Постанова

від 01.10.2020 по справі 930/1579/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/1579/20

Провадження № 22-ц/801/1757/2020

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 рокуСправа № 930/1579/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Копаничук С.Г.

суддів: Міхасішина І. В.., Стадника І. М.

при секретарі Богацькій О. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Ковалівська сільська рада Немирівського району Вінницької області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року, постановлену судом під головуванням судді Алєксєєнка В.М., за матеріалами позову ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії , -

В с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ковалівської сільської ради Немирівського району про зобов`язання вчинити дії . Зазначила, що вона є одним з членів, кінцевим бенефіціарним власником та головою фермерського селянського господарства Вікторія (далі - ФСГ Вікторія ), яке здійснює свою діяльність з 12.03.1993 року. Для здійснення статутної діяльності, ФСГ Вікторія використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 0523081000:01:001:0300, площею 33,9714 га, і 0523081000:01:001:0309, площею 15,4 га з цільовим призначенням - 01.02. Для ведення фермерського господарства. Дані земельні ділянки, згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого Воловодівською сільською радою 22.12.1992 року, належали колишньому та первісному засновнику ФСГ Вікторія - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що вона разом з їх сином - ОСОБА_3 , прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 і рішенням Немирівського районного суд від 30.03.2012 року за нею визнано право власності в порядку спадкування за законом, зокрема, на ј частину складеного капіталу ФСГ Вікторія і право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 55 га для ведення селянського(фермерського) господарства, яка розташована на території Воловодівської сільської ради, що належала покійному ОСОБА_2 . Зазначила, що 15.11.2019 року вона отримала відмову від Ковалівської сільської ради Немирівського району щодо розгляду та затвердження розробленої нею технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі. Посилаючись на бездіяльність Ковалівської сільської ради Немирівського району, просила зобов`язати останню затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельних меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства на її території з метою передачі земельних ділянок їй у постійне користування, як члену та засновнику ФСГ "Вікторія".

Ухвалою Немирівського районного суду від 20 липня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказала, що її вимоги про зобов`язання Ковалівську сільську раду Немирівського району затвердити документацію із землеустрою не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства. Зазначила, що спір стосується приватноправових відносин, оскільки рішенням Немирівського районного суду від 30.03.2012 року визнано її право постійного користування земельною ділянкою.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у відкриті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і даний спір виник у зв`язку з виконанням останнім функцій суб`єкта владних повноважень, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства .

Колегія суддів з даними висновками погодитись не може, оскільки суд належним чином не з`ясував правову природу спірних правовідносин, невірно застосував норми права та дійшов необґрунтованих висновків про відмову у відкриті провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідні правові висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц (провадження № 14-174цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що переглядається, позивач на підставі рішення Немирівського районного суду від 30.03.2012 року набула в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 55 га для ведення селянського(фермерського) господарства, яка розташована на території Воловодівської сільської ради, яке просить захистити.

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що орган місцевого самоврядування, відмовляючи у затвердженні технічної документації, владних управлінських функцій не здійснював.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спір за предметним і суб`єктним критеріями не носить характеру публічно-правового та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки пов`язаний із захистом цивільного права позивача на користування земельною ділянкою, набутого в порядку спадкування на підставі рішення суду, а тому стосується права цивільного.

За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства та неправильність висновків суду про відмову у відкритті провадження у справі, є обґрунтованими і є безумовною підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Немирівського районного суду від 20 липня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі, - скасувати .

Матеріали позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий : С. Г. Копаничук

Судді : І. В. Міхасішин

І. М. Стадник