Рішення

від 24.09.2020 по справі 910/8669/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2020Справа №910/8669/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" простягнення 806 516,80 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін: від позивача:Кізік А.М. від відповідача:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" про стягнення 806 516,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" наявна заборгованість у загальному розмірі 548 567,53 грн. з оплати виконаних позивачем згідно Договору підряду №08-06-18 від 08.06.2018 та доповнень до нього робіт.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем нараховано за період з 28.01.2019 по 15.06.2020 до стягнення пеню у розмірі 207 921,58 грн., 3% річних у розмірі 21 514,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 512,78 грн.

До своєї позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з якого вбачається, що позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 12 097,75 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 22 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 відкрито провадження у справі №910/8669/20; визнано її малозначною; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

30.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, який в силу приписів п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату подання відзиву) є таким, що поданий в визначений судом строк. У своєму відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" вказує, що повністю погасило борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" за Договором підряду №08-06-18 від 08.06.2018 та доповненнями до нього, на підтвердження чого ним подано платіжні доручення. Щодо нарахованих до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то відповідач вказує, що позивачем при їх розрахунку не було враховано приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій піврічним терміном. Також позивач зазначає про пропуск річного строку позовної давності на звернення з вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 призначено у справі №910/8669/20 судове засідання на 01.09.2020.

18.08.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 відкладено судове засідання на 15.09.2020 на стадії дослідження доказів для перевірки розрахунків позивача; визнано явку представників сторін у наступне судове засідання не обов`язковою.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 відкладено судове засідання на 24.09.2020 для перевірки розрахунків позивача.

23.09.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судове засідання 24.09.2020 представник позивача з`явився, надав пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені підтримав та просив задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 24.09.2020 не забезпечив, однак подав до суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 24.09.2020 судом завершено розгляд справи №910/8669/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" (замовник) укладено Договір підряду №08-06-18 (надалі - Договір), у відповідності до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами, засобами і матеріалами виконати і здати в обумовлений Договором термін комплекс електромонтажних робіт на об`єктах замовника по вул. С. Кемського (Жовтнева), 11-Б у м. Коростень Житомирської обл. в обсягах, визначених Договором та Доповненнями до нього.

Згідно п. 4.1 Договору порядок розрахунків по Договору визначається Доповненнями до Договору.

Датою прийняття замовником виконаних підрядником робіт є дата підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення замовником строків оплати виконаних та прийнятих ним робіт згідно умов Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше 10% від суми Договору на дату виникнення заборгованості по оплаті.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов Договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 11.1 Договору).

06.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" (замовник) укладено Доповнення №13 до Договору (надалі - Доповнення №13), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та/або залученими силами, засобами і матеріалами виконати і здати в обумовлений Доповненням термін комплекс робіт щодо монтажу електричних мереж складів пиломатеріалів Блок №1 та Блок №2 на будівництві допоміжних об`єктів на території деревопереробного комбінату "УХЛК" за адресою: вул. С. Кемського (Жовтнева), 11-Б у м. Коростень Житомирської обл.

Пунктом 2.1 Доповнення №13 встановлено, що вартість робіт і матеріалів, що є предметом доповнення визначається згідно договірної ціни Додатку 1, що є невід`ємною складовою доповнення, і складає 289 500,22 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 48 250,04 грн.

Відповідно до п. 3.1 Доповнення №13 оплата по Доповненню здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку:

3.1.1 Авансовий платіж в розмірі 20% від договірної ціни у відповідності з п. 2.1 Доповнення - впродовж 5 банківських днів з дати його підписання.

3.1.2 Після підписання актів виконаних робіт на загальну суму, що дорівнює отриманому підрядником авансовому платежу, замовник здійснює проміжні оплати в розмірі 80% від суми кожного акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати підписання такого акту.

3.1.3 Після підписання останнього акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник здійснює остаточний розрахунок з підрядником в розмірі різниці між всіма підписаними актами та сумою всіх оплат по даній угоді протягом 10 банківських днів з дати підписання останнього акту.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Доповненням №13 позивачем було долучено до своєї позовної заяви акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №20 за січень 2019 року від 11.01.2019 на суму 207 368,22 грн.

16.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" (замовник) укладено Доповнення №17-4 до Договору (надалі - Доповнення №17-4), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та/або залученими силами, засобами і матеріалами виконати і здати в обумовлений Доповненням термін комплекс робіт щодо електроживлення та автоматики повітряного опалення в складі сухої деревини (поз. 4) на деревообробному комбінаті по вул. С. Кемського (Жовтнева), 11-Б у м. Коростень Житомирської обл.

Пунктом 2.1 Доповнення №17-4 встановлено, що вартість робіт і матеріалів, що є предметом доповнення визначається згідно договірної ціни Додатку 1, що є невід`ємною складовою доповнення, і складає 350 586,08 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 58 341,01 грн.

Відповідно до п. 3.1 Доповнення №17-4 оплата по Доповненню здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку:

3.1.1 Авансовий платіж в розмірі 20% від договірної ціни у відповідності з п. 2.1 Доповнення - впродовж 5 банківських днів з дати його підписання.

3.1.2 Після підписання актів виконаних робіт на загальну суму, що дорівнює отриманому підрядником авансовому платежу, замовник здійснює проміжні оплати в розмірі 80% від суми кожного акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати підписання такого акту.

3.1.3 Після підписання останнього акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник здійснює остаточний розрахунок з підрядником в розмірі різниці між всіма підписаними актами та сумою всіх оплат по даній угоді протягом 10 банківських днів з дати підписання останнього акту.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Доповненням №17-4 позивачем було долучено до своєї позовної заяви акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №27 за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 270 118,03 грн., №29 за травень 2019 року від 22.05.2019 на суму 14 007,54 грн.

24.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" (замовник) укладено Доповнення №18-4 до Договору (надалі - Доповнення №18-4), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та/або залученими силами, засобами і матеріалами виконати і здати в обумовлений Доповненням термін комплекс робіт щодо електрозабезпечення щитів ВРЩ 1.4…8.4 в складі сухої деревини (поз. 4) на деревообробному комбінаті по вул. С. Кемського (Жовтнева), 11-Б у м. Коростень Житомирської обл.

Пунктом 2.1 Доповнення №18-4 встановлено, що вартість робіт і матеріалів, що є предметом доповнення визначається згідно договірної ціни Додатку 1, що є невід`ємною складовою доповнення, і складає 462 006,84 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 77 001,14 грн.

Відповідно до п. 3.1 Доповнення №18-4 оплата по Доповненню здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку:

3.1.1 Авансовий платіж в розмірі 20% від договірної ціни у відповідності з п. 2.1 Доповнення - впродовж 5 банківських днів з дати його підписання.

3.1.2 Після підписання актів виконаних робіт на загальну суму, що дорівнює отриманому підрядником авансовому платежу, замовник здійснює проміжні оплати в розмірі 80% від суми кожного акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати підписання такого акту.

3.1.3 Після підписання останнього акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник здійснює остаточний розрахунок з підрядником в розмірі різниці між всіма підписаними актами та сумою всіх оплат по даній угоді протягом 10 банківських днів з дати підписання останнього акту.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Доповненням №18-4 позивачем було долучено до своєї позовної заяви акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №25 за лютий 2019 року від 07.02.2019 на суму 321 081,28 грн., №28 за травень 2019 року від 22.05.2019 на суму 35 118,48 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що на виконання своїх зобов`язань за Договором та Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього ним було виконано підрядні роботи на загальну суму 847 693,559 грн., в той час як відповідачем було оплачено такі роботи частково, а саме в загальній сумі - 299 126,02 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором та Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" з оплати виконаних робіт у розмірі 548 567,53 грн. Крім того, позивачем стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 207 921,58 грн., 3% річних у розмірі 21 514,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 512,78 грн., нарахованих Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" за прострочення грошових зобов`язань у період з 28.01.2019 по 15.06.2020.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договорами підряду, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Також, з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови правовідносин сторін з виконання відповідачем підрядних робіт, та при цьому погодження істотних умов (які саме роботи, їх вартість, строки виконання, строки оплати) кожного окремого зобов`язання з виконання робіт погоджується сторонами у окремих доповненнях до Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи відомостей витрачених ресурсів витрат замовника, підсумкових відомостей ресурсів та актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №20 за січень 2019 року від 11.01.2019 на суму 207 368,22 грн., №27 за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 270 118,03 грн., №29 за травень 2019 року від 22.05.2019 на суму 14 007,54 грн., №25 за лютий 2019 року від 07.02.2019 на суму 321 081,28 грн., №28 за травень 2019 року від 22.05.2019 на суму 35 118,48 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" було виконано та передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" було прийнято підрядні роботи, передбачені Договором та Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього, на загальну суму 847 693,55 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" у своєму відзиві не спростовувало тверджень позивача щодо вартості, якості та обсягів виконаних робіт за Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем підрядних робіт за Договором №УК-26 та Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього, на загальну суму 847 693,55 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.1 Доповнень №13, №17-4 та №18-4 визначено, що оплата здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку:

3.1.1 Авансовий платіж в розмірі 20% від договірної ціни у відповідності з п. 2.1 Доповнення - впродовж 5 банківських днів з дати його підписання.

