Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/9978/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020Справа № 910/9978/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БДЖІЛКА ПЕЧЕРСЬКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРНЕТ ПРОДЖЕКТС ЮКРЕЙН"

про стягнення 442 069,22 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бджілка Печерська звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернет Проджектс Юкрейн про стягнення 442069,22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам агентського договору № 011019/88 від 01.10.2019 не перерахував позивачу кошти, отримані за продукцію, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 412228,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 5332,57 грн, 3% річних у розмірі 3748,34 грн та пеню у розмірі 20760,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бджілка Печерська залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви уточнити особу, яку представляє адвокат Панкратова Л.М. при підписанні даного позову; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

23.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає її такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. У випадку подання відповідачем відзиву - подати суду докази надіслання (надання) його та доданих до нього доказів іншим учасникам спору; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; повідомити учасників справи, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2019 між позивачем (принципал) та відповідачем (агент) укладено агентський договір № 011019/88 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, агент зобов`язується за винагороду надати принципалу послуги в укладенні та сприянні укладенню угод на реалізацію клієнтам продукції принципала шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала (у подальшому "послуги").

Відповідно до п. 1.2 Договору послуги агента надаються за допомогою веб-ресурсу агента і включають в себе наступні дії: розміщення та оновлення інформації стосовно пропозиції продукції принципала на веб-ресурсі агента; приймання замовлень клієнтів через веб-ресурс агента; технологічна обробка замовлень клієнтів та їх передання принципалу; інформаційно-рекламні послуги щодо продукції принципала; інформаційні послуги в мережі Інтернет; укладання з клієнтами від імені та за рахунок принципала договору з клієнтами у формі публічного договору про реалізацію продукції принципала; одержання від клієнтів грошових коштів за продукцію та перерахування їх принципалові в порядку та на умовах, передбачених цим Договором; надання інформації щодо інших послуг з організації обслуговування населення.

Згідно з п. 4.1 Договору за надані послуги принципал здійснює оплату винагороди агенту за кожне замовлення, отримане від агента і прийняте принципалом. (Винагорода не сплачується за замовлення, відхилені принципалом у порядку, встановленому у Правилах).

Відповідно до п. 4.2 Договору винагорода встановлюється у розмірі 25% від вартості замовлення Клієнта плюс ПДВ на суму винагороди (на вартість послуг агента). Винагорода включає в себе всі витрати, які поніс агент за цим договором у зв`язку з його виконанням.

Агент зобов`язаний передати принципалові суму грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, за вирахуванням комісії банку та винагороди агента, якщо такі утримуються, у наступні строки: грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця; грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця (п. 4.7 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору факт наданих агентом принципалові послуг за Договором підтверджуються підписанням уповноваженими представниками сторін Звіту агента, форма якого приведена в додатку 2 до Договору.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення його всіма необхідними печатками, та датою початку надання послуг має бути дата набуття чинності договором (п.6.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є агентським договором.

Відповідно до положень статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до актів надання послуг № 66 від 31.10.2019, № 153 від 30.11.2019, № 315 від 31.12.2019, № 151 від 31.01.2020, № 392 від 29.02.2020, № 651 від 31.03.2020, № 867 від 30.03.2020 відповідач виконав роботи (надав послуги) в мережі Інтернет за агентським договором на загальну суму 191349,05 грн з ПДВ.

Зазначене також підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з Претензією вих № 01/06/2020 від 01.06.2020 щодо сплати заборгованості за Договором у розмірі 412228,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам агентського договору № 011019/88 від 01.10.2019 не перерахував позивачу кошти, отримані за продукцію, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 412228,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 5332,57 грн, 3% річних у розмірі 3748,34 грн та пеню у розмірі 20760,21 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено агентський договір № 011019/88, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, агент зобов`язується за винагороду надати принципалу послуги в укладенні та сприянні укладенню угод на реалізацію клієнтам продукції принципала шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала (у подальшому "послуги").

