Рішення

від 05.10.2020 по справі 624/523/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/523/20

№ провадження 2/624/244/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 05 жовтня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі:

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/523/20,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: Андріївська сільська рада Кегичівського району Харківської області,

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

вимоги позивача: про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право власності на земельну частку (пай), без визначення її меж в натурі (на місцевості), із складу земель КСП КІМ , розташованих на території Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Згідно з викладеними в позовній заяві обставинами, на території Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області діяло КСП КІМ .

21 липня 1993 року на засіданні правління КІМ прийняте рішення щодо членства ОСОБА_1 в КСП КІМ з одночасним направленням останнього на навчання в СПТУ-60.

З 01 вересня 1994 року по 23 червня 1998 року ОСОБА_1 , будучи членом КСП КІМ , за направленням від КСП КІМ проходив навчання в ПТУ-60, за спеціальністю тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар ремонтник, водій автомобіля категорії В,С .

Рішенням Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 10 березня 1995 року передано КСП КІМ у колективну власність землі загальною площею 3670,2 гектарів, розташовані на території Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В подальшому, КСП КІМ видано державний акт на право колективної власності на землю Серія ХР - 15-00-000458 від 29 листопада 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №8 із додатком №1 до Державного акта у вигляді списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

Розпаювання земель КСП КІМ між його членами проводилось згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР - 15-00-000458 від 29 листопада 1995 року.

Під час організації проведення розпаювання земель КСП КІМ розпорядженням голови Кегичівської РДА Харківської області від 27 червня 1996 року №218 визначено, зокрема, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай). Перелік (список) таких громадян затверджено райдержадміністрацією саме за Державним актом.

Станом на дату видачі Державного акту 29 листопада 1995 року ОСОБА_1 являвся членом КСП КІМ , за направленням КСП КІМ проходив навчання в ПТУ-60, за спеціальністю тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар ремонтник, водій автомобіля категорії В,С .

ОСОБА_1 заяву про вихід із членів КСП КІМ з 21 липня 1993 року по 23 червня 1998 року не писав та являвся членом КСП упродовж вищезазначеного періоду. Рішення про його виключення із членів КСП КІМ відсутні.

Останній помилково не був включений до списку громадян членів КСП КІМ , що додається до Державного акту Серія ХР - 15-00-000458, а також на його ім`я не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, ОСОБА_1 гарантовану державою та Конституцією України земельну частку (пай) КСП КІМ не отримав.

Право на земельний пай мають особи направлені на навчання, якщо вони залишилися членами такого КСП та продовжили в ньому працювати після проходження навчання.

Згідно даних Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановлено, що протягом 1999-2003 р.р., КСП КІМ звітувало про нараховану та отриману заробітну плату, яка нараховувалась ОСОБА_1 з січня 1999 року по лютий 2003 року, а отже останній після проходження навчання являвся членом та офіційно працював у КСП.

Інформація стосовно ОСОБА_1 за період з 1995 по 1998 роки в Управлінні відсутня, так як у вказаний період часу подавалась щоквартальна звітність загальних сум виплат по підприємству.

КСП КІМ визнано банкрутом та припинено, як юридичну особу.

Про порушення своїх прав та законних інтересів щодо реалізації права на земельну частку (пай) позивач дізнався лише в травні 2020 року.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 05 жовтня 2020 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

- представник позивача: про підтримання позову та залишення за позивачем судових витрат;

- представник відповідача: не заперечує проти задоволення позовних вимог за наявності для того законних підстав.

Позиція третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, не відома.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що 21 липня 1993 року на засіданні правління КІМ прийняте рішення щодо членства ОСОБА_1 в КСП КІМ з одночасним направленням останнього на навчання в СПТУ-60 (копія, а.с.8-12).

ОСОБА_1 проходив навчання в ПТУ-60 з 01 вересня 1994 року по 05 червня 1996 року, з 12 січня 1998 року по 23 червня 1998 року, що підтверджується листом від директора ПТУ №60 від 24 червня 2020 року №215 (а.с.15).

Відповідно до відомостей наданих Андріївською сільською радою Кегичівського району Харківської області ОСОБА_1 був членом та працював у КСП КІМ у період з 1993 по 1996 рік (орієнтовно) (а.с.34).

Згідно даних Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановлено, що протягом 1999-2003 р.р., КСП КІМ звітувало про нараховану та отриману заробітну плату, яка нараховувалась ОСОБА_1 з січня 1999 року по лютий 2003 року (а.с.31).

Встановлено, що КСП КІМ видано державний акт на право колективної власності на землю Серія ХР - 15-00-000458 від 29 листопада 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №8 із додатком №1 до Державного акта у вигляді списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (а.с.16-28).

Відповідно до відомостей наданих Андріївською сільською радою Кегичівського району Харківської області розпаювання земель КСП КІМ між його членами проводилось згідно Державного акта на право колективної власності на землю серія ХР - 15-00-000458 від 29 листопада 1995 року (копія, а.с.29).

Під час організації проведення розпаювання земель КСП КІМ розпорядженням голови Кегичівської РДА Харківської області від 27 червня 1996 року №218 визначено, зокрема, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай). Перелік (список) таких громадян затверджено райдержадміністрацією саме за Державним актом (копія, а.с.30).

Крім того, у судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: копії паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 (а.с.7), копія наказу по ПТУ №60 від 01 вересня 1994 року (а.с.13-14), лист Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 22 червня 2020 року №02-24/223 (копія, а.с.35).

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно із п.2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до положень п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Таким чином, законодавством передбачено дві умови, що дають право на земельну частку (пай): перебування членом колективного сільськогосподарського підприємства та включення до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Отже, на момент передачі державного акта на право колективної власності на землю позивач був членом колгоспу та мав право на отримання земельної частки (паю), але помилково не був включений в списки громадян - членів КСП, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю та не отримав сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, відмова у даному позові фактично позбавить ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), яка належить йому на законних підставах, хоча останній і не отримував відповідного сертифікату, і тим самим порушить зазначені вище положення Першого протоколу, що у правовій державі, якою згідно ст.1 Конституції України являється Україна, є неприпустимим.

Частина 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.24 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши наведені докази, суд доходить висновку, що позивачем надано достатньо доказів для визнання за ним права власності на сертифікат на земельну частку (пай).

Позивач заявив, що вимоги про розподіл чи відшкодування судових витрат не заявляє та залишає їх за собою, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 206,263-265,273,354-355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай), без визначення її меж в натурі (на місцевості), із складу земель КСП КІМ , розташованих на території Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Сахновщина Сахновщинського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ,

відповідач: Андріївська сільська рада Кегичівського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: 64031, Харківська область, Кегичівський район, с. Андріївка, вул. Шкільна, буд. 2А, ЄДРПОУ 04398399,

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8,9, ЄДРПОУ 39792822.

Суддя Н.М. Куст