Постанова

від 01.10.2020 по справі 440/1050/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 р.Справа № 440/1050/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Білецьківської сільської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Слободянюк Н.І., м. Полтава) від 15.05.2020 року по справі №440/1050/20 за позовом Білецьківської сільської ради до Народного депутата України Мовчана Олексія Васильовича про визнання дій та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року Білецьківська сільська рада звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Народного депутата України Мовчана Олексія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кабінет Міністрів України, в якому просила визнати протиправними його дії щодо внесення Полтавській обласній державній адміністрації пропозицій щодо формування громад Кременчуцького району; неврахування думки жителів Білецьківської територіальної громади та неповідомлення волевиявлення жителів Білецьківської територіальної громади бути у складі Кам`янопотоківської об`єднаної територіальної громади під час участі у нарадах, робочих групах з питань розробки Перспективного плану формування територій громад Полтавської області; здійснення впливу на Полтавську обласну державну адміністрацію під час прийняття рішень з питань розробки Перспективного плану формування територій громад Полтавської області.

Також позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні передбачених частиною п`ятою статті 17 Закону України "Про статус народного депутата України" заходів реагування на порушення прав громадян.

Спірним рішенням від 15 травня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити його вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вважає, що спірне рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача містять ознаку владних управлінських функцій, і тому зазначений спір стосується захисту прав у сфері публічно - правових відносин. З огляду на це, суд першої інстанції розглянув позов по суті.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи з такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС ).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС , юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС ).

Як убачається з матеріалів справи, вимогою Позивача є визнання протиправними дій народного депутата України щодо внесення Полтавській обласній державній адміністрації пропозицій щодо формування громад Кременчуцького району; неврахування думки жителів Білецьківської територіальної громади та неповідомлення волевиявлення жителів Білецьківської територіальної громади бути у складі Кам`янопотоківської об`єднаної територіальної громади під час участі у нарадах, робочих групах з питань розробки Перспективного плану формування територій громад Полтавської області; здійснення впливу на Полтавську обласну державну адміністрацію під час прийняття рішень з питань розробки Перспективного плану формування територій громад Полтавської області.

Обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України № 2790-XII та від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР Про комітети Верховної Ради України .

Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб`єкт владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

Відповідно до статті 1 Закону № 2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України.

Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону ).

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону № 2790-XII , а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

Тобто народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/8777/18 (провадження № 11-1420апп18).

Зважаючи на викладене, відповідач у межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої. Проте він може нести відповідальність як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і зазначає, що права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду (до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, а не як до народного депутата), який розглядає справи, що виникають із цивільних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право: скасувати судове рішення повністю, або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю, або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю, або частково.

Відповідно до статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білецьківської сільської ради задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року по справі № 440/1050/20 скасувати.

Провадження по справі №440/1050/20 за позовом Білецьківської сільської ради до Народного депутата України Мовчана Олексія Васильовича про визнання дій та бездіяльності протиправними - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 06.10.2020 року