Відповідно до п. 1.2 Договору послуги агента надаються за допомогою веб-ресурсу агента і включають в себе наступні дії: розміщення та оновлення інформації стосовно пропозиції продукції принципала на веб-ресурсі агента; приймання замовлень клієнтів через веб-ресурс агента; технологічна обробка замовлень клієнтів та їх передання принципалу; інформаційно-рекламні послуги щодо продукції принципала; інформаційні послуги в мережі Інтернет; укладання з клієнтами від імені та за рахунок принципала договору з клієнтами у формі публічного договору про реалізацію продукції принципала; одержання від клієнтів грошових коштів за продукцію та перерахування їх принципалові в порядку та на умовах, передбачених цим Договором; надання інформації щодо інших послуг з організації обслуговування населення.

Відповідно до п. 4.2 Договору винагорода встановлюється у розмірі 25% від вартості замовлення Клієнта плюс ПДВ на суму винагороди (на вартість послуг агента). Винагорода включає в себе всі витрати, які поніс агент за цим договором у зв`язку з його виконанням.

Судом було встановлено, що відповідно до актів надання послуг № 66 від 31.10.2019, № 153 від 30.11.2019, № 315 від 31.12.2019, № 151 від 31.01.2020, № 392 від 29.02.2020, № 651 від 31.03.2020, № 867 від 30.03.2020 відповідач виконав роботи (надав послуги) в мережі Інтернет за агентським договором на загальну суму 191349,05 грн з ПДВ.

Відтак за період з жовтня 2019 року по травень 2020 року відповідачем було здійснено продаж продукції позивача клієнтам на суму 627830,10 грн.

Агент зобов`язаний передати принципалові суму грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, за вирахуванням комісії банку та винагороди агента, якщо такі утримуються, у наступні строки: грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця; грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця (п. 4.7 Договору).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов Договору перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 215602,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 238 від 13.11.2019, № 592 від 10.01.2020, № 591 від 10.01.2020, № 936 від 12.02.2020, № 757 від 21.01.2020.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язання щодо перахування грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію відповідно до умов Договору на рахунок позивача, а строк виконання зазначеного зобов`язання є таким що настав. З огляду на викладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 412228,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 5332,57 грн та 3% річних у розмірі 3748,34 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок, який міститься в позовній заяві є обґрунтованим (щодо визначення періоду прострочення виконання грошового зобов`язання та суми, на яку здійснюється нарахування), а також, арифметично правильним, з огляду на що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5332,57 грн та 3% річних у розмірі 3748,34 грн підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20760,21 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.11 Договору у випадку порушення агентом строків оплати, встановлених п. 4.7. договору, він сплачує принципалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 20760,21 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

10.04.2020 між позивачем (клієнт) та Панкратовою Лесею Миколаївною (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 10/04/20, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у цивільних, адміністративних, господарських та кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення за участі клієнта, а клієнт зобов`язуєтьсявиплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.

Детальним описом робіт (наданих послуг) від 07.07.2020 визначено, що вартість правової допомоги у господарській справі за позовом ТОВ Бджілка Печерська про стягнення заборгованості з ТОВ Інтернет Проджектс Юкрейн у розмірі 412228,10 грн по агентському договору № 011019/88 від 01.10.2019 складає 5000,00 грн.

Актом наданих послуг № 28 від 07.07.2020 підтверджується, що виконавцем надано, а замовником прийнято без зауважень роботи (послуги) з правової допомоги за договором № 10/04/20 на суму 5000,00 грн.

Зазначена сума коштів 07.07.2020 перерахована позивачем на рахунок адвоката.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачеві правничої допомоги, а також предмет спору, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн є співмірним із позовними вимогами, а тому, враховуючи також відсутність письмових заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернет Проджектс Юкрейн (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 Г; ідентифікаційний код: 43137727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бджілка Печерська (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72; ідентифікаційний код: 35371091) основний борг у розмірі 412228 (чотириста дванадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 5332 (п`ять тисяч триста тридцять дві) грн 57 коп., 3% річних у розмірі 3748 (три тисячі сімсот сорок вісім) грн 34 коп., пеню у розмірі 20760 (двадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 21 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 6631 (шість тисяч шістсот тридцять одну) грн 04 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева