Рішення

від 23.09.2020 по справі 908/2167/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/169/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 Справа № 908/2167/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транзит-Сервіс (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38 "З", ідентифікаційний код юридичної 24911060)

до відповідача: Бердянської міської ради Запорізької області (71100 Запорізька

область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної 20525153)

про поновлення договору оренди землі

За участю представників сторін:

представник позивача: Антидзе Е.О., ордер ЗП № 131802 від 01.08.2019

представник відповідача: Божков Л.І., дов. № 01-0085/40-1від 15.01.2019

15.08.2019 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Транзит-Ссрвіс до Бердянської міської ради Запорізької області про:

- визнання поновленим на 5 років, а саме: до 01 червня 2024 року, договір оренди землі від 24 грудня 2010 р., який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, укладений між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Транзит-Ссрвіс (Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, 38 "З", код ЄДР11ОУ 24911060), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (па місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,848 га (кадастровий помер 310400000:09:004:0274), яка знаходиться в місті Бердянську, Запорізької області, по вулиці Свободи, 38-з (тридцять вісім "З"), для обслуговування торгового комплексу, па тих саме умовах, які були передбачені договором оренди землі від 24 грудня 2010 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, в редакції додаткової угоди (викладена у позовній заяві).

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2167/19 та визначено до розі ляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.08.2019, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2167/19, присвоєно справі номер провадження 27/169/19 та призначено підготовче судове засідання на 16.09.2019.

16.09.2019 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/2167/19.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р., на підставі ст. 177 ч. 3 ПІК України продовжено строк підготовчого провадження па тридцять днів до 19.11.2019, відповідно до ст. 183 ПІК України, підготовче засідання відкладено на 30.10.2019.

30.10.2019 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/2167/19.

В підготовчому засіданні 30.10.2019 судом згідно ст. 183 І ТІК України оголошено перерву до 1 8.11.201 9, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 18.11.201 9 підготовче провадження у справі закрито, відповідно до ч. 6 ст. 183 ПІК України справу призначено до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засіданні, па підставі ст. 216 ПІК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019.

Господарським судом було встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання поновленим на 5 років, а саме: до 01 червня 2024 року, договір оренди землі від 24 грудня 2010 р., який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, укладений між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Транзит-Сервіс (Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, 38 "З", код ЄДРГЮУ 2491 1060), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,848 га (кадастровий номер 310400000:09:004:0274), яка знаходиться в місті Бердянську, Запорізької області, по вулиці Свободи, 38 - з (тридцять вісім "З"), для обслуговування торгового комплексу, на тих саме умовах, які були передбачені договором оренди землі від 24 грудня 2010 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, в редакції додаткової угоди (викладена у позовній заяві).

Як встановлено судом, ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 справу № 320/5724/17 за позовом ОСОБА 1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення дії договору оренди земельної ділянки передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать, на думку суддів КЦС ВС, висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 320/5724/17 прийнято для продовження розгляду справу про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання права користування земельною ділянкою (щодо неоднакового застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі") та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 16.12.2020, на підставі ч. 1 п. 7 ст. 228 ГПК України, провадження у справі № 908/2167/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного суду справи № 320/5724/17.

27.05.2020 на адресу Господарського суду від позивача надійшло клопотання № 16 від

25.05.2020 (вх. № 10216/08-08/20 від 27.05.2020), яким на виконання ухвали суду від 16

грудня 2019 року про зупинення розгляду справи № 908/2167/19, представник повідомив про

закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду справи № 320/5724/17.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року по справі № 320/5724/17, касаційна скарга задоволена частково, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 8 травня 2018 року у справі № 320/5724/17 скасовані, провадження у справі № 320/5724/17 закрито.

Ухвалою суду від 05.06.2020, відповідно до ст. 230 ПІК України, провадження у справі поновлено з 30.06.2020, судове засідання призначено па 30.06.2020.

30.06.2020 судом проведено засідання суду у справі у справі 908/2167/19. Ухвалою суду від 30.06.2020 строк розгляду справи справі № 908/2167/19 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, продовжено, на підставі ст. 216 ПІК України розгляд справи відкладено на 25.08.2020.

В судовому засіданні 25.08.2020 на підставі ст. 216 ПІК України оголошено перерву до 02.09.2020 про судом винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 02.09.2020 р. розгляд справи відкладався на 23.09.2020, у зв`язку з неявкою у судове засідання позивача та відповідача.

У судовому засіданні 23.09.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - такс фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснюється на програмно-апаратному комплексі Оберіг .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

23.09.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтував наступним. ТОВ Транзит-Сервіс належно виконує свої обов`язки за договором оренди - з боку Бердянської міської ради Запорізької області протягом строку дії договору оренди відсутні заяви про порушення їх умов; до закінчення строку дії договору ТОВ Транзит-Сервіс повідомило орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом па укладення договору на новий строк. 24 квітня 2019 року позивачем па ім`я Бердянського міського голови направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, які зареєстровано Центром падання адміністративних послуг виконавчого комітету Бердянської міської ради 24 квітня 2019 року за вхідним номером 15535. Однак, станом на день подання позовної заяви, лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі залишені поза увагою відповідача, і додаткова угода не підписана. Заперечень щодо поновлення договору оренди землі від 24.12.2010 від Бердянської міської ради Запорізької області па адресу позивача у встановленому законом порядку не надходило, отже позивач своєчасно та належним чином повідомив відповідача про намір скористатися правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Позивач продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та вносити орендну плату, обумовлену умовами договору оренди землі від 24.12.2010, що підтверджується Актом звірки розрахунків по орендній платі. Позивач вважає, що сукупність встановлених обставин, а саме, повідомлення Орендодавця про намір продовжити дію договору, не надання Орендодавцем листа-повідомлення про незгоду у продовженні дії спірного договору та ухилення від підписання додаткової угоди до договору оренди землі, продовження користування Орендарем земельною ділянкою та сплати орендної плати після закінчення дії договору, спричиняє автоматичне поновлення договорів оренди землі, та вказує на тс, що фактично спірний договір оренди землі, укладений між сторонами, є поновленим, а укладення між сторонами додаткової угоди до зазначеного правочину є лише документальним оформленням цього факту, що не потребує прийняття відповідного рішення Бердянською міською радою.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві № 280 від 19.09.2019 (вх. № 08-08/19469/19 від 20.09.2020). Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимоги, посилаючись на наступне. Позивач не звергайся до відповідача з додатковою угодою про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах в порядку ч. 6 ст. 33 Закону (з відповідною пропозицією (офертою). Додаткова угода про поновлення договору оренди землі па той самий строк та на тих самих умовах не була та не могла бути укладена між сторонами, а отже юридичний факт поновлення договору оренди землі не відбувся. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч. 6 ст. 33 Закону, не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі, про що вказує Верховний Суд у рішенні від 07.03.2018 по справі № 922/888/17 та у рішенні від 14.02.2018 по справі № 594/376/17-ц. Позивач не скористався правом на поновлення договору оренди землі в порядку правової конструкції поновлення, який визначено ч. 6 ст. 33 Закону, а "автоматичне поновлення" договору оренди землі не передбачено положеннями чинного законодавства України. З вищезазначених обставин та доказів на їх підтвердження вбачається, що сторони увійшли у процедуру поновлення договору оренди землі, визначену ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону.

Позивач падав відповідь па відзив № 34/1 від 08.11.2019 (вх. № 08-08/23804/19 від 14.11.2020) на відзив відповідача.

В засіданні суду 23.09.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ПІК України).

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

24.12.2010р. між Бердянською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транзит-Сервіс (орендар) укладено договір оренди землі від 24.12.2010, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування торгового комплексу, яка знаходиться в м. Бердянську, Запорізької області, по вул. Свободи, 38-з.

