Постанова

від 06.10.2020 по справі 640/2184/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2184/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ю-5008-17 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позов обґрунтовано тим, що вимога №Ю-5008-17 від 06.11.2018 є протиправною, оскільки винесена в період проходження процедури її адміністративного оскарження, а тому сума грошового зобов`язання на той час не була узгоджена. Окрім того, позивач перебував на обліку в органах Державної фіскальної служби України на території проведення антитерористичної операції, а тому відповідно до приписів Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є звільненим від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Позивач зауважує, що відповідно до вказаного Закону відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено, що з 02 червня 2016 року позивач перереєструвався з Маріупольської ОДПІ в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Під час перереєстрації у день взяття на облік платника єдиного внеску за новим місцезнаходження відбувається автоматична передача інтегрованої картки платника єдиного внеску за поточний рік, що і відбулось у позивача. При передачі інтегрованої картки платника єдиного внеску станом на 01 червня 2016 року у позивача була наявна заборгованість за попередній період, яка обліковується і по теперішній час, тому вимога була винесена правомірно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Апелянт вказує на правомірність оскаржуваної вимоги, з огляду на те, що під час перереєстрації позивача з Маріупольської ОДПІ в ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та при передачі інтегрованої картки платника єдиного внеску станом на 01 червня 2016 року у позивача була наявна заборгованість за попередній період, яка обліковується і по теперішній час.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Еліт Консалт Груп перебувало на обліку в Маріупольській ОДПІ у Донецькій області до 02.06.2016.

02.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Еліт Консалт Груп перереєструвалось до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС.

27.04.2017 позивачем отримано вимогу про сплату боргу від 13.04.2017 №Ю-5008-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, прийняту Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві на суму 24297,56 грн, яка складалась виключно з недоїмки і є аналогічною тій, що вказана у вимозі про сплату боргу від 06.11.2018 №Ю-5008-17.

Не погоджуючись з вимогою, позивач скористався своїм правом та подав адміністративну скаргу від 30.11.2018 вих.№51-11/18 до Державної фіскальної служби України, де зазначив, що попередня вимога від 13.04.2017 №Ю-5008-17 наразі оскаржується в судовому порядку, на день винесення нової вимоги від 06.11.2018 рішення суду ще не набрало законної сили, а тому податкові вимоги не надсилаються відповідно до положень п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України. Окрім того, позивач відповідно до п.9-3 розділу VІІІ Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції звільняється від виконання обов`язків до закінчення антитерористичної операції, а недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску має визнаватись безнадійною та підлягає списанню.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2018 №42311/6/99-99-11-05-05-25 адміністративну скаргу було залишено без задоволення, а вимогу без змін.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту появи недоїмки у позивача за період з 02 червня 2016 року, а саме після того, як позивач перереєструвався до Державної податкової інспекції Голосіївського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Стаття 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентує заходи впливу та стягнення, частиною першої якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесені зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме підпункт б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

На виконання пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р).

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підприємство перебувало на обліку в місті, що входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, а також що застосування до позивача штрафу та нарахування пені відбулося за період проведення антитерористичної операції, без врахування положень законодавства, які забороняють притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-3 (у подальшому 9-4) Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2019 року (справа №805/3439/15-а), зазначив, що Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Не впливає на зміст правового регулювання і подальше виключення Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII із Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким було доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пунктом 9-3 (у подальшому пункт 9-4), оскільки до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI такі зміни внесенні не були та ця норма залишилась чинною.

Також, колегія суддів Верховного Суду вказала, що неприйняття/несвоєчасне прийняття або зупинення дії переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, не є підставою для відмови платнику єдиного внеску у звільненні від відповідальності, застосуванні штрафних та фінансових санкцій, за умови подальшого включення до нього населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція. А перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, не залежить від остаточного переліку, який має бути затверджений Кабінетом Міністрів України остаточного переліку у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України м. Донецьк є територією проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи встановлено, що позивач був зареєстрований за адресою: м. Донецьк, вулиця Університетська, будинок 2 , тобто на території, де проводилась антитерористична операція.

Крім того, у матеріалах справи наявний сертифікат Торгово - промислової палати України №7305 від 15.02.2017, відповідно до якого виконання позивачем своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з травня-грудень 2014 року, січня - грудень 2015 року та січень-травень 2016 року, у зв`язку із проведенням на території Донецької області антитерористичної операції неможливі у визначені законом терміни. Також зазначено, що обставини непереборної сили діяли з 20.06.2014 по 02.06.2016.

Як вбачається з наданого витягу з ІКП по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у ТОВ Юридична фірма Юридична компанія Еліт Консалт Груп наявна заборгованість з єдиного внеску станом на 31.12.2015 у розмірі 24031,22 грн.

Разом із тим, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту появи недоїмки у позивача за період з 02 червня 2016 року, а саме після того, як Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Юридична компанія Еліт Консалт Груп перереєструвалось до Державної податкової інспекції Голосіївського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Посилання Апелянта на неможливість застосування у межах спірних відносин пункту 9-4 розділу VIII Закону про збір та облік судовою колегією оцінюється критично, оскільки норми цього пункту є діючими на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону про збір та облік щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) цього пункту внесено не було.

Аналогічна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №812/1299/16 та від 28.11.2018 у справі № 805/3156/16-а.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Доказів на спростування вказаних обставин контролюючим органом не надано. Відповідно орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за період до 02.06.2016.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про збір та облік, згідно якого положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відтак, оскільки позивач у періоді з ІІ кварталу 2014 року по 02.06.2016 за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону про збір та облік.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону про збір та облік, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, унеможливлює формування та направлення платнику вимоги про сплату боргу за відповідний період.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону про збір та облік, якою є спірна вимога. Відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов`язку своєчасної сплати внесків унеможливлює складання та направлення відповідачем оскаржуваної вимоги на момент її складання, а саме станом на 06.11.2018.

Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі не заперечується факт, що недоїмка у позивача виникла до його взяття на облік ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправним, а тому оскаржуваний індивідуальний акт від 06.11.2018 №Ю-5008-17 підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06.10.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна