Постанова

від 06.10.2020 по справі 460/7213/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/7213/20 пров. № А/857/11783/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Луцюк М.П.

представник відповідача Кособуцький М.М., Вітошко Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., м.Рівне, проголошено о 23 год 31 хв.) у справі №460/7213/20 за адміністративним позовом Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання Батьківщина до Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2020 року Рівненська обласна організація Всеукраїнського об`єднання Батьківщина (далі - позивач, ВО Батьківщина ) звернулася з позовом до Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області (далі - відповідач, Костопільська міська ТВК, комісія) в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 27 вересня 2020 року №10, прийняту Костопільською міською ТВК Про відмову в реєстрації кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, включених до єдиного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати Рівненської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання Батьківщина на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року ;

- зобов`язати Костопільську міську ТВК зареєструвати кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області включених до єдиного та територіальних виборчих списків ВО Батьківщина .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову в реєстрації кандидатів у депутати, не виконав обов`язок щодо надання інформації про недоліки у поданих документах й відповідно не надав часу для їх усунення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позов задоволено повністю:

- визнано протиправною та скасовано постанову від 27 вересня 2020 року №10 прийняту Костопільською міською територіальною виборчою комісією Рівненського району Рівненської області Про відмову в реєстрації кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, включених до єдиного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати Рівненської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання Батьківщина на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року ;

- зобов`язано Костопільську міську територіальну виборчу комісію Рівненського району Рівненської області прийняти відповідне рішення (постанову) про реєстрацію кандидатів у депутати Костопільської міської ради включених до виборчих списків Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання Батьківщина .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Костопільска міська ТВК подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що спірна постанова комісії прийнята у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими та зумовлені неправильною оцінкою обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права. Поряд з цим, відповідач вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, вийшов за межі повноважень надані йому процесуальним законом, а відтак порушив дискреційні повноваження відповідача.

Представники Костопільської ТВК у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримують, просять їх задовольнити.

Представники позивача проти у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів, оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи , Постановою Верховної Ради України Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році від 15 липня .2020 року №795-IX призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю, 25 жовтня 2020 року.

За даними офіційного сайту Центральної виборчої комісії ВО Батьківщина включена до Переліку політичних партій, якими прийнято рішення про участь їх місцевих організацій у місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.

19 вересня 2020 року проведено ІІ етап ХVII конференції Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання Батьківщина за результатами якого вирішено висунути кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, та затвердити їх єдиний і територіальні виборчі списки.

Надалі, 23 вересня 2020 року об 11:30, Уповноважений представник позивача подала відповідачу документи для їх реєстрації, що підтверджується довідкою №12 підписаною секретарем комісії.

27 вересня 2020 року відповідач прийняв оскаржену позивачем постанову №10 Про відмову в реєстрації кандидатів у депутати Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області, включених до єдиного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати Рівненської обласної партійної організації Всеукраїнського об`єднання Батьківщина на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року . Позивач не погоджувався з цим рішенням, а тому звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України, оскільки недоліки встановлені Костопільською міською ТВК у поданих позивачем документах підлягали виправленню і не могли бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати. Водночас, суд першої інстанції вважав, що відповідач протиправно позбавив позивача права на усунення виявлених технічних помилок та передчасно прийняв рішення про відмову у реєстрації кандидатів.

Висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає вірними з огляду на такі міркування.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, є Виборчий кодекс України (далі - ВК України).

ВК України відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів.

З метою забезпечення однакового застосування окремих положень Виборчого кодексу України на місцевих виборах, забезпечення реалізації виборчих прав громадян України на рівних засадах, відповідно до статей 1, 3, 8, 38, 133, 140 Конституції України, статей 3, 6, 7, 11, 192, 199 - 201, 216 - 221, 230 Виборчого кодексу України, керуючись статтями 11 - 13, пунктами 1, 2 частини другої статті 16, пунктами 1, 2, 4, 5 статті 17, пунктами 2, 9 статті 21 Закону України Про Центральну виборчу комісію , 11 вересня 2020 року Центральна виборча комісія постановою №249 затвердила Роз`яснення щодо застосування окремих положень ВК України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах.

Відповідно ч.1 ст.11 ВК України громадяни України, які є виборцями, мають право висування кандидатів на виборах, яке реалізується ними через політичні партії (далі - партії) та їхні місцеві організації або шляхом самовисування у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови визначений статтею 230 ВК України.

Як видно з оскарженого рішення відповідача позивачу відмовлено у реєстрації виборчого списку на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 230 ВК України.

Зазначеними пунктами передбачено, що територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах, у разі:

1) порушення встановленого цим Кодексом порядку висування кандидатів, у тому числі перевищення встановленої цим Кодексом кількості кандидатів у депутати у єдиному виборчому списку та територіальному виборчому списку організації партії на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, районної у місті, а також міської, сільської, селищної ради (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше), кандидатів у депутати в кожному багатомандатному окрузі на виборах депутатів сільських, селищних, міських рад (територіальних громад з кількістю виборців до 10 тисяч), які можуть бути висунуті організаціями партій;

2) відсутності хоча б одного з документів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої статті 222, пунктах 1, 2, 4 частини першої статті 223 цього Кодексу, невідповідності таких документів вимогам цього Кодексу (в тому числі щодо розміру грошової застави).

Зі змісту спірного рішення вбачається, що висновок про відмову у реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків відповідач аргументує допущенням позивачем:

- порушення вимог ч.3 ст. 218 ВК України в частині порушення строків щодо розміщення повідомлення про час і місце проведення зборів, конференції організації партії з метою висування кандидатів у депутати, порядок акредитації на таких зборах, конференції представників засобів масової інформації, визначений його організаторами;

- порушення ч.9 ст. 219 ВК України в частині забезпечення дотримання так званих гендерних вимог при формуванні єдиного та територіальних виборчих списків партії;

- порушення вимог ст.222 Виборчого кодексу України в частині відсутності в одного кандидата відомостей про партійність, а також відсутності у 21 кандидата за списком зобов`язання в разі обрання скласти інший представницький мандат.

В контексті зазначених порушень апеляційний суд зазначає, що загальний порядок висування кандидатів організацією партії встановлено статтею 218 Виборчого кодексу України. Відповідно до п.7 Роз`яснень щодо застосування окремих положень Виборчого кодексу України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах, затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 11 вересня 2020 року №249 вимоги частин третьої та четвертої статті 218 Кодексу, що передбачають порядок акредитації засобів масової інформації та їх повідомлення місцевими організаціями партій про проведення зборів, конференцій організацій партій з метою висування кандидатів, стосуються інформаційного забезпечення виборчого процесу місцевих виборів, а не безпосередньо висування кандидатів на місцевих виборах.

Разом з тим судом встановлено, що повідомлення про проведення позивачем конференції 19 вересня 2020 року з метою висування кандидата було розміщено на офіційному веб-сайті. Порушення такої процедури не повинно породжувати таких правових наслідків, як відмова у реалізації особами конституційного права брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а відповідно і не може слугувати підставою для відмови в реєстрації кандидатів через порушення встановленого Кодексом порядку висування кандидатів.

У розрізі вказаних відповідачем порушень вимог виборчого законодавства допущених позивачем апеляційний суд зазначає, що підставою для відмови у реєстрації всіх кандидатів у депутати визнається не дотримання вимог гендерного представництва, передбачених частиною 9 статті 219 ВК України. Так, під час формування єдиного та територіальних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі). У разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі до списку.

Як зазначається пунктом 8 Роз`яснень, затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 11 вересня 2020 року № 249, порядок висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також кандидатів у депутати міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) визначено статтею 219 Кодексу, що передбачає висування кандидатів у депутати у вигляді єдиного виборчого списку та територіальних виборчих списків.

Кодексом визначено чіткі вимоги щодо формування єдиного та територіальних виборчих списків кандидатів у депутати, недотримання яких може свідчити про порушення встановленого Кодексом порядку висування кандидатів та є підставою для відмови в реєстрації кандидатів (пункт 1 частини 1 статті 230 Кодексу).

Так, під час формування єдиного та територіальних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п`ятірці (місцях з першого по п`яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі); у разі формування організацією партії єдиного та територіальних виборчих списків з кількістю кандидатів у депутати, яка не є кратною п`яти, до останніх у списку кандидатів (від 1 до 4) застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі до списку (частина 9 статті 219 Кодексу).

Наведена норма Кодексу обумовлює необхідність забезпечення присутності визначеної кількості осіб різної статі як у єдиному, так і в територіальних виборчих списках.

Так, якщо місцева організація партії сформувала територіальний виборчий список у кількості 7 кандидатів у депутати, то в першій п`ятірці (місцях з першого по п`яте) має бути не менше двох кандидатів однієї статі, а також шостий та сьомий кандидати в депутати мають бути особами різної статі.

Зі змісту територіального виборчого списку кандидатів у депутати судом встановлено невідповідність черговості кандидатів різної статі при загальному збереженні присутності квоти кандидатів різної статі по останній четвірці списку.

Разом із цим, у доданому Територіальному виборчому списку кандидатів позивачем забезпечено відповідно до частини 9 статті 219 Кодексу присутність у кожній п`ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок та в останній четвірці списку (не менше двох кандидатів кожної статі).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позивачем під час формування виборчих списків дотримана гендерна квота із врахуванням відповідної пропорції представництва різних статей, тобто забезпечена присутності визначеної кількості осіб різної статі як у єдиному, так і в територіальних виборчих списках, при цьому, порушення щодо черговості включення кандидатів до Єдиного виборчого списку не може бути єдиною та достатньою підставою для відмови в реєстрації всіх кандидатів включених до такого виборчого списку.

Щодо останнього виявленого порушення ВК України, яким аргументував відповідач свою постанову, а саме відсутності в одного кандидата відомостей про партійність, а також відсутності у 21-го кандидата за списком зобов`язання в разі обрання скласти інший представницький мандат, апеляційний суд висловлює наступні міркування.

Як уже зазначалось однією із підстав для відмови у реєстрації кандидатів у депутати, включених до єдиного та територіальних виборчих списків організації партії в розумінні п.2 ч.1 ст. 230 ВК України є відсутність хоча б одного з документів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої статті 222 ВК України. Тобто, до таких документів належать: 1) заява про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником організації партії та скріпленої печаткою відповідної організації партії, організації партії вищого рівня або печаткою партії; 2) рішення зборів, конференції організації партії про висування кандидатів у депутати від організації партії, передбаченого частиною десятою статті 219 цього Кодексу, підписаного керівником місцевої організації партії та засвідчене печаткою місцевої організації партії або відповідної організації партії вищого рівня, а також погоджене центральним керівним органом партії, що засвідчується печаткою цієї партії (із зазначенням найменування центрального керівного органу партії, номера та дати прийняття відповідного рішення, яке не додається); 3) єдиний виборчий список та всі територіальні виборчі списки кандидатів у депутати, віднесені організацією партії до відповідних багатомандатних виборчих округів, за формами, встановленими Центральною виборчою комісією, на паперових носіях, які обов`язково повинні містити відомості, передбачені частиною десятою статті 220 цього Кодексу, підписані керівником організації партії і скріплених печаткою організації партії або відповідної організації партії вищого рівня, та в електронному вигляді; 4) передвиборна програма організації партії, викладена державною мовою, обсягом до 4000 друкованих знаків, затвердженої зборами, конференцією організації партії, на паперових носіях, засвідченої підписом керівника організації партії і скріпленої печаткою організації партії, організації партії вищого рівня або печаткою партії, та в електронному вигляді; 5) документ про внесення організацією партії грошової застави відповідно до статті 225 цього Кодексу.

Документи, відсутність яких виявив відповідач, до згаданого вище переліку не відносяться, а відтак їх відсутність не може бути безумовною підставою для відмови в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій політичних партій або до переліку кандидатів у депутати в багатомандатних виборчих округах на відповідних місцевих виборах.

При цьому суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 230 ВК України помилки і неточності, виявлені в поданих на реєстрацію документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей, не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

У разі відсутності в поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов`язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу, про це невідкладно повідомляється відповідний суб`єкт подання документів.

Виявлені недоліки у поданих документах можуть бути усунуті шляхом подання не пізніше наступного дня після отримання зазначеного повідомлення уточнених або інших документів для реєстрації кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. Якщо уточнені або інші документи не надійшли у цей строк, відповідні документи вважаються відсутніми.

Всупереч наведеним приписам статті 230 ВК України, відповідач, після прийняття поданих позивачем на реєстрацію документів 23 вересня 2020 року, не здійснив жодних спроб повідомлення позивача про відсутність в поданих на реєстрацію документах інформації, яка обов`язково повинна бути зазначена відповідно до вимог цього Кодексу. При цьому лише 27 вересня 2020 року, що підтверджується копією протоколу складеним о 18:00 год 27.09.2020 в той же день о 20:00 год. прийняв оскаржену постанову, що, у свою чергу, позбавило права позивача на усунення недоліків у поданих документах, чим створив необґрунтовані перешкоди для реалізації права позивача на балотування та порушення прав закріплених статтями 10, 11, 12 ВК України.

Оскільки недоліки встановлені відповідачем у поданих позивачем документах підлягали виправленню, апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Отже, підсумовуючи наведені вище міркування апеляційний суд приходить до висновку, що рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України.

Щодо заперечень відповідача проти визначеного судом першої інстанції способу захисту порушених прав апеляційний суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Так, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив правовий висновок, згідно якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Таке повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Таким чином, відповідно до норм Виборчого кодексу України, існують два законних способи поведінки суб`єкта владних повноважень - прийняття рішення про реєстрацію кандидатів у депутати або відмову у їх реєстрації, за наявності визначених законом підстав.

Натомість, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, тобто відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права та оскільки реєстрація кандидатів у депутати сільських, селищних, міських рад закінчилася, апеляційний суд погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції, та в повній мірі відповідають позиції відповідача, викладеній у відзиві до адміністративного позову, яка в цілому суперечить чинному законодавству та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 9 статті 273 КАС України у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України Про судовий збір .

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов в даній справі містить вимоги немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 2102 грн 00 коп.

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3153 грн 00 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 272, 273, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі №460/7213/2 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костопільської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області судовий збір в розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні (реквізити рахунку - Отримувач коштів УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - UA218999980313161206081013004; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд ).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний