Рішення

від 06.10.2020 по справі 460/4714/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2020 року м. Рівне №460/4714/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 24.12.2019 пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії та постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення з 24.12.2019 пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосbd, що нbv подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просиd суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.07.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/4714/20 та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов. Позиція відповідача мотивована тим, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ? визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення. Згідно з довідкою Великоцепцевицькою сільською радою від 20.12.2019 за № 3423, позивач проживав та був зареєстрований на території сільської ради, з дня народження по 11.03.1986 та з 26.11.1987 по даний час, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Водночас, відомості про періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, стверджують про те, що позивач працював у вказані періоди, не у зоні гарантованого добровільного відселення. Хоч дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, проте, враховуючи відсутність інших належних доказів, - відсутні підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. З мотивів наведених у відзиві, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю(а.с.38-40).

07.08.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача. У вказаній відповіді позивачем вказано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували факт постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Натомість період проживання підтверджений належними та допустимими доказами - чорнобильським посвідченням та довідкою органу місцевого самоврядування, виданою на підставі, записів у погосподарських книгах, а також іншими доказами, які підтверджують постійний зв`язок з місцем проживання та реєстрації(а.с.50-51).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з огляду на таке.

ОСОБА_1 є громадянином ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією паспорта громадянина України, та є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого долучено копію посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 10.01.1994(а.с.8-9, 11).

Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_2 , позивач з 09.07.1986 по 09.11.1987 працював у Харківському управлінні механізації; з 07.12.1987 по 29.04.1988 - у Рівненському управлінні механізації будівництва "Ровноагробуд"; з 10.05.1988 по 01.11.1988 - в Хомутовському МСО об`єднання "Курскагропрострой"; з 03.07.1989 по 01.04.1993 у Київському СМУ "Спецелеватормельмонтаж" (а.с.17-19.)

Поміж тим, згідно з довідкою Великоцепцевицької сільської ради від 20.12.2019 за № 3423, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в селі Великі Цепцевичі, з дня народження по 11.03.1986 та з 26.11.1987 по даний час, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення(а.с.15).

Позивач 23.12.2019 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.12).

Однак, листом від 14.01.2020 № 23/02.5 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії. Вказано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно із записів трудової книжки, з 09.07.1986 по 09.11.1987 позивач працював у Харківському управлінні механізації; з 07.12.1987 по 29.04.1988 - у Рівненському управлінні механізації будівництва "Ровноагробуд"; з 10.05.1988 по 01.11.1988 - в Хомутовському МСО об`єднання "Курскагропрострой"; з 03.07.1989 по 01.04.1993 у Київському СМУ "Спецелеватормельмонтаж". Хоч дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, проте, враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання позивача на територіях забруднення, в тому числі довідок органів місцевого самоврядування, - відсутні підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Також вказано, що страховий стаж позивача становить 14 років 9 місяців 5 днів, тоді як Законом № 1058 визначено, що для призначення пенсії потрібно не менше 15 років страхового стажу(а.с.45-47).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч.1 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії, станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того, суду слід зазначити, що вимогу щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні забруднення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме зазначений період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Так, наявними матеріали справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся 23.12.2019 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у нього права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивач зазначає, що надав пенсійному органу Чорнобильське посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.01.1994 та довідку органу місцевого самоврядування від 20.12.2019 № 3423, яка видана на підставі записів у погосподарських книгах, а також іншими доказами, які підтверджують постійний зв`язок з місцем проживання та реєстрації .

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Водночас, відомості про періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, стверджують про те, що позивач працював у вказані періоди, не у зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд погоджується із доводами відповідача, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення. Проте, суд не погоджується з твердженнями пенсійного органу про те, що у позивача відсутні інші належні та допустимі докази на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій), що є підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, із застосуванням норм статті 55 Закону.

Оскільки довідкою Великоцепцевицької сільської ради від 20.12.2019 за № 3423, стверджено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає в селі Великі Цепцевичі, з дня народження по 11.03.1986 та з 26.11.1987 по даний час, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення(а.с.15), та є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого долучено копію посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 10.01.1994 (а.с.11).

Разом з тим, підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок) зазначено, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем доказів того, що станом на 01.01.1993 рік ОСОБА_1 не проживав протягом 3 років у зоні гарантованого добровільного відселення, для суду не надано.

З огляду на це, період роботи та проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення складає необхідних 6 років. Поміж тим, початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, станом на січень 1993 року наявна у позивача, з врахуванням періоду проживання, наведеного у довідці сільської ради, з 26.11.1987 по даний час. Відтак, станом на 1 січня 1993 року позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Зі змісту матеріалів справи також встановлено, що відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 14 років 9 місяців 5 днів. А тому немає підстав для призначення пенсії, відповідно до Закону № 1058, оскільки для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку необхідно не менше 15 років страхового стажу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Зі змісту заяв по суті та відповіді на заяву про призначення пенсії встановлено, що відповідачем не зараховано період роботи з 03.07.1989 по 01.04.1993 у Київському СМУ "Спецелеватормельмонтаж" (перейменоване у Орендне підприємство "Хлібмонтажбуд"), оскільки у записі № 9 є виправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Листом від 09.04.2020 № 03.1-19/1091-20 Головного управління статистики у м. Києві позивачу повідомлено, що можливим правонаступником даного підприємства є ПРАТ "Будівничий" (код ЄДРПОУ 00952976)(а.с.32).

Так, на підтвердження періоду роботи з 03.07.1989 по 01.04.1993, позивачем надано довідку від 28.05.2020 № 2 "Про підтвердження трудового стажу", в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював у Київському ББМУ "Укрхліббуд" з 03.07.1989 по 01.04.1993(а.с.33).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області безпідставно не зарахувало до стажу ОСОБА_1 , спірний період роботи, відповідно до записів трудової книжки.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 03.07.1989 по 01.04.1993 у Київському СМУ "Спецелеватормельмонтаж".

Так ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досягнув віку 54 років, а 23.12.2019 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком. А тому враховуючи висновок суду щодо необхідність зарахування до страхового стажу, періоду роботи позивача з 03.07.1989 по 01.04.1993 у Київському СМУ "Спецелеватормельмонтаж", суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію за віком, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати на суму 840,80грн., сплачені згідно з квитанцією від 22.06.2020 №0.0.1745292698.1 (а.с.7).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 з 24.12.2019 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 24.12.2019 пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 03.07.1989 по 01.04.1993 у Київському СМУ "Спецелеватормельмонтаж".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля