Рішення

від 06.10.2020 по справі 615/900/20

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/900/20

Провадження № 2/615/285/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання - Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сніжківська сільська рада

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю учасників справи:

представника позивача - адвоката - Музиченко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сніжківська сільська рада (далі по тексту - третя особа), в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована відповідач, однак протягом останніх двадцяти років не проживає у вказаному будинку, оплату комунальних платежів не здійснює, додаткових витрат на утримання будинку не несе, чим створюють позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном.

Представник позивача - адвокат Музиченко О.В. у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Також, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась. Про причини неявки суд не повідомила, відзив до суду не надала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення позову та просить проводити розгляд справи за відсутності Сніжківської сільської ради.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 16.09.1998 року № Н10-1123, копією рішення Валківського районного суду Харківської області від 22.01.2020 року (справа № 615/1530/19), а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 203082310 (а.с. 7-9, 28-30).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Сніжківської сільської ради Валківського району Харківської області № 02-28/325 від 26.05.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - власник; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не родич; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - не родич (а.с. 10).

Згідно листа Сніжківської сільської ради № 02-23/770 від 18.08.2020 року, підставою для реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , був дозвіл власника житлового будинку ОСОБА_1 , який надавався для реалізації права на отримання паспорта громадянина України (а.с. 26).

Відповідно до акту обстеження на предмет проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 28.05.2020 року комісією у складі: секретаря Сніжківської сільської ради Маркович Н.О., депутата Гура Т.М., комісією опитано ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначили, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , більше двадцяти років не проживає (а.с. 11).

З листа Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області № 6321/119-73/04/20-2020 від 21.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до відділу поліції щодо вчинення перешкод у користуванні житловим приміщенням у якому остання значиться зареєстрованою не зверталася (а.с. 27).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала показання, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є сусідкою ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за адресою місця проживання ОСОБА_1 протягом останніх двадцяти років не проживає, її місцеперебування їй невідоме. Також свідок зазначила, що вона не бачила щоб позивачем чинились перешкоди відповідачу у користуванні вказаним будинком.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та є сусідом ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за адресою місця проживання ОСОБА_1 протягом останніх двадцяти років не проживає. Також свідок зазначив, що він не бачив щоб позивачем чинились перешкоди відповідачу у користуванні вказаним будинком.

На обґрунтування свої вимог позивач послалась на статті 64 ЖК УРСР, 405 ЦК України.

Разом з цим, суд не може погодитись із застосуванням до спірних правовідносин вказаних норм права з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК УРСР.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Частиною першою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Аналіз приведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням, що належить громадянинові на праві власності, нарівні з власником виникає у членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним.

Як вже було встановлено, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що підставою для реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , був дозвіл власника житлового будинку ОСОБА_1 , який надавався для реалізації права на отримання паспорта громадянина України.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач не є членом сім`ї позивача, спільним побутом з позивачем не пов`язана та своєю реєстрацією за місцем проживання відповідач створює позивачу перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні майном.

За таких обставин, право відповідача на користування будинком фактично підпадає під поняття сервітуту (статті 395, 397, 403 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту .

За змістом частини 1 статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Частиною другою статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, оскільки відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язана, не є його членом сім`ї, право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц, що користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України, Верховним Судом у постановах від 08 травня 2019 року в справі № 454/477/17, від 15.01.2020 року в справах №№ 686/11782/17-ц, 740/2457/18, № 759/4962/19 від 17.06.2020 року.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сніжківська сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Сніжківська сільська рада, місцезнаходження: Харківська область, Валківський район, с. Сніжків, вул. Сонячна, 6; код ЄДРПОУ: 04398270.

Повне рішення суду складено 06.10.2020 року

Суддя А.О. Логвінов