3.1.2 Після підписання актів виконаних робіт на загальну суму, що дорівнює отриманому підрядником авансовому платежу, замовник здійснює проміжні оплати в розмірі 80% від суми кожного акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати підписання такого акту.

3.1.3 Після підписання останнього акту прийому-передачі виконаних робіт, замовник здійснює остаточний розрахунок з підрядником в розмірі різниці між всіма підписаними актами та сумою всіх оплат по даній угоді протягом 10 банківських днів з дати підписання останнього акту.

Отже, у відповідності до наведених пунктів 3.1 Доповнень №13, №17-4 та №18-4 відповідач зобов`язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за виконані роботи згідно Доповнення №13 до 25.01.2019 включно, згідно доповнення №17-4 до 15.03.2019 включно.

Крім того, згідно Доповнення №18-4 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" повинне було сплатити 20% від договірної ціни до 31.01.2019 включно, здійснити проміжну оплату в розмірі 80% за актом №25 за лютий 2019 року від 07.02.2019 на суму 321 081,28 грн. до 21.02.2019 включно та здійснити остаточні розрахунки з позивачем до 05.06.2019 (включно).

Як стверджує позивач, станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" до суду із даним позовом відповідачем взагалі не було оплачено роботи, виконані за Доповненням №13, а виконані за Доповненням №17-4 та №18-4 були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" частково, а саме за Доповненням №17-4 було сплачено кошти у розмірі 14 007,54 грн., а за Доповненням №18-4 - кошти у розмірі 285 118,48 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем було оплачено позивачу роботи за Договором та Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього на загальну суму 299 126,02 грн.

Водночас, після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" до суду з даним позовом та відкриття провадження згідно ухвали суду від 25.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" було сплачено позивачу згідно платіжного доручення №10002 від 22.07.2020 кошти в розмірі 207 368,22 грн., згідно платіжного доручення №10003 від 22.07.2020 кошти у розмірі 270 118,03 грн. та згідно платіжного доручення №9323 від 26.06.2020 кошти у розмірі 71 081,28 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Наведене тлумачення норми про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору є усталеною практикою судів касаційної інстанції, оскільки було викладене також у абз. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, що предмет спору в частині суми заборгованості у розмірі 548 567,53 грн. був сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, станом на дату вирішення спору у справі №910/8669/20 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" з оплати робіт за Договором та Доповненнями №13, №17-4 та №18-4 до нього була сплачена відповідачем в повному обсязі, однак і простроченням.

Водночас, позивач, крім суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 207 921,58 грн., 3% річних у розмірі 21 514,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 512,78 грн., нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" за прострочення грошових зобов`язань у період з 28.01.2019 по 15.06.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором та доповненнями до нього строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за прострочення замовником строків оплати виконаних та прийнятих ним робіт згідно умов Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше 10% від суми Договору на дату виникнення заборгованості по оплаті.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (за кожен день прострочки від неоплаченої суми), проте не визначено строк такого нарахування.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18 та від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

Однак, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та здійснювалось нарахування пені за період, який перевищував шість місяців від дня, коли відповідне грошове зобов`язання відповідача мало бути виконане за кожним із Доповнень.

Крім того, відповідачем у своєму відзиві заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" у своєму відзиві вказує, що оскільки позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з спірними вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат лише 19.06.2020, тобто більш ніж через рік після виникнення заборгованості, то відповідно у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

При цьому, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №911/1563/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, враховуючи, що пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, тому позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення, то відповідно строк позовної давності до частини пені, яка нарахована на 02.04.2019 та період, що слідує після відповідної дати, продовжений на строк дії карантину в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та не був пропущений позивачем.

В той же час, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" не має зворотної дії в часі, а отже не може поширюватись на правовідносини, які існували до його прийняття, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги позивача в частині нарахованої у період до 01.04.2019 (включно) пені слід відмовити, так як Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" пропущено строк позовної давності на звернення до суду із вимогою в цій частині.

До того ж судом враховано, що сторонами у п. 8.2 Договору було передбачено, що розмір пені не може бути більшим 10% від суми Договору на дату виникнення заборгованості по оплаті.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Використання у п. 8.2 Договору словосполучення "суми Договору", а не "загальна вартість робіт", свідчить про те, що сторони мали на увазі, що розмір пені не може бути більшим ніж 10% від вартості певного виду робіт, погодженому у відповідному Доповненні до Договору.

При цьому, інше тлумачення умови п. 8.2 Договору, зважаючи на кількість Доповнень до нього згідно присвоєної нумерації доповненням, нівелює мету та доцільність визначення у п. 8.2 Договору максимальної суми пені.

До того ж, станом на дату укладення Договору та відповідно погодження п. 8.2 у договорі взагалі не зазначалась вартість певного виду робіт, що унеможливлює визначення 10% від вартості певного виду робіт згідно п. 8.2 Договору. Натомість вартість кожного окремого виду робіт визначена у відповідному доповненні до договору та виконання зобов`язань за кожним із доповнень не є пов`язаними між собою.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань та визначених позивачем періодів нарахування пені, керуючись приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та п. 8.2 Договору в частині встановлення сторонами максимального розміру пені, яка може бути стягнута з відповідача, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" пені у розмірі 74 359,52 грн.

В інші частині заявлена до стягнення пеня не підлягає задоволенню, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок даної вимоги (без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та п. 8.2 Договору в частині встановлення сторонами максимального розміру пені, яка може бути стягнута з відповідача), а також щодо частини пені пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого заявлено відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо викладеної у змісті відзиву заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд відзначає наступне.

З ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю 1 рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписи ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України не передбачають скорочений строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, в той час як сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, до вимог про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Враховуючи встановлені судом дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань, та дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" до суду із даним позовом - 19.06.2020, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань, та визначеного позивачем періоду нарахування, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" 3% річних у розмірі 21 514,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 512,78 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат на оплату судового збору.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 806 516,80 грн., за яку підлягав сплаті судовий збір у розмірі 12 097,75 грн.

В свою чергу, з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" вбачається, що відповідачем визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" в частині заборгованості у розмірі 548 567,53 грн.

Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" сплачено суму боргу у розмірі 548 567,53 грн. до початку розгляду справи по суті, а отже ним визнано позов, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в частині, що підлягала оплаті за визнані відповідачем вимоги, а інша частина витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з державного бюджету підлягає поверненню позивачу судовий збір у розмірі 4 114,26 грн., а інша частина судового збору у розмірі 7 983,49 грн. у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" було долучено до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з якого вбачається, що позивач очікував понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 22 000,00 грн.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви рахунок №16/03-1 від 16.03.2020 на суму 5 000,00 грн., виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" за надання разової правової допомоги з питань господарського права - аналіз первинних документів за договором з відповідачем та підготовка позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія", а також платіжне доручення №998 від 07.05.2020 на суму 10 000,00 грн., в графі "призначення платежу" якого містить ся посилання на рахунок №16/03-1 від 16.03.2020.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Із наданих позивачем документів вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Ю.Д.К." було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" рахунок на суму 5 000,00 грн., натомість позивачем на підставі вказаного рахунку було сплачено Адвокатському об`єднанню "Ю.Д.К." кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат було заявлено про можливість понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн., в матеріалах справи наявне платіжне доручення №998 від 07.05.2020, яким підтверджується сплата позивачем Адвокатському об`єднанню "Ю.Д.К." кошів у розмірі 10 000,00 грн., натомість Адвокатським об`єднанням "Ю.Д.К." виставлено рахунок на 5 000,00 грн.

Жодних інших доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу або тих, які позивач має понести, матеріали справи не містять, а представником позивача не заявлялось про подання таких доказів в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, позивачем не долучено до матеріалів справи ні договору про надання правової допомоги, в якому б було узгоджено розмір і складові вартості професійної правничої допомоги, ні актів наданих послуг (виконаних робіт), ні інших рахунків, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для висновку, що у позивача наявний обов`язок зі сплати Адвокатському об`єднанню "Ю.Д.К." коштів у розмірі більшому ніж 5 000,00 грн.

У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014).

Враховуючи незначну складність даної справи та невелику кількість документів (доказів), фактичне визнання відповідачем основної суми боргу до початку розгляду справи по суті, а також невірність здійсненого розрахунку пені, суд приходить до висновку, що розумним розміром витрат позивача на правничу допомогу, який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія", є сума у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 126, 129, 232, 239, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 38; ідентифікаційний код 39325379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 28; ідентифікаційний код 30356126) пеню у розмірі 74 359 (сімдесят чотири тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 21 514 (двадцять одна тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 512 (двадцять дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 5 890 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 07 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Закрити провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" суми боргу у розмірі 548 567,53 грн.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вап-Буд" (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Слави, буд. 28; ідентифікаційний код 30356126) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 114 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 26 коп., сплачений за платіжним дорученням №1034 від 15.05.2020. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 06.10.2020.

Суддя Р.В. Бойко