оскільки з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні 01.01.2019р. землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

У запереченні на відповідь на відзив (вх.№36535/20 від 11.09.2020 року) відповідач наголосив, що дія положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні 01.01.2019р. є лише підставою для реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, які їй передаються, однак не свідчить про факт переходу права власності.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 04.01.2020 року (надійшло до Балтської міської ради Одеської області 13.01.2020 року) до Балтської міської ради Одеської області звернулась ОСОБА_1 із зверненням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства. До клопотання було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки (викопіювання), а також копія паспорту (а.с.13-14) та ідентифікаційного коду.

Рішенням Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VII "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.17) за Переліком згідно Додатку №2. У додатку №2 до рішення встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 слугує факт включення запитуваної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Балтської об`єднаної територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами згідно рішень Балтської міської ради Одеської області № 1110-VII від 21.12.2018 року та рішення № 1259-VII від 15.04.2019 року (а.с.18) - пункт 48 рішення № 1644-VII.

Про прийняте рішення позивачку повідомлено листом від 10.02.2020 року №Ше-51 (а.с.15).

Вважаючи вказане рішення протиправним, а своє право на безоплатну приватизацію земель - порушеним, позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.

Частиною 3 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п. б ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про особисте селянське господарство для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

За приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, ч.ч.1, 2 ст.124 ЗК України в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому приписи статті 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Так, згідно з положеннями частин 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Пунктом 4 частини 4 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16.

Аналіз наведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17.

Як встановлено судом, ділянка орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Коритне згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до звернення ОСОБА_1 , є сусідньою ділянкою до ділянки з кадастровим номером 5120682600:01:001:0745, однак сама ділянка окремого кадастрового номеру в межах визначеної кадастрової зони не має (а.с.14), отже не є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України, запитувана позивачкою земельна ділянка не може бути включена до відповідного Переліку, а тому вказана в оскаржуваному рішенні відмова не є правомірною, що фактично визнано відповідачем у відзиві на позов згадуванням, що цю земельну ділянку було помилково включено до Переліку тих, що виставляються на земельні торги.

Суд при цьому не враховує твердження відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачку було помилково включено до списку осіб, земельні ділянки яких внесені в Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги у додатку №2, а дійсною підставою визначено те, що запитувана земельна ділянка не перебуває у комунальній власності Балтської міської ради Одеської області, а належить до земель колективної власності. Відповідних змін до рішення Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VII "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" внесено не було, а тому суд оцінює підстави відмови у наданні дозволу, визначені у додатку №2 до оскаржуваного рішення (а.с.18), щодо яких була обізнана ОСОБА_1 до звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. У справах щодо застосування суб`єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

Таким чином, Балтська міська рада Одеської області діяла не на підставі, що передбачена діючим законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправного рішення за результатом розгляду поданого позивачкою звернення.

У зв`язку з викладеним, наявні підстави для визнання противоправним та скасування рішення Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VII "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого звернення, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року за № Ш-51.

Відтак, суд не надає оцінки доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву з приводу наявності у відповідача визначених законодавством підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки останні не знайшли свого відображення у рішенні Ради, що оскаржується (пункт 48).

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Балтської міської ради Одеської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у рішенні.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково із відмовою у позові в частині вимог про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідачем не перевірялося, чи є підстави для відмови у наданні дозволу, визначені ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви за позовною вимогою немайнового характеру ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, згідно квитанції №117 від 29 липня 2020 року, який підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Балтської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954; адреса: вул. Любомирська, 193, м. Балта, Одеської області, 66101) про визнання протиправним рішення про відмову у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язання надати дозвіл - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Балтської міської ради Одеської області від 05.03.2020 року № 1644-VII "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання, зареєстрованого у Балтській міській раді Одеської області 13 січня 2020 року за № Ш-51 (пункт 48 Додатку 2 до Рішення).

Зобов`язати Балтську міську раду Одеської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 04.01.2020р. (вх.від 13.01.2020р.) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Коритне Балтського району Одеської області загальною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням правової оцінки, наведеної у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Балтської міської ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04056954) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян