Постанова

від 23.09.2020 по справі 520/194/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 р. Справа № 520/194/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представник позивача - Комісарова Ю.І.

представника відповідача - Моісеєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2020, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 02.04.2020 по справі № 520/194/20

за позовом Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДОМ "ПЛАСТИК"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТОРГОВЫЙ ДОМ "ПЛАСТИК" (далі за текстом також - позивач, ПП ТД ПЛАСТИК ) звернулося до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі за текстом також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003305/2 від 01.11.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2019/01543 від 01.11.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003305/2 від 01.11.2019.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2019/01543 від 01.11.2019.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ПП "ТД "ПЛАСТИК" суму сплаченого судового збору у розмірі 5001,77 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення Харківський окружний адміністративний суд не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які були надані відповідачем. З посиланням на правовий висновок Верховного Суду щодо визначення ціни позову у спорах про оскарження рішень про коригування митної вартості, викладений у постановах від 18.02.2020 у справі №320/3053/19, від 10.04.2020 у справі №520/5723/19, вказав, що відповідно до положень статті 4 Закону України Про судовий збір зважаючи, що 1,5 % від ціни позову 193 317,95 грн складає 2 899,76 грн, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача судовий збір у сумі 5 001,77 грн, а не 2899,76 грн. Посилається на обставини спірних правовідносин, викладені ним у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що на час звернення позивача до суду та розгляду справи спірна картка відмови вичерпала свою дію і права та інтереси позивача жодним чином не порушувала, а отже, підстави для їх скасування та дослідження правомірності цієї картки відмови по суті у суду першої інстанцій були відсутні, що підтверджується висновками Верховного Суду зазначеними, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №826/15718/16. За результатами апеляційного розгляду відповідач просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог ПП "ТД "ПЛАСТИК". У відзиві позивачем наведені обставини справи та нормативно - правове обґрунтування, викладені ним у позовній заяві. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 01.02.2017 між ПП "ТД "ПЛАСТИК" (як покупцем) та UCLER OTOMOTIV/URHAN IDRIZOGLU (Турція) (як постачальником) укладено контракт №01/02-17, (надалі також - Контракт (а.с.21-25).

Відповідно до розділу 1 Контракту постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар відповідно до специфікацій, що є невід`ємною частиною цього контракту, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити отриманий Товар.

Ціна товару включає вартість його тари, транспортних витрат, експортних митних формальностей, пакування та маркування (п.4.3 Контракту).

Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом та в строки, передбачені Специфікаціями, що є невід`ємною частиною контракту (п.5.2 Контракту).

На виконання вимог Контракту покупцем та постачальником укладено специфікацію №5, якою визначено найменування, кількість, характеристику, ціну, умови поставки та оплати за товар, вантажовідправника.

Специфікацією №5 від 10.10.2019 до Контракту сторони узгодили поставку наступного товару: 2106 LADA FRONT BUMPER/2106- 2803012/ ПЕРЕДНІЙ БАМПЕР, 2106 LADA REAR BUMPER/2106-2804012/ ЗАДНИЙ БАМПЕР, 2106 LADA FRONT BUMPER/2106- 2803012/ ПЕРЕДНИЙ БАМПЕР, 2106 LADA REAR BUMPER/2106- 2804012 / ЗАДНИЙ БАМПЕР, 2107 LADA FRONT BUMPER / 2107- 2803050 / ПЕРЕДНИЙ БАМПЕР, 2107 LADA REAR BUMPER/2107- 2804050/ ЗАДНИЙ БАМПЕР, 2107 LADA FRONT BUMPER / 2107- 2803050/ ПЕРЕДНИЙ БАМПЕР, 2107 LADA REAR BUMPER / 2107- 2804050/ ЗАДНИЙ БАМПЕР.

Пунктом 6 специфікації № 5 визначено, що умови поставки товарів за цим додатком - СРТ м. Харків, Україна.

На виконання умов специфікації №5 позивачем після отримання товару проведено оплату за товар в розмірі 10 518,00 Доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 23.12.2019 та випискою з банківського рахунка від 23.12.2019.

01.11.2019 позивачем подано митну декларацію № UA807170/2019/059276 в електронному вигляді.

Разом з митною декларацією подано всі необхідні документи, подання яких передбачено чинним законодавством України для оформлення товару у режимі імпорту, в тому числі документи, що підтверджують митну вартість товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України ( далі - МК України): декларацію митної вартості; копію контракту №01/02-17 від 01.02.2017; додаткову угоду № 1 від 24.07.2017 та специфікацію № 5 від 10.10.2019 до Контракту із зазначенням кількісних характеристик товару, його ціни, умов поставки та оплати, тощо, копію рахунку-фактури (інвойсу) № В525651 від 18.10.2019 на суму 10518,00 доларів США; банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару не подавався, оскільки строк оплати товару згідно із умовами Контракту на момент митного оформлення ще не настав (згідно із умовами п. 4 специфікації № 5 до Контракту № 01/02- 17 від 01.02.2017 строк оплати поставленого товару - протягом 60 банківських днів з моменту отримання товару покупцем, а тому, оскільки за даними графи 24 CMR № 024549 від 21.10.2019 товар покупцем отримано 01.11.2019, строк його оплати - до 28 січня 2020 року, оплату за товар здійснено в повному обсязі 23.12.2019), пакувальний лист № В525651 від 18.10.2019; автотранспортну накладну №024549 від 21.10.2019; сертифікат походження № В525651 від 18.10.2019, витяг із каталогу від 18.10.2019, копію митної декларації країни відправлення № 19341300ЕХ21375 від 18.10.2019.

01.11.2019 Харківською митницею ДФС позивачу направлено електронне повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до вимог статей 52, 58 МК України декларант або уповноважена особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3)умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; на виконання вимог статей 54 МК України та відповідно до вимог статті 53 МК України в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, щодо товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), додаткові документи. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. /а.с.44/.

01.11.2019 відділом контролю митної вартості Харківської митниці ДФС Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003305/2 від 01.11.2019 за ВМД №UA807170/2019/059276 та на його підставі видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 807170/2019/01543 від 01.11.2019 /а.с.15-17/.

06.12.2019, для підтвердження митної вартості товарів, заявленої у митній декларації №UA807170/2019/059276 від 01.11.2019, та керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, позивачем, листом за вих. №80, надано пояснення щодо висновків представника митниці відносно наданих документів та наступні додаткові копії документів: митної декларації країни відправлення № 19341300ЕХ721357 від 18.10.2019 із перекладом; звіт про оцінку майна № 28/11/2019/05 від 28.11.2019; калькуляцію ціни товару, що поставлявся; відповідь на лист № 78 від 12 листопада 2019; транспортну накладну №024549 від 21.10.2019 /а.с.45-80/.

12.12.2019 відповідач, листом №7.14-08-7.14-15/1-11/180 від 12.12.2019, повідомив ПП ТД ПЛАСТИК про те, що подані документи не спростовують у повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару та не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару /а.с.81/.

Не погодившись із визначеною митною вартістю та з метою випуску товарів у вільний обіг ПП ТД ПЛАСТИК здійснило оформлення митної декларації № UA807170/2019/059431 від 01.11.2019 в порядку статті 55 МК України з наданням фінансової гарантії.

Скориставшись правом на оскарження рішення та картки відповідача у судовому порядку, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України № 4495-VI від 13.03.2012.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно із ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень ч.1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для його прийняття стало виявлення митним органом розбіжностей та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості 2) не надана декларантом (відсутня у митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано всі документи, необхідні для митного оформлення.

Проте, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у ПП ТД ПЛАСТИК існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано.

Водночас, МК України не передбачено обов`язковості надання декларантом інформації про угоди ідентичних (подібних) товарів.

Щодо ненадання позивачем інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріали та витрати, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів: витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що МК України не передбачено обов`язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за визначенням митної вартості товарів на основі додавання вартості. Водночас, формування ціни товару здійснюється продавцем такого товару.

Зазначення в Контракті того, що вартість тари, транспортних витрат, експортних митних формальностей, маркування та упаковки в ціну товару за Контрактом цілком достатньо для розуміння того, яким чином формується митна вартість товару та, що за умови поставки товару на умовах СРТ, вартість товару за Контрактом і є митною вартістю товару. Більше того, формування ціни товару є внутрішнім комерційним питанням постачальника, а для покупця цілком достатньо розуміння певної ціни товару на певних умовах поставки та зазначення того, що входить до ціни товару.

Постачальником було надано калькуляцію ціни товару, що поставлявся, відповідь на лист від 12 листопада 2019 року за №78, яка включала, в тому числі, інформацію про вартість пакування та транспортування до пункту призначення.

Також, матеріали справи містять копію транспортної накладної № 024549 від 21.10.2019, за якою товар перевозився постачальником на адресу покупця.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом (за ціною зовнішньоекономічного контракту) є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

Посилання відповідача на те, що на час звернення позивача до суду та розгляду справи спірна картка відмови вичерпала свою дію і права та інтереси позивача жодним не порушувала, а отже, підстави для її скасування та дослідження правомірності цієї картки відмови по суті у суду першої інстанцій були відсутні, що підтверджується висновками Верховного Суду зазначеними, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №826/15718/16, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведене спростовується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17, що мають перевагу у часі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003305/2 від 01.11.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2019/01543 від 01.11.2019.

Щодо посилання відповідача на помилкове стягнення судом першої інстанції судового збору у сумі 5001,77 грн, а не 2899,76 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 визначено ставку судового збору за подання позовної заяви у справі у сумі 5001,77 грн.

При визначенні суми судового збору за подання позовної заяви у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в результаті збільшення митної вартості товару сплачено додатково 193317,95 грн. Відтак, сума судового збору, що підлягає сплаті за майнову вимогу становить 193317,95 * 1,5% = 2899,77 грн; сума судового збору, що підлягає сплаті за вимогу немайнового характеру становить 2102,00 грн.

На думку відповідача, визначаючи розмір судового збору за позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд першої інстанції помилково визначив ціну позову, зазначивши, що такі вимоги носять одночасно майновий і немайновий характери.

Також, відповідач зауважує, що вимога про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є способом захисту позивачем лише одного права, а тому, відповідно, є однією позовною вимогою.

В обґрунтування зазначеної позиції Слобожанська митниця Держмитслужби послалася на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 18 лютого 2020 року у справі №320/3053/19, від 10.04.2020 у справі №520/5723/19.

Однак, позиція суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення носять одночасно майновий і немайновий характери узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 19.03.2020 у справі № 480/3558/19, від 17.06.2020 у справі № 520/5629/19, у постанові від 11.06.2020 у справі №480/3507/19.

За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію, а тому, в даному випадку, суд застосовує пізнішу правову позицію, викладену в ухвалах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 480/3558/19, від 17.06.2020 у справі № 520/5629/19.

З огляду на викладене, в даному випадку, судом першої інстанції правомірно застосовано пункт 1 частини 3 статті 6 Закону Про судовий збір , відповідно до якого за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, та стягнуто з відповідача судовий збір у справі за позовом, вимоги якого носять одночасно майновий (про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів) і немайновий характери (про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) у сумі 5001,77 грн.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року по справі №520/194/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Постанова складена в повному обсязі 05.10.20.