Земельна ділянка передається в оренду на підставі п. 1 рішення сімдесят четвертої сесії V скликання Бердянської міської ради від 29.10.2009 № 34 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки ТОВ Транзит-Сервіс (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0.0848 га.

Згідно п. З договору земельна ділянка вільна від забудови.

Договір укладено строком до 01.09.2014 року. Після закінчення строку договору орендар мас переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Згідно із и. 43 договору цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.11.2011 за № 231040004000116, а отже, До говір набрав чинності з 24.11.2011.

18.07.2014 Бердянською міською радою було прийнято рішення № 35 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок", відповідно до п. 1 якого вирішено: поновити договір оренди землі від 24.12.2010, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.11.20Н р. за № 231040004000116, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, передавши в короткострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Транзит-Сервіс (вул. Свободи, 38-з, код ЄДРПОУ 24911060) земельну ділянку площею 0,0848 га (кадастровий номер 2310400000:09:004:0274), розташовану за адресою: вул. Свободи, 38-з, для обслуговування торгового комплексу, строком до 01.06.2019.

Відповідно до додаткової угоди від 18.08.2014 про поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-ХІУ (із змінами та доповненнями) та п. 62 рішення сорок восьмої сесії (1 частина) Бердянської міської ради VI скликання від 18.07.2014 № 35 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок . поновлено договір оренди землі від 24.12.2010 строком до 01.06.2019.

Крім того, за умовами додаткової угоди від 18.08.2014 сторони погодили внести зміни до пункту 2 розділу Об`єкт оренди , виклавши його в наступній редакції: В оренду передається земельна ділянка площею 0,0848 га (кадастровий номер 2310400000:09:004:0274), а також внести зміни до пункту 5 розділу Об`єкт оренди (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) та до пункту 9 розділу Орендна плата .

Відповідно до додаткової угоди від 21.05.2019 про внесення змін до договору, сторонами узгоджено внесення змін до пункту 5 розділу Об`єкт оренди .

Умовами п. п. 17, 19 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є відповідне рішення сесії Бердянської міської ради. Організація розроблення відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим покладаються на орендаря. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право па захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронюваних законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється па засадах змагальності сторін. Кожна сторона повніша довести обставини, які мають значення для справи і па які вона посилається як па підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів, пов`язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.201 1). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той

самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з`ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право па поновлення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на дату виникнення права па поновлення договору оренди землі), далі Закон України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства с регулювання земельних відносин з метою забезпечення права па землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідного орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди та орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 24.12.2010 договір укладено строком до 01.09.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.11.2011 за № 231040004000116, а отже, Договір набрав чинності з 24.11.2011.

Отже, договір діяв з 24.11.2011 до 01.09.2014, тобто був укладений па строк 2 роки і 9 місяців).

Додатковою угодою від 18.08.2014 строк дії договору був поновлений до 01.06.2019.

Матеріали справи свідчать, що державна реєстрація додаткової угоди від 18.08.2014 до договору була проведена 19.09.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 27017717 від 19.09.2014.

Таким чином, додаткова угода від 18.08.2014 набрала чинності з 19.09.2014, та відповідно до її умов сторони узгодили продовження строку дії договору до 01.06.2019.

Відтак строк дії договору продовжився з 01.09.2014 до 01.06.2019, тобто строк дії договору фактично продовжено на 4 роки 8 місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 квітня 2019 року позивачем на ім`я Бердянського міського голови направлено лист-повідомлення від 22.04.2019 про поновлення договору оренди землі, які зареєстровано Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Бердянської міської ради 24 квітня 2019 року за вхідним номером 15535, в підтвердження чого позивач до позовної заяви надав копію опису документів, що надано адміністратору для надання адміністративної послуги за № 15535 від 24.04.2019.

У вказаному листі - повідомленні про поновлення договору оренди землі позивач просив поновити договір оренди земельної ділянки від 24.12.2010, реєстраційний № 231040004000116, межі якої визначено в натурі (па місцевості) без зміни її цільового призначення, площею 0,0848 га кадастровий помер 2310400000:09:004:0274, розташовану за адресою: вул. Свободи, 38-з, для обслуговування торгового комплексу, строком на 49 років. До вказаного листа був доданий відповідний проект угоди про внесення змін до договору оренди землі.

Позивач в позові вказує, що строк дії договору оренди землі від 24.12.2010 закінчився 01.06.2019, проте Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит-Сервіс належно виконує свої обов`язки за договором оренди, з боку Бердянської міської ради Запорізької області протягом строку дії договору оренди відсутні заяви про порушення його умов, до закінчення строку дії договору Товариство з обмеженою відповідальністю Транзит-Сервіс повідомило орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом па укладення договору на повий строк.

Позивач зазначив, що станом на день подання цієї позовної заяви лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі залишений поза увагою відповідача, і додаткова угода не підписана.

При цьому вказує, що заперечень щодо поновлення договору оренди землі від 24.12.2010 від Бердянської міської ради Запорізької області на адресу позивача у встановленому законом порядку не надходило, отже позивач своєчасно та належним чином повідомив відповідача про намір скористатися правом па укладення договору оренди землі па новий строк.

Позивач зазначив, що продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та вносити орендну плату, обумовлену умовами договору оренди землі від 24.12.2010, що підтверджується актом звірки розрахунків по орендній платі, копію якого додано до позову, та зазначив, що відповідач рішення про поновлення договору оренди землі не прийняв, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі з орендарем не уклав, а також не надіслав і лист-повідомлення із запереченнями щодо поновлення договору оренди землі. Вважає, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.12.2010 про його поновлення, чим порушує вимоги ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній станом на дату виникнення права на поновлення договору оренди землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, мас переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі па новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який мас намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на повий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який мас намір скористатися переважним правом па укладення договору оренди землі на повий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності па земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача 24.04.2019 з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, які зареєстровано Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Бердянської міської ради 24 квітня 2019 року за вхідним номером 15535.

У вказаному листі - повідомленні про поновлення договору оренди землі позивач просив поновити договір оренди земельної ділянки від 24.12.2010, реєстраційний № 231040004000116, межі якої визначено в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення, площею 0,0848 га кадастровий номер 2310400000:09:004:0274, розташовану за адресою: вул. Свободи, 38-з, для обслуговування торгового комплексу, строком на 49 років.

Крім того, до листа-повідомлення був доданий відповідний проект угоди про внесення змін до договору оренди землі.

05.09.2019 рішенням Бердянської міської ради VII скликання № 25 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та затвердження Переліку земельних ділянок, які визначаються для продажу на земельних торгах Бердянська міська рада вирішила, зокрема п. 33 наступне: поновити договір оренди землі від 24 грудня 2010 р., зареєстрований у Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, укладений між Бердянською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" (Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, 38-з, ідентифікаційний код 24911060), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,0848 га (кадастровий номер 2310400000:09:004:0274), розташованої за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, 38-з, для обслуговування торгового комплексу, строком до 01.08,2020 р. без подальшого поновлення цього договору.

Підстава: заява від 24.04.2019 № 15535 та акт Бердянського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області Державної фіскальної служби України від 05.04.2019 №21410-51.

Пунктами 58.1, 58.2 даного рішення вирішено у місячний строк укласти угоди про внесення змін та поновлення вищевказаних договорів оренди землі. Вжити заходи щодо здійснення державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства України та внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем рішення № 25 від 05.09.2019 Бердянської міської ради VII скликання № 25 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та затвердження Переліку земельних ділянок, які визначаються для продажу па земельних торгах не оскаржувалося, отже є чинним та підлягає виконанню.

Крім того, в рішенні № 25 від 05.09.2019 Бердянською міською радою зазначено про поновлення договору оренди землі від 24.12.2010 до 01.08.2020 без подальшого поновлення цього договору.

Позивачем та відповідачем під час розгляду справи не надано доказів виконання рішення Бердянської міської ради № 25 від 05.09.2019.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються па засадах рівності, вільною волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі поновлення договору оренди землі на повий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 1- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1 - 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 цієї норми.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору па той самий строк і па тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом па поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцептувати, що він мас право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не падав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17 та постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

При цьому в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 зазначена правова позиція, відповідно до якої підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 24.12.2010 договір укладено строком до 01.09.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статті 33 Закону України Про оренду землі .

Зокрема, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на повий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Механізм поновлення договору оренди, визначений частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , створює підстави для правомірних очікувань сторони договору оренди на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах. Водночас, якщо сторона договору вимагає поновлення договору оренди на інший строк або на інших умовах, це за змістом частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови. Відповідно відмову у задоволенні цієї вимоги або зволікання з її розглядом не можна вважати порушенням прав сторони договору, передбачених частиною б етапі 33 Закону України Про оренду землі .

У контексті спірних земельних правовідносин, пов`язаних із поновленням договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором, і визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно розуміти і застосовувати таким чином: Заявлення орендарем у порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на умовах інших ніж ті, які сторони визначили у договорі оренди, не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови, а отже і унеможливлює задоволення такої вимоги у судовому порядку .

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17.

Позивач у позовній заяві просив визнати поновленим на 5 років, а саме: до 01 червня 2024 року, договір оренди землі від 24 грудня 2010 р., який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, укладений між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" (Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, 38 "З", код ЄДРПОУ 24911060), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,848 га (кадастровий номер 310400000:09:004:0274), яка знаходиться в місті Бердянську, Запорізької області, по вулиці Свободи, 38 - з (тридцять вісім "З"), для обслуговування торгового комплексу, на тих саме умовах, які були передбачені договором оренди землі від 24 грудня 2010 року, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Бердянськ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2011 р. за № 231040004000116, в редакції додаткової угоди (викладеній у позовній заяві).

Тобто, позивач просить суд поновити договір оренди землі від 24.12.2010 строком па п`ять років, що суперечить строку, на який первісно був укладений спірний договір оренди землі (2 роки і 9 місяців) та строку, на який вказаний договір поновлювався за умовами додаткової угоди від 18.08.2014 (4 роки і 8 місяців).

Закон України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах 1-5 статті 33 цього Закону, на який посилається позивач, як на правову підставу позову передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно викопував обов`язки за умовами договору, мас переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на повий строк.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права па поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі, можлива лите за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим па той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 201 8 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря

про намір реалізувати, переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов

договору з іншим наймачем па більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на

тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем ири реалізації переважного права;

- з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи у даному спорі перераховані вище можливі випадки порушення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки відсутні.

Однак, докази щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки з новим орендарем в матеріалах справи та інші зазначені вище підстави відсутні.

А відтак, твердження позивача щодо переважного права на поновлення договору оренди землі в запропонованій ним редакції, відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі не враховується судом.

Крім того, позивачем не додано до матеріалів справи доказів про те, що ним у відповідності до вимог Закону України Про оренду землі подано відповідачу проект додаткової угоди про продовження дії договору оренди у строк, визначений рішення Бердянської міської ради № 25 від 05.09.2019.

З огляду на закінчення строку дії договору оренди землі від 24.12.2010 не було реалізовано право, передбачене статтею 33 ГПК України па укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), в порядку визначеному положеннями ч. 6 цієї статті, а саме не надано доказів направлення проекту додаткової угоди, доказів протилежного суду не надано.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода па обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп (МН8ЯОР МОУЗІІЗУЛИ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс 'Горіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain ) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Згідно статті 73 ПІК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ст. ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 78 ПІК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Цс стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких вій звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно ст. 13 ПІК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, поданим позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. (її. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "...Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права па звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 129 ІТІК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІ III И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс", м. Бердянськ, Запорізька область до Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ, Запорізька область відмовити.

Рішення оформлено та підписано 05.10.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.