Постанова

від 05.10.2020 по справі 370/457/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №370/457/20 Головуючий у І інстанції Мазка Н.Б.

Провадження №22-ц/824/ 8695 /2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Пономарьов Микола Миколайович, на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 15 квітня 2020 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення та державних актів про право власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що земельні ділянки відповідачів накладаються на її земельну ділянку, що перешкоджає їй вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності.

На підставі викладеного в позові, просила суд визнати недійсними рішення Колонщинської сільської ради про надання у власність земельних ділянок, визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Одночасно зі зверненням до суду з позовом, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , були незаконно сформовані внаслідок чого відбулось їх накладення на земельні ділянки позивача.

Позивач має право на виділ з земельних ділянок з кадастровими номерами 3222782602:02:005:0171 та 3222782602:02:005:0172 тих частин, які не охоплюються мировою угодою у справі №370/1094/16-ц та права на які порушуються наразі відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , оскільки накладення на них незаконно сформованих земельних ділянок відповідачів перешкоджає можливості здійснити виділ та реєстрацію за позивачем новоутвореної земельної ділянки в межах такої частини.

Зазначене свідчить про те, що існує реальна загроза того, що до моменту прийняття рішення у даній справі та його виконання, відповідачі відчужать спірні земельні ділянки, що призведе до зміни даних в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про власника таких ділянок і як наслідок це унеможливить поновлення й захист прав позивача та виконання рішення суду.

Згідно даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на спірні земельні ділянки передавались Колонщинською сільською радою іншим особам в період існування між сторонами судових спорів та в тому числі вже після встановлення у справі №2-а/1070/10/1070 обставин того, що саме Макарівська державна адміністрація мала право розпоряджатись відповідними земельними ділянками, а не Колонщинська сільська рада (крім того, в подальшому окремі земельні ділянки неодноразово відчужувались, чим ймовірно зацікавлені особи намагались створити ланцюг добросовісних набувачів).

Відповідно до ухвали Макарівського районного суду Київської області від 19 березня 2020 року у справі №370/1094/16-ц ОСОБА_4 звертався до суду з заявою про виправлення описки в ухвалі, якою було скасовано заходи забезпечення позову, оскільки така описка перешкоджає йому розпорядитись спірною земельною ділянкою кадастровий номер 3222782602:02:005:029, що свідчить про намір її відчужити. Таким чином, у позивача є обґрунтовані побоювання відносно унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду, якщо ним буде задоволено позов, у випадку невжиття заходів до забезпечення позову у формі накладення арешту на спірні земельні ділянки, так як є всі підстави вважати, що відповідачі намагатимуться переоформити права на них на інших осіб.

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила суд першої інстанції накласти арешт, до вирішення спору по суті, на земельні ділянки:

1) кадастровий номер 3222782602:02:005:0291 загальною площею 0,1501 га, місце розташування: АДРЕСА_1 ;

2) кадастровий номер 3222782602:02:005:0292 загальною площею 0,1601 га, місце розташування: АДРЕСА_1 ;

3) кадастровий номер 3222782602:02:005:0293 загальною площею 0,17 га, місце розташування: АДРЕСА_1 ;

4) кадастровий номер 3222782602:02:005:0294 загальною площею 0,17 га, місце розташування: АДРЕСА_1 ;

5) кадастровий номер 3222782602:02:005:0369 загальною площею 0,5 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 15 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність достатніх правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не пересвідчився в тому, чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги посилання представника позивача на те, що виправлення описки в ухвалі суду про скасування заходів забезпечення позову у справі № 370/1094/16-ц за ініціативою відповідача ОСОБА_4 може свідчити про намір відчужити вказану земельну ділянку. Оскільки заява про виправлення описки в ухвалі суду про скасування заходів забезпечення позову у справі № 370/1094/16-ц між тими ж сторонами у спорі щодо тих самих земельних ділянок, була подана у зв`язку з наявністю у ОСОБА_4 перешкод у розпорядженні його земельною ділянкою через арешт - дана обставина давала достатньо підстав для висновку про намір відповідача ОСОБА_4 відчужити належну йому земельну ділянку.

Безпідставним є посилання суду першої інстанції в обґрунтування оскаржуваної ухвали нате, що з 2016 року (моменту пред`явлення позивачкою ОСОБА_1 позову до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у межах справи № 370/1094/16-ц) відповідачами не здійснювалися дії щодо відчуження земельних ділянок та щодо їх переоформлення іншим чином на інших осіб.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого судом апеляційної інстанції, відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. При цьому, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи наступне.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також критично оцінено посилання представника позивача про те, що виправлення описки в ухвалі суду за ініціативою відповідача ОСОБА_4 може свідчити про намір відчужити вказану земельну ділянку, оскільки рішення суду не повинно містити описок.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Колегія суддів погоджується із апелянтом в тому, що протягом 10 років, поки розглядались судові позови щодо спірних земельних ділянок, земельні ділянки, на які у позивачки ОСОБА_1 є Державні акти про право власності на земельну ділянку, неодноразово ділились на декілька інших, об`єднувались, продавались та інш. Внаслідок цього позивачка змушена була вчиняти певні дії для визначення нових власників земельних ділянок, які утворились за рахунок її земельних ділянок, що зайняло багато часу та зусиль. У випадку відмови у забезпеченні позову, відповідачі, які на даний час є власниками спірних земельних ділянок, не обмежені у праві ними розпоряджатись, внаслідок чого може змінитись площа цих земельних ділянок, власники цих земельних ділянок, що в свою чергу, знову призведе до того, що позов не буде розглянутий судом у розумні строки, а також у разі задоволення позову, рішення суду не буде виконане. З врахуванням наведеного, заява про забезпечення позову підлягає до задоволення, оскільки таке обмеження прав відповідачів є тимчасовим та діє лише до набрання рішенням суду законної сили, що не порушить прав відповідачів на мирне володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Пономарьов Микола Миколайович задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 15 квітня 2020 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення та державних актів про право власності на земельні ділянки скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Пономарьов Микола Миколайович про забезпечення позову у даній справі задовольнити.

Накласти арешт, до вирішення спору по суті, на земельні ділянки:

1) кадастровий номер 3222782602:02:005:0291 загальною площею 0,1501 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 ;

2) кадастровий номер 3222782602:02:005:0292 загальною площею 0,1601 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_5 ;

3) кадастровий номер 3222782602:02:005:0293 загальною площею 0,17 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 ;

4) кадастровий номер 3222782602:02:005:0294 загальною площею 0,17 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 ;

5) кадастровий номер 3222782602:02:005:0369 загальною площею 0,5 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: Колощинська сільська рада, зареєстроване місце знаходження: вул. Київська, 16, с. Колонщина, Макарівський р-н, Київська обл., 08032, код ЄДРПОУ 04362295;

ОСОБА_2 ,, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя-доповідач

Судді: